Кл.вірш 1:24-25:
“Прокинувшись від сну, Йосип вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину; і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина свого [первонародженого], і дав Йому ім’я Ісус.”
Тема: Бог обирає смиренних і показує шлях віри.
Брати і сестри, ми продовжуємо наш Адвент. Ми запалимо другу свічку, яка називається свічка віри. Ми будемо говорити сьогодні про людей віри, через яких Бог готував умови для народження, а точніше -- втілення Його Сина і нашого Господа -- Ісуса Христа. Іноді ми задаємося питанням, “а чому Бог не робить свої справи за помахом чарівної палички?” Невже, не можна було спростити прихід Сина Божого в цей світ? Чому йому довелося пройти від початку і до кінця шлях, який був надто тернистим і небезпечним? Чому, наприклад, Він народився в бідній сім’ї, а не в царській? Чому хлів, а не розкошні палати? Чому його батьки змушені були втікати в Єгипет і ледве не потрапили під жорна побиття дітей, яке вчинив Ірод? Врешті, чому Він не прийшов на чолі свого Небесного війська і не знищив всіх своїх ворогів, а був даний нам беззахисним малям, яке потребувало догляду і піклування? Відповідь на це питання ми знаходимо в самого Ісуса:
(Івана 3:17) “Адже не послав Бог [Свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ.” Шлях задля спасіння грішників -- це шлях, в якому Син Божий у всьому прийняв волю Батька. Шлях, в якому Він підкорився Отцеві і був слухняний Йому аж до смерті, й до смерті хресної. У Євреїв говориться про Нього, як про Начальника, а в більш точній інтерпретації з грецької, як про Засновника Віри. Тому прихід Ісуса в цей світ не міг відбутися без віри. Це була віра Ноя, який збудував ковчег, що став символом спасіння і прообразом Хреста. Це була віра Авраама, що прийняв трьох чоловіків, серед яких був Господь і пообіцяв Саррі сина, а вона була неплідна і роками нездатна до народження. В тій же обітниці Господь обіцяв нащадків Авраамові як зірок на небі і через Ісуса це виконалося, бо і ми по вірі теж його нащадки. Це була віра пророків, які провіщали прихід Месії, який спасе своїх людей від погибелі, про що ми чули минулого тижня. Врешті, це була віра однієї пари, чоловіка і дружини, яких звали Йосип і Марія, які відкинули свої уявлення про життя і прийняли волю Бога бути земними батьками Сина Божого і провідниками для Нього, аж до часу, коли Він став готовий до свого покликання і служіння.
Отже погляньмо на вірш: (18): “А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була заручена з Йосипом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого.”
В цьому вірші ми зустрічаємо двох важливих людей, про яких ми завжди згадуємо, коли святкуємо Різдво Христове. Це мати Ісуса Марія і її чоловік Йосип. Давайте розглянемо, що це були за люди? І що їм вартувало бути батьками для Спасителя світу?
Отже, що нам говорить Писання про Марію. За походженням вона була з роду Юди (Луки 3:23-38). Вона є нащадком царя Давида по лінії його сина Натана, що в свою чергу показує, що Ісус за тілом є нащадок царя Давида. Проте особливістю родовиду Марії є те, що він починається аж з першої людини, яку створив Бог -- з Адама. Ба більше: в цьому родоводі Адам називається сином Бога. Це дуже важливий факт, оскільки показує, що Ісус втілився в людину, яка є творінням Божим. Тобто Ісус будучи співучасником у створені світу і першого чоловіка (Івана 1:1-3), приймає рішення зійти з рівня Творця на рівень творіння. Уявіть, наскільки Він любить нас і принизив себе заради нас.
Також ми знаємо, що Ісус у Євангеліях говорив про себе як про Сина Людського. Наприклад, у (Матвія 20:18-19) коли Ісус із учнями прямували до Єрусалима, Він сказав їм про себе, що Син Людський буде вбитий і на третій день воскресне. Що значить для нас, що Ісус є Сином людським? Відповідь цьому ми знаходимо в (1 Коринтянах 15:21-22): “Оскільки смерть через людину, – то через людину й воскресіння мертвих. Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.”
