(14): Тоді Авесалом і всі мужі Ізраїлю сказали: Порада аркійця Хушая краща, ніж порада Ахітофела! Однак все це було визначено Господом, аби добра (для Авесалома) порада Ахітофела була відкинута, оскільки Господь вирішив спровадити на Авесалома загибель
Я ніколи не грав добре в шахи, як, наприклад, п. Яків. Та все ж в дитинстві, коли приїзжав до дідуся, іноді грав з сусідом. Він був дуже експресивним чоловіком, грати з ним було цікаво. Коли він робив хід, то вигукував: «Піхота, в атаку! Кіннота, вперед! З шаблею наголо!» і т. ін. Шахова гра з ним перетворювалася на битву з бойовими слонами та облоговими вежами.
Оскільки він був значно кращим гравцем, ніж я, то часом підказував, що той чи інший мій хід – поганий. В шахах, іноді один хід вирішує долю усієї гри. Коли ти в поганій позиції, тоді усі ходи погані. Хоч до кінця гри може бути ще далеко, але програш вже невідворотний. Досвідчений гравець бачить це, а не досвідчений ще якийсь час може тішити себе надією.
Часто в житті трапляється так само. Одне рішення, один крок визначає наперед цілу низку подій, яких не можливо було не те що передбачити, а навіть уявити. Саме це ми бачимо в сьогоднішньому уривку. Ми бачимо тут Авесалома, який стоїть перед важливим вибором і обирає, як здається, більш надійний і безпечний для себе шлях, але автор повідомляє, що цей вибір обернеться для нього катастрофою. «Є дороги, -- говориться в книзі Притч 16:25, -- які здаються людині правильними, але їх кінець виявляється стежкою до смерті».
В сьогоднішньому уривку багато дійових осіб і багато подій. Але над усіма ними ми бачимо Бога, Який здійснює Свою волю і визначає, як загальних хід історії, так і долі окремих людей. Цей уривок спонукає нас поставити важливі питання. Наприклад: як Боже Провидіння, Його задум співвідноситься з моїми діями, з вибором, який ми робимо щодня? Що має перш за все лежати в основі наших дій і слів? Нехай Господь помилує нас зараз і зробить наші очі відкритими, а серця м’якими, щоб розуміти Боже слово і змінюватися ним.
Подивіться вірші 1-4: «Далі Ахітофел запропонував Авесалому: Дозволь мені вибрати дванадцять тисяч озброєних мужів, і я цієї ж ночі вирушу в погоню за Давидом. Я нападу на нього, коли він ще стомлений і знесилений; така несподівана раптовість викличе в усіх жах, – люди, що з ним, розбіжаться, і я вб’ю лише самого царя, після чого приведу до тебе весь народ, як приводять наречену до свого чоловіка. Адже якщо не стане людини, смерті якої ти жадаєш, то в усьому народі буде мир! Така порада сподобалась Авесалому та всім старійшинам Ізраїлю».
Минулого разу ми читали про заколот, організований Авесаломом, старшим сином царя Давида. Цей заколот захопив Давида зненацька. Цар був змушений рятуватися втечею, не маючи ані припасів, ані достатньо людей для оборони. Багато в чому своїм успіхом цей заколот завдячував тим, що до Авесалома приєднався давній друг і близький порадник Давида, Ахітофел. Ахітофел також мав зуб на Давида. Він не зміг пробачити Давиду того, як він повівся з його онукою Вірсавією та її чоловіком Урією.
Авесалом був молодим і недосвідченим, а Ахітофел – старим, стріляним лисом з величезним досвідом за спиною. Він надто добре знав Давида, його сильні і слабкі сторони, його стиль мислення і спосіб прийняття рішень. Давид сам часто покладався на його мудрі поради. Але тепер ці поради, ця мудрість обернулися проти самого Давида.
Яку ж пораду дає Ахітофел Авесалому? Вона викладена у віршах 1-4. Суть її дуже проста. Ахітофел радить не давати Давиду і хвилини відпочинку. Він пропонує зібрати 12 тис. воїнів і негайно, цієї ж ночі відправитись в погоню за Давидом і його людьми. Напасти на них, коли вони втомлені і дезорієнтовані. По-можливості, уникнути марного кровопролиття, вбити самого лиш Давида. Якщо Давида не буде, ніхто не насмілиться протистати Авесалому. Він приведе до молодого царевича весь народ, як приводять наречену до чоловіка.
