Ключовий вірш 20:6
тому Давид сказав Авішаю: Тепер Шева, син Біхрі, може наробити нам більше лиха, аніж Авесалом, тому візьми воїнів свого володаря і дожени його, аби часом він не захопив якогось укріпленого міста та не втік від нас.
В минулому уривку, ми бачили, як Давид приклав усіх зусиль, щоб зберегти єдність народу. Він не хотів, щоб якісь його дії спричинили образу частини Ізраїлю і розбрат. Так було, коли він вперше зацарював над Ізраїлем, коли він приймає Авеніра воєначальника Саула, і Ішбошета. Так було і зараз. Тому він дає обіцянку Шімею, який проклинав Давида, що не покарає його. А потім він обирає Амасу, який підтримав повсталого Авесалома, стати воєначальником замість Йоава.
Також, як вже говорилось минулого разу, Давид не приходить в Єрусалим силою, а чекає, щоб його ввели в столицю його ж народ. Він чекає, коли вони самі попросять його повернутись на царство.
Але як би не старався Давид, ми бачимо, що в людей все ж знаходиться привід образитись на нього. Коли юдеї перші прийшли, щоб переправити його через Йордан, не дочекавшись інші коліна Ізраїля. На що інші 10 колін були сильно ображені. Вони вважали, що їх зневажили тим, адже їх 10 частин, проти однієї Юди. Ми бачимо, що та образа переросла в серйозну суперечку. І хоча аргументи Юдеїв були переконливіші, та Ізраїльтяни відчували себе приниженими. Навіть істина, яка сказана без смирення, сіє розкол. Ця образа Ізраїльтян підготувала грунт, для повстання проти Давида, негідника Шеви.
Давайте прочитаємо вірші 1,2:
1 Серед них (Ізраїльтян) був один веніямінець – негідний чоловік на ім’я Шева, син Біхрі. Він засурмив у сурму і вигукнув: Нічого спільного в нас нема з Давидом, й не маємо жодної спадщини в сині Єссея! Ізраїльтяни, розходьтесь по своїх оселях! 2 Після цього всі Ізраїльтяни, залишивши Давида, пішли за Шевою, сином Біхрі. А Юдеї залишились зі своїм царем від Йордану і аж до самого Єрусалима.
Там, серед Ізраїльтян був один чоловік Шева, син Біхрі. Писання каже про нього, що він був веніямінцем. Тобто він був з одного коліна з Саулом. Як і Шімей, він не міг прийняти те, що царство відійшло від його коліна до Юдиного. Не важливо якою людиною був Давид, проте багато веніямінців тримали на нього образу, що тепер не їх коліно при владі. Та Писання каже, що Шева був ще й негідною людиною, буквально “син Веліяла”. Він скористався образою Ізраїльтян, щоб відвернути їх від Давида:
Нічого спільного в нас нема з Давидом, й не маємо жодної спадщини в сині Єссея! Ізраїльтяни, розходьтесь по своїх оселях!
Це була брехня. Бо Давид не був обраний більшістю на царство. Він був обраний Богом царство. Саме Бог, через прока Самуїла, помазав Давида на царство над усіма колінами Ізраїлю, як і перед цим Саула. Коли Саул був царем, Давид ніколи не повставав проти нього, поважаючи Боже обрання. Але Шева майстерно зіграв на невдоволених почуттях Ізраїльтян, щоб відвернути їх від Давида. Можливо його ціллю було самому стати царем. Сказано:
Після цього всі Ізраїльтяни, залишивши Давида, пішли за Шевою, сином Біхрі. А Юдеї залишились зі своїм царем від Йордану і аж до самого Єрусалима.
Насправді Шева повстав не лише проти Давида, він повстав проти Бога. Бо відкинув Божий суверенітет, з яким Бог обрав царя для Свого народу. І в свою зраду залучив більшість Ізраїльтян.
Колись вони відкинули Бога, щоб Він не був їх царем. Тоді Бог обрав їм царя. Тепер вони відкинули і Божого помазаника. Це була зарозумілість перед Богом. Результатом дій Шеви - було розділення. Він посіяв чвари між братами. Слово Боже каже про це так Притчі 6:16-19:
Ось шість речей, які ненавидить Господь, – навіть сім, що огидні для Його душі: зарозумілий погляд очей; оманливий язик; руки, що проливають невинну кров; серце, що виношує злі плани; ноги, що поспішають на злочин, і фальшивий свідок, який свідчить неправду та сіє чвари між братами!
Саме це робив Шева. Те, що ненавидить Господь. Не відомо чи він усвідомлював, наскільки велике зло робить, йдучи за своїми емоціями, чи амбіціями. Часом ми не усвідомлюємо свої вчинки слідуючи своїм емоціям і хочемо лише довести свою правду.
