Ключовий вірш: 43
«А Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий. »
В першій половині розділу ми вивчали про перемогу Ісуса над спокусами диявола в пустелі і про Його прихід до міста де Він був вихований - Назарету. Там в суботній день у синагозі, прочитавши пророцтво пророка Ісаї про ювілейний рік, Господь проголосив тим хто був в синагозі, що це слово сповнилось сьогодні: Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю;19 звіщати рік Господнього помилування! (Луки 4:18,19).
Минулий раз ми говорили, що таким чином Ісус проголосив програму Свого служіння. Те, на що Його помазав Божий Дух і на що Його послав. В сьогоднішньому ж уривку Лука показує як Ісус почав виконувати цю програму. Що ж Він робив для цього? А в кінці розділу Ісус каже про це служіння так: Я повинен і іншим містам звіщати Добру Звістку про Боже Царство, бо на це Я посланий.
Яким же чином Ісус звіщав Добру Звістку про Боже Царство? Давайте ми подивимось.
Подивіться вірші 31,32:
31 І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи. 32 І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу.
Ісус приходить в Капернаум. Це портове місто знаходилось на північному узбережжі Галілейського моря, поблизу від Харазіна і Віфсаїди. Воно було назване на честь пророка Наума. Капернаум - перекладається “село Наума”. Ісус багато проводив часу там, проповідуючи, так що в Євангелії від Марка Капернаум з часом починає називатись “Його (Ісуса) містом”.
Сказано, що Він навчав там щосуботи. Бачимо, що люди Капернаума на відміну від Назарету охоче слухали вчення Ісуса, вони не мали тих упереджень, що мешканці Назарету. Вони дуже дивувались, тому що в Його словах вони відчували силу і владу. Це тому що Ісус говорив не людські, а Божі слова. Бо Кого Бог послав, Той говорить Божі слова, тому що [Бог] дає Духа без міри. (Івана 3:34)
Сповнений Духа Святого Ісус промовляв так, що Його слова приносили зцілення і визволення від влади диявола, вони відкривали очі людей і в буквальному смислі і в переносному. Брати і сестри, ми блаженні, бо можемо також чути Його слова. Їх сила і влада не поменшала і сьогодні. Небо і земля проминуть, а Його слова перебуватимуть повік. Вони і зараз приносять звільнення тим, хто приймає їх з вірою.
На початку свого служіння Ісус навчав в синагозі. Синагога була духовним, культурним і освітнім центром для юдеїв. Синагога могла бути поставлена в місті де було щонайменше 10 одружених юдеїв. Вони з’явились ще під час вавилонського полону, коли юдеї не могли більше поклонятись в Храмі. Там вони збирались для вивчення Писання. Ісус приходив у суботу в синагогу як сказано в вірші 16 за Своєю звичкою, так робили більшість юдеїв. І тому це був зручний майданчик для навчання Божого слова.
Подивіться вірші 33,34
33 А в синагозі був чоловік, який мав духа нечистого – демона. І він закричав гучним голосом: 34 Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, – Святий Божий!
В синагозі, де навчав Ісус був чоловік який мав духа нечистого. Ми зустрічаємось тут з реальністю демонічних сил. Нечисті духи, або демони. Це реальність в якій ми живемо, хоча, яку зазвичай не помічаємо і не усвідомлюємо. Не відомо, як цей чоловік став одержимим демоном, як він дійшов до такого життя. Чому демон мав контроль над його тілом? Так що міг говорити його ротом і керувати ним.
Ми зараз не часто зустрічаємось з одержимими. Але з Писання ми бачимо, що такі люди дуже страждають. Демон обіцяє свободу, і неймовірні можливості і пізнання таємниць. Але натомість призводить до хвороб і намагається вбити, того ким заволодів, а також використати, щоб робити зло іншим. Такі люди переживають постійний жах і страждання. Але це не відбувається без певної згоди людини на таке. Демон поступово обманом, спокусами бере все більше прав на життя людини, допоки не бере під повний контроль, як сталось з цим чоловіком.
