Кл. вірш Михея 5:1
Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників . З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних.
Брати і сестри, сьогодні ми розпочинаємо період Адвенту. Це час для нашого приготування до Різдва Господа Ісуса. Тому ми поки зупинись в вивченні Книги Самуїла, щоб роздумувати про значення приходу нашого Спасителя Ісуса. Сьогодні ми запалимо першу свічку з чотирьох, яка називається свічкою Пророків або свічкою Надії. Протягом Адвенту ми будемо розумувати про різні аспекти, які пов’язані з приходом Нашого Господа і будемо запалювати наступні свічки!
Отже що означає свічка Пророків?
Вона нагадує нам, що ще за сотні років до народження Ісуса, різні пророки звіщали прихід Месії-Царя, Який принесе правду, справедливість і мир, цьому повному хаосу, насильтсва і гріха, світу.
Бог дає цю обіцянку через пророка Михея в найтемніший час історії Ізраїля як відповідь на ту темряву яка існувала всередині і зовні ізраїльського народу. Зовнішня темрява - це небезпека і страх перед окупацією Аассирійською імперією яка була відома своєю жорстокістю до поневолених народів. А темрява всередині - це ідолопоклонство, а також тотальна корупція, відсутність справедливості і свавілля можновладців і насильтво над бідними людьми.
В час, коли здавалось, що надії зовсім немає Бог говорить через Михея: Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі…Він творитиме мир.
Отже, що це був за час в історії Божого народу, у відповідь на який Бог дає цю обітницю через пророка Михея? І чи є ця обітниця актуальною для нас зараз? Давайте дослідимо це питання.
Що нам відомо про пророка Михея і становище Ізраїлю в ті часи? Міхей був сучасником пророків Осії та Ісаї. На початку книги сказано, що він пророкував в часи царювання юдиних царів: Йотам, Ахаза і Езекії. Вони царювали орієнтовно з 750 до 686 до Р.Х.
Це був час, коли Ассирійська імперія піднялась у своїй могутності і загрожувала всім довколишнім народам, швидко завойовуючи їх. Вони практикували депортацію народів для знищення їх ідентичності, а також жорстокий терор поневолених. Зокрема відомий в римській імперії метод покарання розп’яття, вигадали саме в Ассирійській імперії.
Ассирійський цар Салманассар розпочав завоювання Самарії, а його наступник Саргон зруйнував Самарію в 722 р. до Р.Х. як передбачав Міхей (1,2–7). Це було покарання від Бога за ідолопоклонство, людські жертвоприношення і несправедливість які були в Північному Ізраїлі. Бог використав Ассирію проти Свого грішного народу як жезло Свого гніву
Михея 1:5-7 А все це через провину Якова та з приводу гріхів Ізраїлевого роду. У чому ж провина Якова? Хіба не Самарія? Звідкіля ідольські пагорби Юди? Хіба не від Єрусалима?6 Через те перетворю Самарію на купи каміння в полі, – на місце для садження виноградної лози, – повикидаю її каміння в долину, й відкрию навіть підвалини її стін. 7 І будуть розбиті всі її боввани, – спалені у вогні всі її подарунки за блудодійства. Я потрощу всіх її ідолів, – адже вони отримані за розпусництво, – тому й до розпусників вони повернуться .
Юдея відчула всю силу Божого засудження, коли ассирійський цар Сеннахірим (705–681 рр. до Р.Х.) пройшов через Шефелу — передгір’я західної Юдеї — до самих воріт Єрусалима. Це також було передбачено Міхеєм (1:8–16) 9 Хоча рани Самарії смертельні, й сягають аж до Юдеї, – горе постукало навіть у брами мого народу, – самого Єрусалима.
Крім загрози зовнішньої агресії від Ассирійської імперії було внутрішнє моральне і духовне зіпсуття. Про яке пророк говорить:
8 Але я сповнений силою й Господнім Духом, правосуддям і мужністю, аби сповістити Якову про його злочини, – Ізраїлю – про його гріхи. 9 Послухайте ж ви, начальники поколінь роду Якова, й старійшини дому Ізраїля, котрі відчуваєте огиду до правосуддя і викривляєте все пряме, – 10 адже ви будуєте Сіон на крові, – Єрусалим – на злочинності. 11 Його можновладці вимірюють справедливість хабаром, а його священики навчають за винагороду; його пророки провіщають за гроші, й, посилаючись на Господа, говорять: Хіба ж посеред нас нема Господа? Нещастя нас не торкнеться! 12 Тому через вас Сіон переорють, як поле, – Єрусалим стане купою руїн, а Храмова гора вкриється переліском.
