Ключовий вірш:14
“Луги зодягаються отарами, а долини покриваються збіжжям. Все радісно вигукує і співає”
Cьогодні ми з особливо вдячним серцем звершуємо богослужіння подяки.
Псалом 65 показує нам поле, що рясніє плодами, долини, наповнені збіжжям і дощ, який зволожує землю та робить її родючою. Це дуже аграрний і пасторальний, надзвичайно гарний пейзаж.
Але якою є наша реальність?
- війна
- страждання
- тривога
- економічні труднощі
- відсутність дорогих людей
- щоденні новини про бомбардування
У такій реальності слова «подяка за жнива» можуть звучати дивно й неприродно.
Але саме в такі часи подяка стає подякою віри, подякою духовної перемоги.
Тому що вдячність Богові ґрунтується не на обставинах, а на виборі віри.
Давид у найтемніші часи свого життя —
- у втечі
- у війні
- у зраді
і так само
- у мирі
- у процвітанні
незмінно жив життям подяки, хвали та поклоніння.
Сьогодні через Псалом 65 ми хочемо глибоко зустріти:
Бога, Який дарує жнива навіть під час війни
Бога, Який здійснює владу в хаосі
Бога, Який дає нове життя посеред сліз і болю
I. Вихідна точка віри — поклоніння на Сіоні та подяка за прощення (1–5)
Прочитаємо 2-й вірш.
● “Тобі, Боже, належить хвала на Сіоні, – дані Тобі в молитві обітниці, будуть виконані” Давид визнає, що хвала очікує Господа на Сіоні.
Він не залишав місце поклоніння та хвали за будь-яких обставин.
Навіть у печері, коли був у втечі, він поклонявся і співав хвалу.
● «Прокинься, псалтирю та гусле! Я прокинуся рано-вранці.» (Пс. 57)
Для Давида «Сіон» не був просто географією. Це було місце поклоніння, місце Божої присутності. Наш «Сіон» сьогодні — це
● церковний дім поклоніння
● місце молитви в домі
● місце серця, що стоїть перед Богом
Коли ми дивимося лише на обставини — приходить розпач. З наших уст виходять скарги й нарікання.
● «У такій ситуації…»
● «Що ми можемо зробити?»
● «Єдиний вихід — втекти!»
Але коли ми дивимося на Бога — приходить подяка.
І наші уста починають говорити слова вдячності й віри.
● «Саме через цю ситуацію ми повинні щось робити!»
● «У вірі разом ми можемо!»
“Єдина відповідь — Ісус Христос.”
● «Діймо й перемагаймо!»
Тому поклоніння та хвала, перш ніж змінити наші обставини:
● змінюють наш погляд
● відновлюють серце
● перетворюють нашу мову з негативної на мову віри.
Ми дякуємо Богові за благодать, що дає нам поклонятися незалежно від того, де ми перебуваємо.
Прочитаємо 4-й вірш. “І хоч над нами тяжіють гріховні вчинки, але Ти прощаєш наші беззаконня” Яке духовне визнання робить Давид?
• зовнішня війна реальна, але • війна серця проти гріха — ще запекліша.
Він чесно визнає: “Гріх переміг мене, Я грішник” Це не проголошення поразки,
а проголошення початку нової віри перед Богом. І Давид каже:
● «Ти очистиш.» Упевненість у Божому прощенні — це сила, яка
● оновлює наше життя
● оновлює нашу спільноту
● може оновити цей народ і цю країну
У 5-му вірші написано: “Блаженний той, кого Ти обираєш і допускаєш, аби він жив у Твоїх дворах. Ми наситимося добром Твого Дому, – святого Твого Храму.“
Бог ніколи не відкидає того, хто кається. Навпаки — Він знову кличе та наближає. Двори Господні — це місце нового початку, місце Божих обіймів, місце відновлення й відбудови.
Дорогі брати та сестри,
Mи зараз посеред війни. Щодня на фронті гинуть багато людей. Їхня жертовність — це оборона країни, але їхній біль і сльози їхніх родин крають серце.
Та попри все, ми сьогодні маємо час подяки —бо згадуємо все, що зробив Бог.
Які наші подяки цього року?
● Це благодать поклоніння.
Понад усе дякуємо, що навіть під час війни Бог зберіг наше поклоніння.
Були обстріли, були відключення світла, не було інтернету, була темрява й страх.
Але Бог дав нам віру, щоб тримати поклоніння. Наше богослужіння не зупинилося. Це не була наша сила — це Божа благодать.
Ми віримо, що Богові приємні ті, хто поклоняється Йому.
