14 Ви – світло для світу. Не можна сховати міста, що стоїть на горі.
В українського письменника Миколи Вороного є оповідання “Євшан Зілля”. Там розповідається про те що під час походу на південь князь Володимир Мономах полонив сина половецького хана і забрав його у Київ. Той виріс при дворі і забув своє коріння, хто він і полюбив життя в розкошах. Та батько його хан сумував за рідним сином і якось він покликав народного співця і попросив таємно пробратись в Київ до сина і нагада йому хто він, а якщо він не послухає то заспівати рідних пісень, та якщо і це не допоможе то дати понюхати Євшан-зілля (це різновид полину який росте в степу) щоб він згадав запах волі і згадав хто він. Таємно прокрався посланець від хана до ханового сина в палац, але ніякі намовляння не працювали, не хотів він залишати розкішного життя. Тоді кобзар заспівав народні пісні і це не допомогло, спробував і колискову, яку співала йому мати. Та й це не допомогло і вже втратив надію. Та раптом згадав про євшан-зілля і дав його понюхати сину. Коли той відчув запах то зблід бо згадав хто він, згадав волю степу і вирішив повернутись до батька.
Сьогодні Господь говорить своїм учням хто вони в Його очах для цього світу. Я молюсь щоб слово Боже як те євшан-зілля нагадало нам хто ми.
Треба сказати, що події і слова 5 розділу Матвія наповнені символізмом. Там можна побачити так багато паралелей з тим, коли Господь дав Своєму народу Закони і заповіді. Вихід 19:20 Господь зійшов на саму вершину сінайської гори. Господь покликав на верхів’я гори Мойсея, і Мойсей піднявся. Подібно до цього на початку розділу ми читаємо, що 1 Побачивши юрбу, Ісус вийшов на гору; коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. 2 І, відкривши Свої уста, Він навчав їх, промовляючи.
Уявіть собі особливість і торжественість моменту, коли Господь дав заповіді через Мойсея. В нагірній проповіді Матвій бачить цю ж торжественість для учнів Ісуса.
Чого ж навчав Ісус своїх учнів? Він проголосив їм заповіді блаженства. Ще серед віруючих це називається конституція Небесного Царства. Ці заповіді - як нова історія, так як вони кидають виклик уставленим уявленням цього світу про “справжнє життя” і щастя. Блаженні ті, хто плаче…, Блаженні переслідувані за праведність…, Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве [слово], обмовляючи вас за Мене.
Світ ніколи не назве блаженними тих, хто плаче, чи переслідуваних за праведність чи тим більше зневажених. Ану скажіть якійсь людині, що саме такі люди справді щасливі. Що вона про вас подумає? Але Господь Ісус знає про що говорить, бо… бо Він каже - їхнє Царство Небесне, бо вони вспадкують землю, бо вони синами і дочками Божими будуть названі…
А далі Ісус говорить учням - хто вони за призванням. Ким Він призвав нас бути для цього світу. Говорячи про паралелі з тим, що сталось на горі Сінай, там Бог відкрив ким Він бачить вибраний народ: Царством Священників і народом святим. Тобто Господь Ісус тут говорить про ідентифікацію. Про те яку роль Він задумав для віруючих в Нього по відношенню до інших людей. Він каже: ви - сіль землі… ви - світло для світу.
Отже почнемо з солі. Подивіться вірш 13:
Ви – сіль землі. Якщо сіль втратить силу, то як зробити її солоною? Нінащо вона вже не буде більше придатна , хіба щоб викинути геть, аби топтали її люди.
Оже Ісус називає Своїх учнів - сіллю землі. Що це значить бути сіллю землі? Насправді це не таке просте питання. Тому що з сіллю пов’язано так багато символів в Біблії.
Про що ми думаємо найперше, коли чуємо про сіль? Про смак. Це тому що ми люди 21 століття, в першу чергу, використовуємо сіль для приготування їжі. Звісно сіль має дуже багато застосувань, але я говорю про те, що перше спадає нам на думку. Невелика кількість солі і смак кардинально змінюється. Іншими словами смак - це вплив. І коли ми чуємо: ви - сіль землі, то одразу думаємо про те, що віруючі мають гарно впливати на цей світ.
Але для стародавнього світу сіль мала багато символічного змісту. Давайте подивимось, що тоді означала сіль.
Аж до появи холодильників, сіль була основним засобом для більшості людства, щоб забезпечувати їх тривале зберігання продуктів. Вона вбиває мікроорганізми які призводять до гниття. І ця її здатність призвела до ще одного дуже важливого значення для євреїв. Ви звісно зустрічали слова Ісуса в Мр. 9:49
Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.
