Ключовий вірш: 4:8
“А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!”
Минулого тижня ми розбиралися в чому полягала суть хрещення Ісуса у Івана. Адже Іван хрестив людей із закликом, щоб вони розкаялися в своїх гріхах і підготували свої серця до приходу Месії. Ісус же і був тим Месією якого очікували. Тож, чому Він всеодно приймає це хрещення?
По-перше, Він - один з нас. Лука приводить родовід Ісуса, який починається Адамом, як пробатька всього людства. Ісус нащадок Адама. Але Адам знехтував заповідю свого Творця - Бога і згрішив. І цю помилку потрібно було виправити. Має бути хтось серед людей, хто прийме на себе цей обов’язок і виконає це. Тож, Син Божий приймає подобу людини і приходить в цей світ щоб зруйнувати дію гріха і повернути творіння, тобто нас Творцеві. Отже, Ісус став у чергу щоб хреститися разом з народом не тому, що мав у цьому потребу, а тому, що ми мали в цьому потребу. Він увійшов у нашу історію, став одним із нас, щоб ми розділили Його життя і перемогу.
По-друге, Він прийшов на коронацію до свого Батька. “Ти - Мій Улюблений Син, у Тобі Моє уподобання”. Минулого разу проповідник докладно пояснив, що ці слова символізують. В них говориться, що Ісус є Цар, що прийшов в цей світ не царствувати, а послужити людям. Дух Божий, що зійшов на Нього у тілесному вигляді, як голуб - став символом Його помазання на це служіння. Ця подія також показує нам, що справа, яку Син буде здійснювати під керівництвом Святого Духа - це справа Отця.
Отже Син Божий прийшов в цей світ творити волю Отця - спасти грішника, а ще зруйнувати діла диявола:
“Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку. Тому з’явився Божий Син, щоби знищити діла диявола.” (Івана 3:8)
Сьогодні ми будемо говорити про першу битву Ісуса з ворогом людства - дияволом. На вивченні, ми задавалися питання: “А чому Ісус після хрещення йде до пустелі і там вступає у зіткнення з сатаною? Це цікаве питання. Початок відповіді ми знайдемо в 1 - му вірші.
(1) Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з‑над Йордану, і Дух повів Його в пустелю;
Отже, Ісус не обирає сам собі дорожню карту. Це робить для Нього Дух Святий. Він веде Його в пустелю. А тому - це була воля Божа.
Проте, це ще не все. Більше - говорить Павло. Минулого разу ми згадували це, і я нагадую сьогодні - Ісус є другим Адамом. Павло говорить - “так як в першому Адамі всі помирають, так в другому, тобто в Христі всі оживуть.” (1 Коринтян 15:22,45) Ісус - це другий Адам, який має бути спокушений всім і навіть більше, ніж перший. Чому в першому Адамові всі помирають? Бо сатана спокусив його і він не встояв, і впав, - чим приніс гріх, а з ним і смерть не тільки собі, а й своїм нащадкам, тобто всьому людству. Чому в другому Адамові всі оживуть? Бо Ісус буде спокушений сатаною, до речі в набагато складніших умовах, ніж перший Адам, проте вийде з цієї сутички переможцем.
У стародавні часи правитель мав довести своє право на владу та авторитет через боротьбу на території свого опонента. Він приходив до нього перемагав його і забирав корону на царство. Власне, подібне ми спостерігали, коли сатана прийшов в Едем і хитрістю здолав Адама, забравши в нього право володіння над землею.
Але не довго ця пісня грала…В цей світ приходить другий Адам - Ісус і йде в пустелю на територію диявола і перемагає його. “ роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті! ” (Колосян 2:15). Таким чином Ісус повертає те, що було втрачено першим Адамом - живе спілкування з Богом і вічне життя в Його обіймах.
Тут варто зазначити деякі особливості:
По-перше - повна перемога Ісуса над дияволом відбулася на хресті. Саме віддавши своє святе життя в жертву за гріхи наші, а також Воскресіння Сина Божого з мертвих стало остаточним тріумфом над сатаною та його прибічниками гріхом та смертю.
По-друге, звідкіля думка, що пустеля це лігво диявола. Хіба не можливо було зустріти його на вулицях Єрусалиму, чи на ринку, чи навіть в синагозі? У старозавітні часи пустеля вважалася безпосереднім місцем проживання скорпіонів, гадів, диких звірів та демонічних істот - всього нечистого.