Через людину Адама в людський рід прийшов гріх і тілесна смерть. Але через людину Ісуса прийшло воскресіння і вічне життя. Отже, Ісус, Син Людський, мав тілесний облік, як і ми, воскрес із мертвих, став першим з людей хто прийшов у присутність Божу і через віру в Нього і нам відкрив шлях до Бога Отця.
Щодо Марії, то поглянемо ще на деякі деталі, які варто відзначити. До моменту своєї вагітності вона була дівою, тобто не займаною. Доречі, той факт що вона набула вагітність від Духа Святого, показує, що Ісус маючи тілесну подобу людини, одночасно є і Син Божий, зачатий від Божого Духа. Але все ж щодо Марії.
Вона, будучи дівою, мала чистоту, яку берегла для свого чоловіка Йосипа. ЇЇ морально-етичні норми були на самому високому рівні, як і мало бути в тому консервативному суспільстві. Як ми читали раніше, Марія була заручена з Йосипом. І в юдейській культурі цей статус вже визначав їх як чоловіка і дружину, хоча вони ще не жили разом. У Луки в 1-му розділі ми дізнаємося більше щодо вагітності Марії, як це відбувалося. Там оповідається, що їй явився Божий ангел Гавриїл і сповістив їй волю Господню щодо неї. Написано, що поява янгола стривожила її. Але той називає її, такою, що знайшла благодать у Бога. Врешті, Марія почувши звістку щодо себе від Бога, скромно приймає той шлях, який Бог їй приготував: (Луки 1:38): “А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм!...”
До цього моменту Марія, молода дівчина, очікувала скорого воз’єднання із своїм чоловіком. Очевидно в неї були свої плани на цей шлюб. Як вони разом з Йосипом будуть жити, як разом будуть виховувати своїх дітей, збудують будинок, посадять великий оливковий сад. Йосип буде мати велику простору майстерню. А вона буде приносити йому хліб і молоко в обід. Про такі плани мріють тисячі і більше молодих дівчат. Це час коли можна мріяти, уявляти, планувати і надіятися на своє маленьке, але таке важливе сімейне щастя. Чи не так?
Але що говорить Марія? Я раба Господня. Хай буде, як ти говориш, Боже. Тут ми бачимо дівчину, що відкидає свої мрії і приймає план, який Бог приготував їй. Тут ми бачимо віру, через яку Бог звершує свою історію. Там же, в Луки в 1 розділі, коли Марія навіщає свою родичку Єлизавету, та говорить їй: (Луки 1:45): “Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!”
Марія повірила Богові, що те, для чого кличе її Господь, набагато важливіше навіть її особистого життя. Це складний вибір, бо вона була заручена і мала чоловіка. Її вагітність не можна було б сховати. Як на це буде реагувати Йосип? Що скаже громада, в якій вона жила, коли дізнаються про неї? Слідування за Богом це не щось легковажне. Це цінність, яка вимагає пожертви всього, що ми маємо в нашому житті. Іноді, це довіряти Богові тоді, {і коли в цьому воля Божа} коли навіть обставини суперечать цьому. Амінь?
Перейдемо до вірша: (19): “А Йосип, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.”
Тут ми зустрічаємо чоловіка Марії, Йосипа. Що Писання нам говорить про нього? Ну, по-перше, як і у випадку Марії, давайте звернемося до родоводу Йосипа. Він описаний апостолом Матвієм (1:1-17) і своє начало бере з Авраама. Йосип, як і Марія походить з юдейського коліна і є нащадком царя Давида, але по лінії іншого сина Давида -- Соломона. Тобто, Йосип належав до тої гілки, що були царями (Давид, Соломон, Ровоам і т.д). І ось ми знаємо обітницю, яку Бог дав Давиду щодо його царства. Бог пообіцяв йому, що дім Давида і Його царство буде стояти перед лицем Божим вічно (2 Самуїла 7:12-16). І це буде пов’язано з нащадком царя, який вийде з його роду. Якщо бути точним, то як у Матвія, так і у Луки ми читаємо не родовід Йосипа і Марії, а родовід Ісуса Христа. Таким чином, наприклад, Матвій, називаючи Ісуса нащадком його земного батька, Йосипа, підкреслює, що Ісус і є той цар з роду Давида, який зацарює повік.
