Ключові вірші 30-32: “... бо мої очі побачили Твоє Спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!”
Минулого тижня ми говорили про народження маля Ісуса. Про те, де Він народився і в яких умовах. Кому було звіщено про прихід в цей світ Сина Божого і що все це значить в тому числі і для нас.
Отже, народився Ісус в бідній сім’ї простого теслі, а Його народження відбувалося в хліву, бо не було кращого місця. Найперші, хто почув цю прекрасну новину, були не царі і вельможі, а звичайні пастухи.
Але цікаво, що архітектором такого приходу в цей світ Сина Божого є не хто інший, як Сам Господь. Чому? Та тому, що Син Божий мав пізнати труднощі, з якими стикаються люди на цій зруйнованій гріхом землі з самих низин. Неприйняття, соціальна несправедливість, класовий розподіл за походженням та статками і багато іншого. Ісус не прийшов як Володар цього світу, якому мали всі поклонитися і служити. Навпаки, як слуга, що приймає владу людей над собою та готовий жертвенно служити голодному, хворому, тому, ким всі знехтували, всім знедоленим.
Зовні він не був схожий на Сина Божого, і над головою в нього не було німбу. Його походження із сім’ї теслі зовсім не тягнуло на Спасителя цього світу. І багато людей тоді і навіть зараз спокусилися цим.
“... і казали: Хіба це не Ісус, син Йосипа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба?” (Івана 6:42)
Але, брати і сестри, ви сьогодні тут саме заради Господа Ісуса. Хоча ми Його ніколи не бачили, віримо, що Він є нашим Спасителем. Ми віримо, бо цю істину відкрив нам Дух Святий, а також ми бачимо, як змінилося наше життя під Його впливом. Чи не так?
І тоді були люди, які з нетерпінням очікували на прихід Спасителя Ісуса. І дехто Його дочекався. І хоча перед ними було маля, таке саме, як і сотні тисяч по всьому Ізраїлю, проте Дух Святий відкрив їм набагато більше, ніж те, що люди бачили в Ньому — не просто маленьку дитину, а Сина Божого, того, хто стане втіхою для Ізраїля і навіть більше — для язичників, тобто для всього людства.
І в сьогоднішньому уривку ми зустрінемося з цими праведними людьми. Це праведний і побожний Симеон, якому було обіцяно побачити Месію перш, ніж він відійде у вічність, і пророчиця Анна, вдова, що проживши сім років з чоловіком не стала одружуватися знову, а посвятила своє служіння Богові постом і молитвою при храмі.
Отже, погляньмо на вірш 21:
21 Як виповнилося вісім днів, – коли мали обрізати Його, – то дали Йому ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.
Новонародженому малюку на 8-й день, день обрізання, його батьки дають ім’я Ісус. Брати і сестри, я думаю, ви, звичайно, знаєте, що значить це ім’я. Чи не так? Але я нагадаю. Воно походить від єврейського імені Єгошуа (Yehoshua), що згодом у скороченій формі звучало як Єшуа та складається з двох частин:«Єго» (або «Йа») — скорочення від власного імені Бога (Єгова/Яхве) та «Шуа», що означає «спасіння», «допомога» або «спасати». Отже, значення імені — «Господь є спасіння» або «Спасіння Господнє». Мені подобається, як це звучить у Матвія:
“Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе Свій народ від його гріхів.(Матвія 1:21)”.
Варто зазначити, що це ім’я батьки Ісуса вибрали не самі, а так, як їм було заповідано посланцем від Бога — янгелом. Йосип і Марія були у всьому вірні Богові. Вони виконали наказ Бога щодо імені свого первістка. А також принесли малюка в храм, щоб посвятити його Богові і виконати все, як говорить про це Закон Мойсея.
Погляньмо на вірші (22-24):
22 І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,
23 як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.
24 І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, – дві горлиці або два молодих голуби.
Як ми вже говорили раніше, автором цього Євангелія є Лука, якого дослідники вважають за походженням греком. Тому він по-іншому будує свою оповідь і менше звертає увагу на деталі, що стосуються Закону Мойсея. Можна сказати, що він їх узагальнює і спрощує для читача, особливо якщо читач навернувся в християнство з числа язичників.
Отже, Лука говорить просто: батьки Ісуса по днях очищення принесли його в храм, щоб поставити перед Господом, бо він є первісток. Адже згідно з законом Мойсеєвим первістків посвячували Господу. Також Лука говорить, що це супроводжувалося принесенням жертви - двох горлиць або двох молодих голубів.
Можливо, це і дійсно не так принципово, але я внесу трішки ясності щодо цієї події.
