Ключові вірші 1:3-4: “то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле, щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.”
Сьогодні ми приступаємо до вивчення Євангелії від Луки. Що таке Євангеліє від Луки? З чим можна його порівняти? Я колись чув такий приклад: якщо у Вас на повній швидкості в’їде 20-тонний автомобіль, то ваше життя назавжди зміниться. Євангеліє від Луки - це такий 20-тонний автомобіль.
Автором цього Євангелія є Лука. Насправді у нас не так багато інформації про нього. З листів ап. Павла них ми дізнаємося, що Лука був лікарем, і як видно з книг, написаних Лукою - Євангелія від Луки та Дій - Лука був прекрасним істориком. Що ще видно з книг Луки, це те що він був надзвичайно освіченою людиною. Вчені відмічають високий рівень грецької мови, якою він писав свою Євангелію. Він супроводжував ап. Павла у його місіонерських подорожах. Тому його можна назвати місіонером. Лука - єдиний автор Євангелій, який був язичником. Своє Євангеліє він написав для язичників, де зображає Ісуса Христа на зрозумілій їм мові.
Лука адресує це Євангеліє Теофілу. “Теофіл” означає “той, хто любить Бога”. Про нього ми не знаємо майже нічого. Іноді припускають, що Теофілом Лука назвав усіх християн, і що це євангелія адресувалося всім християнам. Але оскільки Лука звертається до Теофіла як “високоповажний”, то більш ймовірно це була конкретна людина, яка займала високе положення в суспільстві. Припускають, що це міг бути начальник Луки, багатий і впливовий, тому що в той час лише такі люди могли дозволити собі мати власного лікаря. Також припускають, що пізніше, коли і він, і Лука, навернулися до Христа, Теофіл відпустив Луку у місіонерські подорожі з ап. Павлом.
Звернемося до сьогоднішнього тексту:
1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,
2 і як нам передали їх ті, які із самого початку були очевидцями й служителями Слова,
3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
В цьому вступі Лука говорить про мету цієї книги та підхід, який він використовував у її написанні. Лука добре бачив, що вже на той час було багато людей, які бралися складати розповіді про Євангельські події. Люди розуміли, що це - надзвичайно важливі події, і хотіли поділитися ними з іншими і також розповісти їх для прийдешніх поколінь. І це було добре. Але поряд із цим Лука бачив в цьому і певну небезпеку. Часто ці розповіді бралися складати непрофесіонали, які допускали нерідко не лише неточності, але і відверті міфи та фейки. Лука був чудовим істориком і добре це помічав: де перевірений факт, а де факт не доведений, а то і відвертий фейк. Коли історія передається із уст в уста, коли кожен наступний розповідач щось забуде, додасть щось своє, щось перекрутить, то в результаті ці історії спотворюються. Я пам’ятаю в дитинстві моя бабуся любила розповідати мені історії про Ісуса. В одних історіях Ісус у дитинстві ліпив з глини птахів, дмухав на них, і вони оживали. В іншій історії, сім’я Ісуса, втікаючи від Ірода, який наказав винищити усіх немовлят у Вифлеємі, сховалася у печері, і павук заплів вхід павутиною, так що головорізи Ірода не змогли їх знайти. І таких історій дуже багато. В усій історії, коли справою займаються непрофесіонали, повно таких фейків. Скажімо, в історії України ми можемо почути, що гетьман Іван Сірко викладав в університеті у Сорбонні; що Тарас Шевченко був графом і мав дворянське походження; що Київ заснував Кий у 5-ому столітті. Особливо багато фейків про українських козаків: українські козаки були нащадками давніх сарматів, “гог і магог”, які згадуються у Біблії - це українські козаки, українські козаки були непереможними і ніколи не програвали битв, українські козаки ходили в походи до Японії, Китаю та Австралії і т.д. Нам, українцям, можливо, приємно слухати такі речі, але місцями цьому немає ніяких історичних підтверджень, а місцями це просто відверті маніпуляції.