Що означають ці слова? Я не раз задавався цим питанням. Щоб зрозуміти давайте прочитаємо Левит 2:13 Звідки Господь Ісус цитує це слово і де Господь дає постанову про те як приносити жертви: Кожен дар твоєї хлібної жертви посолиш сіллю. Не допускай, щоб у твоїй хлібній жертві забракло солі Господнього Заповіту. З кожним твоїм даром приноситимеш і сіль. Чому потрібно було солити жертви? Не допускати щоб забракло солі. З кожним даром приносити і сіль. А подивіться як тут названа сіль. Сіль Господнього заповіту. В інших місцях (Числа 18:19) Господь знов і знов нагадує про це і горить що це віковічний, непорушний Заповіт солі перед Господом. Тому, що саме сіль символізувала непорушність, незмінність і вічність Божого заповіту. І тому Господь наказав священникам не допускати щоб жертви перестали посипатись сіллю. Існував навіть такий термін як “соляна умова” - це означало, що її дав Господь і Він неодмінно виконає.
А як це стосується нас, коли Господь каже: ви - сіль землі? Господь Ісус каже, що тепер Його учні мають собою нагадувати непорушність, незмінність Божого Заповіту цьому світу. Показувати собою Божу вірність, Який пообіцяв цьому світу Спасителя і виконав Свою Обіцянку в Ісусі Христі. І як сіль в стародавні часи свідчила про вірність Бога Своєму Заповіту так і ми учні Ісуса маємо незмінно свідчити про Ісуса Христа, Який Собою здійснив наше викуплення на хресті.
Ось ким бачить нас Господь Ісус для цього світу. Ось тому ми маємо бути незмінними. Не то гарячими, то теплими, то холодними. А тривалими. Коли ми віримо в Божий Заповіт, Який Бог виконав на хресті, то ми не можемо про це мовчати. В нас немає виправдань чому це не робити.
Подивіться на другу половину 13 вірша якщо сіль втратить силу, то як зробити її солоною? Нінащо вона вже не буде більше придатна , хіба щоб викинути геть, аби топтали її люди.
Якщо сіль втратить силу - тобто якщо сіль перестане бути солоною. Це значить перестати бути тим ким ти є. Тоді така сіль повністю втрачає свій сенс. Вона більше непридатна. Все що залишається - це викинути її на вулицю під ноги. Так само з віруючими. Якщо вони перестануть бути тими, ким поставив їх Бог - то хіба це віруючі.
Як віруючі можуть перестати бути солоними? Якщо перестануть бути свідченням про Бога. Якщо перестануть відрізнятись від інших людей. Якщо не будуть своїм життям нагадувати про Божу вірність Своєму Заповіту.
Таке стається коли віруючі йдуть на компроміс з гріхом. Ми йдемо на компроміси через гордість, думаючи що маленькі компроміси нічого не змінять. Що гріх мене не торкнеться. Що я так само буду сильний і нічого не зміниться. Але гріх діє приховано, поступово. Просто зникає бажання щось робити для Бога. Поступово життєві клопоти стають на перше місце. Ти перестаєш бути солоним для Бога, втрачаєш бажання свідчити людям про Спасителя Ісуса. Євангеліє перестає тебе торкатись і ти не бачиш нагальної необхідності поділитись ним зі світом і віддавати за нього своє життя. Ось тому Господь Ісус зараз знову нагадує нам хто ми. Ким Він обрав нас - сіллю землі.
Давайте тепер подивимось на вірші 14-16:
14 Ви – світло для світу. Не можна сховати міста, що стоїть на горі.
15 І не запалюють світильника, аби поставити його під посудину, але ставлять на свічник, щоби світив усім, хто в домі.
16 Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, Який на небесах.
Отже наступне, ким називає Господь Ісус своїх учнів - це світло для світу. Що значить світло для світу?
В Писанні багаторазово Світлом для світу названий Сам Господь. Бог є - світло і немає в Нім жодної темряви. В Євангелії від Івана Господь Ісус неодноразово називає саме Себе світлом. Він каже: Я – Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
Завжди коли говориться про світло, то говориться і про темряву. Тому щоб зрозуміти, що таке світло Боже треба зрозуміти що таке темрява. Про темряву Сам Господь сказав так: світло на світ прибуло люди ж темряву більш полюбили, лихі бо були їхні вчинки. Темрява - це стан світу, який настав в наслідок того, що людство обрало непослух Творцю. Це вплинуло на все творіння. Все творіння, каже Писання покорилось марноті і тлінню.