По-перше, тут згадуються дні очищення, і вони стосуються матері Ісуса Марії. В Старому Завіті, якщо жінка народжувала хлопчика, то з дня його народження вона вважалася ритуально нечистою. Цей термін ділився на 2 періоди: з 1 по 8-й день, в який обрізували хлопчика, і від цього дня ще 33 дні. Після закінчення цього терміну вона мала прийти в скинію або пізніше в храм і принести жертву Богові за своє очищення. Якщо сім’я була багатша, то приносили в жертву всепалення однорічне ягня, а в жертву за гріх — горлицю або молодого голуба, а якщо бідна, то горлицю або голуба на всепалення і так само за гріх. Після цього жінка вважалася чистою.
По-друге, Лука тут згадує і посвячення первістка Богові. Це вже інша подія, яка передбачається Законом Мойсея. Основна суть цієї заповіді, це те, що всі первістки Ізраїля належать Богові. Бог вивів свій народ з Ізраїля ціною смерті первістків всього Єгипту, а первістки Ізраїля були викуплені кров’ю ягняти, тому вони — власність Бога. І тому кожного первістка віком місяць і більше Бог заповідав викупляти. Вартість викупу складала 5 шекелів срібла. Цей обряд проводився в пам’ять визволення юдеїв з єгипетського рабства.
Ми бачимо тут, що Ісуса згідно з Законом Мойсеєвим обрізують на 8-й день. Обрізання — це видимий знак на тілі чоловіка, що символізує заповіт між Богом і євреями, що вони належать до обраного Божого народу.
Також Ісуса приносять в храм для посвячення Богові і викуплення, як первістка. Приносяться і жертви для очищення його матері Марії. Все це робиться в повній покорі Божому Закону.
Уявіть, Син Божий, адже Він Бог, втілюється в беззахисне маля, життя і безпека якого покладено на руки бідної сім’ї теслі. Він приходить в цей світ не в хоромах, а в хліву. Опісля, Його приносять в храм для того щоб поставити під Закон, над яким Він був на Небесах. Він свідомо прийняв верховенство Закона, щоб бути як ми — випробуваним у всякій спокусі заради нас, грішників. І так і сталося. Він був спокушений всім: і умовами життя, і своїм незнатним походженням, і власне самим гріхом, але залишився вірним і праведним перед Богом. Проте, добровільно віддав себе на хрест, проливши свою святу кров, щоб викупити нас із рабства гріха і смерті та зробити синами Божої сім’ї!
Галатам 4:4-5: “Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина, Який народився від жінки і був під Законом, аби викупити тих, які під Законом, щоб ми одержали усиновлення.”
Перейдемо до віршів 25-26:
25 В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.
26 І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
Із цих віршів нам стає відомо про одного чоловіка, на ім’я Симеон, який жив в Єрусалимі. Писання характеризує його як людину праведну і побожну, і Святий Дух був на ньому. Тут не говориться, скільки йому років, але, скоріше за все, він був у поважному віці, адже з цим пов’язується обітниця, на яку він очікував. Йому було обіцяно, що він не побачить смерті, поки не зустрінеться з Месією.
Що впадає в очі, коли мова йде про Симеона?
По-перше, як ми вище вже сказали, Писання в особі Луки визначає його як праведного і побожного чоловіка.
По-друге, на ньому був Дух Святий. Із Старого Заповіту ми знаємо, що Дух Божий сходив виключно на помазанців — пророків і в окремих випадках на царів. Але тут Писання вказує, що Симеон також має Духа Святого. Ба більше, тут це підкреслюється декілька разів: “Святий Дух був на ньому…, було йому обіцяно Духом Святим…, привів його Дух до храму.” З цього розуміємо, що він мав глибокі стосунки з Богом. І у всякий час Бог має вірних собі служителів.
По-третє, коли ми маємо Святого Духа, ми дивимося на цей світ духовними очима. Чи знав Симеон Закон Мойсеїв? Звичайно. Чи він його виконував? Очевидно так. Бо в той час формально праведність людини визначалася за зовнішніми ознаками — через те, як ти дотримуєшся заповідей Божих. Але на ряду з Симеоном було багато людей, які теж дотримувалися його, наприклад, книжники і фарисеї або священики, що служили в храмі. Пізніше Ісус навіть сварив їх за надмірну показушність своєї духовності. Проте їм маля, яке принесли в храм, не було чимось особливим — воно було таким, як і всі інші — маленьке, беззахисне, таке, що потребує піклування його батьків. В той час Спасителя очікували більше, як політичного лідера, ватажка на чолі війська, який прийде і міцною рукою змете римську окупацію і збудує нове сильне царство Давида 2.0. Люди, які не знають Бога, підміняють своїм уявленням Божу роботу.