В чому небезпека неперевірених фактів та фейків? Вона полягає в тому, що це - неправда, а ніхто з людей не віддасть життя заради міфів. Ми живемо лише один раз, і наше життя надзвичайно цінне, щоб віддавати його заради вигадок. Ми щоденно вивчаємо Писання, тому що віримо, що це - живе Боже слово. Але наскільки жалюгідними ми будемо, якщо виявиться, що це - людська вигадка, і що ми віддали так багато часу і зусиль на вивчення людських вигадок. Ми любимо Христа, нашого Спасителя, ми любимо Його Тіло - церкву, і віддаємо багато фінансів, часу та зусиль на служіння. Ми сподіваємося на освячення, на воскресіння з мертвих та вічне життя у Божому Царстві. Але якими жалюгідними ми будемо, якщо виявиться, що все це - неправда, що все це - лише вигадки дуже розумних людей! З іншої сторони, якщо ми пересвідчимося що Євангеліє - це істина, що воно базується на доведених історичних фактах, то ми зможемо жити посвяченим життям. Подивімося на життя Луки, автора цього Євангелії. Він був надзвичайно талановитою людиною. Він був лікарем, мав багатого та впливого патрона. Він міг спокійно жити, займатися улюбленою справою, писати медичні та історичні книги. Але коли він дізнався про життя Христа, він добре зрозумів, що все це - правда. В Христі він отримав неперевершено більше, ніж могли йому дати медицина та історія - він одержав спасіння, сенс життя та надію на Небесне Царство. І він присвятив своє життя служінню Євангелії. В своєму останньому листі з римської в’язниці до Тимофія Павло писав (2 Тим.4:6-11а):
6 Адже я вже стаю жертвою, і настає час мого відходу.
7 Я звершив добрий подвиг, свій біг закінчив, віру зберіг.
8 А тепер приготовлено мені вінець праведності, який того дня дасть мені Господь, справедливий Суддя, і не лише мені, а й усім, хто полюбив Його прихід.
9 Постарайся незабаром прибути до мене.
10 Адже Димас, полюбивши нинішній вік, мене покинув, – він подався до Солуня, Крискент – до Галатії, а Тит – до Далматії.
11 Зі мною лише Лука…
Лука залишився вірним, коли інші не змогли цього зробити. Чому? Він не був суперменом. Але він дійсно зрозумів та прийняв, що Євангеліє - це істина, він усвідомив його цінність і заради неї не жалів нічого. Тому він залишився вірним і до кінця своїх днів поряд з ап. Павлом та іншими служителями ризикував своїм життям.
Лука проробив велику роботу щоб написати цю Євангелію. У вірші 2 він пише: “і як нам передали їх ті, які із самого початку були очевидцями й служителями Слова…” Лука наполегливо шукав тих, які із самого початку були очевидцями тих подій, тобто свідків життя, смерті та воскресіння Ісуса Христа або людей, які знали їх особисто. Це могли бути апостоли, інші учні Ісуса, родичі Ісуса, як-то Його мати чи брати. Так, сам Лука не був свідком тих подій, але він вмів працювати з першоджерелами. В той час не було Інтернету для пошуку та контакту між людьми, не було можливості швидко подорожувати і багато всього іншого. Цей пошук займав багато часу та зусиль. Але Лука знаходив цих свідків, пересвідчивувся в достовірності свідчень і записував їх у своєму Євангелії. Скажімо, вважають, що він спілкувався з Марією, матір’ю Ісуса Христа, тому що приводить унікальні відомості про Різдвяні події, яких немає в інших Євангеліях. Лука каже, що багато хто брався складати оповідання - тобто він використовував наявні письмові джерела. Найбільш імовірно він мав доступ до Євангелія від Марка, яке вже було написане на той час. Лука, безперечно, проводив, те що зараз називають, перехресною перевіркою фактів - співставляв між собою різні свідчення та відкидав суперечливі розповіді.
У вірші 3 Лука описує методи свого дослідження:
3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле
Тут Лука описує методи свого дослідження. Він досліджував пильно все від початку і писав за порядком, тобто він впорядкував євангельські події. Вважають, що Лука провів основну частину своїх досліджень під час перебування ап. Павла у в’язниці в Кесарії (Дії 23-26). Там він мав доступ до свідків, можливо здійснив подорож в Юдею та Галілею, де жив та служив Ісус. В результаті Лука приводить унікальні відомості з дитинства Ісуса і цілий ряд інших подій, як то воскресіння сина вдови (7:11-17), історію про 10 прокажених (17:11-19), спасіння митника Закхея з Єрихону (19:1-10), спасіння злочинця на хресті (23:39-43). Відмічають унікальне знання Лукою географії тих місць, де був Ісус, а також подорожував ап. Павло, про що він пише в книзі Дій. Він був обізнаний в політичній ситуації, посадових титулах та місцевих звичаях, і навіть в Римській юриспруденції.