По-друге, той факт, що родовід Ісуса по лінії Йосипа починається з Авраама, вказує на те, що автор підкреслює значення єврейського народу, з якого вийшов Месія. В старому заповіті, Бог часто називав свій народ Сином. Коли вони були в рабстві, в Єгипті, Бог через Мойсея наказує фараону відпустити його первістка, тобто сина, щоб той служив Йому. Але ми знаємо, що Ізраїль бунтував і так і не прийняв Божого покликання - бути провісниками Бога серед народів. До речі, недавно слухав, дискусію одного християнина і юдея. Так юдей прямо говорить: “Якщо людина хоче прийняти юдейство, ми на першому етапі робимо все, щоб відмовити її від цього.”
Пророк Осія говорить: (Осія 11:1-2): “Коли Ізраїль був ще дитиною, Я його полюбив, – з Єгипту покликав Я Свого сина. Чим більше Я розмовляв з ними (Ізраїльтянами), тим далі вони відходили від Мене. Вони стали приносити жертви ваалам і кадили ладаном перед ідолами.”
Але Божа воля в тому, щоб блага звістка про Нього ширилась далеко за межі Ізраїля. І це виконалося через Його Сина.
(Матвій 2:14-15) посилаючись на Осію, але з новим розумінням знову говорить, що Бог кличе свого Сина з Єгипту. І цього разу мова йде про Ісуса Христа, який перебував там із Йосипом і Марією, доки не помер цар Ірод, який змусив їх втекти туди.
Ісус уособлює собою вірного сина Ізраїля, слухняного, того, який бажає виконати волю Батька, того Хто стане запорукою спасіння не тільки Ізраїля, але й інших народів.
Щодо самого Йосипа, якими чеснотами володів цей чоловік?
По-перше, в (19) вірші автор називає його праведним. Очевидно, автор дає йому оцінку, виходячи із загальної картини, яка була відомо йому вже до цього. І дійсно, коли ми читаємо святу Євангелію від Матвія або Луки, де згадується Йосип, то знаходимо його вірним і відповідальним чоловіком перед Богом. В цьому ж вірші ми бачимо, що коли Йосип дізнається про вагітність Марії, а причину її вагітності на той момент він не знав, то він не дозволяє собі оприлюднити її, наприклад принизити, публічно викрити і засудити або ще гірше - покарати її. Закон Мойсеїв у таких випадках говорить однозначно: покарання за перелюб - це каменування до смерті. Ні! Йосип не вдається до цього.
Але що було на серці Йосипа, можна було тільки уявити? Адже його, як він міг думати, зрадила дружина, ім’я його було заплямоване, і банально, зруйновані людські надії на майбутнє подружнє життя.
Проте він був людиною праведною і, як ми розуміємо, милосердною. Тому щоб не заподіяти їй надмірної шкоди, не ославити її, він приймає рішення таємно відпустити Марію. Йосип був людиною доброю і сердечною і, можливо, волів залишатися із своїм болем на самоті. Та у Бога щодо нього були інші плани.
Погляньмо на вірш: (20): “Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого.”
Брати і сестри, знаєте, що дивовижного в Йосипові? Це те, що не зважаючи на обставини, цей чоловік був вірний Богові. Його ситуація була вкрай неприємною для нього. Але його віра допомогла йому не робити різких кроків і не зруйнувати Божий задум. Навпаки, дочекатися одкровення Божого і стати його провідним виконавцем. Жити вірою нелегко. Але коли ти живеш вірою, то Бог завжди прийде до тебе і в час труднощів чи непорозумінь все розставить на свої місця.
У віршах з 21 по 23 Господній Ангел пояснить Йосипу, ким вагітна його дружина. Він отримає певні настанови щодо імені хлопчика, який має народитися. Янгол нагадає Йосипу важливе пророцтво, яке було обіцяне багато століть до цього. В цьому пророцтві мова йде про діву, яка матиме в лоні своєму сина, і Він стане спасителем свого народу. Йосип усвідомить, що час виконання цього пророцтва настав.