Лука, коли описує цю подію то, постфактум, називає, Ісуса - Утіхою Ізраїля, а ще Господнім Христом. Для нас читачів зрозуміло хто це, але це не так було очевидно в моменті, - для людей того часу. Отже, це можна було побачити тільки Духом Святим.
По-четверте, Симеон чекав на прихід Месії. Можливо про цю подію йому було відкрито, ще змолоду, багато років тому. Як правило, очікування трішки виснажує. Про прихід Месії говорили Закон і Пророки протягом 1500 років. Тому Симеон міг легко впасти у відчай, адже, постарів і бачив, що в нього не так багато часу. Тож треба було берегти віру, як то кажуть у нас в ЮБФ, до кінця. Господь вірний і те, що обіцяв, завжди виконає. Доречі, нам людям, іноді, не вистачає терпіння, щоб дозволити Богові виконати свою роботу в нашому житті.
По-п’яте, Господь звершує свою роботу через вірних Йому свідків. Симеон і Анна — це приклад людей, які не загубилися у релігійній рутині храмового поклоніння. Хоча вони вірно служили Богові і виконували всі заповіді, та, як бачимо, релігія не замінила їм Бога. Вони знали Бога в серці. Тому стали свідками історичного часу — початку приходу в цей світ Сина Божого. Слова Симеона, які ми розглянемо далі, чітко показують нам, що своє Спасіння він пов’язує не з буквою Закона, а з Особистістю, яка має владу пробачати гріхи, тобто з Христом.
Давайте, ще подумаємо, чому Ісус це справжня Втіха не тільки для Ізраїля, а й для нас.
Ісая 61:1-3:
“1 Дух Мого Владики Господа на Мені, тому що Господь Мене помазав, аби благовістити убогим, – послав Мене лікувати розбитих серцем, звіщати полоненим визволення і в’язням – відчинення темниць.
2 Проголосити рік Господнього благовоління і день відплати нашого Бога, потішати всіх засмучених, –
3 дати тим, котрі плачуть на Сіоні, замість попелу, вінець слави, єлей радості замість плачу, і одяг слави замість пригніченого духу….”
Саме ці вірші цитує Ісус у Луці в 4-му розділі, коли починає своє публічне служіння. Ісус сам свідчить про себе — хто Він. Він той, хто прийшов втішити покинутих, відторгнутих і засмучених. Що Ісус обіцяє таким людям? Зцілення і відновлення. А ще справжню Небесну радість і свою праведність. Господь Ісус пожертвував собою і взяв осудження за гріх на себе, щоб втішити грішника і зробити його святим. Тому він єдиний достойний всієї Слави! Амінь?!
Отже, Дух Святий привів Симеона в храм саме в той день і в той час, коли туди з малюком Ісусом прийшли його батьки. Побачивши маленького Ісуса, Симеон духом відразу зрозумів, що перед ним Христос. Взявши Його на руки він зрадів і віддав хвалу Богові та сказав, (29-32, разом):
29 Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,
30 бо мої очі побачили Твоє Спасіння,
31 яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:
32 Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!
Минулого разу на вивчені ми думали, що означають слова небесного війська,що проголошувало (14): “Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!” Що ж це за мир в людях доброї волі? І ось сьогодні ми знаходимо це у Симеона. Він говорить: “Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі…”
Справжній мир отримуємо тільки, коли в своє життя приймаємо Ісуса Христа. Він є Творцем і миру, і доброї волі, і нового життя разом з Богом.
“…бо мої очі побачили Твоє Спасіння”, — говорить Семеон. Він був людиною, життєвий шлях котрої завершувався. Але, як ми бачимо, було принципово, що перш ніж він помре, він зустрінеться зі своїм Спасителем. Бо саме цей день визначає напрям - куди далі підемо? - в Небесне Царство чи в пекло. Звичайно, я узагальнюю картину, взяту від Симеона, але це дійсно так. Ми спасаємося тільки Христом, і горе людині, якщо вона не захотіла з Ним зустрітися.
На одній із наших конференцій мене вразила історія покаяння батька відомого проповідника R.C. Sproul. Одного дня Спроул зайшов до кімнати батька і побачив, що той зосереджено читає Святе Письмо. Знаючи, що батько раніше ніколи не виявляв до цього інтересу, він запитав: — “Тату, що ти робиш?” Батько, якому було важко розмовляти через наслідки інсультів, подивився на сина і відповів короткою, але дуже глибокою фразою: — “Я готуюся до іспиту.” Все життя він не був віруючим, але наприкінці Дух Святий покликав його до зустрічі з Ісусом на сторінках Писання, і він погодився.
Брати і сестри, якщо Дух Святий вас кличе побачити своє Спасіння, що є явлене нам Ісусом Христом, то не зволікайте, а прийміть це всім серцем.