Чи був це добрий задум? – безперечно. Автор говорить про це в 14му вірші. Задум Ахітофела був добрий для Авесалома. Ресурс, якого найбільше не вистачало Давиду в цей момент – це був час. Якби все відбулось так, як задумав Ахітофел, Давиду було б дуже скрутно. Авесалому та усім старійшинам Ізраїлю сподобався цей задум. Та все ж щось штовхнуло Авесалома запитати поради ще й в Хушая. Воістину, як написано в Притчах, «Серце царя в Господній руці, як водні потоки, – куди тільки Він забажає, туди й спрямовує його» (Прит.21:1).
Як ви, напевно, пам’ятаєте, Давид підіслав Хушая до Авесалома з двома завданнями: по-перше, доповідати через вірних священників про будь-які дії Авесалома; по-друге, по можливості, підважити і нейтралізувати вплив Ахітофела. Саме цим Хушай і зайнявся, коли Авесалом спитав його поради.
Порада Хушая описана у віршах 7-13. Він вправно скористався страхами, невпевненістю та марнославством Авесалома, щоб з допомогою своєї ІПСО зруйнувати задум Ахітофела.
План Ахітофела базувався на тому, що Давид і його люди розгублені, ослаблені та деморалізовані. Але Хушай нагадав, що Давид і його люди – досвідчені воїни, справжні лицарі. Те, що з ними сталось не деморалізувало, а навпаки, розлютило їх. Тож слід очікувати шаленого опору.
Далі, план Ахітофела не передбачав великої битви. Потрібно було швидко нейтралізувати Давида і все б закінчилось навіть не почавшись. Та Хушай нагадує, що Давид має неабиякий досвід втікати і переховуватись в печерах. Вони можуть просто не знайти Давида і тоді їхній справі кінець.
Далі Хушай знає, що Авесалом не почувається впевнено. Він отримав владу не законним шляхом, а внаслідок перевороту. Зараз він має підтримку старійшин Ізраїля, але все це може дуже швидко змінитись. Що якщо навіть невелика поразка позбавить його підтримки? Хіба можна так ризикувати? – краще діяти без поспіху і зайвого ризику, каже Хушай.
Наостанок, Хушай робить ставку на Авесаломове самолюбство. Якби Ахітофел вбив Давида, це було б добре, але Авесалому в тому не було б ніякої честі. Тож Хушай змальовує картину, як Авесалом особисто веде в бій тисячі і сотні тисяч воїнів, здатних хоч ціле місто скинути в потік, і отримує славну перемогу над Давидом.
Подивіться вірш 14: «Тоді Авесалом і всі мужі Ізраїлю сказали: Порада аркійця Хушая краща, ніж порада Ахітофела! Однак все це було визначено Господом, аби добра (для Авесалома) порада Ахітофела була відкинута, оскільки Господь вирішив спровадити на Авесалома загибель».
Тут автор ніби показує нам два рівня, на яких відбуваються події. Перший рівень – це наш рівень. На цьому рівні Давид і Авесалом, Ахітофел і Хушай. Вони діють, говорять якісь слова, в кожен момент роблять свій власний вибір відповідно до того, що вважають за краще. Але також ми бачимо тут інший рівень подій. На цьому рівні є Бог, який, насправді, вже вирішив, що саме має статись і долю кожного.
Ми бачимо тут дві сили: Авесалома і Давида. Авесалома, якого підтримує весь Ізраїль. Він здатен зібрати людей від Дана до Вірсавії, величезне військо. В нього є мудрі і досвідчені порадники. І ми бачимо Давида, який втікає, який змучений, зраджений, принижений, в пустелі, голодний і холодний, його люди втомлені і зневірені. На перший погляд, здається, що сила, яка з Авесаломом і сила, яка з Давидом – вони неспівставні. Давид в значно гіршій ситуації, в нього немає жодних шансів. Але все це не означає рівно нічого, адже автор книги каже: «але все це було визначено Господом… аби спровадити на Авесалома загибель» і, отже, ми підносимо очі вгору і бачимо Бога. Бога, який вищий над усе. Бога, в руках якого влада, який говорить і так стається і немає жодного найдрібнішого атома у всьому створеному Всесвіті, який би рухався всупереч тому, чому Бог постановив бути.
