Ключовий вірш 13:39: “За той час цар Давид перестав гніватись на Авесалома, оскільки затих біль втрати сина Амнона.”
В Євангелії від Івана є такий епізод, де багатьом учням Ісуса не сподобалося те, що Він говорим їм. Вони обурювалися: “То жорстокі слова! Хто може їх слухати?” (Ів.6:60-71) Ісус кинув їм виклик, щоб вони навчалися довіряти Йому, а не своїм почуттям, але учні відкинули цей виклик і написано, що “... від того часу багато Хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходили з Ним”. Далі Ісус звернувся до дванадцяти: “Може, і ви хочете відійти?” Ап. Петро часто говорив щось не те, але в цей раз його відповідь була напрочуд точною: “Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя”. Петро подивився направо і наліво від Христа, і що він там побачив? Він побачив світ, який живе без Бога. І що ж він побачив у цьому світі? Він побачив лише спустошливу дію гріха і смерті. Петро побачив, що без Бога немає життя, і сказав: “Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя”, що означало, що він не бачив кращих альтернатив. Цю саму спустошливу дію гріха ми бачимо у сьогоднішньому уривку. Ми бачимо людей, які згорають від пристрастей, гніву і ненависті, і самі нічого не можуть з цим вдіяти! Ми бачимо, як люди самі намагаються навести справедливість у цьому світі, але врешті решт роблять ще гірше. Ми бачимо, як гріховні бажання розгулюються не на жарт, а гріх робить свою трагічну справу в житті людей. Під кінець уривку ми бачимо один труп, згвалтовану дівчину, життя якої зруйноване, одного чоловіка, якого заживо з’їдає ненависть і бажання помсти, який врешті решт вчиняє вбивство і втікає з дому. Бог ніде не згадується в цьому розділі. Яке воно, життя без Бога? І чи на надія на зцілення? Нумо подивімося.
Перш за все, коли ми читаємо про ці події, то потрібно пам’ятати, що вони є наслідком гріха Давида проти Вірсавії та її чоловіка Урії. Бог пробачив ці гріхи Давида, але попередив що вони матимуть наслідки. В 12:10-11 Бог через пророка Натана каже Давиду:
10 Тому з цього часу меч повіки не відступить від твого дому через те, що ти зневаживши Мене, взяв дружину хеттейця Урії, щоб вона була твоєю дружиною!
11 Так говорить Господь: Ось Я виведу на тебе лихо з твого власного дому; на твоїх очах заберу від тебе дружин і віддам їх найближчому до тебе, який матиме з ними статеві стосунки серед ясного дня.
І, власне, події, описані в цьому слові, є початком цієї трагедії. Все почалося з Анмона, сина Давида. У віршах 2-5 написано:
2 Амнон дуже страждав через це, так що аж захворів з приводу своєї сестри Тамари, адже вона була ще дівчиною, і Амнон ніяк не наважувався щось їй заподіяти.
3 Але в Амнона був приятель на ім’я Йонадав, син Давидового брата Шіми. Йонадав був дуже лукавою й хитрою людиною.
4 Він запитав Амнона : Чому це ти, царевичу, з кожним днем все марнієш? Невже ти не розповіси мені? Амнон йому відповів: Я закохався в сестру свого брата Авесалома, Тамару.
5 І Йонадав йому порадив: Лягай на своє ліжко і вдавай із себе хворого, і коли твій батько прийде тебе відвідати, то скажи йому: Нехай би прийшла моя сестра Тамара й нагодувала мене їжею, яку приготує прямо переді мною, так, щоб я бачив, і міг попоїсти з її рук!