У 31-му і 32-му віршах Симеон називає Ісуса спасінням усіх народів. Він стане світлом, через яке спасуться язичники, і через нього прославиться Ізраїль.
Ми знаємо тогочасне ставлення юдеїв до язичників. Для них вони паливо у гніві Божого вогню. Але навіть Старий Заповіт дивився глибше на це, із перспективи Буття — де людина, неважливо якої національності це, — дуже добре в очах Його.
Ісая 49:6 (редакція Куліша):
“І сказав Він: Того ще мало, що Ти будеш слугою Моїм, щоб покоління Якова розбудити, щоб залишок Ізраїля навернути; ні, я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє поширилося до кінців землі.”
Симеон посилається на Ісаю, де говориться, що Месія прийде не просто спасти Ізраїль і робити його новим царством Давида, це набагато більше. Він прийде, щоб спасти весь світ. Тільки Дух Святий міг відкрити розуміння цього масштабу. Уявіть, яке хвилювання і, очевидно, радість пережив Симеон, пізнавши це. Амінь?!
На жаль, зі своєї сторони світ не був готовий до приходу Христа. Тому Симеон говорить про реальність, з якою доведеться стикнутися матері Ісуса, Марії. Він говорить, що це буде дуже великий біль для неї, але це необхідно, бо тільки так відкриється істина для багатьох. (34-35)
Другим свідком, що бачила перед собою Господа, була пророчиця Анна, дочка Фануїла з роду Асира. Жінка у віці 84 років. Лишень 7 років вона прожила із своїм чоловіком, а після його смерті стала вдовою і так і не вийшла знову заміж. Тут згадується її батько Фануїл, можливо, він також вплинув на її віру в Бога. Ще — вона сердечно служила при храмові постом і молитвою день і ніч. Я думаю, вона з Симеоном була з однієї спільноти.
В (38) : 38 Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.
Як бачимо, Анна не просто отримала радість для свого серця про Спасителя, а й одразу почала ділитися цією радістю з усіма, хто прийшов до Храму. Жінки в цьому сенсі, на мій погляд, сміливіші. Коли Ісус досягнув серця самарянки, то ми бачимо, що вона покинула своє відро, побігла до міста і всім свідкувала про Месію — Ісуса. Я чув, що більшість братів і сестер, що на початку прийшли до нас в церкву, — були запрошені саме сестрами-місіонерками. Чи не так? Але, головне коли ми вперше пізнали Ісуса, чи не з такою ж радість і нам хотілося свідкувати про Нього іншим? Проте це не означає, що після багатьох років нашої віри нам не варто це робити сьогодні. Зовсім ні! Ми покликані свідкувати про Христа і свідчити про Спасителя, бо тільки Він один є справжньою надією для нас і нашого народу.
Отже, підіб’ємо коротко, про що ми сьогодні говорили:
Ісус упокорив Себе Богові у всьому і добровільно прийняв владу закону Мойсеєва над Собою, хоча незрівнянно більший за нього. Чому Він це зробив? Щоб бути у всьому випробуваним, як ми. Щоб пережити всі труднощі і спокуси, як ми. Щоб врешті пролити свою кров за наше спасіння.
Ісус є утіха Ізраїля і надія для тих, хто очікував викуплення Єрусалиму. Ісус, Син Божий прийшов в цей світ через одну, скромну, бідну сім’ю юдеїв, щоб стати Тим, Хто прославить цей народ і звершить його місію в повноті. Цікаво, що були люди, які очікували не звільнення Єрусалима, наприклад, від окупації Риму, а його викуплення. І в Об’явленнях нам автор цієї книги показує це місто — новий Єрусалим. Єрусалим, що куплений кров’ю агнця. В якому Бог і спасені люди живуть разом. І не буде там плачу, а буде вічна радість. І ми знаємо, що цей агнець — це Ісус!
Ісус є світло для язичників. Господь Ісус став благословенням не тільки для Свого народу, а й для всіх людей в цьому світі. І ми сьогодні свідки цього, адже в Ньому ми доєдналися до Божого народу.
Чи можливо пізнати Ісуса як Господа своїм розумом? Ні! Тільки Дух Святий може відкрити нам, хто Він! У Симеона і Анни не було Біблії і такого прекрасного Євангелія від Луки. Але у них був Дух Святий, який все їм відкрив. А ще вони мали щирі серця, які жадали пізнати Бога і зустрітися з Месією. Тож і нам варто готувати наші серця через покаяння — бути відкритими Богові, досліджувати його Слово — і Дух Святий обов’язково відкриє нам глибину благодаті прощення наших гріхів, яку подарував нам наш Господь Ісус. Амінь!
Разом (30-32)
30 бо мої очі побачили Твоє Спасіння,
31 яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:
32 Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!