Сьогодні, коли ми дивимося на свої обставини, на війну в нашій країні, корупцію на найвищих ланках влади, відверто слабку і недостатню реакцію світу на зло, яке чиниться в нас очах, то можемо легко опускати руки, впадати у відчай. Але цей уривок змушує нас підняти очі від своїх обставин, до Бога який на небесах. Це Він має сказати Своє слово. Амінь! А Авесаломи нашого часу… можливо вони вже зробили свій вибір на погибель, просто ми про це ще не знаємо.
Так добре усвідомлювати, що наше майбутнє, майбутнє нашої країни вирішується не в кабінетах корумпованих і боязких чиновників, а на небесах, де правда. Чи не так? Господь царює! Коли ми знаємо це, тоді більше цінуємо час проведений над Його словом, адже воно дає мудрість нерозумним і навчає нас ходити Божими шляхами. Коли ми знаємо, що Бог чує наші благання, тоді більше цінуємо час проведений в молитві. Господь відповідає і діє через молитву вірних. Амінь!
В 14му вірші автор книги повідомляє нам про Бога, який направляє і скеровує описані події до визначеного результату. Ми тепер про це знаємо, але ні Давиду, ні Хушаю, ні Авесалому… нікому більше це не відомо. Так само і ми часто не знаємо, в чому конкретно полягає Божий задум для нас.
Давайте подивимось, що робив Хушай, коли його порада була прийнята, а Ахітофелова відкинута, нічого не знаючи про Божу постанову щодо Авесалома. Подивіться вірші 15-17: «І Хушай негайно розповів священикам Садоку й Авіятару, що порадив Авесалому та старійшинам Ізраїлю Ахітофел, а що порадив він. Після цього він сказав: Терміново посилайте й повідомте Давидові мої слова: Не залишайся цієї ночі в пустелі біля йорданських бродів, але якомога швидше переправляйся, щоб часом не загинули як сам цар, так і весь його озброєний народ. У той час Йонатан і Ахімаас знаходились біля Ен-Роґела, чекаючи повідомлень, і їм заборонялось з’являтись у місті, тоді як одна зі служниць приходила й усе їм розповідала. Вони ж негайно йшли й переказували це цареві Давидові».
Хушай почав негайно діяти. Хоча він знав, що цієї ночі Авесалом не збирається нападати на Давида, він все одно послав до Давида вістку, щоб той і не думав розслаблятися, а навпаки, негайно переправлявся на інший бік Йордану. Він розповів про плани Ахітофела і хотів бути певний, що якщо раптом Авесалом передумає, Давид був би в безпеці.
Далі ми читаємо про відважних синів священників: Йонатана та Ахімааса, які служили зв’язківцями. Вони ризикували своїм життям, щоб вчасно передати Давиду необхідні розвід-данні. Далі ми читаємо про сміливу жінку, яка також з ризиком для власного життя сховала посильних в криниці і врятувала їхні життя.
Той факт, що Боже Провидіння вже винесло вирок Авесалому та його прибічникам, ніяк не відміняє героїзму та віри кожного з цих людей. На своєму місці кожен з них діє дуже рішуче, намагаєть робити те, що в їхніх силах. І все це служить здійсненню Божого задуму і перед нашими очима складається цей великий пазл Божого провидіння.
Бог не просто діє в світі. Він діє через людей, через нас, брати і сестри.
Ми знаємо, що Божа воля для нас добра (Єр.29:11). Ми знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою все сприяє до добра (Рим.8:28). Ми читали останню сторінку Біблії і знаємо, що Бог переможе, а усі сили зла – загинуть. Але часто нам не достатньо цього, щоб вирішити, що робити зараз. Нам хотілось би більше деталей, щоб знати: «куди віддати дітей вчитися?», «заощаджувати гроші чи вони завтра знеціняться і їх краще в щось вкласти?», «розпочинати ремонт чи тікати світ за очі?» Ми хотіли б знати детальні плани Бога для свого життя. Але правда в тому, що Бог не збирається нам їх повідомляти. Як правило, за рідкісними виключеннями. Чим же нам керуватись в прийнятті рішень?