Михей викриває корумпованість тих, хто мав забезпечити правосуддя - начальників і старійшин. Вони будували свої статки на крові і злочинності. А судові рішення вимірювались хабаром який їм давали. Бідні люди оббирались ще більше. В них забирали не тільки наділи які їм були наділені Богом як вічна спадщина, а й самих людей забирали в рабство разом з землею. Священики робили бізнес на релігійності, а пророки пророкували те, що було приємно чути і за що їм платили.
Коли Михей бачив все це, його серце боліло. Він каже: Через це, – каже Міхей , – буду тужити й голосити, ходитиму голим і босим, буду вити, як шакали, і скиглити, наче страуси. (Мих.1:8)
Що ж Господь відповідає через пророка на цю кризу? Для нас це не менш важливо, ніж для Ізраїля тих часів. Чому? А хіба наша країна не в схожому стані?
Коли я читаю ці вірші то бачу нашу країну. На наш народ також чиниться аргесія з боку росії. Це давня агресія з довгою історією і депортацій і голодомору і намаганням стерти нашої особистості, а зараз активних бойових дій, террору через ракетно-дронові обстріли цивільних людей, знищення інфраструктури.
Але ще більше це слово актуальне в світлі останніх новин в середині країни. Свавілля можновладців. Ми бачимо як ті, хто мав би вести народ до перемоги, на кого була покладена ця відповідальність. Докладаючи всіх зусиль і мудро використовуючи кошти для забезпечення армії ефективно відбивати агресію Росії і функціонування інфраструктури. Ці люди крадуть величезні статки, відбудовують особняки, покривають своїх друзів корупціонерів і відсилають двушечку на москву. А пророки-експерти прогнозують 2,3 тижні до закінчення війни… щоб зібрати побільше аудиторію. Влада займається популізмом і роздає дешеві обіцянки, які не збирається виокнувати, а в суді перемагає той, хто дасть більше, хто свій для влади… І в нашій голові звучить питання: чи є надія для цієї землі, для цього народу?
То що ж відповідає Господь?
Давайте прочитаємо вірш 1: Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних.
Бог обіцяє Владику в Ізраїлі за волею Божею. Він буде не як ці корумповані царі, а за Волею Божею. Хто ж це? Він відповідає - Його походження від початку, від часів віковічних. Що це значить? Чиє походження від початку, від днів віковічних? Це Сам Господь. Бо, Хто ще існує вічно?
Отже прихід Владики Ізраїля - це відповідь Бога на ту темряву яка існувала в Ізраїлі в часи Михея. І це відповідь нам на ту темряву яка діється в нашій землі. Це відповідь на гріх який є в нас самих. Ця відповідь - надія на істиного Царя, Який на боці правди. Який Сам є правдою. Коли тебе тиснуть, коли лякають, то справжня надія, що на твоєму боці є сильний Цар, Якому підвладно все.
Знаєте, проповідь Михея подіяла на царя Езекію. Про це читаємо в книзі пророка Єремії 26. Тоді він покаявся і Бог відвернув зло в його час від Єрусалиму. Але після Єзекії зло повернулось. І це говорить про те що потрібна докорінна зміна. Зміна в нас самих. Тому потрібен Владика Цар.
Бог каже також, де конкретно Він народиться. В Вифлиємі-Ефраті. Це містечко нічим не виділялось в Ізраїлі. Воно було найменшим серед Юдиних тисячників. Єдине, чим воно було особливе - це те, що це було родинне містечко дому Давида. Звідти походив Давид, якому Господь обіцяв, що через його нащадків Поставить Вічного Царя. Більше це місто нічим не було особливим серед багатьох маленьких містечок Ізраїля. Саме народження там Владики зробила його особливим.
