Ключовий вірш: 5:24: “Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому!”
Сьогодні ми будемо говорити про ще одну історію зцілення. Лука, безперечно, зібрав сотні історій зцілень, які зробив Ісус. І, безперечно, як лікар, він краще за всіх розумів, що відбувається і був вражений. До свого Євангелія він не включив всі ці історії. Натомість, він ретельно відібрав деякі з них. На перший погляд сьогоднішня історія може здатися звичайною історією зцілення. Але це не так. У цій історії Ісус не просто зцілює хворого, Ісус прощає йому його гріхи. Він зцілює не лише тіло, але і душу. Хай Господь благословить нас.
Звернемося до 17-го вірша: “І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти.” В цьому вірші Лука зазначає одну особливість, яка сталася цього разу. До цього часу, коли Ісус навчав, біля Нього збиралися самі прості люди. Однак цього разу до Нього прийшли не лише прості, а й особливі люди. Лука тут згадує про фарисеїв, законовчителів, а у 21-му вірші ще й про книжників. Ким були ці люди? Книжники займалися переписуванням Писання - це була дуже важлива, складна та відповідальна робота. Законовчителі ретельно вивчали писання та навчали народ. Фарисеї - це були люди, які присвятили себе Богові і намагалися старанно виконувати всі приписи закону. Одним словом, ці люди були серйозними богословами і духовними провідниками народу. Це були дуже поважні та впливові люди. Очевидно, що звістка про Ісуса дійшла і до них. Вони зібралися до Ісуса з усієї країни - з усіх сіл галилейських, юдейських і навіть з Єрусалиму. Зазвичай люди з Галилеї йшли до Єрусалиму на служіння в храм. Але в цей раз ці служителі з Єрусалиму пройшли такий довгий шлях, щоб послухати Ісуса. Ісус робив, власне, те, що робили й вони - навчав людей Божому слову. Але Ісус не був один із них. Він не навчався у них, і не радився у них. Він отримав помазання від Святого Духу і почав служіння, починаючи з Галілеї. Ба більше, Його служіння проходило в силі Святого Духу, яка являлася в зціленні багатьох людей. Його проповіді збирали натовпи. Його вплив в країні ставав таким, якого ці люди вже не могли ігнорувати. Вони зібралися до Ісуса, щоб зрозуміти, Ким Він є.
Подивімося, що сталося далі. Звернемося до віршів 18-19:
18 І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним.
19 І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом.
Ця історія гарна тим, що тут знаходяться люди, які приносять хворого до Ісуса. До цього хворі приходили до Ісуса самі. В минулий раз ми говорили про прокаженого. Проказа - це страшна жахлива хвороба, однак цей хворий ще був здатний сам прийти до Ісуса. Паралітик не міг. Навіть якби він захотів, він не зміг би ні прийти, ні пробитися до Ісуса через натовп. Однак у нього були друзі. В цих віршах вони названі “людьми”, але будемо називати їх друзями цього паралізованого. Так як Ісус ставав все більш і більш відомим завдяки своїм зціленням, вони почули про Його справи і повірили, що Він може зцілити їх друга. Коли вони дізналися, де знаходиться Ісус, то поклали його на носилки і понесли до Ісуса. Однак, прибувши, вони зустріли великий натовп людей, і не змогли протиснутися у двері до Ісуса. Напевно, люди, які зібралися сказали їм: “Ставайте в чергу, тут всі хворі!” І тоді сталося неймовірне: ці друзі не відступили, а вилізли на дах і крізь черепицю опустили паралізованого перед Ісусом. Ми можемо лише уявити, що при цьому подумав власник будівлі та люди, які зібралися біля Ісуса, коли ці люди розібрали дах і перервали повчання Ісуса. Лука не говорить нам про це. Але він показує нам реакцію Ісуса. Звернемося до 20-го вірша: “Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” По-перше, Лука звертає нашу увагу на те, що Ісус побачив їхню віру. Чию віру? Віру друзів паралізованого і, напевно, самого паралізованого. Ісус побачив, як ці друзі люблять свого паралізованого друга. Він побачив, як вони здолали перепони на шляху до Нього і опустили його перед Ним. Ісус побачив, що вони не збираються витягувати його назад - вони вірили що їхніх друг встане на свої ноги і вийде через двері.
Чи хотіли б Ви мати таких друзів? Відомий проповідник Роберт Чарльз Спраул якось розповідав про свого батька, який був відомим чоловіком у спільноті, але несподівано захворів, став паралізованим і провів в інвалідному візку три довгих роки перед своєю смертю. І протягом усього цього часу ніхто з його знайомих не прийшов провідати його. Роберт, який тоді ще був старшокласником, був дуже розчарований. Він не міг цього зрозуміти, і запитував матір: “А де батькові друзі? Чому вони не приходять?” Мати намагалася його заспокоїти, кажучи: “Ти маєш розуміти, їм важко бачити твого батька у такому стані”. На що він думав: “Можливо, їм і важко бачити батька у такому стані, але наскільки важче батькові бути у такому стані і що ніхто не приходить побачитися з ним”. Але це не сьогоднішня історія, тому що на щастя у цього паралізованого були інші друзі, які не лише співчували йому, але й знайшли спосіб допомогти йому. Тут ми бачимо, що віра штовхає шукати рішення, невір’я ж шукає відмовки. Його друзі мали багато відмовок на шляху до Христа, але зрештою принесли його до Ісуса.