Господь в Писанні закликає нас берегти єдність, і не ставити свої бажання, амбіції чи емоції вище єдності. Розділення в Божому народі ніколи не розглядається як дрібна проблема. Переконання які руйнують єдність в Божому народі розглядаються як бунт проти Бога. Часом Господь діяв дуже радикально, щоб зберегти єдність Божого народу. Згадайте як під Датаном і Авіроном розкрилась земля, коли вони повстали на Мойсея і Аарона. Чи коли вийшов з кадил вогонь і спалив Корея і його прибічників.
Позиція Юдеїв в суперечці перемогла, але без любові і смирення - це стало грунтом, з якого проросло розділення.
Коли між віруючими, каже апостол Павло в 1 посланні до коринтян, стоїть питання про те, щоб довести свою правду, поступившись любов’ю, пробаченням і єдністю, він закликає поступитись і, навіть, понести кривду.
(1 Кор.6:7) Ганебним для вас є вже те, що маєте між собою судові справи. Чому краще не стерпіти кривди? Чому краще не зазнати втрати?
Своїми переконаннями, - не руйнуй Божого діла, - закликає він посланні до Римлян, а навпаки дбайте про мир і про те, що служить для збудування одне одного. Бо Христос віддав Себе на хрест, щоб об’єднати нас в Собі, зруйнувавши ворожнечу тілом Своїм. Тому і ми маємо цінувати ту єдність, яку створив Христос і шукати миру.
Подивіться вірш 3:
Прибувши до свого палацу в Єрусалим, Давид взяв десять колишніх наложниць, котрих залишав стерегти дім, і помістив їх у домі під охороною варти. Вони залишались на його утриманні, але він з ними не спілкувався. Так вони й жили як удовиці, усамітненими до своєї смерті.
Тут події повстання Шеви перериваються і ми бачимо як повівся Давид з наложницями, яких збезчестив Авесалом. Він не вигнав їх, а забезпечив їм охорону і гідне життя, хоча сам з ними більше не спілкувався. Тому, що Давид не міг повернутись до життя з тими жінками, не порушуючи Закону.
Давайте прочитаємо вірші 4-6:
4 Цар звелів Амасі: Протягом трьох днів склич мені мужів Юди, і сам будь присутнім.5 Тож Амаса пішов скликати Юдеїв, але не вклався в призначений для нього час,6 тому Давид сказав Авішаю: Тепер Шева, син Біхрі, може наробити нам більше лиха, аніж Авесалом, тому візьми воїнів свого володаря і дожени його, аби часом він не захопив якогось укріпленого міста та не втік від нас.
Давид усвідомлює, наскільки ці події можуть бути небезпечними для Божого народу. Він бачить в цьому небезпеку, навіть більшу, за повстання Авесалома. Адже дії Шеви вели до розділення в Божому народі. І це є злом в Божих очах. Якщо розділення відбудеться, то потім треба буде прикладати дуже великих зусиль і часу, щоб все виправити. Раніше він дозволив подіям самим розвиватись і незчувся як мав тікати з Єрусалима. Тому на цей раз він усвідомив, що треба діяти швидко. Тож Амаса пішов скликати Юдеї, але не вклався в призначений для нього час
Ми бачимо, що новий воєначальник Амасса не справився з завданням Давида зібрати мужів Юди протягом трьох днів. Невідомо, чому він не зміг справитись. Можливо після його пітримки Авесалома, він не мав достатньо підримки в Юдиному коліні. Можливо, він не усвідомлював небезпеку, тому не так сильно поспішав. Тому Давид наказав Авішаю, молодшому брату Йоава, взяти воїнів Йоава і догнати Шеву, щоб він не закріпився в якомусь місті. Давид не став просити Йоава зробити це, бо раніше зняв його з посади воєначальника. Давид не міг покладатись на того, хто всупереч волі царя діє як хоче. Він знав, як Йоав по своєму трактував накази Давида і діяв так як сам вважав за краще. Йоав вважав цю посаду своєю, а всіх, кого Давид назначав замість нього, вважав особистими ворогами.
В віршах з 8 по 13 бачимо як Йоав все ж самовільно бере завдання Давида усунути Шеву у власні руки. Коли він зустрічає Амасу біля великого Камені в Гівеоні, то холоднокроно вбиває його, зі словами: Як твоє здоров’я, мій брате? Він не дивиться на те, що це був його двоюрідний брат, і на те, що його назначив Давид. Єдине його бажання показати, що він все ще ефективна команда і він потрібен Давиду.
Подивіться вірші з 14, 15
А Шева пройшов через усі Ізраїлеві племена аж до Авел-Бет-Маахи; зібралися і також пішли за ним у місто всі біхрійці. Отже, усе військо Йоава підійшло, і взяло в облогу Авел-Бет-Мааху. Вони насипали навколо стін міста вал, готуючись штурмом зруйнувати стіну.
