Ключовий вірш 6:35: “Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.”
Сьогодні ми продовжуємо вивчати проповідь на рівнині. Минулого разу Ісус проголосив блаженства та виголосив застереження. Христос робить нас блаженними і благословенними людьми, серед труднощів, викликів і навіть страждань. Якщо християнин у своєму житті постійно виглядає сумним, незадоволеним, то явно щось не так з його християнством. Ісус також попередив тих, які живуть лише для себе, для власного збагачення, для отримання максимального задоволення, то благословенним їм не стати, радше їх буде переслідувати горе.
Як ви вже напевно помітили, сьогоднішнє вчення Ісуса дуже складне. Нам навіть дивно, чому Ісус навчає цьому Своїх учнів так рано, а не відклав цей складний предмет на пізніші семестри, коли Його учні вже достатньо виростуть і будуть готові до цього. Однак Ісус відразу навчає Своїх учнів радикальній любові. Ісус відразу ставить дуже високу ціну слідування за Ним і каже, що знижок не буде. Фактично, Він навчає їх любити так, як любить Він. Зазвичай, людей навчають якійсь професії чи технології: лікаря, будівельника. Однак Ісус не навчає техніці чи навичкам. Він навчає характеру, радше не що ми маємо робити, а якими ми маємо бути.
Також згадаємо контекст цього уривку. Ісус обрав Дванадцять апостолів, щоб послати їх від Свого імені проголосити Його Царство. До Нього зібралися бідні, голодні, плачучі люди. У них не було грошей, влади, великих знань. Як ці люди мали завоювати Євангелієм весь світ? Що вони могли запропонувати цього світу так, щоб їх почули? І в цьому слові Ісус відповідає: любов, ба більше, радикальну любов. Про це ми сьогодні поговоримо.
Звернемося до віршів 27-28:
27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;
28 благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.
Можливо у вас наразі знайдеться не так багато конкретних людей, які ненавидять вас, проклинають і кривдять. Однак у випадку учнів Ісуса таких людей було багато. Причина полягала в тому, що вони поширювали Євангелію у дуже ворожому суспільстві. Юдеї ненавиділи Ісуса. Вони вважали Його богохульником і розіп’яли на хресті. Відповідно, вони ненавиділи і Його послідовників - християн. Коли християни пішли далі Юдеї - у Римську Імперію, вони також зустрілися там з ненавистю. Римляни поклонялися багатьом богам, часто включаючи самого імператора, і вони переслідували християн просто за те, що ті поклонялися лише одному Богові. Можливо, у нас і не має багато явних ворогів, які бажають нам зла, але ми часто зустрічаємося зі злом цього світу. Як реагувати на ненависть, прокльони чи кривду? Ми - емоційні істоти, і, звісно, такі речі нас зачіпають. Ба більше, у нас є вроджене почуття справедливості, яке вимагає покарання за нанесені моральні чи фізични рани чи збитки. Зрозуміло, що природно нам хочеться відповісти тим же. Але Христос навчає нас іншому: любити ворогів. робити добро, благословляти та молитися. Перш за все, ми маємо розуміти, що ми не можемо так чинити своїми людськими силами. Це значно вище наших людських можливостей. Максимум, що ми можемо своїми силами, це утриматися від негайної помсти. Скажімо, китайська мудрість навчає: «Якщо довго сидіти на березі річки, можна побачити, як повз пропливе труп твого ворога». Або є схоже арабське прислів’я: “Собаки гавкають, а караван іде” - не звертай уваги на ворогів. Але Ісус не каже: “Почекай, і ти побачиш загибель ворога”, Ісус не каже: “Не звертай на них уваги”. Натомість у віршах 27 і 35 Ісус наказує любити ворогів, і в обох випадках Він використовує слово “агапе” - це Божа любов. Лише коли ми знаємо Божу любов до нас, ми можемо любити ворогів. Далі нам потрібно розуміти, що люди, які ненавидять, проклинають або кривдять - не є ні щасливими, ні цілісними - це глибоко нещасні люди, які з глибин свого серця виносять все це зло і виливають його на інших людей. Глибоко всередині вони розуміють, що чинять неправильно. Звісно, чинячи це зло, вони не сподіваються отримати у відповідь добро - вони очікують отримати те саме зло. Тому наскільки ж великим буде їх подив, коли вони не отримують прокльонів навзаєм, а натомість отримають благословення. Ап. Петро написав так у 1 Пет.3:15-16:
15 Господа Христа освячуйте у ваших серцях і будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію,
16 але з лагідністю і страхом, маючи добру совість, аби тим, чим обмовляють [вас як злочинців], були посоромлені ті, хто кепкує з вашого доброго способу життя в Христі.