Перш за все, потрібно розуміти, хто такий Амнон. Амнон - це первісток Давида, який по законам того часу мав наслідувати трон після смерті царя. Хто така Тамара? Тамара - це його однокровна сестра (спільний батько, різні матері). Тамара, як і її брат Авесалом в Біблії названі дуже красивими - мається на увазі їх фізична врода Вони були дітьми Давида від Маахи, дочки Гессурського царя. Напевно, Мааха була красунею, Давид був красенем, і їхні діти були гарні. Пізніше, коли у Авесалома народичся дочка, він назве її Тамарою, напевно в честь своєї сестри, і вона названа жінкою вродливою (2 Сам.14:27). Повернемося до Амнона. В цьому слові ми знаходимо його у просто жахливому стані. Здається, що в його голові і житті твориться справжній безлад. Він каже, що закохався у Тамару, тоді як насправді це зовсім не було коханням; він просто хотів з нею переспати. Але він не може цього зробити, Тамара - незаймана, вона не з тих дівчат, які сплять з усіма направо і наліво. Але це бажання переспати з нею робить його просто одержимим, бере над ним верх до такої міри, що він аж захворів. Звісно, всі люди в тій чи іншій мірі закохуються. Але проблема була в тому, що ніхто не навчив Амнона як діяти в таких ситуаціях, ніхто не розповідав йому ні про кохання, ні про секс. У випадку юнака це мав би зробити його батько. Але, схоже, Давид не брав участі у вихованні дітей і не дуже цікавився ними. Ми бачимо, що Давид навіть не знав про ці проблеми Амнона і нічого не помічав. Коли батько не займається сином, завжди знайдуться порадники. І тут ми бачимо, як приятель Амнона Йонадав дає йому жахливу пораду, яка по суті зводиться до наступного: “Якщо ти чогось хочеш, тоді іди і бери. Я тобі допоможу!”
Хитрістю Йонадав організував ситуацію, в якій Амнон опинився на самоті з Тамарою. Тоді він сказав Тамарі: “Лягай зі мною!” Звісно, так не кажуть людині, яку люблять. Це не було кохання, це було захоплення, яке переросло в хіть, яку Амнон вже не був здатен контролювати. Тамара намагалася звернутися до його розуму, до його серця, врешті решт до його жалю до неї. Але Амнона вже було не зупинити. Як і його батько з Вірсавією, він зайшов вже надто далеко, і вже був не здатен увімкнути гальма. Його хіть перетворилася на насильство, потім на ненависть. Зганьбивши Тамару, він її відіслав. Написано, що “він взяв її силою”. У світі без Бога на перше місце виходить фізична сила. Французький філософ Маркіз де Сад сказав: “Поскільки природа створила нас, чоловіків, сильніших за них - жінок, то ми можемо робити з ними все, що нам заманеться”.
Чи можна було уникнути цієї трагедії? Так, можна було. Хтось мав би піклуватися про Амнона, і дуже бажано щоб це був його батько. Коли через заздрість у Каїна в серці виникло бажання вбити Авеля, Бог прийшов до нього і сказав: “... при дверях чатує гріх. Він спонукає до пожадання, але ти маєш над ним панувати.” Усі ми в тій чи іншій мірі захоплюватися кимось. Таке часто буває особливо в молодих людей. Але ніхто не пояснив Амнону що робити, коли захоплення переростає в хіть. Ніхто не навчив його як діяти в цій ситуації, ніхто не навчив як правильно ставитися до жінок і як будувати з ними стосунки. Ми бачино, що у випадку Амнона це було лише захоплення, яке можна і потрібно було розірвати. Хтось мав пояснити йому, що Тамара - це його однокровна сестра і його шлюб з нею неможливий. І що у його випадку весь світ не зійшовся на Тамарі. Але ніхто не пояснив і не навчив його. Нещодавно мені попалася на очі стаття про лідера методистського руху в Англії Джона Веслі, яка називалася: “Людина. яка спасла Англію”. І це без перебільшення. Його вплив на Англію у 18-ому столітті важко переоцінити. Але в юності він також пройшов через захоплення однією дівчиною. У 32 р. він відправився місіонером в США проповідувати місцевим індіанцям. Там він відмовився від усіх радостей життя – не пив вина, не їв м’яса, спав на голій землі, але тим не менше, його справи йшли кепсько. Він відчував, що як проповідник і священик не виявляв ніякого впливу на місцевих мешканців. Там він зустрів 18-річну дівчину, яку звали Софі. Софі жилося несолодко з дядьком і тіткою, і їй хотілося якнайшвидше вийти заміж, а Джон був дуже привабливим. У своїх щоденниках він признавався, що поруч із нею відчуває “негідні бажання”. Він розумів, що Софі не підходить йому як дружина, вона просто хоче швидко вийти заміж щоб вирватися з дому дядька і тітки. З іншої сторони, він відчував, що уже згорає у цьому полум’ї. Згодом він прийняв рішення повернутися до Англії. Софі він написав: “Я гадаю, міс Софі, що не в моїх силах згоряти в цій пожежі. Я повертаюся на Божі шляхи”. Пізніше Бог велико використав Джона для проповіді Євангелія у Англії. Йому було кому пояснити, як діяти в цій ситуації. Але Амнон не знав.
