Ключовий вірш:
Луки 6:5: «І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!»
В сьогоднішньому уривку Господь Ісус проголошує Себе Володарем суботи. Своїми діями і відповідями фарисеям Він відкриває істинний смисл суботнього спочинку.
Лука наводить дві події і обидві стались в суботу. В обох подіях через конфлікт з фарисеями, він показує як Господь ставився до суботи.
Тут для нас важливо також побачити цей уривок в контексті попередніх і наступних подій. В ньому Лука завершує серію з п’яти конфліктів Ісуса з релігійними лідерами того часу: фарисеями і книжниками. Нагадаю, перший конфлікт, коли Господь Ісус проголосив Себе Сином Людським, Який має владу пробачати гріхи, а тоді зцілив паралізованого. Потім конфлікт на бенкеті, який влаштував колишній збирач податків, а тепер учень Ісуса Матвій. Де Христос показав фарисеям, що їсть з митниками і грішниками не тому що ототожнює Себе з їх вчинками, а тому що Лікаря потребують не здорові, а хворі. Тому що Він є Той, Хто прийшов кликати до покаяння не праведників, а грішників. Третій конфлікт стосовно посту, або іншими словами духовного життя. На аргумент фарисеїв, що учні Ісуса не постять, Він показує, що в присутності Ісуса постити безглуздо так само як постити на весіллі. А тоді Він розповідає їм притчу про нове і старе вино, про старі і нові бурдюки.
І сьогоднішньому уривку ще два конфлікти, тепер пов’язані заповіддю про суботній день. Таким чином Лука показує фарисеїв і книжників тими старими бурдюками з притчі, які не здатні прийняти вчення Ісуса.
В наступних уривках бачимо, що Господь проводить ніч в молитві, а після цього обирає Собі учнів - нові бурдюки, а далі навчає їх нового вина - заповідям Божого Царства.
Давайте подивимось на перший випадок. Давайте прочитаємо вірші 1,2:
1 Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли. 2 А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
Якось Ісус з учнями йшли суботнього дня через поле. А учні тим часом зривали колосся, розтирали колоски в руках і тоді їли зернятка. Учні були голодними. Тут це не сказано, але далі зі слів Ісуса це стає зрозумілим. Ми в дитинстві теж так роби, але не тому що були голодними, а тому що це було класно. Бо якщо довго жувати то поступово розжовані зернятка ставали як жувальна гумка.
Гарна така картина: Ісус іде ланами, а навколо Нього учні. Співають пташки, Ісус щось розповідає, а учні слухають і жують зерна. Але в цей час звідкись взялись деякі фарисеї, а може вони теж весь цей час йшли разом з Ісусом, і могли б теж насолоджуватись цією благодаттю. Але щось їх муляло, вони не могли слухати Ісуса, вони дивились як учні розтирають колосся і їдять в суботу. А тоді фарисеї почали засуджувати учнів кажучи: чому робите те, чого не годиться робити в суботу?
Чому вони так сказали? Що ж такого зробили учні, що не можна було робити в суботу? Адже вони не робили нічого поганого, просто розтирали колосся і їли. Але в очах фарисеїв вони робили багато різної роботи. Своїми діями учні зривали колосся, тобо жали, молотили і віяли, а ще готували собі їжу. Стільки роботи. Використовуючи кілька слів з Божої заповіді: в суботу не робитимеш жодної праці, вони видали 4 основні накази, 39 категорій і 1261 постанову, що є роботою в суботу.
Юдеї суворо застосовували ці постанови, і навіть зараз застосовують. Так законом про заборону розпалювати вогонь у суботу вони забороняють натискати кнопку у ліфті. А щоб не порушувати цю постанову, створили ліфти суботнього дня, які зупиняються на кожному поверсі і таким чином не треба натискати кнопку поверху, або можна попросити язичника натиснути потрібну кнопку.
