Ключовий вірш 7:9: “Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!”
В сьогоднішньому слові Ісус, звертаючись до людей, каже: “Навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!” Очевидно, Він хоче щоб ми навчилися вірі. Якій вірі? Ісус каже “такій”. Якій такій вірі? - про це ми подумаємо сьогодні. Хай Господь благословить нас.
Звернемося до віршів 1-5:
1 Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум.
2 Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.
3 Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.
4 Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того, щоб Ти йому це зробив,
5 бо любить наш народ і синагогу нам збудував.
Після того, як Ісус проголосив проповідь на рівнині, Він пішов у Капернаум. Капернаум був одним із головних центрів служіння Ісуса, де Він оселився після того, як залишив Назарет (Мт.4:13). Це місто бачило більше чудес і чуло більше навчання Ісуса, ніж інші міста. В той час сотник послав до Ісуса юдейських старійшин попросити за зцілення свого слуги. Сотник - це офіцер римської армії, під командуванням якого перебувало близько ста воїнів. Це був керівник високого рівня. І тому ще більше дивовижною є його турбота про свого раба. Однією з поширених спокус для керівників є по-різному ставитися до людей: бути ввічливими із начальством, але суворими або навіть жорстокими зі своїми підлеглими. Однак цей сотник піклувався про своїх підлеглих. Він піклувався про своїх воїнів, і він піклувався про свого раба.
Друге, ми бачимо, що він піклувався про людей, навколо яких він жив. Він був офіцером окупаційної армії. Він міг, використовуючи своє положення та силу, просто наживатися на цих людях. Але він полюбив народ Ізраїля, і не те що наживався на них, а був щедрим до них і власним коштом збудував їм синагогу.
Коли людина доривається до влади, у неї може знести дах. Влада часто виявляє зіпсованість людських сердець і перетворює людей на справжніх потвор. Але цього сотника влада не зіпсувала. Він був добрим лідером, менеджером, керівником, і використовував свою владу щоб служити іншим.
Далі ми бачимо його смирення. Юдейські старші прийшли до Ісуса і просили за нього: “Він гідний того, щоб Ти йому це зробив”. Однак сам він так не вважав і сказав: “Я не вважаю себе гідним”. Коли Ісус наближався до його дому, він послав до Нього друзів, які сказали йому: “Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах” (6). Чому? Він розумів, що є багато перешкод на його шляху до Ісуса. Ісус був євреєм, він - язичником. Євреї вважали язичників ритуально нечистими і зазвичай уникали тісних контактів з ними. Євреям було заборонено заходити в дім язичника, їсти з ним. Цей чоловік розумів, що між ним та Ісусом існують серйозні культурні та релігійні бар’єри. Він розумів, що якщо йому це вдасться, то це буде велика благодать до нього. Ми всі схожі на цього сотника в тому сенсі що ми недостойні прийти до Христа. Якщо хтось думає, що достойний - то це не так, і він стоїть на хиткому фундаменті. Єдина причина, чому ми можемо прийти до Христа - це Боже милосердя.
І далі він висловлює віру, за яку Ісус похвалив його:
7 тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово – і видужає мій слуга.
8 Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, – і він іде, а іншому: Прийди, – і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, – і він робить.
9 Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!
У що вірив цей сотник? Він вірив у владу Ісуса. Він вірив в те, що Ісусу зовсім не обов’язково бути присутнім особисто, щоб зцілити його раба. Йому достатньо просто сказати слово. Тобто він вірив в те, що Ісус може зцілити його раба на відстані. Це і правда досить незвичайна віра. У відомій історії про воскресіння Лазаря, і Марія, і Марта говорять Ісусу: “Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат”. Вони вірили, що Ісус може зцілити їх брата особисто, але їм і в голову не прийшло те, що Він може це зробити на відстані. Яким же чином цей сотник прийшов до такої віри? Він не був євреєм. Він не навчався у равинській школі, не був учнем Ісуса. Яким же чином він прийшов до такої віри, яка здивувала Самого Ісуса? Він пояснює:
8 Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, – і він іде, а іншому: Прийди, – і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, – і він робить.
Сотник дійшов такої віри через свою військову службу. Військо - це ієрархічна структура з чітким підпорядкуванням. Армія чітко встановлює, хто кому підпорядкований, і хто кого має слухати. І, потрібно сказати, там не обговорюють накази, а виконують їх. Армія, де перестають виконувати накази, перестає бути армією. За час служби у війську сотник дуже добре зрозумів, що таке влада і як вона працює. По-перше, він каже, що сам є людиною підвладною. Це означає, що він виконує накази згори, від людей, які мають над ним владу. По-друге, він сам має підлеглих, яким віддає накази, і ці накази виконуються. За роки служби сотник добре зрозумів, що таке влада. Він виконував накази тих, хто стояв над ним і ві віддавав накази тим, хто був під ним.