● Благодать, що зберегла життя та щоденний хліб.
● Він зберіг наше життя,
● наповнив наш стіл,
● зберіг наше здоров’я,
● дав безпеку нашим домівкам.
Навіть під час війни, Бог давав «манну та перепілок». І потреби нашої церкви, Бог сповнив повністю.
● Благодать розширення меж служіння.
● Софія, Самійло, Іван та діти наших пастирів ростуть і сьогодні стоять у вірі, живучи в Празі, добре виконуючи поклоніння, життя в Слові та навчання.
Це благодать, якою Бог розширив нашу територію служіння.
● Благодать, що зберегла братів, які служать у війську.
Ми дякуємо Богові за захист, за те, що наші брати виконують служіння й завдання.
● Благодать служіння допомоги й зцілення. Ми допомагали тим, хто страждає від війни, особливо сиротам війни. І Бог відкривав шлях служіння зцілення.
● Благодать, що тримає оборонну лінію країни. Попри багато проблем, Бог дав лідерам країни й нашим військовим, дух незламності, мудрість і сміливість. Він рухав серця лідерів ЄС, США та багатьох країн допомагати Україні. Усе це — доказ, що Бог тримає цю землю. Амінь.
Тому ми визнаємо:
● «Усе, що сталося цього року — велике діло Боже.»
● «Слава Богові, Який здійснив великі діла серед нас!»
● «Подяка й хвала Богові за цей урожай! Амінь. Алілуя.»
II. Бог, Який заспокоює потрясіння народів (7–14)
Прочитаємо 7-9й вірші. “Дивовижними ділами праведності Ти відповідаєш нам, Боже, Спасителю наш, – Надіє всіх кінців землі й далеких морів. Ти, що утверджуєш гори Своєю силою, підперезаний могутністю, – приборкуєш ревіння моря, шум його хвиль і заворушення народів! Усі, котрі живуть у всіх краях землі ,бояться Твоїх ознак. Настанням ранку та вечора Ти викликаєш радість“ Давид проголошує Бога нашим Спасителем, Всемогутнім Володарем, Який
приборкує хаос. “приборкуєш ревіння моря, шум його хвиль і заворушення народів!“ — це не просто природа. Це символи:
● війни
● міжнаціональних конфліктів
● політичних потрясінь
● економічної кризи
● внутрішнього хвилювання
Але Бог — Той, Хто ставить гори і підтримує світовий порядок.
Перед Ним:
● вибухи війни
● міжнародні конфлікти
● буря людських сердець — зрештою стишуються.
Tак, війна реальна. Ракетні удари реальні. Просування й відступ фронту реальні. Але Писання каже: “Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби” (Еф. 6:12)
Писання навчає нас: видима війна — це наслідок. Причина — у невидимій духовній війні. Перемога вирішується спершу у світі духа. Тому ми, як воїни Христа, повинні вести духовний бій
● Словом Бога
● молитвою
особливо сьогодні, коли вирішується доля країни. Подивімось кілька прикладів зі Святого Письма.
● Духовна битва Давида — суть духовної війни, що відкрилася перед Голіафом.
Ізраїльські воїни бачили лише зріст Голіафа, його спис. Тому вони тремтіли зі страху й ховалися в настрої поразки. Але Давид був іншим. Він бачив, що Голіаф — це не просто велетень, а духовний противник, який зневажає ім’я Божє. Тому він вигукнув: “Увесь зібраний тут люд пізнає, що Господь спасає не мечем і не списом! Адже це Господня війна, тож Він віддасть усіх вас у на
ші руки!” (1Сам. 17:47) Люди бачили “великого Голіафа”, але Давид бачив “злі духовні сили, що діють без Бога”. Давид бачив, що ця війна належить Господу Богові. Перемога була вирішена вже тут. Голіаф упав перед Давидом, озброєним Духом Божим.
● Духовна битва царя Єзекії (2Цар. 19)
У часи царя Єзекії, у 701 р. до Р.Х., ассирійський цар Санхериб (Sennacherib) здійснив повномасштабне вторгнення в Юду. Вони проголошували, що проводять “спеціальну військову операцію”, і дуже швидко захопили 46 міст Юди. А потім оточили Єрусалим і погрожували, що всіх уб’ють, якщо місто не здасться. У цей момент, цар Єзекія став на коліна в храмі Божому та молився. Тієї ночі зовні нічого не змінилося. Але в невидимому світі, Бог уже рухав Своє військо. Писання свідчить: “Так сталося, що тієї ночі вийшов Господній ангел і знищив у таборі ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів . Вранці наступного дня лише декотрі піднялись й побачили – усі тіла лежать мертвими” (2Цар. 19:35) Лише наступного ранку, народ Ізраїлю побачив, що Бог уже дав перемогу. Ця подія підтверджена як у Біблії, так і в ассирійських хроніках. Це є істинна духовна війна. Невидима, але найсильніша сила, що рухає всю видиму війну.
