Ключовий вірш 1:46
А Марія промовила: Величає душа моя Господа
Минулий уривок закінчився тим, що Ангол Гавриїл сповістив Марії, що в неї народиться Син, Який буде званий Сином Всевишнього і Він вічно царюватиме. Як це станеться? Дух Святий зійде на неї, огорне її і таким чином зачне в ній Сина. Також Ангол сказав, що її родичка Єлизавета теж зачала в старості своїй і та, яку звали неплідною вже шість місяців вагітна. Тому що, каже Ангол, - жодне слово не буває у Бога безсилим!
Що ж робить Марія почувши це? Вона каже: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! А далі що? Як гадаєте чи приходили в цей час до Марії сумніви в тому що сталось з нею? В цьому не варто сумніватись, там де діє Бог, диявол також не спить. Він міг спокушати, що все це лише плід її уяви. А якщо не плід уяви, то вагітність поза шлюбом була ганьбою для зарученої дівчини, також вона не знала як до цього поставиться її наречений Йосип.
Що ж робить Марія в такий непевний час? Чи залишається вона сам на сам з сумнівами? Давайте прочитаємо вірш 39:
39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
Вона йде поспіхом до Єлизавети, про яку засвідчив Ангол. Її як магнітом тягне туди, де як сказав Ангол: Боже слово проявилось у силі. Марія йде поспіхом не тому, що в неї була якась паніка, а це прояв віри, що діє. Яків теж закликає нас, щоб наша віра проявилась в дії.
Це була досить довга і небезпечна дорога з Галілеї в Юдею, яку Марія мала подолати власними силами. Але це не зупиняє Марію, вона хоче бачити прояв Божої сили, і вона йде до тих, в кого знайде духовну підтримку.
Давайте подивимось що сталось далі. Вірші 40,41:
40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
Дивовижно, що сталось після звичайного привітання. Немовля заворушилось в Єлизаветі і та переповнилась Духом Святим. Це була відповідь на присутність Господа. Тут слово “заворушилось” буквально означає: “стрибнуло”, “зраділо”, “затріпотіло”. Такою була реакція плоду Івана Хрестителя в животі Єлизавети на присутність плоду Господа Ісуса в животі Марії. Це було виконанням Божої обіцянки даної через Гавриїла про Івана Хрестителя, що він сповниться Духа Святого ще від утроби матері. І це було поклонінням Івана Господу. Не випадковий рух, а дія Духа Святого який сповнив Івана радістю. Чи радію я Господу як Іван, чи зворушує Він мене?
Подивіться віріші 42-45:
42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! 43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа? 44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. 45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
Ось як діяв Дух Святий в Єлизаветі. Вона почала голосно свідчити Марії. Єлизавета свідчила про речі, які вона не могла знати по-людськи. Бог їй відкрив це поки таємне, не видиме очам, через Духа Святого, що Марія благословенна між жінками, бо Бог обрав її, що вона носить в собі Самого Господа. Ми також бачимо як Дух Святий впокорює Єлизавету перед Господом. Вона визнає, що недостойна того, що до неї прийшла мати її Господа. Це вже не про стосунки між двома родичками, старшою і молодшою. А про покору перед Господом.
Ми бачимо як Дух Святий відкриває Христа. Ніхто не може визнати Ісуса Господом як тільки Духом Святим. Це прояв Божої благодаті. Брати і сестри Бог відкрив нам Христа через Духа Святого.
Згадайте, ми не шукали Бога, Він був нам не цікавий. Своїми гріхами ми віддалялись від Нього. І слово Боже каже: ніхто не шукає Бога. Але Дух Святий торкнувся, і тоді стало ясно, що Христос - Він реальний, Він справді мій Спаситель, Він справді помер за мої гріхи і я не можу більше жити так як жив раніше. І нас як магнітом потягло до Ісуса. Це Божа благодать. Давайте дякувати Богу за Його благодать, дякуювати Духу Святому, що відкрив нам Христа і радіти як Іван перед Господом.
Я молюсь, щоб Дух Святий наповнював кожного з нас і використовував, щоб відкривати Ісуса Христа, тим хто ще не знає Його. Щоб і в їх житті засяяла ця благодать і щоб вони визнали Ісуса своїм Господом.
Але є ще одне на що звернув увагу Дух Святий через Єлизавету. Подивіться ще раз 45 вірш:
45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
Чому Дух Святий через Єлизавету називає Марію блаженною? Через її статус, через її особливість? Ні, тому що вона повірила, що здійсниться сказане їй Господом. Це дуже важливо. Як ми ставимось до Божого слова. Чи віримо, що те що говорить мені Господь, неодмінно, а не можливо, здійсниться в моєму житті? Як казав один проповідник: “Віра — це шлях, яким Божі обітниці стають реальністю в нашому житті.”
Якою ж була відповідь Марії? Дух Святий сповнив і її і вона почала величати Господа. Це одна з найвідоміших пісень в Біблії. Магніфікат Марії.