Найяскравіший приклад — обряд у День очищення (Йом-Кіпур), описаний у Книзі Левит 16. Над одним із козлів символічно сповідали всі гріхи Ізраїлю, після чого його відсилали «в пустелю до Азазеля». Азазель у тогочасному уявленні — це пустельний демон або сам уособлений дух зла.
По-третє, пустеля — це місце, де людина залишається сам на сам зі своїми базовими потребами (спрагою, голодом, страхом). Тут перевіряється, чого ти вартуєш. Що перемагає в тобі віра чи сумніви? Духовне чи плотське? Тут гарно проявляється з якого ти тіста і чим ти наповнений. До прикладу, Бог повів Ізраїль в пустелю і вони не справилися з собою. Їх ропот на Бога призвів, до повного вимирання першого покоління, що вийшло з Єгипту. На жаль вони зазнали поразки.
Отже, повертаючись до (1) вірша, ми розуміємо, що Дух Святий, який наповнив Ісус веде Його до пустелі, не просто так, випадково, а з цілком конкретною місією, і одна з цілей цієї місії - дати бій сатані прямо на “його подвір'ї”.
Погляньмо на вірш (2)
(2) сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів.
Брати і сестри, відразу в очі нам кидається число сорок. І тут теж, ми можемо зробити невеликий відступ і згадати, що сорок років по пустелі ходив ізраїльський народ, бо такою була для нього воля Божа. Ось тут у Луки ми бачимо поєднання Ісуса з своїм прабатьком Адамом. Адам не дослухався заповіді Бога, а Ісус у всьому був вірний їй. Тут подається масштаб Христа, який охоплює історію спасіння всього людства. А у Матвія Ісус подається, як прообраз слухняного Сина, на противагу неслухняному, яким був Ізраїль. І ось Ісус, який за походженням юдей, своєю покорою в пустелі відновлює заповітні стосунки між Богом і ізраїльським народом, який Він представляє, а також виконує місію, що була покладена на Ізраїль - бути світлом для спасіння язичників аж до краю землі. Тому ми бачимо ніби 2і функції, які Ісус звершує - виправляє помилку Адама і помилку Ізраїля.
Отже, в (2) говориться, що Ісус перебуваючи в пустелі сорок днів і ночей (уточ. Матвія) нічого не їв.
Заради цікавості, я глянув, що буде з тілом людини, яка не споживає їжу майже шість тижнів. На цьому етапі втрата маси тіла зазвичай досягає 30–40% від початкової. Мозок намагається працювати до останнього на залишках ресурсу, але через брак мікроелементів людина відчуває сильну загальмованість, галюцинації, апатію або втрату свідомості. В такому стані, ускладнюється робота кровоносної системи - сповільнюється пульс та критично падає тиск. Людина може знепритомніти просто спробувавши підвестися. Через деградацію серцевого м'яза, тобто серця, воно починає працювати з перебоями (аритмія). Найчастіша причина смерті наприкінці такого терміну — зупинка серця або відмова кількох органів одночасно. Для більшості - це поріг, несумісний із життям.
Там же у (2) говориться, що перебуваючи в такому стані фізичного і емоційного виснаження Ісус піддався випробуванням диявола. Якщо повернутися до порівняння умов Ісуса і Адама в яких вони були піддані спокусам, то звичайно Адам знаходився в суттєво кращому положенні. Він міг споживати плоди дерев в раю. Мав піднесений емоційний стан. І не відчував на собі жодного тиску з середовища в якому знаходився.
Та чи можна говорити, що Ісус не був озброєний для боротьби із випадами диявола? На мій погляд - ні? Бо в пустелю Він прийшов - сповнений Духа Святого. Бог був з Ним. І на відміну від Ізраїля, з яким в пустелі теж був Бог або Адама в Едемському Саду, і там був Бог, Яким всі вони знехтували - для Ісуса Він був єдиною опорою щоб втриматися фізично і дати бій спокусам духовно.
(3) І сказав Йому диявол: Якщо Ти – Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом!
Починаючи з цього вірша ми стаємо глядачами непростого поєдинка між двома запеклими супротивниками. Яку стратегію обирає сатана? Нічого нового. Все те, що було в Едемському саду, він застосовує і тут - провокує сумнів і спокушає пожадливістю. Пам’ятаєте, як це було з Адамом і Євою? “Чи справді Бог звелів: Не їжте з жодного дерева саду?” (Буття 3:1б). Як ми це інтерпретуємо? “А чи дійсно Бог відвертий з вами, якщо ховає від вас знання - забороняючи їсти плодів з дерева пізнання добра і зла. Можливо ви не достойні отримати це?” Коли Єва подивилася на дерево заборони, то плоди на ньому видалися їй гарними і її огорнула пожадливість скуштувати їх настільки, що вона не втрималася.
Те ж саме ми бачимо й тут. “Якщо Ти - Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом”. Ісус був на межі виснаження фізично і добре зголоднів. Тому, сатана, користуючись цим, вирішив бити в одне з найвразливіших місць - це людська потреба в їжі (плоть). Коли ми зайдемо в магазин Рошен і навіть не голодні, але бачимо на вітрині тортик - то у нас все одно виникає бажання його з’їсти, правда? А якщо ти голодний декілька тижнів? То готовий і помиї для свиней з’їсти, чи не так? А якщо Ти Син Божий, який має владу здобути хліб з будь-чого, то чому б цим не скористатися? Ось тут ми підходимо до важливого моменту в цій спокусі - порушити настанову Батька і використати Божу силу для своїх особистих потреб. “Якщо Батько на Йордані говорив, що Ти Його Улюблений Син - то скористайся цим і виріши проблему голоду. А якщо ні? То можливо Ти і не є Сином Божим? Доведи свою божественну спроможність через прояв божественної сили”. Сатана провокує, хитає і намагається відволікти від головного до чого був покликаний Ісус. А покликаний Він був ось до чого: “Адже й Син Людський прийшов, … щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!” (Марка 10:45). Ісус не прийшов підкорити собі цей світ своєю силою. Він не прийшов задовольняти свої потреби. Він прийшов служити людям, що страждали від гріха. Він Син Божий улюблений який виконав волю Отця і пішов на хрест заради нас. До речі силу свою Він ще не раз проявить, коли заборонить морю і вітру, або коли перетворить воду на вино, або коли нагодує 5 тисяч люду і ще в багатьох інших випадках - але це буде спрямовано для служіння людям, а не Собі.
(4) Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом].
Отже, а яку стратегію обирає Ісус у відповідь на атаку сатани? Він відповідає словом Божим. “Він упокорював тебе і морив тебе голодом, але також годував тебе манною, якої не знав ти, й не знали твої батьки, аби ти зрозумів, що не лише хлібом живе людина, але і всім тим, що виходить з Господніх уст людина живе.” (Второзаконня 8:3) Тут ми бачимо, що Ісус послуговується Словом Божим, яке було дано Ізраїлю, коли він був в пустелі. Ви пам’ятаєте, що Ізраїль, вийшовши з Єгипта, швидко проїв свої запаси, а коли все скінчилося став ремствувати за це на Мойсея і Бога. Тоді Господь дав їм ману з небес. Вони мали збирати ману в кількості рівно на 1 добу споживання. Якщо збирали більше - там заводилися хробаки. Чому Господь годував їх за таким принципом. Бо вчив довіряти своєму Слову. Фізичний хліб підтримує життя тіла лише тимчасово. Проте манна з'являлася в пустелі виключно тому, що Бог сказав їй з'явитися. Тобто життя народу трималося не на самій крупі, а на Божому Слові та Його волі. Якщо людина тримається за Бога та Його Слово, вона виживе навіть там, де вижити неможливо. Ісус прийшов до пустелі не просто голодувати. В Матвія говориться, що ці 40 днів Ісус постив. Це була Його обітниця посвячення Богові і одночасно Його випробуванням і підготовкою до Його служіння. Цю настанову Він отримав від Бога, адже Дух Святий повів Його до пустелі звершувати це. Сатана хотів завадити цьому і таким чином зруйнувати Його покликання. Проте Ісус вдалим прийомом дає відпір ворогу, показуючи, що спочатку має бути Бог і Його Слово. Бо найперше від нього залежить життя людини, власне і фізичний хліб - Він дає, а не навпаки. Амінь!?
(5-7) І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу, і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її; отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм!
Наступний крок сатани - це спокуса владою. Сатана пропонує Ісусу підкоритися йому і тоді Він отримає владу над всіма царствами світу. Чи дійсно сатана володів цим світом? Власне це знову відсилає нас до 3-го розділу Буття, де говориться, що Адам коли згрішив, то це призвело до прокляття всієї землі. Між Богом і людиною утворилася велика прірва. А сама земля підпавши під прокляття гріха стала полем де свою владу розширив Диявол. В Об’явленнях говориться, що він той хто зваблює всесвіт (Об’явлення 12:9). Тому коли він говорив, що царства світу належать йому - то в той момент - так воно і було - це ті кого він звабив для себе. Те ж саме він робить і з Ісусом - намагається Його звабити владою і славою.
Меседж який несе сатана, доволі простий: “Навіщо ти страждаєш? Є шлях набагато легший. Якщо ти зголоднів, то зроби з каміння собі хліб і вгамуй свій голод? Ти ж Син Божий, навіщо ти себе принижуєш? Поклонись мені і я тебе зроблю царем над народами. Твій статус - є статус Бога, якому мають всі служити”. Насправді, подібне ми знаходимо у Адама і Єви. Пам’ятаєте, як сатана сказав жінці: “Ні! Ви не помрете! Адже знає Бог, що того дня, коли скуштуєте з нього (дерева), відкриються ваші очі, і станете ви, як Бог, одержавши пізнання добра і зла.” (Буття 3:4б-5)
Очевидно, що Адам і Єва, хотіли отримати певні знання, якими володіє Бог, проте не були готові до цього. Їм хотілося пройти легкий шлях - жити як боги, знати як боги і навіть мати вічність яку має Бог. Але так, це не працює, бо у всього є своя ціна. І ось зараз ми бачимо наслідки цього. Ця земля лежить в руїнах гріха. Смерть панує над людьми. А війни протягом всіх віків відбуваються по всій планеті набагато частіше, ніж мир. Ось це, що ми отримали у спадок від Адама і Єви, які захотіли швидкого рішення, для того щоб стати богами. Як результат - боги з нас вийшли так собі - трохи куці. Таке враження що богами стали, але інструкцію як цим користуватися забули. У результаті ми отримали “божественні” здібності руйнувати, але те, що властиво нашому Богу - любити і збудовувати не навчилися.
Але хвала і слава Господу Ісусу Христу, який відкинув легкий шлях сатани і вибрав непростий, але благословенний від Господа:
(8) А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!
Ісус продовжує триматися своєї стратегії - це покладатися на Слово Боже. У Второзаконні 6 ми знаходимо вірші на які Він посилається: “Любитимеш Господа, свого Бога, всім своїм серцем, усією своєю душею і всією своєю силою…і Йому служитимеш.” (Второзаконня 6:5,13) Таким чином Ісусу відкидає пропозицію диявола і проголошує свою непохитну вірність Отцеві. Ісус прийшов, щоб повернути цей світ Богові, але не через політичну угоду з дияволом, а через абсолютний послух Отцю й жертовну любов.
Протягом свого служіння Ісус ще не раз зіткнеться зі спокусливою пропозицією стати царем. Таким Його бачили люди, яких Він зцілював, очищав від прокази, годував хлібами та рибою. Таким Його хотіли бачити і його учні. Хтось серед них бажав скористатися Ним і зайняти вигідну посаду в Його уряді. А хтось бачив в Ньому справжнього ватажка, який очолить повстання проти Римлян. Врешті один із учнів так розчарувався в Ньому, що зрадив Його. Проте Ісус був непохитний і чітко слідував своєму покликанню.
Отже, перший Адам в Едемі захотів сам стати богом, згрішив і через це потрапив у рабство до сатани. Ісус, як Другий Адам, виправляє цю помилку. Він показує, що справжня свобода і велич полягають не в тому щоб панувати над іншими, а в тому, щоб бути слухняним своєму Отцю.
“Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної. Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь.” (до Филип’ян 2:8-11)
Вірність Сина Батькові стала ключем до Його справжньої величі. Батько возвеличив Сина понад всіх. Його ім’я стало вище всякого імені. Врешті й ворогів Сина Батько покладе під Його ноги і Його царству не буде кінця.(Псалми 110:1, Луки 1:33) Амінь?!
(9-11) Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху, та сказав Йому: Якщо Ти – Син Божий, кинься звідси додолу, бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе, і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою!
Диявол як вуж на сковорідці, крутиться і з усіх сторін намагається вжалити Христа і знайти Його слабке місце. Цього разу, він міняє стратегію і заходить з атакою на Ісуса на Його ж полі - цитує Слово Боже. Він посилається на відомий Псалом 90 (91) вірші 11-12. Ціль проста, якщо ти так довіряєш Слову Божому, то чому б Тобі не перевірити це на практиці?