Для фарисеїв головне було не зробити в суботу нічого, щоб вважалось на їх думку роботою. Звідки пішло таке їх прискіпливе відношення? Це почалось після Вавилонського полону. Тоді з’явились перші фарисеї. Вони присвячували себе щоб навчати людей як дотримувати всіх постанов Закону. А для цього потрібно було тлумачення Закону, таким чином з’явилися книжники. Вони і писали всі ці складні постанови, як виконати заповіді в різних випадках життя. Спочатку цей рух був дуже хорошим. Фарисеї боролись проти елліністичного впливу, вони боролись за чистоту віри. Але з часом це служіння стало законницьким і формальним. Бо воно звертало увагу на формальну складову як не порушити заповідь, але не на Того Хто і для чого дав цю заповідь. І дивлячись на таких духовних лідерів, могло скластись враження, що Бог теж такий. Він як ті фарисеї прискіпливо дивиться, щоб хто не порушив одне з найменших правил.
Але, що Сам Бог говорить про суботу? Давайте подивимось на місце де вперше згадується про суботу як сьомий день. Буття 2:2,3
Закінчив Бог до сьомого дня Своє діло творіння, яке Він чинив, і спочив Він сьомого дня від усієї Своєї праці, яку звершив.3 І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо того дня відпочив Він від усієї Своєї праці, яку Бог під час творіння здійснював.
Тут сказано що Бог спочив від Своєї праці творіння і поблагословив Бог сьомий день. Бог працював дуже багато - всі шість днів. За які Він створив цілий неймовірний і прекрасний Всесвіт. Бог був дуже задоволений Своєю працею, так що сказано:
І оглянув Бог усе, що створив. І було воно дуже добре. А на сьомий день Він відпочивав від цієї великої праці і насолоджувався Своїм творінням. Він був такий радий, що поблагословив цей день і освятив його, тобто відділив від інших днів. Він хотів, щоб для Його творіння цей день теж, як і для Нього, був днем радості, втіхи і відпочинку. Відпочинку разом з Богом. Цей день мав нагадувати всім про Бога Творця, Який створив цей світ таким дивовижним і прекрасним.
Але святкувати сьомий день, як день спочинку - суботу, Бог наказав Своєму народу вже через Мойсея - як одну з 10 заповідей. В книзі Повторення Закону 5:12-15:
Дотримуйся суботнього дня, щоб святити його, як Господь, твій Бог, заповів тобі. 13Шість днів працюватимеш і виконуватимеш всю свою працю, 14а сьомого дня – субота Господа, твого Бога. Не виконуватимеш жодної праці ні ти, ні твій син, ні твоя дочка, ні твій раб, ні твоя невільниця, ні твій віл, ні твій осел, ні будь-яка інша твоя худоба, ні твій приходець, який живе в твоєму місті, аби твій раб і твоя невільниця відпочили так само, як і ти. 15 Пам’ятай, що ти був рабом у єгипетському краю, але Господь, твій Бог, вивів тебе звідти могутньою рукою і простягнутим раменом; тому Господь, твій Бог, заповів тобі дотримуватись суботнього дня.
Тепер цей день набув подвійного значення. З одного боку він лишився днем, коли Бог спочив від праці творення світу. Але також цей день став нагадуванням, що ізраїльтяни більше не раби. Раніше, як вони були рабами в Єгипті, то не мали жодного дня для відпочинку. Постійна важка, рабська праця. Тепер вони були вільні і могли відпочивати. Бог хотів щоб вони пам’ятали, як Він звільнив їх від цього рабства. Він є Той, Хто приніс звільнення і спочинок і субота мала бути нагадування про це. Тому в цей день вони мали самі відпочивати, а також давати відпочити своїм рабам і слугам, і навіть домашній худобі. Бог дав цю заповідь через Свою любов і милосердя.
Що ж далі сталось? Учні розгублено стояли не знаючи що відповісти. Але Господь Ісус відповів за них. Подивіться вірші 3-5:
3У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?5І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!