Ця пісня складається з трьох основних частин:
46–49: особиста хвала Марії
50–53: Божі дії в історії (принципи Божого Царства)
54–55: Божий Завіт вибраному народу і обітниці які Бог вічно пам’ятає
Давайте детальніше подивимось на цю пісню. Подивіться вірші 46,47
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа, 47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
Тут вона називає Бога - своїм Спасителем. Він - Той, Хто прийшов спасти її. Це усвідомлення переповнило її великою радістю. Це усвідомлення пришло їй від Духа Святого. Хто для мене Бог?
В різних релігіях до божества ставились по різному. В греків боги мало відрізнялись від людей. Лише тим, що вони мали необмежені ресурси, але мали такі ж гріховні схильності. Вони могли звалтувати одружену жінку яка сподобалась, і нічого його б не спинило. Так часто діяв Зевс за грецькою міфологією. В ханаанских релігіях за їх віруваннями боги вимагали людських жертов. В деяких культах в жертву приносили навіть дітей, щоб вблагати богів. Але Марія пізнала істиного Бога як свого Спасителя. Того, Хто спасає її. Того, Хто перший прийшов до неї.
Мені згадується історія, я вже не раз розповідав. Про родину віруючих в часи початку реформації. В цій родині дочка дуже боялась Бога, Він лякав її. Їй здавалось, що Бог тільки чекає щоб покарати її за будь який неправильний крок. Як тільки батьки не старались вони не могли переконати, що Бог не такий. Батько працював на типографії де друкувались перші Біблії Мартіна Лютера. Одного разу донька гуляла в батька на типографії і побачила на підлозі уривок паперу, заляпаного чорнилом. На ньому можна було прочитати: так бо Бог полюбив що… Це все що там було написано. Але цього вистачило щоб повністю змінити ставлення дівчинки до Бога. Вона побігла до матері і вигукнула: мамо, мамо я більше Бога не лякаюсь. Чому? - спитала її мама. Подивись що тут написано: так бо Бог полюбив що … якщо Бог любить то я Його більше не лякаюсь. Тоді мати прочитала їй повністю цей вірш: Так бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого
Однородженого, щоб кожен хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне.
Бог - Такий, Він прийшов, не щоб засудити нас і знищити за наше зло, а щоб спасти від зла. І заради цього, Він зійшов на хрест. Бо - Він наш Спаситель. Чи вірю я, що Він - мій Спаситель? Чи вірю я що Він вже спас мене? Чи викликає це усвідомлення в мене таку радість як в Марії: і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм!
48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди, 49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
В цій пісні Марія Духом Святим говорить такі речі, які підліток не скаже від себе ніколи. В ній вона дивиться в минуле, як ніби прожила сотні поколінь, і поглядом спрямовується в майбутнє віднині блаженною зватимуть мене всі роди.
І що важливо також, що дієслова в цій пісні у часовій формі ауріста, ця форма характерна для грецької мови. Хоча в нашій Біблії всі дієслова в минулому доконаному виді, але в оригіналі в формі часу який все ще продовжується і буде продовжуватись. Бог продовжує це робити.
В ній Марія Духом Святим говорить як Сильний Бог спасає тих, хто покірний Йому, бо Він вірний Своїм обіцянкам. Давайте прочитаємо вірші 51-55:
51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх, 52 скинув сильних з престолів і підняв покірних, 53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим. 54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість, 55 як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку!
В цій пісні дуже багато паралелей з відомою піснею Анни матері Самуїла, Яка виголосила її за 1000 років до Марії, коли вона віддала його на служіння Господу. І та і та називають Бога своїм Спасителем: І Анна і Марія говорять про радість у Бозі від усвідомлення Божого спасіння Анна: “Радіє серце моє в Господі”, Марія: “Радіє дух мій у Бозі”. Обидві кажуть що Бог підносить смиренних і слабких, а скидає сильних і гордих. Обидві говорять про Божий суверенітет і абсолютну владу над історією світу, в руках Якого життя і смерть, Він показує силу Своєї руки. Не в руках сильних історія цього світу, а в руках Божих. Також вони обидві говорять, що Бог підносить убогого з пороху, а в Марії покірного. І нарешті вони говорять про Божу вірність Своїм завітам. Тільки Анна говорить про майбутнього царя Месію, а для Марії Він вже прийшов.
Для нас важлива ця пісня бо вона відкриває нам Який Бог є. Які принципи Його Царства. Маємо вірити в ці принципи.
Подивіться вірш 56:
Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
Марія лишалась в Єлизавети 3 місяці до народження Івана Хрестителя. В цей час вона допомагала старенькій вагітній Єлизаветі. В той самий час Марія не могла лишитись довше, так як сама була вагітна 3 місяці і на неї ще чекала довга дорога додому. Чим довше б вона зволікала тим, важчою була б дорога додому.
В сьогоднішньому уривку Марія отримавши від Бога підтверження того в що вона повірила Господу, раптом переповнюється радістю і починає величати Його від усього серця. Я молюсь, щоб Дух Святий привів нас в радісне поклоніння і величання Господа від усвідомлення того що Господь по Своїй благодаті зробив для кожного з нас.