Цей біснуватий був в синагозі. І поки туди не прийшов Ісус, його там влаштовувало, бо ніхто не міг з цим нічого зробити. Але влада слова Ісуса діяла так, що демон не міг більше ховатись. Він відчув небезпеку для себе. Біснуватий вибіг на середину і почав кричати на Ісуса: Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, – Святий Божий!
Він боявся влади і сили Ісуса і не міг себе стримувати. Присутність Ісуса і Його слова мали такий вплив. Він не міг мовчати про те Хто Такий Ісус. Він зі страхом, хоч і проти власної волі з жахом визнав звідки походила влада і сила слів Ісуса. Він каже і визнає: Ти - Святий Божий. Але Ісус не приймає визнання від демонів. Що зробив Ісус? Подивіться вірш 35:
35 Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни і вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди.
Хтось може сказати про таку людину: ти сам обрав таке життя, ну то і живи з цим. Але ми бачимо, як Ісус поводився з людьми пригноблених владою нечистих духів. Він прийшов проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю. Він милостивий і співчутливий до пригноблених, обманутих сатаною, і Він хоче дати їм жити на волі. Він має владу над демонами, щоб Своїм словом вигнати їх з людини і дати їй визволення. Він Цар, Який прийшов звільнити від обману і рабства гріха, в яке люди пішли слухаючи сатану, і привести їх в Своє Царство як Своїх дітей. Благословен наш Господь Ісус, Якому належить вся влада і сила!
І ще ми бачимо як Господь Ісус поводився з демонами. Він не вів з ними перемовин. Він виганяв їх геть з владою: Замовкни і вийди з нього. Демон не міг чинити проти слова Ісуса ніякого опору. Він вийшов з чоловіка, зовсім не заподіявши йому шкоди.
Як люди сприйняли цю подію? Подивіться вірші 36,37:
36 І всіх охопив жах. І вони говорили один одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? 37 І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.
Від побаченого людей охопив жах. Можливо раніше вони так не усвідомлювали влади демона над людиною. На жаль люди були сліпі. Вони вбачали причину того що Ісус вигонив демонів не в самій Особистості Ісуса. Вони не питали Хто це Такий, Хто з владою і силою наказує нечистим духам, а питали що це за таке особливе вчення.
Брати і сестри. Господь дав і Своїм учням владу вигонити демонів. Ця влада не в переконливості наших слів, а у вірі в обітницю Ісуса: Дана Мені вся влада на небі й на землі … І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!
Подивіться вірші 38,39:
38 Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї. 39 Ставши над нею, Він наказав гарячці, й вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм.
Лука описує як після синагоги Ісус прийшов у дім Симона Петра. Там теж була та, хто потребував Божої милості і зцілення. Петрова теща була у великій гарячці. Питання було негайним. Ісус, ставши над нею, наказав гарячці і та одразу ж залишила її.
Ісус наказує гарячці так само, як наказував демону. Не тому, що за хворобою стояла демонічна сила. А тому, що всяке зло і наслідки гріхопадіння підкоряються владі Його слова. Ми бачимо, що теща була одразу і повністю зцілена. Після цього вона як нічого не бувало, встала і почала їм служити. Її негайне служіння є відображенням її вдячності за Божу милість, яку Господь їй явив. А як ми відповідаємо на милість, яку вчинив нам Господь? Чи бажаємо і ми служити Йому?
Подивіться вірші 40,41:
40 Коли ж заходило сонце, всі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх. 41 Виходили біси з багатьох, викрикуючи й гукаючи: Ти – Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос.