Коли ж Владика народився і цар Ірод спитав в книжкинів де це має статись, то вони одразу ж відповіли…де. Про це читаємо в Матвія 2:1-6
1 Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, 2 запитуючи: Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому.3 Почувши це , цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим;4 тож зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він випитував у них, де б мав народитися Христос.5 Вони ж сказали йому: У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:6 І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, Який пастиме народ Мій, Ізраїля. (Мт. 2:1-6)
В 2 вірші Бог відповідає Михею що нащадки Ізраїля будуть залишені до часу, коли породілля народить. Тобто до народження Месії, після чого залишок його братів повернеться до Ізраїлевих синів.
Цей Владика - це Ісус, нащадок Давида, Який народився від Марії саме в цьому Вифлиємі, про який згадував Михей і Він був покладений в ясла. Він прийшов непомітно для більшості людей, але Він і є Той обіцяний Цар - який буде Владарювати над Всім світом. Бог виконав свою обіцянку дану через Михея.
А далі сказано в 3,4а вірші:
3 Коли Він повстане, то пастиме Господньою силою, і в славі Імені Господа Свого Бога. Вони житимуть у спокої, оскільки Його велич сягатиме всіх країв землі. Він творитиме мир.
Що ж робитиме Владика Цар? Він пастиме Господньою силою і в славі Його Імені. Він буде Пастирем для Свого народу. Ісус сказав - Я є Добрий Пастир. Як добре буди в статі Ісуса, бо пророк каже: вони житимуть в спокої оскільки Його велич сягатиме всіх країв землі. Ось яким Бог обіцяє майбутнє для тих, хто очікує цього Царя.
Більше того Він творитиме мир. Він Сам є Творце миру. В 4 родзілі Бог обіцяє таке Михею 4:3: 3 Він (Господь ) буде розсуджувати розбрат між численними народами, й вирішуватиме справи далеких та потужних народів. Вони перекують свої мечі на лемеші, а списи свої – на серпи. Жоден народ вже не підніме меча проти іншого народу, і більше не будуть навчатись воювати.
Але особливість єврейського слова “мир” (шалом) - це не лише відсутність конфлікту. Це слово значно глибше. Це одна з ключових біблійних концепцій. Воно означає відновлення повноти, цілісності і досконалості. Коли пророк каже: Він, Владика творитиме мир - то це значить що він віновить те, що було зламане через гріх, той хаос і несправедливість. Він зробить так яким Бог вчинив - справедливість, праведність і порядок Божого Царства. В Писанні Сам Бог названий Миром. І коли він вчив священників благословляти ізраїльский народ, то в кінці благословіння - обіцянка миру від Бога. В посланні до Ефесян Павло каже: Адже Він – наш мир, Який зробив з двох одне, зруйнував Своїм тілом серединну перегородку – ворожнечу. Він творитиме мир, бо Він примирив нас з Богом, бо зруйнував Своїм тілом ворожнечу через наш гріх. Ось який мир творитиме Ісус. Він наша надія. Бо нам потрібен такий мир. Мир з зовнішніми народами, мир всередині. Мир в сім’ях. Мир з собою. Нарешті найважливіше - Мир з Богом. І лише Ісус творить цей мир.
Особливість пророчого погляду, що він дивиться вперед і бачить одну подію. Коли ж ми говоримо про прихід Христа, то ми знаємо про 2 приходи. Перший який описаний в віршах 1,2 вже відбувся, а той що в 3 вірші ще має відбутись. Але для пророків це була одна подія. Вони накладаються одна на одну. Тому вони бачать і народження Владики Царя і Його славу. А ми … ми між цими подіями. Ми вже бачили, що щось вже сталось, і ще має статись. Він вже народився в Вифлиємі, але ще прийде в славі щоб судити живих і мертвих. І цей час Адвенту - це час, щоб нам подумати про Божу історію. Що Бог відвідує Свій народ. Він вже відвідав і ще раз відвідає. Власне Його перший прихід, свідками якого ми є свідчить про Його другий прихід. Він обіцяв прийти і це сталось в народженні Немовля в Вифлиємі, а потім Він зійшов на хрест, щоб забрати на Себе всі наші гріхи. Але Він і обіцяв прийти вдруге. І якщо виконалось перше, то неодмінно виконається друге. Насправді, брати і сестри, ми вже значно ближче до цієї події ніж пророк Михей, який виголошував це пророцтво.
Тому ми очікуємо з нетерпінням і надією приходу Владики Царя, Який народився в Вифлиємі і вдруге прийде на хмарах. Амінь.