Також ми бачимо тут, що Бог іноді відповідає на молитву та віру наших друзів. Є вчителі, які навчають, що якщо в тебе є достатньо віри, то Бог тебе зцілить, і якщо ти не зцілюєшся, то в тебе недостатньо віри. І якщо людина не зцілюється, то вони залишають її не лише з її хворобою, але і з виною, що їх віра недостатня для зцілення. Але Біблія каже, що часто достатньо віри іншої людини. Тому якщо їх віра така велика, то чому вони не зцілюють людей своєю вірою?
Повернімося до нашої історії. Друге, що ми тут бачимо, це те, що Ісус сказав: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” На перший погляд, Ісус мав сказати: “Чоловіче, встань і ходи”. Друзі принесли цього чоловіка щоб Ісус зцілив його. І всі люди очікували зцілення. Звичайно, прощення гріхів значно важливіше за фізичне зцілення. Однак, до цього часу коли до Ісуса приходили хворі, то Ісус зцілював їх. Чому ж цього разу Ісус спочатку пробачив гріхи цього чоловіка? Чи може цей чоловік був грішніший за інших хворих, які приходили до Ісуса? Ні. Насправді ми не знаємо цього. Існують лише деякі припущення. Можливо, Ісус пробачив його гріхи, тому що цей чоловік попросив Ісуса про це. Іноді припускають, що в той час люди думали, що параліч цього чоловіка був наслідком його гріхів. Звісно, не всі хвороби є прямим наслідком людських гріхів, але в ті часи люди часто так думали. Також дуже імовірно, що Ісус Своїми словами про прощення гріхів хотів спонукати фарисеїв замислитися і дати їм важливий урок про те, Ким Він є насправді. Я знаю, що нам не подобаються фарисеї. Але Ісус любив їх, і використав цю подію щоб навчити їх. Він знав, що вони подумають, і так і сталося. Вони почали думати: “Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога?” У цьому вони були праві. Дійсно, ніхто з людей не може прощати гріхи. Гріхи може прощати лише один Бог. Але чого не знали фарисеї, це те, що Ісус і був Богом. Цьому Ісус і хотів їх навчити. Тому далі Він звернувся до них у віршах 22-23:
22 Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях?
23 Що легше: сказати «прощаються тобі твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?
Тут Ісус ставить запитання, проте не дає на нього відповіді. Теологи до цього часу сперечаються, що легше. Але в цілому визнають, що і те, і інше або дуже важко, або просто неможливо. Однак в тому конкретному випадку для Ісуса легше було сказати: “Прощаються тобі твої гріхи”. Це тому що зазвичай немає ніяких зовнішніх ознак прощення гріхів, це прощення відбувається всередині людини, це невидима справа між Богом і людиною. На людині немає світлофора, який світиться червоним, якщо її гріхи не прощені, і зеленим - якщо прощені. Тому можна сказати людині “Прощаються тобі твої гріхи”, але ніхто не дізнається, чи це дійсно відбулося. Але якщо сказати людині “встань і ходи”, то це можна перевірити відразу.
Звернемося до віршів 24-25:
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому!
25 І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога.
Для людей обидві речі - неможливі, але не для Бога. Коли Ісус проголосив зцілення, паралізований став і пішов.
Друзі принесли паралізованого до Ісуса за зціленням. Але Ісус дав йому набагато більше - Ісус дав йому і зцілення, і прощення гріхів. Ісус уздоровив не лише його тіло, але і його душу. Звичайно, зцілення важливе. Ніхто не хоче жити хворим, тим більше паралізованим. Однак якщо паралізованого просто зцілити, без прощення гріхів, то в результаті він двома здоровими ногами піде прямісінько в саме пекло. Що сталося з людьми, яких Ісус зцілив? Так, вони всі померли. З часом більшість з них захворіли якоюсь хворобою і померли. Тому Ісус цікавиться не лише нашим життям у цьому світі, але й нашою вічністю.
Ісус у цьому уривку дає ясно зрозуміти, що фізичне зцілення паралізованого свідчить не лише про Його силу відновлювати творіння, але й Його силу прощати гріхи. Він каже: “Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи!” Ісус ясно ідентифікує базову проблему людства - це проблема гріха, і насправді з того часу нічого не змінилося. Ми багато говоримо про політичні, економічні, соціальні та інші проблеми, але потрібно пам’ятати, що базова проблема захована всередині зіпсованих людських сердець.
Нещодавно світ святкував 250-річчя проголошення незалежності США. Один із її батьків-засновників, другий президент Джон Адамс, сказав: "У нас немає такого уряду, який був би здатний стримати людські пристрасті, не обмежені мораллю та релігією... Наша Конституція була створена лише для морального і релігійного народу."
Чому Ісус має владу прощати гріхи? Тому що Ісус заплатив за це дуже дорогу ціну. Він постраждав, пролив Свою кров і помер на хресті заради нашого прощення. Пам’ятаймо про це.