Лука каже, що з заходом сонця, коли для юдеїв вже закінчувався суботній день, коли не можна було носити вантажі (хворих людей) і проходити більше відстані суботнього дня (приблизно кілометра), всі, які мали хворих приводили до Нього. В цей час дім Петра перетворився на госпіталь. Сказано, що Він оздоровляв кожного, покладаючи на них руки. Ісус не минав ні кого, хто приходив, чи кого приводили до Нього. Тому що для Нього важливий кожен. Він хоче, щоб Боже визволення, Боже Царство прийшло в життя кожного.
Також ми бачимо, що з багатьох, кого приводили до Ісуса, виходили біси і вони також не могли себе стримати від того, щоб визнати Хто Такий Ісус. Вони викрикували: Ти - Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос. Брати, сестри, нам Ісус не забороняє визнавати Його Сином Божим. Він хоче, щоб ми визнавали Його Сином Божим Христом. Тому що це визнання в нас чинить не страх, а віра дарована Святим Духом. Ми можемо завжди перед іншими визнавати Його!
Давайте прочитаємо вірш 42а:
42 Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце.
Ісус шукав спілкування з Отцем. Він хотів знати волю Отця, а не слідувати очікуванням людей. Цей час, на самоті з Отцем, був так важливий для Нього, навіть тоді, коли з людської точки зору на це немає часу. Там Отець відкрив, що Йому робити далі.
Сьогодні Господь розбудив мене рано вранці і сказав мені, що мені теж потрібно шукати спілкування з Ним на самоті. Я усвідомив як давно я не виділяв час на таке спілкування і не шукав його, хоча раніше так любив цей час. Дякую Богу за цей час спілкування.
Отець хоче відкривати нам Свою волю. Він хоче, щоб ми довіряли Йому наші турботи. Він хоче дати нам віру і силу протистояти гріху і чинити те що Він хоче від нас. Це благословенний час, так потрібний для Божих дітей. І для цього лише потрібно вийти і піти в самотнє місце. Де будуть тільки ти і Отець.
Подивіться вірші 42б,43:
А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх. 43 А Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий.
Люди шукали Його, але не через те Хто є Ісус, а через те що Він міг їм дати. В Євангелії сказано, що це були учні, хто знайшов Ісуса і стримували, щоб Він залишився в Капернаумі: 36 І поспішили за Ним Симон і ті, хто з ним,37 і знайшли Його та й кажуть Йому: Всі Тебе шукають! (Мр. 1:36,37)
Їм подобалась популярність Ісуса, їм сподобалось, що всі йшли до Нього. І здавалось би, раз всі Його шукають, то треба залишатися тут і далі і допомагати всім. Але як відповів їм Ісус? А Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий. Така різка зміна: нам треба йти далі до інших міст, де Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий. Це рішення було результатом спілкування з Отцем. Ісус - слухняний Син. Він вирішив робити те, що Йому належить від Отця, на що Він був посланий, а не те що хотіли інші від Нього. Він вирішив благовістити Боже Царство і іншим містам.
Це рішення робити не те що очікують від мене люди, чи що бажаю я сам, а на що я посланий Отцем, часом дуже важке. Ісус отримав його через спілкування з Отцем на самоті. І нам треба брати приклад з Нього. Цей час на самоті з Отцем дає силу щоб бути слухняним Отцю.
Воля Отця щоб і інші люди почули Благу звістку про Боже Царство. Щоб Боже Царство прийшло в життя і інших людей. В 44 вірші сказано: І Він проповідував по юдейських синагогах. Там де Боже Царство - там звільнення від влади гріха і смерті і демонічних сил. Там зцілене життя. Отець хоче щоб і інші люди пережили це. Він нагадує нам про це сьогодні. Він нагадує нам про те, що і нас Він послав на це. Він хоче щоб ми були тими, через кого Боже Царство відкриється іншим. Чи будемо ми залишатись на тому ж місці де нам зручно? Нехай Господь сьогодні дасть нам рішення бути слухняними Отцю щоб вирішити як Ісус і іншим благовістити Боже Царство.
Давайте ще раз прочитаємо вірш 43:
А Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий.