Ключовий вірш 1:18: “Тому що слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це – Божа сила.”
Дякую Господу Який благословив Конгрес та конференцію UBF в Кореї. Це була перша зустріч глобального масштабу за 10 років після COVID-періоду. 1000 молодих людей заявили про готовність стати місіонерами. Тема конференції була: “Слово про хрест”. В цьому світі багато чого змінюється, ми змінюємося, але слово про хрест так само, як і раніше, може оживляти грішників, змінювати людей і цілі громади. Про це слово ми сьогодні поговоримо.
На початку потрібно сказати кілька слів про церкву в Коринті, якій адресований цей лист. Цю церкву заснував ап. Павло під час своєї другої місіонерської подорожі. Він залишався в Коринті 1,5 року, і в той час багато людей увіровало і охрестилося. Багато з них були із нищих соціальних груп і робили багато зла, проте завдяки Божій силі вони змінилися і стали частиною церкви в Коринті. Після того, як Павло залишив Коринт, він почув про те, що там в церкві сталися розділення і багато інших проблем. Цей лист - це його реакція на ці проблеми, де він з покорою і любов’ю виправляє їх. У наш час ми живемо в матеріалістичному та гедоністичному суспільстві, дуже схожому на те, в якому жили коринтяни. Проблеми, з якими стикається наша церква, схожі на ті, з якими стикалася церква в Коринті. Але слово про хрест має таку ж саму силу як і тоді виправляти нас і змінювати.
Перше, поділи в церкві (1:1-17). Звернемося до віршів 1-3:
1 Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний Божою волею, і брат Состен –
2 Божій Церкві в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, які на кожному місці прикликають Ім’я нашого Господа Ісуса Христа, їхнього й нашого:
3 благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!
Коли ми читаємо послання до Коринтян, то бачимо там так багато серйозних проблем, що задаємо собі питання: “А чи були вони взагалі віруючими?” Однак це питання не стояло перед Павлом, він не залишає нам сумнівів - так, вони були віруючі, освячені у Христі і покликані святі. Базова проблема церкві в Коринті полягала в тому, що віруючі не змогли справитися з викликами цього світу. Це можна було виправити, що Павло й робить. Він знову і знову наголошує, що їм потрібно повернутися до Євангелії хреста Ісуса Христа.
Подивіться на вірші 4-7:
4 Завжди дякую моєму Богові за вас і за благодать Божу, дану вам у Христі Ісусі,
5 що в Ньому ви збагатилися всім: усяким словом і всяким знанням.
6 Оскільки свідчення Христа утвердилося у вас,
7 тому вам, які очікуєте з’явлення нашого Господа Ісуса Христа, не бракує жодного дару благодаті.
Оскільки в церкві в Коринті було багато проблем, Павло міг скаржитися: “Ви не виправдали моїх очікувань!” Натомість, він дякує Богові за церкву в Коринті. Він дякую Богові за благодать, яку Той виявив місцевим віруючим. Він дав не трішки - Він дав їм у надлишку і збагатив їх усім: всяким словом і всяким знанням. Проповідь Павла утвердилася в них. Вони очікували другого приходу Христа і отримали всі необхідні духовні дари.
Подивіться на вірші 8-9:
8 Він і зміцнить вас до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.
9 Вірним є Бог, Який покликав вас до спільності з Його Сином – Ісусом Христом, нашим Господом.
Павло вірить, що Бог зміцнить їх до кінця і збереже до дня Господа Ісуса Христа - тобто до дня Його другого приходу. Однак не дивлячись на те, що християни Коринту отримали так багато благодаті та духовних дарів, вони зіткнутися з багатьма проблемами всередині спільноти. Так, церква, яка отримала багато благодаті і всі необхідні дари для служіння, може зіткнутися з серйозними проблемами. Про одну з цих проблем - проблему поділу, Павло говорить в цьому розділі.
Звернемося до віршів 10-12:
10 Благаю вас, брати, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, щоб не було між вами поділу, але щоб ви були поєднані однаковим розумінням і однією думкою.
11 Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що між вами є суперечки.
12 Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
Ісус молився за єдність церкви, і в єдності церкви її сила. Тому сіяти поділи - це улюблена справа диявола. Можна сіяти поділи між молодими і старшими людьми, між багатшими та біднішими, між тими, хто у шлюбі та холостяками, між різними національностями, чи навіть просто між різними сім’ями. Конкретно у церкві в Коринті люди розділилися на групи по сильним лідерам. Були Павлові. Вони визнавали його авторитет як засновника церкви, через нього вони почули та прийняли Євангелію, деяких з них він хрестив особисто. Вони наполягали на тому, що тільки Павло має владу в церкві, так як він її заснував. Скоріше за все, це були перші віруючі, які дотримувалися дуже консервативних поглядів.
Були Аполлосові. Аполлос отримав гарну освіту в Олександрії, відомому навчальному центрі того чаму. Він був видатним оратором, який знав тогочасну філософію та літературу. Його проповіді були більш красномовними, ніж Павла, за що його любили деякі віруючі. Можна припустити, що ця група була більш прогресивною, виступала за певні реформи в церкві, які більш відоповідали тогочасним викликам.
Були Кифині. Кифа - це друге ім’я ап. Петра. Точно невідомо, чи Петро коли-небудь відвідував церкву в Коринті. Однак там були його послідовники. Скоріше за все це були Євреї, так як Петро був апостолом для євреїв. Це була консервативна група, яка наполягала на дотриманні єврейських звичаїв та законів.
Були Христові. Ці люди відкидали всякі авторитери, і наполягали на тому, що вони слідують лише за Христом. В цілому, немає нічого поганого в тому, що різним людям подобаються різні проповідники чи служителі. При правильному підході віруючі з цих груп могли б збагатити і доповнити один одного, тому що вони навчалися у таких великих людей як Павло, Петро, Аполлос. Вони могли б в покорі спілкуватися, дискутувати, разом зростати у пізнанні Христа та служінні. Але проблема погялала в тому, що це призвело до розділень. Кожна група наполягала на тому, що лише вони - праві, що лише вони отримали правильне хрещення і що лише вони слухають правильних проповідників.
Подивіться на вірші 13-17:
13 Невже Христос поділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас, чи, може, ви хрестилися в ім’я Павла?
14 Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, крім Криспа і Гая,
15 щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я.
16 Хрестив же я і дім Степана; більше не знаю, чи хрестив я кого іншого.
17 Адже Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангелію, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа.
Павло нагадує їм, що Павло, Петро, Аполлос - це не Христос, вони - це служителі, слуги Христа, яких Бог використав щоб поширювати та вкорінювати Євангелію. Вони не хрестили в своє ім’я, а лише в ім’я Ісуса. Зрештою значення має не ім’я служителя, а сила хреста Ісуса Христа. Вони мають звертати увагу на Христа, а не на людей.
Друге, слово про хрест (1:18-2:5). Звернемося до вірша 18: “Тому що слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це – Божа сила.” Слово про хрест - це слово про Бога, Який прийшов у наш світ у тілі, постраждав за наші гріхи на хресті, помер і воскрес на третій день. У той час це слово про хрест виглядало як безумство. На хресті розпинали злочинців, і те, що люди мають вірити у те, що злочинець дає їм спасіння дійсно виглядало як безумство. У наш час, по меншій мірі в нашій країні, в Європі люди звикли до хреста. Ми бачимо хрести повсюду, люди носять хрестики на шиї. Тому може здатися що у наш час слово про хрест не буде видаватися людям безумством. Але це не так. У нашому матеріалістичному, гедоністичному і релятивістському суспільстві слово про хрест, як і в часи ап. Павла, видається людям безумством. Ми живемо у суспільстві, яке все більше стає світським, тобто таким, яке вважає що йому Бог не потрібен. Ми живемо в часи, коли люди думають, що речі, речі і більше речей зроблять їх щасливими, чи принесуть їм спокій. Тому люди живуть заради того, щоб заробляти, купувати і споживати, більше, більше і більше. Ми живемо у гедоністичному суспільстві, де люди люблять задоволення більше ніж Бога. І ми живемо в релятивістському суспільстві, де єдиним критерієм істини людини є вона сама, і де справньою свободою вважається життя для себе. Один теолог назвав наш час “ерою егоїзму”. І ми бачимо, що більшість людей у нашому суспільстві гедоністи, споживачі, релятивісти, егоїсти, і змінити ситуацію дуже важко. На конференції в Кореї ми слухали звіти про стратегічне планування по континентам, про виклики, які стоять перед церквами та способи вирішення. Церква по всьому світу старіє, всі відзначають, що стало важче запрошувати, важче виховувати учнів, важче зростати. У нас, в Україні, до всього додається війна, яка активізує самий потужний людський інстинкт - виживання. Коли потрібно вижити, людина легко відсуває все інше на задній план. В такій ситуації потрібно берегти вогонь молитви, звіщати істину, запрошувати, вивчати Біблію, виховувати учнів, поширювати Євангелію. Коли ми думаємо про все це, то може прийти смуток чи зневіра: “Ми не можемо, виклики і справи які потрібно зробити надто великі, а нас надто мало, ми надто слабкі!” Але сьогоднішнє слово каже, що слово про хрест це “Божа сила”. Бог сильніший за наші слабкості, і Бог сильніший за безбожність сучасних людей. Ми не живемо і не служимо своїми силами, але Божою силою.
У вірші 23 Павло пише:
23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство.
Що сталося, коли Павло проповідував розп’ятого Христа? сталася велика Божа робота в Коринті: люди, які раніше лише шукали грошей і задоволень навернулися до Христа! Так, юдеї вимагали чудес, греки шукали мудрості. Але багато з них капітулювали перед проповіддю про розп’ятого Христа, тому що навіть “немудре” Боже виявилося розумнішим від людського, а “немічне” Боже виявилося сильнішим від людського.
Подивіться на вірші 26-29:
26 Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.
27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних;
28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче,
29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом.
Серед коринтян не було нащадків Олександра Македонського, не було вчених, шляхетних і багатих. Вони були самі звичайні люди. Чому Павло звертає на це їх увагу? Тому що вони почали ділитися “я Павлів”, “я Аполлосів”, “я Кифин”, тобто будувати свою ідентичність на тому, хто їх хрестив чи хто їм проповідував. Павло наче каже: “подивіться на себе, ким ви були? Чим ви могли похвалитися до Христа?” Їх об’єднує не проповідник, а Божа благодать. Вони були обрані, покликані і спасені не завдяки своїм якостям, а виключно завдяки Божій дії. Тому їхні суперечки виглядать не просто як поділ, а як забуття самого Євангелія. Тому що якщо все почалося з Божої благодаті, тоді і хвалитися потрібно лише Богом. Саме тому Бог часто обирає “немудре” і “немічне” щоб забрати в людини будь-яку підставу приписати спасіння собі чи комусь іншому, окрім Нього.
Подивіться на вірші 2:1-5:
1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу таємницю вишуканими словами й мудрістю,
2 бо я вважав за правильне не знати серед вас нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого.
3 Тож перебував я серед вас у немочі, в страху і у великому трепеті;
4 і моє слово, і моя проповідь – не в переконливих словах мудрості, але в проявах Духа та сили,
5 щоб ваша віра була не через людську мудрість, а через Божу силу.
Ми звикли бачити Павла людиною, яка впевнена і нічого не боїться. Але тут Павло відкриває себе як людину у немочі, в страху і у великому трепеті. Чому? Чого боявся Павло? За що так переживав? Павло так переживав, щоб донести їм Євангелію розп’ятого Христа, донести зрозумілою для них мовою, донести так, щоб вони побачили велич і силу Христа, так, щоб потужно діяв Святий Дух.
На завершення: слово про хрест відкриває Божу силу і Божу мудрість. Нам потрібно згадати як ця сила діяла в нашому житті, що Христос зробив для нас. Як ця сила діяла в нашій церкві. Сила хреста Христа сильніша за невір’я та зло цього світу. І коли ми тримаємося хреста Христа, Він буде продовжувати діяти в нас і через нас.