Якось я випадково побачив відео служіння однієї церкви в Штатах, де служителі в основу доктрини поклали слова з великого доручення воскреслого Ісуса, який закликав йти по всьому світу і проповідувати Святу Євангелію. І однією з ознак того, що люди увірували, буде те, що вони братимуть в руки отруйних зміїв, і якщо раптом будуть вжалені ними, то це не зашкодить їхньому здоров’ю. Тому на своїх Богослужіннях вони приносили зміїв і фактично провокували їх на небезпечні укуси. Як наслідок пастор і його син неоднократно потрапляли в лікарню, причому їх відкачували в реанімації, але врешті для одного з них це було фатально. Я не можу сказати, що вони не вірили Господу, але це дивний метод перевіряти виконання Божого доручення у своєму житті.
Отже, як тут діє сатана? Він перекручує слова та будує ситуацію, яка не відповідає тому, що говориться в Псалмі. Там говориться, що Бог оберігає вірних своїх на всіх їх дорогах. Він допоможе пройти їх, навіть якщо складно або зустрінуться на шляху труднощі. Фундаментальною основою є абсолютна, тиха довіра Богу. Псалом починається словами: «Хто живе під покровом Всевишнього... каже Господу: Ти мій притулок». Людина, яка довіряє Богові, не перевіряє Його. Вона знає, що Він поруч.
Знову ми повертаємося до 3-го розділу Буття і знаходимо там подібну модель поведінки сатани. Він користується легковажністю Адама і Єви і перекручує заповідь Божу, коли запитує у них чи дійсно Бог заборонив їм споживати плоди з жодного дерева в саду. Бог такого не казав, Він заборонив лише одне дерево пізнання добра і зла. Диявол навмисно спотворює заповідь, роблячи Бога в очах людини жорстоким тираном, який усе забороняє. Головною помилкою Адама і Єви стало те, що вони втягнулися в цю дискусію. І тому швидко засумнівалися в Бозі і спокусилися.
Але як діє тут Ісус?
(12) А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого!
Ісус не став звертати увагу на маніпуляції сатани. Ба, більше Він не дозволив собі доводити істине значення Слова Божого, бо в цьому немає ніякого сенсу. Сатана - ворог і крапка. Христос показав, що справжня довіра Батькові не потребує штучних перевірок, експериментів чи стрибків у прірву. Син слухається Отця і йде Його шляхом, а не змушує Отця підлаштовуватися під Свої примхи.
Чи були пізніше у Ісуса подібні спокуси протягом Його земного служіння? Звичайно! Одним з найбільших випробуванням цього - це була боротьба в Гетсиманському саду. На якусь мить Ісус молиться: “... Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!” (Луки 22:42). І знаєте, що трапилось далі в тому моменті. Написано, що з’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. Ось де Бог застосував 90 Псалом, але зробив це по своїй волі.
Господь Ісус встояв в цій битві і вийшов з неї Переможцем. Нам варто розуміти, що це був унікальний шлях, який стосувався виключно Ісуса Христа. Це шлях Месії.
Далі говориться, що сатана залишає Його до певного часу. А ще (14) говориться, що Він повертається до Галілеї не просто наповненим, а в силі Духа Святого. Він готовий розпочати своє служіння. Одним із них буде вигнання бісів. У Луки 11:22 Ісус скаже фарисеям, які вважають, що Він виганяє бісів силою бісовською, - такі слова: “Коли ж хто дужчий від нього (сильного) нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич.”
В цьому вірші “сильним” Ісус називає сатану, але “дужчий від нього” - це сам Ісус. Чому Ісус забороняв нечистим духам, вигоняв їх з людей і вони корилися Йому. Бо Він переміг сатану в пустелі і вийшов в силі Духа.
Брати тут є багато чого, що ми можемо навчитися в Ісуса. Мабуть найперше, це те як Ісус давав відпір дияволу. Він завжди говорив: “написано”. Ісус покладався на Слово Боже і ним відбивав всі атаки сатани. Щоб протистояти сатані - треба знати слово Боже - він його боїться. Вчора ми були на заході одного брата, який колись ходив до нашої церкви. Він написав книгу і презентував її. Коли він згадував час перебування в нашій церкві, то сказав, що тут він навчився працювати з біблійними текстами. Тому вивчаймо Біблію - бо це фундаментальна основа нашої віри.
Також, ми навчилися, що варто довіряти Богові і йти шляхом нашого власного Божого покликання. Сатана завжди хоче звабити нас на манівці - кращим життям, сумнівами, матеріальними благами цього світу і т.д. Але Боже покликання - бути Його дітьми - це найкраще, що ми можемо отримати для себе. То ж давайте сердечно служимо Господу і будуємо своє життя з вірою у воскреслого Христа. Амінь?
Прочитаємо кл. вірш:
“8 А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!”