Люди в світі, щоб не прогадати, намагаються зазирнути в майбутнє, вгадати що буде завтра. Тому йдуть до віщунів і гадалок, читають гороскопи, уважно слухають різних фінансових та політичних експертів та аналітиків, щоб убезпечити себе, підстелити соломки там де можна впасти. Але для Свого народу Бог дає інший критерій. В Повт.29:28 він каже: «Те, що скрите, належить Господу, нашому Богу, а відкрите – нам та нашим дітям навіки, щоб ми виконували всі слова цього Закону».
Є те, що Бог захотів приховати від нас. Навіть сам Господь Ісус, коли Його учні запитують, про день, коли Бог судитиме світ, відповідає: «Я не знаю. Ангели цього не знають. Ніхто цього не знає. Це знає тільки наш Отець на небесах» (Мат.29:36). Але є те, що Бог захотів нам відкрити. Наприклад, Він дав нам Своє слово, Свої заповіді, які мають бути головним правилом життя і віри для кожного з нас.
Звичайно, ми також намагаємося передбачити, що буде завтра і діяти мудро. Але іноді обставини кажуть: завтра робити добро буде не вигідно, небезпечно для життя і здоров’я. Чи значить це, що ми не повинні робити добра завтра? Ні! Боже слово навчає нас робити добро тоді, коли для цього є можливість. А хто знає добре і не робить, тому гріх, каже Яків в своєму посланні. Якщо завтра буде небезпечно чи не вигідно проповідувати Євангелію, чи значить це, що ми не будемо проповідувати Євангелію? – ні, не значить!
В книзі Дій 20й розділ ми читаємо про те, як ап. Павло, завершивши чергову місіонерську подорож йде до Єрусалиму. В кожному місті, де він зупиняється, церкви переконують його не йти туди. Йому пророкують страждання і увʼязнення. І ось що каже Павло: «І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає, проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!» (Дії 20:22-24).
В ніч коли заарештували Ісуса, Петро вихопив меч, щоб захистити Учителя, але Ісус сказав: сховай свій меч, адже всі, хто візьме меча, від меча загинуть (Мат.26:52). В той момент Петровий меч був недоречний. Але Ісус не каже, що меч не доречний завжди, просто попереджає, що той, хто береться за зброю, має бути свідомий, що може сам загинути. Сьогодні багато сміливих і вірних чоловіків і жінок беруть в свої руки зброю, знаючи, що завтра можуть втратити здоров’я чи життя, але все одно беруть тому що це необхідно.
Ми не знаємо деталей Божого задуму і не повинні знати. Але Бог відкрив нам достатньо. Сьогодні від нас вимагається бути сміливими і вірними, робити на своєму місці те, що в наших силах. І врешті, покластися на Бога, який приймає це все, щоб творити Свою історію тут і зараз через нас. Амінь!
Залишок розділу розповідає нам про трагічний кінець Ахітофелового життя. Напевно, він був достатньо мудрим, щоб зрозуміти, що Авесаломова справа приречена на загибель. Після всього він не хотів зустрічатися з Давидом ще раз, тож вкоротив собі віку. Але Давида Бог благословив. Неочікувано, до нього в Маханаїм прибули прибічники, які привезли їжу, вино, постелі і все необхідне для Давида і його війська. Допомога прийшла звідки ніхто не чекав. Бог потурбувався про Свого помазанця через вірних людей, які не чекали нагадувань, а робили необхідне. Так само Він турбується і про нас зараз, а через нас – про когось ще.
Нехай Господь допоможе нам за подіями в світі, за подіями в своєму житті бачити Його добру руку, щоб жити вірою в Його слово. Щоб на тім місці, де ми є робити добро, здійснювати те служіння, до якого Він нас поставив, проповідувати Євангелію Ісуса Христа.