● 3) Єлисей — небесне військо, яке вже воювало, хоч його не бачили (2Цар. 6)
Слуга Єлисея вранці побачив, що дім повністю оточений ворогом. Він вигукнув:
“Господи! Лихо нам! Нас оточили!” Він бачив лише ситуацію. А Єлисей бачив Бога. Тому він сказав: “Не бійся, бо тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними.” І він помолився: “Господи, відкрий йому очі, щоб він побачив.”
У ту мить очі слуги відкрилися, і на пагорбі він побачив повно вогненних коней і колісниць — небесне військо. Вони були невидимі, але Бог уже воював.
Що ці слова та події говорять нам? Видима війна — це результат духовної війни. Перемога вирішується спершу в духовному світі. Коли Бог діє в невидимому світі, хід війни змінюється. Тому
● віра
● молитва
● поклоніння
● хвала
● служіння
— це найсильніша духовна зброя.
● Молитва, яку ми звершуємо в єдності духа, рухає світ.
● Наша віра змінює історію. Амінь.
Прочитаймо 11, 12-й вірші. Тепер Давид починає бачити відновлення землі.
“Ти зрошуєш її борозни, рівняєш скиби і пом’якшуєш її дощами, – Ти благословляєш її зелені паростки. Ти вінчаєш рік Своєю щедрістю, а Твої стежки буяють добробутом” Слово “відвідуєш” (paqad) означає “прийти, оживити, відновити”. Бог — це не Той, хто дивиться здалеку, а Той, хто приходить безпосередньо на спустошену землю, у виснажене серце, у зламану спільноту.
У місцях, де Бог проходить, завжди залишаються сліди. Його благодаті — “як сліди від краплин жиру”.
А як Бог благословляє вже відновлену землю?
Прочитаймо разом 13–14-й вірші. “Волога осідає на пасовиськах пустелі, і пагорби підперізуються радістю. Луги зодягаються отарами, а долини покриваються збіжжям. Все радісно вигукує і співає” Ці слова показують:
• природну повноту
• відновлення душі
• відродження спільноти
• відродження народу
Це пророча пісня. Час Божої благодаті — час кайрос — неодмінно прийде.
Час Його милості — хесед — неодмінно виливається на тих, хто Його шукає.
І такий Бог — Бог кайросу і Бог хеседу — прийме нашу віру й молитви - та благословить. Він відновить цю землю і наповнить поля України рясним урожаєм, співом хвали і радісними голосами. Сльози та кров цієї землі не будуть марними. Амінь.
Псалом 126:5 каже: “Ті, котрі сіють зі сльозами, – жатимуть з радістю.”
Сльози, які ми нині пролили, усі жертви й служіння в цій землі — Бог використає. Ми віримо, що нова історія України відкриється широко,
і тому з подякою приступаємо до Бога і молимося один за одного.
У підсумку, Псалом 65 — це не лише подячний гімн минулого, але також пророче слово для нас сьогодні. Тому ми проголошуємо:
● Бог відновить цю землю.
● Бог збере розсіяний народ.
● Бог перетворить долину сліз на долину хвали.
● Бог дасть урожай на полі України.
Ми молимося, щоб у цій вірі, ми могли продовжувати “поклоніння та молитву”.
Молимося, щоб у цій вірі, ми служили одне одному як “пастирі, що піднімають одну душу”. Молимося, щоб у цій вірі, Україна стала — країною пастирів та вчителів Біблії, — за що ми служимо й присвячуємо життя. Амінь.
Господи, дякуємо Тобі за те, що дозволив нам звершити богослужіння подяки зі Словом із Псалма 65. Молю, щоб Ти благословив життя всіх братів і сестер,
які сьогодні приходять перед Твоє обличчя з щирою подякою та радістю, за всі діла Божі, які Ти звершив у їхньому житті. Нехай війна якнайшвидше закінчиться, а відновлення і відбудова цієї землі звершаться. Нехай розсіяні родини та віряни знову зберуться разом, піснями й радістю прославляючи Господа. «Нехай обітниця Твоя: “Ті, котрі сіють зі сльозами, – жатимуть з радістю”, здійсниться сьогодні на цій землі. І нехай для України відкриється новий сезон, який Ти Сам готуєш. Молимося в Ім’я Ісуса. Амінь.