Господь нагадав їм історію з життя Давида, кажучи: хіба ви не читали про те. Звісно ж вони читали, але очевидно не задумувались про значення того що там відбулось. Коли Давид тікав від Саула і прибувши в місто Нов, де жив первосвященник Авіятар і попросив чогось поїсти. Але в того зовсім не було приготовленої їжі окрім хлібів покладання, які виставляли в Скинії і потім їх з’їдали священники. Ніхто інший не міг їх їсти, це було суворо заборонено Законом. Та Авіятар змилувався над втомленим і голодним Давидом і дав йому і людям які були з ним цих хлібів. Давид для фарисеїв був великим духовним авторитетом. Він вважався пророком і був Божим Помазаником. Більше того, в Писанні Давид ніде не засуджується за цей вчинок. Тому вони не могли нічого заперечити Господу Ісусу. Зараз учні так само як Давид і його люди, були голодні і тому зривали колосся і розтираючи їли.
А тоді Ісус сказав дивовижні слова 5 вірш:
5І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!
Що означають ці слова? Тут Ісус знову, як і в минулому розділі, називає Себе Сином Людським. Нагадаю, що так названий Той, Кого бачив пророк Даниїл у видінні. Хто йшов на хмарах небесних, і кому була дана вся влада і сила і царство, яке ніколи не закінчиться. Раніше Ісус сказав, що Син Людський має владу прощати гріхи, а зараз, що Він є Володарем і суботи. Буквально це значить що Він Володар спочинку, бо субота (шабат) це спочинок, спокій. Що це ще значить? По-суті тут Ісус називає Себе Богом, бо суботи належали Господу як сказано у Вихід 31:13
13Тож звернись до Ізраїльтян з такими словами: Уважно дотримуйтеся Моїх субот! Адже це ознака між Мною і вами для ваших поколінь, аби ви знали, що Я – Господь, Який вас освячує.
Також це значить, що Господь Ісус і є Той, Хто визначає як має і як не має святкуватись субота. Він є Той, Хто дав цю заповідь на вічні покоління. В діях учнів Він не бачив гріха. Адже хто, хто, а учні найбільше виконували цю заповідь бо посвятили цей день як і інші тому, щоб перебувати з Господом.
Але Лука не зупиняється на ції історії про суботній день, але подає ще одну іншої суботи. І через неї він ще більше показує як треба святити сьомий день з точки зору Володаря суботи. Давайте прочитаємо віріші 6,7:
6 І сталося іншої суботи, коли увійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку. 7 Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.
Господь Ісус за Своїм звичаєм увійшов до синагоги і навчав. В цей час там був чоловік з сухою правою рукою. В нього були атрофовані м’язи на правій руці. Як правило люди не можуть нічого робити такою кінцівкою. Цей чоловік страждав від своєї хвороби. Але ми бачимо, що книжники і фарисеї були байдужі до страждань цього чоловіка. Вони лише думали як використати його, щоб знайти звинувачення проти Ісуса. Вони стежили чи Ісус не зцілить його. Тобто вони розуміли, що цю хворобу потрібно зцілити, але це зцілення вони хотіли використати не на добро для хворого, а на зло, щоб погубити Ісуса.
Тут описане дещо невидиме. Злі думки фарисеїв і книжників щодо хворого і щодо Ісуса. В 8 вірші сказано, що Ісус знав їх. Та знаючи їх думки, Він міг зцілити чоловіка і після синагоги, адже це не було аж такою нагальною справою життя і смерті. Але Господь свідомо йде на конфлікт з фарисеями. Він кидає їм виклик. Подивіться вірші 8,9:
8 А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став. 9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу – добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?
В цьому запитанні: що годиться в суботу - добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити, Господь закликає задуматись: для чого служать їх постанови. Яка їх ціль? На добро чи на зло, щоб спасти життя чи щоб погубити?
Цими простими питаннями також маємо перевіряти себе, своє служіння, свої думки, свої слова. Чи вони на добро, чи на зло, чи вони щоб спасти життя чи щоб погубити.