Далі на сцену виходить Авесалом, брат Тамари. Звернемося до віршів 19-22:
19 Тамара посипала попелом свою голову, розірвала свій оздоблений одяг, і, вхопившись руками за свою голову, вона йшла й голосила.
20 Зустрівши сестру , її брат Авесалом запитав її: Чи часом не був з тобою твій брат Амнон? Тож тепер, моя сестро, мовчи, адже він – твій брат! Не бери цього так близько до серця! Отже, засмучена і самотня Тамара залишилась у домі свого брата Авесалома.
21 Дізнавшись про всі ці події, цар Давид дуже запалав гнівом .
22 Що ж до Авесалома, то він не розмовляв з Амноном ні про погане, ні про добре, оскільки Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив його сестру Тамару.
По-перше, ми тут бачимо, що Давид ніяк не покарав Амнона за злочин. Давид лише розгнівався. Гнів у цій ситуації - це правильна реакція, але цього було недостатньо. Давид мав покарати і привселюдно осоромити Амнона. Як батько і цар він мав право на це. Він мав подбати про те, щоб навіть королівський син не уникнув справедливого покарання. Однак Давид проявив недбалість. По-друге, ми бачимо рішення Авесалома. Він був рідним братом Тамари. Дізнавшись про скоєне, він сказав їй: “Не бери цього так близько до серця!” Але сам взяв. Він бачив, що справедливості не було, і що Амнон ніяк не покараний. І тому замислив сам поквитатися з ним. Авесалома можна зрозуміти. Непокаране зло у суспільстві призводить до того, що люди починають вершити справеливість. Ми добре розуміємо Авесалома, тому що на наших очах проти України росія скоює страшні злочини. У Авесалома не було простих рішень, йому довелося робити дуже тяжкий вибір: або добиватися справедливості (судячи з усього це ні до чого не привело, тому що Давид не став карати Амнона), або ж помститися самому, або ж довірити суд Богові. Сьогодні росіяни вбивають, насилують, застосовують тортури, руйнують країну. Як нам діяти в цій ситуації? Чи потрібно добиватися справедливості, щоб військові злочинці були покарані? Так, звісно. З іншої сторони, ми маємо усвідомлювати, що людськими зусиллями зло ніколи не буде покаране в повній мірі. Ми маємо визнати, що багато злочинців не будуть покарані в цьому житті, і спокійно доживуть до кінці своїх днів. Лише один Бог здатен справедливо судити і покарати зло. В Рим.12:19 Бог каже: “Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому , як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь.” Після поразки Німеччини у другій світовій війні багато нацистів - військових злочинців - втекли до Аргентини та інших країн Латинської Америки і там спокійно дожили свої дні. Їм вдалося втекти він людського правосуддя, але не від Божого. “В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь.”
У віршах 23-33 описано, як через два роки Авесалому вдалося помститися Амнону. Той запросив його на стрижку овець, напоїв, і потім наказав своїм слугам вбити. Це було холоднокровне, добре сплановане і продумане вбивство.