Шева і його прибічники обійшли всі ізраїлеві племена, рухаючись з Півдня на Північ. Але воїни Йоава наздогнали його біля невеликого містечка Авел-Бет-Маахи, десь за 20 кілометрів на північний-схід від озера Мером, неподалік від міста Дана. Шева був впевнений, що за стінами цього містечка він і його прибічники в безпеці. Та Йоав, треба віддати належне, знав як захоплювати міста. Під його командуванням захоплювали навіть столиці. Вони швидко насипали вала, щоб взяти місто штурмом.
Подивіться вірші 16-19:
А тим часом одна мудра жінка заволала зі стіни міста: Послухайте! Послухайте! Передайте Йоаву, щоб він підійшов сюди, – я хочу з ним поговорити! А коли він підійшов до неї, жінка запитала: Чи це ти Йоав? Він же відповів: Так, я! Вона ж сказала йому: Вислухай слова твоєї слугині! А він відповів: Я тебе слухаю! Тоді вона почала говорити такі слова: В давні часи у наших пращурів була приказка такого змісту: Обов’язково порадьтесь у Авелі! Після того все добре закінчувалось. Ми є одним зі спокійних і вірних міст Ізраїлю, а ти хочеш зруйнувати матір Ізраїльських міст? Для чого нищиш Господню спадщину?
Ця мудра жінка відкрила Йоаву очі на те, що він збирався зробити в своєму завзятому бажанні довести, що він все ще ефективний воєначальник. Він збирається знищити мирне і вірне місто Ізраїлю. Він збирається знищити Господню спадщину.
В Писанні Господня спадщина - це ніколи не зводилось до території чи майна. Це передовсім народ, який Господь обрав, визволив, назвав Своїм і з яким перебуває в непорушному Завіті. В Повторення Зак. 9:29 Каже Мойсей до Бога:
Адже вони є Твоїм народом і Твоєю спадщиною, яку Ти визволив Своєю силою і Своїм простягнутим раменом!
А Давид в Псалмі 16:5 називає Бога своєю спадщиною:
Господь – частка моєї спадщини і моєї долі.
Це взаємні відносини. Народ є спадщиною Бога і Бог народа. І це поняття в Ізраїлі було настільки вкорінено, що такий аргумент мудрої жінки просто не міг пройти повз вуха Йава.
Відповідаючи, Йоав сказав: Ні! Ні! У жодному разі я не хочу нищити й руйнувати. Йдеться лише про одного чоловіка з Єфремового нагір’я на ім’я Шева, син Біхрі, котрий підняв свою руку на царя Давида. Видайте його одного, і я відійду від міста! Тоді жінка сказала Йоаву: Зараз його голову скинуть тобі зі стіни! І та жінка пішла та своїм мудрим словом переконала весь народ. Тож відтяли голову Шеви, сина Біхрі, й кинули її Йоаву. Після цього він засурмив у ріг, і все військо відступило від міста, – кожен пішов до свого намету. Потім Йоав повернувся в Єрусалим до царя.
Жінка мудрим словом вирішила конфлікт. Вона мудро говорила з Йоавом і мудро говорила з народом міста. Конфлікт було швидко вичерпано, знайшлась одна мудра людина яка в покорі втихомирила всіх. В книзі Притч Господь багато вчить нас, що мудрість лагідна і вона втихомирює конфлікти, а гостре слово навпаки розпалює:
Притчі 15:1,18 Лагідна відповідь заспокоює гнів, а вразливе слово викликає обурення… Запальна (нестримна ) людина викликає розбрат, а терпелива втихомирює сварку.
Я молюсь щоб Господь поставив серед нас багато таких, хто як Давид і мудра жінка з Авеля шукає об’єднання народу і може мудрим і смиренним словом втихомирити конфлікти.
2 Кор. 5:18-20: Все – від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа і дав нам служіння примирення. Адже Бог у Христі примирив світ із Собою, не зараховуючи їм їхні переступи, і доручив нам слово примирення. Отже, ми – посли від імені Христа, і тому наче Сам Бог просить через нас. Від Імені Христа благаємо: примиріться з Богом!
Бог поставив кожного з нас на це служіння. Ми покликані не бути тими з кого починається ворожнеча, а завдяки кому вона припиняється. Коли ми примиряємось з Богом через Його Сина, тоді можемо примиритись і з іншими людьми, яких раніше не могли зносити.
тому Давид сказав Авішаю: Тепер Шева, син Біхрі, може наробити нам більше лиха, аніж Авесалом, тому візьми воїнів свого володаря і дожени його, аби часом він не захопив якогось укріпленого міста та не втік від нас.