Погляньмо на вірші: (24-25): “Прокинувшись від сну, Йосип вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину;
і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина свого [первонародженого], і дав Йому ім’я Ісус.”
Йосип і Марія -- це приклад з точки зору цього світу “маленьких” людей. Але в Божих очах вони великі і дорогоцінні. Бог вибрав їх за вірність. Їх шлях видався непростим. Вони змушені були покинути Назарет і прийти до Юдеї. Там прийшов час Марії народжувати, але умов і місця для цього не було. То ж вони опинилися в хліву, де й народився малюк. Спеленавши, Марія поклал Його до годівнички для тварин - ясел. Йосип і Марія жертовно служили своєму сину. Їх прояв віри став основою для приходу в цей світ Божого Сина.
Взагалі, картина про Різдво Христове, яке змальовує нам Святе Письмо, наповнена вірою і надією на прихід Ісуса. В старому заповіті про це звіщають Патріархи і Пророки. В новому заповіті, окрім Йосипа та Марії, ми бачимо інших людей віри, які так очікували на зустріч з Месієї. Захарія і Єлизавета, родичі Марії, сповнені Божого Духа та Небесної радості співають хвалу Богові, бо знали, що сам Господь зійшов до людей. Старець Симеон, що очікував свого відходу до Господа, побачивши Немовля Ісуса, став радіти, як мале дитя, бо його очі бачили Спасителя усіх народів. Пророчиця Анна, вдова вісімдесяти чотирьох років, що служила при храмові постом і молитвою день і ніч, побачивши Ісуса, стала славити Бога і звіщати усім людям в Єрусалимі про Спасителя, якого обіцяв Господь.
Брати і сестри, сьогодні і ми зібралися тут, бо святкуємо прихід Нашого Господа до нас. По своїй благодаті Господь дав нам віру пізнати, що Ісус це наш Спаситель. Тому Різдво Христове не просто чергове релігійне свято, це важлива подія, через яку ми отримали милість бути з Богом.
Погляньмо на вірші (21-23): “Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе Свій народ від його гріхів.
Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через пророка:
Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і дадуть Йому ім’я Емануїл, що означає: З нами Бог.”
Яка ж це радість дізнатися, що з нами Бог? Наш Господь Ісус прийшов в цей світ не з фанфарами і царською свитою. Він прийшов через народження в простій і бідній сім’ї. Його безпеку було покладено на звичайних людей, які самі не могли і себе по-справжньому захистити. Його батькам відмовили в елементарному житлі, хоча бачили, що Марія вагітна. Його народження в яслях - це народження в трущобах і закинутих місцях, де мало надії на виживання. Його батьки втікають від сильних світу цього, що звіріють від люті і жаги влади. Він знає, що таке бути переселенцем і покинути своє житло, бо його країною крокує зло, що нищить все на своєму шляху. Він знає, що таке бути в окопі більше року безвилазно і служити пораненому в бою товаришу. Він керує руками лікарів під час операції. Він розуміє серце дружини, яка чекає чоловіка з війни. Він розуміє біль втрати матері, що посивіла, а лице її потьмяніло ніби сажа, яка хоронить свого сина чи доню, що загинули під обстрілами. Він плаче з тими, хто втратив, і радіє з тими, хто знайшов. Він той, хто любить нас, бо відклав всю славу небес заради грішника.
(Євр.4:15): “Адже маємо не Такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха.”
Ісус, Син Божий, прийшов в цей світ, щоб бути з нами. Але навіть цього замало. Тому Він жертовно віддає себе на хрест, щоб спасти нас від гріха. Гріх -- це той тягар, який полонив і зруйнував цей світ. Гріх -- це та річ, яка вкрала образ Божий у людини і зробила її потворною. Гріх -- це кайдани для людини, які Ісус зламав і прибив до хреста.
(1 Петра 2:24): “Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені.”
Ми дякуємо нашому Господу Ісусу Христу за Його любов і пожертву. Сьогодні ми запалили свічку віри і дізналися про людей, віра яких була надбанням для звершення Божої історії. Я молюсь щоб через це слово і ми, ще більше ствердилися у нашій вірі, і прийняли маля Ісуса, як нашого Спасителя. Амінь!