У віршах 36-37 написано:
36 Щойно він закінчив говорити, якраз прибули царські сини, котрі плакали та голосили. Голосно заридав разом з усіма своїми слугами і сам цар.
37 Утікши, Авесалом прибув до гессурського царя Талмая, Аммігудового сина. Давид же оплакував свого сина щодня.
Ніякому батьку не позаздриш в цій ситуації. Дім Давида наповнився плачем та розпачем. Один син мертвий, один втік з дому. Це було важким але промовистим попередженням його дому. І це - попередження для нас. Часто люди, як і Давид, зневажають Боже слово і чинять як забажають, як хочуть, як їм вигідно. Як Бог карає їх? Дуже часто Бог просто не робить нічого, не вмішується в їх життя. Фактично, Бог дозволяє людям жити так, як вони обрали. І тоді з часом люди на власному прикладі пересвідчуються, до чого призводить життя без Бога, які руйнівні наслідки має гріх в їх житті. Бог, караючи людей, не надсилає нещастя. Бог просто відступає, і дозволяє гріху взяти гору. Тут ми бачимо, як люди без Бога не можуть дати раду бурі похоті, ненависті. Одне з самих важких - коли Бог залишає. Тоді диявол і гріх просто роблять своє.
Складається враження, що після гріха Давида проти Вірсавії та Урії його здатність розрізняти добро і зло притупилася. Схоже, що Давид дійсно щиро не помічав всього того, що відбувалося в його власному домі. Він не помітив дивної поведінки Амнона і навіть відправив до нього Тамару на його прохання, в результаті чого Тамара була згвалтована. Давид не помітив, що це не Амнону потрібна допомога, а що Тамарі потрібен захист. І Давид не зміг захистити свою дочку. Давид успішно захистив Ізраїль від всіх лютих ворогів, але не зміг захистити свою дочку у своєму власному домі! Не дивно, що після скоєного Тамара переселилася в дім свого брата Авесалома, тому що не відчувала безпеки в домі батька. Давид послав Амнона до Авесалома стригти овець. В результаті Амнон був убитий. І ми не повинні думати, що провал Давида в цих випадках не має відношення до його гріха з Вірсавією. Коли люди впадають у тяжкий гріх, це неминуче впливає на їх моральне чуття, і їх здатність розпізнавати зло може бути притуплена. Гратися з гріхом - це гратися з вогнем, оскільки чим більше люди віддаються гріху, тим більше Бог віддає їх моральній плутанині та гріху (Пс. 81:11–12; Рим. 1:24–25).
Оскільки ми є грішними людьми, наша моральне здатність розрізняти добро і зло до певної міри притуплена. Ми можемо грішити, але просто не помічати цього. Нерозкаяні гріхи ще більше притупляють цю здатність. Тому одна з головних причин, чому ми повинні боротися з гріхом, полягає в тому, щоб наша здатність розрізняти добро і зло з часом покращувалася.
У віршах 38-39 написано:
38 Втікши, Авесалом прибув до Гессуру й перебував там три роки.
39 За той час цар Давид перестав гніватись на Авесалома, оскільки затих біль втрати сина Амнона.
Напевно вперше в житті Давида ми бачимо, що він звертає увагу на своїх дітей. Він не зненавидів Авесалома, навпака, любив його і прагнув побачити його. Час не вилікував, але притупив біль. Це давало надію на примирення та відновлення дому Давида.
В цьому слові ми зустрілися з тяжкими наслідками гріхів, які призвели до інших гріхів. Подібно Амному, ми страждаємо через пристрасті, які не можемо контролювати. Подібно Авесалому, ми схильні не помічати чи виправдовувати свої гріхи через помилки наших батьків. Але ми маємо знати, що є лише одне рішення проблеми гріха - це хрест Ісуса Христа. Ми думаємо, що це інші люди повинні розкаятися. Але правда в тому, що це нам потрібно прийти до хреста Ісуса Христа і розкаятися.