Капернаум був невеликим містом, і сотня цього сотника могла бути єдиною в місті, яка підтримувала порядок. Сотник фактично представляв в місті владу Риму. Новини стікалися до нього звідусіль, в тому числі і новини про Ісуса. І в нього не було підстав не вірити цим новинам. Він чув, які накази і кому Ісус їх віддає, і що ці накази виконуються. Ісус перетворив воду в вино. Ісус наказав вітрам, і буря на морі затихала. Ісус наказував хворобам, і вони залишали хворих: сліпі починали бачити, прокажені зцілювалися. Ісус наказував бісам, і ті слухалися Його. Звісно, сам сотник також наказував, і його накази виконувалися. Але ці накази не могли стати в ніяке порівняння з наказами Ісуса. Сотник міг наказувати лише підлеглим людям. Ісус же одним Своїм наказом змінював обставини, які ніхто з людей не міг контролювати. З наказами Ісуса не могли порівнюватися і накази керівників сотника, включаючи самого імператора Риму, тому що вони також могли керувати лише підлеглими їм людьми, але не природою, хворобами і бісами. Ісус міг наказувати всім, включаючи природу і невидимий світ. У вірші 3 написано: “Коли почув про Ісуса…” Чим більше сотник чув про Ісуса, тим більше зростала його віра в те, що Ісус - значно більше ніж людина. Зрештою сотник зрозумів, що Ісус знаходиться на вершині ієрархії. Говорячи військовими термінами, він зрозумів, що Ісус - це головнокомандувач всього творіння. Він - той, Хто має реальну владу, і накази Якого виконуються.
Тут ми бачимо, наскільки цей сотник був благословенний, тому що був посланий на службу в Капернаум. Це цікаво, тому що для офіцера це могло виглядати лише як чергове призначення. Але в Капернаумі жив Ісус, і Євангелісти відмічають, що там Ісус здійснив найбільше чудес. Саме в Капернаумі сотник почув про Ісуса. Сотник зрозумів, що мав привілей жити в тому ж місці, що і Христос. Зрештою, його віра виросла настільки, щоб попросити Христа про допомогу.
Так, у нашому поколінні Ісус фізично не перебуває з нами. Але в нас є чотири Євангелія. Вивчаючи ці Божі слова, ми можемо дізнатися про Ісуса та про Його життя та справи. Як і сотник, дізнаючися про Ісуса, зможемо набути великої віри, такої ж великої, як у сотника. Так само, навчаючи цих Євангелій, ми можемо допомогти людям набути великої віри, такої ж великої, як у римського сотника.
Що практично означає для нас визнавати владу Ісуса? Звісно, це означає, що ми маємо коритися їй. Ісус - це той, хто наказує, ми ті - хто кориться. В минулому уривку, у вірші 46 Ісус дорікає людей, які слідували за Ним: “Чому Мене кличете: Господи, Господи! - а не робите того, що Я кажу?” Ми ображаємося, коли Бог не робить так, як ми очікуємо, але часто насправді так мало задумуємося про виконання Божої волі. Ми тільки що закінчили вивчення прекрасної проповіді Ісуса на рівнині. Як нам потрібно реагувати на неї? Нам потрібно коритися цим словам Христа. Він цього залежить наше життя і плоди нашого життя.
Звернемося до 10-го вірша: “Коли посланці повернулися додому, знайшли хворого раба здоровим”. Нам не потрібно забувати, з чого почалася ця історія: вона почалася з того, що один чоловік мав милосердне серце до свого раба. Це милосердя і піклування про одну душу відкрило шлях до Божих благословень цьому чоловікові. По-перше, його раб одужав. По-друге, він отримав від Ісуса визнання своєї віри. Бог покликав нас бути світлом для світу. Як ми можемо явити це світло Христа? Один зі способів - це піклуватися про інших. Ісус радий, коли ми піклуємося про інших. Сотник у жив у жорсткому світі, і мав вбивати і віддавати накази про вбивство заради Риму. Але він не втратив людяності, співчуття і любові до інших. Коли ми намагаємося допомагати іншим, то бачимо одну велику проблему: це дуже важко. Люди часто з радістю слухають слово про любов та благодать Бога, але коли потрібно залишити свої гріхи, зректися себе і взяти свій хрест, вони кудись зникають. Ми бачимо, що нам потрібна велика віра, щоб служити іншим. І головний спосіб як нам здобути таку віру - це пізнавати господство Христа (Lordship of Christ) і коритися Йому. Коли дивишся на цей світ, то здається, що ним керують божевільні і психічно хворі люди. У нас з'являється страх за майбутнє. Але коли ми читаємо Писання, про Ісуса Христа та Його справи, то бачимо, що насправді Бог керує світом. Тоді страх проходить, наша віра зростає і ми можемо все більше коритися Христу. Хай Господь допоможе нам навчитися вірі сотника, щоб допомагати багатьом душам у цьому світі!