Звернемося до вірша 29а: “Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу”. Це дуже відомий вірш, однак він дуже часто сприймається невірно. Він не означає що не можна чинити опір агресії. Він не означає, що Ісус закликає до пацифізму. Цей вірш він взагалі не стосується агресії. Удар по щоці в тій культурі, і великою мірою і в нашій означає приниження. І, знову ж таки, нам, емоційним істотам, моральне приниження дуже болюче, іноді більше, ніж фізична біль. По своїй природі, ми хочемо відповісти приниженням на приниження. Однак Христос каже не робити цього. Христос закликає зберегти гідність, зберегти самовладання. Це зупиняє ескалацію.
Звернемося до віршів 29б-30
29 … а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.
30 Кожному, хто просить у тебе, – дай, а від того, хто забирає твоє, – не домагайся.
Чи означає це, що Ісус забороняє право на приватну власність? Чи означає це, що нам потрібно все роздати і залишитися на вулиці ні з чим? Чи означає це, що ми маємо дозволяти злодіям забирати все без жодного опору? І взагалі, як нам розуміти ці слова: буквально чи образно? А якщо образно, то як саме? Перш за все варто розуміти, що Ісус не скасовує приватну власність. В євангеліях є люди, які мають будинки, землю, гроші, і при цьому є учнями Ісуса. Також ми маємо пам’ятати, що Ісус часто використовував гіперболу у Своєму вченні, наприклад: “Якщо праве око спокушає тебе, вирви його”. Чи означає це, що нам потрібно вирвати своє око? Ні. Радше цими словами Ісус говорить наступне: “Не робіть речі своїм богом, і будьте готові жертвувати ними заради любові”. Ми маємо тримати нашу власність, але з відкритими руками. Нам потрібно визнавати, що все, що у нас є - дано нам Богом, навіть якщо над цим ми тяжко працювали. Я перекажу тут коротку історію, яку колись прочитав. Кілька людей в одній церкві захотіли більше дізнатися про Христа і слідувати за ним. Пастор запропонував їм вивчати Біблію в групі, але оскільки всі вони працювали і були дуже зайняті, то єдиний час, коли вони могли збиратися разом був ранок - 6-7 ранку, до роботи. Він запропонував їм по черзі збиратися в будинку кожного, на що одна жінка відповіла: “Вони що, будуть приходити в мій будинок, сидіти на моєму дивані, смітити на мій килим?” Пастор каже, що в цей час молився: “Боже, збережи мене від того, щоб такі речі стали моїм ідолом!”
Звернемося до вірша 31: “Як хочете, щоби чинили вам люди, – чиніть [і ви] їм так само.” Це правило називають золотим правилом. За часів Ісуса і наш час його іноді формулюють в негативній формі: “Не робіть іншим того, чого не хотіли б для себе”. В такій негативній формі його дотримуватися значно легше, тому що для цього потрібно просто нічого не робити. Однак Ісус формулює його в позитивній формі: “Чиніть добро активно!” Це закликає нас до дій. Не просто скаржитися на інших, чому вони нічого не роблять, чи роблять погано, а робити самому.
Звернемося до віршів 32-34:
32 А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.
33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.
34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.