Люди полюбили більше темряву. Своїми вчинками вони противляться Творцю. Вони ховаються від світла і хочуть далі жити в темряві, не розуміючи, що темрява це зло в першу чергу для них особисто, це страждання, ненависть.
Отже темрява - це стан світу який відвернувся від Бога Творця. В світ прийшов гріх. Тоді з гріхом прийшла смерть, хвороби, страждання і ворожнеча. Темрява - це світ де не визнають Бога, де не знають Його любові і прощення, благодаті і зцілення. Це було наше життя в якому ми жили - абсолютна влада гріха і безнадії.
Коли я не знав Бога, то жив у владі темряви. Я бачив як смерть забирає моїх рідних і я боявся її. Але не бачив ніякого виходу, тому що усвідомлював що одного разу я теж помру. Тоді диявол підсунув мені думку: коли ти все одно помреш, то візьми від життя по максимуму. Шукай насолод. Не дивись чи це правильно чи ні. Головне те що ти відчуваєш. І я послухався його і почав шукати насолод. Підлітком я поринув у владу хіті. Але потім знайшов не свободу там, а залежність. Я був огидним собі бо бачив до чого мене привели мої бажання. Я бачив свої думки і вони лякали мене. Я відчував себе твариною. Іноді я хотів покінчити з таким брудним життям і почати жити чистим життям, але знов і знов знаходив себе лише гіршим. Я був рабом гріха, бо обрав темряву. Гадаю, що я описав те, що більшість з нас відчували.
Та Господь по Своїй благодаті осяяв мене Своїм світлом, коли на Біблійній конференції дав почути проповідь про хрест Ісуса. Це було як прозріння для сліпого. Я побачив, щоб Бог не ненавидить мене - такого брудного грішника, а полюбив мене так - що віддав за мене Свого Улюбленого Сина на смерть на Хресті. І тоді мені захотілось пізнати Того, Хто Будучи Богом помер за мене і взяв на Себе всі мої гріхи. Через три місяці я поїхав знову на конференцію і там я наважився визнати себе грішником перед Богом і попросив Його простити мене. Боже світло увірвалася в моє життя, бо я відчув, що Бог простив мене і прийняв Своїм дитям.
Це сталось, тому що Бог послав в моє життя людей, які розповіли про Бога. Вони стали світлом для мене бо через них я побачив Боже світло. Ці люди принесли світло в моє життя через проповідь Євангелія. Вони не сховали його, а запросили мене і поділились ним зі мною.
Сам Господь назвав Своїх учнів світлом для світу. Ви світло для світу в Очах Ісуса, бо Він обрав нас на це.
Сьогодні ми всі говорили зранку, про те що ми перестали проповідувати Євангеліє. Це те ж саме як каже Господь Ісус, що ми запалили світильника а потім поставили його під ліжко. Але ж це нонсенс. Для цього не запалюють світильника. Ми визнали це. Та зараз Господь знову закликає нас стати світлом для цього світу.
Він каже Ісая 60:1-3
Устань і засяй Єрусалиме, бо зійшло твоє світло, і слава ГОСПОДНЯ осяяла тебе! Бо темрява покриває землю, й морок – народи, а над тобою засяяв ГОСПОДЬ, і Його слава осяяла тебе! І підуть народи до твого світла, й царі – до твого яскравого сяйва.
Він хоче, щоб Його світло як воно прийшло в наше життя так прийшло в життя ще багатьох людей через нас. Ці люди так само страждають у владі темряви як і ми страждали, поки нас не запросили до Світла Ісуса.
Стати для когось світлом - це як сказано в 16 вірші відкрити Божу Славу людям, тоді вони прославлять Отця.
Брати і сестри Господь каже нам бути тими Ким Він прийшов в цей світ: сіллю і світлом, або іншими словами вічним нагадуванням про Божий заповіт і тими через кого Його світло засяє в житті інших людей. В нас Він бачить продовжувачів Своєї місії. Як Він так і ми. Він всюди і всяк час являв Славу Отця і ми маємо. В школі, в універі, на роботі і в родині. Роблячи добро в ім’я Ісуса ми прославляємо Отця. Коли ми проявляємо милість замість осуду, коли спраглі правди, коли свідчимо про Нього. Я молюсь щоб ми згадали як Його благодать увійшла в наше життя і знову вирішили бути сіллю і світлом для цього світу. Амінь