У вірші 4 Лука пише про ціль свого дослідження:
4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
У ті часи було багато великих істориків - грецьких, римських, юдейських: Геродот, Тацит, Пліній чи юдейський історик Йосип Флавій. Але нікого з них не перевіряли так наполегливо, як Луку. В кінці 19-ого століття британський археолог та історик Вільям Рамзі (1851-1939) був атеїстом, і вважав Новий Заповіт ненадійним джерелом інформації. Вважалося, що Лука неправильно вживає титули урядовців, плутає географію і не розуміє римської адміністрації. Він вирішив в польових умовах перевірити історичність даних, написаних Лукою. Для цього він здійснив серію довгих подорожей по Малій Азії, Греції, Сириї, Галатії та інших місцях, які згадуються в Діях Святих Апостолів. Він вивчав міста, дороги, місцеві титули, адміністративні межі. Зрештою він виявив, що Лука неймовірно точно передає географію, правильно вказує титули римських чиновників. Скажімо, до нього вважалося що такого титулу як політарх (в укр. перекладі: начальник) у Фессалоніках не існувало, і що Лука його просто вигадав. Рамзі знайшов у Фессалоніках кілька написів з цим титулом. Лука ідеально відтворив структуру римської адміністрації (проконсул - тетрарх - політарх - стратег - сотник). Лука знав дрібні деталі - наприклад техніку управління кораблем, коли він описував кораблетрощу в Діях. Морські експерти підтвердили точність Луки. В результаті цих досліджень Рамзі був вражений правдивістю Луки і навернувся у християнство. Размі зіткнувся з цим 20-тонним вантажним автомобілем, і його життя змінилося.
І на завершення кілька слів про головні теми цього Євангелії. Їх кілька, головною вважається тема спасіння. Ісус показаний Спасителем, Який прийшов знайти та спасти загублених. Різні варіанти слова «спасти» з'являються в цій книзі 18 разів - це більше, ніж у будь-якій іншій книзі Нового Заповіту (1:47,69,71,77; 2:11,30; 3:6; 6:9; 7:50; 8:12; 9:24; 13:23; 18:26; 19:9-10; 23:35,37,39), а ключовим віршем усього Євангелія виділяють 19:10: “Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти загинуле.” Від чого Ісус спасає нас? Лука пише, що Ісус спасає нас від наших гріхів (1:77; 5:20,24; 7:48; 23:34; 24:47). Ті, хто приймає Ісуса з покаянням і вірою, отримують спасіння.
В Євангелії від Луки Ісус показаний Людиною, Лука часто називає Його “Син людський”. Тому він підкреслює важливість молитовного життя. Ісус молився після хрещення, коли на Нього зійшов Святий Дух. Ісус провів ніч у молитві перед вибором дванадцяти учнів. Ісус молився перед преображення на горі. Ісус молився на хресті “Отце, прости їм”. Ісус сказав Петру: “Сатана випросив вас щоби пересіяти як пшеницю, Я ж благав за тебе”.
В своєму Євангелії Лука підкреслює важливість жінок. Він згадує жінок 43 рази, це лише трішки менше ніж у Матвія та Марка разом узятих (49). Приведений тут родовід Ісуса Христа зроблений по лінії Марії. Лука пише про Єлизавету, дружину священика Захарію, Анну пророчицю, зцілення тещі Петра, він пише про воскресіння сина вдови з Наїна, пише про Марію та Марту, він пише про жінок біля хреста Ісуса, і про жінок, які зустріли Його воскреслим
Євангелія від Луки багато говорить про бідних. Лише Лука згадує, що після народження Ісус був покладений в ясля. Ісус проповідував для бідних, застерігав багатих. Лише Лука розповідає історію багатого чоловіка та Лазаря.
В свою Євангелію Лука включив кілька дуже важливих пісень: співає Єлизавета (1:39-45), Марія (1:46-56), Захарія (1:67-80), співають Ангели (2:13-14), славить Бога Симеон (2:29-25). І в самому кінці Євангелії Бога хвалять і прославляють учні Христа (24:50-53). Євангелія від Луки - це Євангелія радості. Якщо ми правильно читаємо та вивчаємо цю Євангелію, наші серця наповняться радістю.
Хай Господь благословить наше вивчення Євангелії від Луки і допоможе отримати тверду основу для нашої віри, допоможе знати Ісуса, як нашого Спасителя і бути Йому вірними.