І ці слова показують Його ставлення до суботи як Володаря суботи. Він хоче щоб в цей день робилось добро, Він хоче щоб в цей день спасались душі, а не вишукувались в інших недосконалості. Він хоче щоб в цей день люди знаходили Божий дар відпочинку, втішення, відновлення та визволення.
Він каже Матвія 11:28,29:
Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! 29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам.
Хто з вас обтяжений і втомлений? Хто шукає спокій душі? Ісус каже: прийдіть до Мене… і Я заспокою вас. Люди шукають спокій в цьому світі. Хтось вишукує спокій в хороших новинах, але ще більш втомлюється, хтось в подорожах, хтось в насолодах світу, комп’ютерних іграх… цей список нескінченний. Але справжній спокій, цей дар можливий лише в Володаря спокою.
Без Ісуса я жив під тягарем гріхів, які постійно тиснули на мене. Я не міг противитись гріхам хіті. Іноді мені здавалось що я задихаюсь від гріхів. Я не міг дивитись на дівчат, на жінок без хіті. Як би я не намагався себе виправдати осуд все одно лишався. Я соромився своїх думок, і не міг їх нікому відкрити. Коли я вперше бував на біблійній конференції, то слухаючи свідчення братів і сестер в яких вони визнавали свої гріхи, я відчував, ніби всі дивляться на мене і засуджують мене. Я сидів червоний від сорому. Тоді я подумав, що ніколи не зможу так свідчити як вони. Але слово Боже торкнулось мене. Я побачив що Бог не засуджує мене, а натомість віддав на смерть на хресті Свого Сина заради мене. Мене потягнуло до Ісуса. Я хотів більше і більше дізнатись Хто Він, Хто помер за мене. Через менш ніж три місяці я теж ділився своїм свідченням і щиро визнав ті гріхи які мучили мене. Той день був найщасливішим в моєму житті, бо Господь пробачив всі мої гріхи. Він зняв мій тягар вини, забрав страх смерті, дав радість і забрав сором. Після цього я багато разів падав в гріх, в осуд. Але тоді приходив до Нього і знаходив пробачення і спокій.
Також Він каже: навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем. Він хоче щоб ми вчились в Нього лагідності і покірності. Він хоче щоб ми були милосердними. Він хоче милости, а не жертви. Бо весь Закон в тому щоб любити Господа всім серцем і любити ближнього як самого себе.
Подивіться вірші 10-1:
10Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга]. 11А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.
Лука пише, що Ісус поглянув на фарисеїв і книжників, Він очікував їх відповіді, вони ж мовчали. Він хотів, щоб вони розкаялись і теж пізнали справжній спокій. Але вони не хотіли.
Тоді Ісус наказав чоловікові простягнути свою хвору руку. Коли той вірою зробив це, то вона стала здоровою. Відбулось диво зцілення. Цей чоловік був втішений Ісусом, бо Господь позбавив його страждань. Але фарисеї і книжники не раділи за зцілення чоловіка, вони сповнились люттю через це зцілення. Своїм запитання Ісус показав їм їх серця наповнені злістю і бажанням погубити.
Це дуже сумний момент. Він показує, що ці люди любили більше свої постанови, а ніж Бога і людей. Вони готові були засуджувати і вбивати тих, хто не виконував. І важливо сказати, що вони були ревними не заради Бога і Його заповідей, а саме заради цих нескінченних постанов в виконанні яких вони вбачали смисл свого життя. Тримаючись за свої постанови, вони були старими бурдюками, які не могли вмістити нового вина Євангелія.
Давайте задумаємось: Чи не ставлю я релігійні правила вище за любов до людей? Чи готовий я «робити добро» навіть тоді, коли це суперечить людським очікуванням?
Чи дійсно присвячую я сьомий день Господу? Чи приходячи на Богослужіння я приходжу до Господа, щоб в Ньому знайти справжній спокій?
І зараз Господь також чекає нас щоб дати нам спокій і відновлення. Прийдіть до Нього з своїм соромом і простягніть суху руку, щоб Він її зцілив. Прийдіть з тягарем і Він заспокоїть.