В цих віршах “грішники” означають людей, які живуть за звичайною логікою взаємності: “Я - тобі, ти - мені”. Грішники також люблять тих, які люблять їх, банки дають в борг сподіваючись отримати назад з відсотками. Тут немає нічого особливого, така поведінка ніяк не відображає характер Бога. Така любов не дивує людей. Що тут каже Христос це наступне: “Ваша любов має виходити за межі справедливого обміну і дивувати людей”. І вони повинні задаватись питанням: “Чому ти це робиш? Що тебе мотивує?” Коли ми відповідаємо добром на добро, це зрозуміло. але коли ми відповідаємо добром на зло, це вже викликає питання. Саме така любов робить видимим Божий характер. І за це Христос обіцяє нам нагороду:
35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.
Грішники люблять тих, від кого очікують любов, користь чи вигоду. Учні Христа покликані любити так, як любить Бог: безкорисливо, милосердно і навіть щодо невдячних та ворожих людей. Так вони відображають характер свого Небесного Отця і показують, що належать Його сім'ї. Любов до ворогів не є способом заслужити статус Божої дитини, а доказом і плодом того, що Бог уже діє в серці людини.
Христос тут говорить про Божу добрість і милосердя не тільки до Своїх дітей, але і до невдячних і злих. Бог добрий не лише до тих, які люблять Його, але і до тих, які не знають Його, не дякують Йому і не дотримуються Його заповідей. Бог був добрий і милосердний до вас до того, як ви прийшли до Нього - Він давав вам життя, здоров’я, їжу, різні радості і тисячі інших благ задовго до того, як ви почали шукати Його. Бог не відразу знищує Своїх ворогів, хоча може це зробити. Бог дає Свої блага і добрим, і злим. Ви можете зрозуміти цю Божу добрість і милосердя? В теології це називають загальною благодаттю. Це означає, що Бог являє Свою доброту всім без винятку. Урожай на полі невіруючого фермера такий самий, як на полі віруючого. Трава на газоні невдячної і злої людини така сама зелена, як на газоні віруючої. І Бог дає невдячним і злим так само насолоджуватися гарною погодою, як і Своїм дітям. Бог дозволяє невіруючим отримувати гарну освіту, мати щасливу сім’ю, жити в достатку, бути талановитим науковцем, лікарем, бізнесменом, насолоджуватися дружбою, красою природи, музики.
Водночас важливо розуміти: загальна благодать не є спасінням. Людина може отримувати Божі дари щодня і при цьому так і не примиритися з Богом. Загальна благодать показує Божу доброту, але не замінює потреби в покаянні та вірі в Христа. Бог не лише годує людей. Він закликає їх до Себе.
Ще одна дія загальної благодаті полягає в тому, що Бог стримує гріх у світі. Якби Бог повністю прибрав Свою стримуючу руку, світ став би набагато страшнішим місцем. Те, що люди здатні любити своїх дітей, допомагати ближнім, будувати лікарні, творити мистецтво, шукати справедливості є також проявом Божої загальної благодаті. Навіть людина, яка не знає Бога, не є настільки злою, наскільки могла б бути без Божого стримування.
Загальна благодать показує нам серце Бога. Він не поспішає знищувати Своїх ворогів, а щодня засипає їх Своїми дарами. Ісус закликає Своїх учнів наслідувати цю Божу доброту: не лише до тих, хто нас любить, але й до тих, хто цього зовсім не заслуговує. Це і є любов, яка відображає характер Небесного Отця.
Сьогоднішнє вчення Ісуса кидає нам серйозний виклик. Наша природна реакція на образу, несправедливість чи ворожість полягає в тому, щоб відповісти тим самим, захистити себе або відплатити кривдникові. Але Христос показує нам інший шлях. Він закликає нас любити не лише тих, кого легко любити, а й тих, хто завдає нам болю. Так любить Сам Бог. Коли ми благословляємо замість проклинати, робимо добро замість мститися, прощаємо замість накопичувати образу, тоді світ бачить у нас не просто добрих людей, а дітей Небесного Отця. Така любов не є природною для людини, але вона стає можливою завдяки дії Божої благодаті в нашому серці. Тому нехай Господь навчає нас дивитися на інших Його очима, щоб через наше життя люди могли побачити характер і любов Самого Христа.