Ключовий вірш 7:13: “Він збудує Храм для Мого Імені, а Я зміцню престол його царства навіки.”
В книзі 1,2 Самуїла є дві події, які вказують нам на Ісуса Христа. Перша, це перемога Давида над Голіафом. Два воїни від обох армій зійшлися у двобої. Один переміг, інший був убитий. Таким чином армія Ізраїля перемогла, хоча всі її воїни крім Давида не вдарили палець об палець. Це символізує перемогу Ісуса Христа над дияволом та смертю. Ісус - це наш Давид, Який здійснив цю перемогу, і ця перемога стала нашою перемогою. Друга подія описана у сьогоднішньому слові. Бог обіцяє Давидові нащадка, Царя, Який буде правити вічно. Ізраїль добре запам’ятав цю Божу обіцянку, і з того часу Мессію, Який мав прийти, часто називали “Сином Давида”. Навіть сліпий Вартимей, який сидів біля воріт Єрихона знав це, і кничав: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!” (Мк.10:46-47) Хай Господь сьогодні навчить нас довіряти і покладатися на Божі обіцянки.
Звернемося до віршів 1-2:
1 Якось, коли цар оселився у власному палаці, й Господь дав йому відпочинок від усіх його довколишніх ворогів, то
2 цар сказав до пророка Натана: Дивись, я мешкаю в кедровому палаці, а Божий Ковчег знаходиться посеред Намету…
Напевно вперше у своєму житті з того часу, як ще юнаком Давид був помазаний на царство, Давид отримав мир. Мир як у своєму особистому житті, так і в Ізраїлі. Фактично до цього моменту через постійну загрозу від ворогів існування і кожного Ізраїльтянина, і Ізраїля в цілому було під великим питанням. В такій ситуації люди в першу чергу думали про своє виживання, а не про облаштування свого життя. Однак тепер всі вороги були переможені. Ізраїль отримав міжнародне визнання. Давид завоював фортецю Єрусалим, яку зробив центром політичного і духовного життя Ізраїля. Тирський цар Хірам побудував Давиду розкішний палац з кедрового дерева. І тепер Давид почав думати про те, щоб побудувати храм для поклоніння Богові.
Натан відповів: “Все, що маєш на серці, роби, адже Господь з тобою!” (3) Тут потрібно зауважити, що це не є пророче слово від Бога до Натана, а його особиста думка. Натан добре бачив, як Бог благословляє Давида, як перебуває з ним в усіх його справах, тож звісно від подумав, що і справа спорудити Богові храм є хорошою і підтримав Давида.
Однак в ту ж ніч було Боже слово до пророка Натана (4). Подивіться на вірші 5-7:
5 Йди та перекажи Моєму слузі Давидові, що говорить Господь: Хіба це ти мав би збудувати Мені Храм, аби Я там перебував?
6 Адже Я не мешкав у Храмі з того часу, як вивів Я Ізраїльських дітей з Єгипту, й до сьогодні, але Я мандрував, перебуваючи в Наметі.
7 Протягом усього часу, коли Я подорожував разом з усіма Ізраїлевими нащадками, хіба Я питав хоча б одного з провідників племен Ізраїлю, котрим Я доручав пасти Мій народ Ізраїль, говорячи: Чому це ви не спорудите Мені кедрового Дому?
Коли Бог через Мойсея вивів Ізраїльский народ з Єгипту, Він наказав спорудити скинію, де Бог подорожував разом з усім народом Ізраїля. Коли ми читаємо історію Ізраїля з моменту виходу з Єгипту до царя Давида, то бачимо, що це були далеко не ідеальні люди. Вони часто не довіряли Богові, скаржилися, а часто відверто відверталися від Нього і поклонялися ідолам. Часто вони нагадували неконтрольований натовп безхатьків. Можливо вам не захотілося б жити серед цього народу. Але весь цей час Бог перебував з ними. Ми бачимо тут неймовірну Божу благодать до Свого народу. Бог весь цей час перебував з ними.
Подивіться на вірші 8-9:
8 А тепер скажи Моєму слузі Давидові: Так говорить Господь Саваот! Я взяв тебе з пасовиська від отар, щоб ти був провідником Мого народу Ізраїлю.
9 Я був з тобою скрізь, куди ти ходив; Я нищив перед тобою усіх твоїх ворогів, і Я учинив славетним твоє ім’я, на рівні великих імен на землі.
Тут ми бачимо Божу благодать особисто до Давида. Що зробило його ім’я таким славетним? Бог і лише один Бог. Якби Бог не покликав його, то Давид так і лишився б пасти овець в домі свого батька і грати на сопілці. Але Бог побачив його серце, знайшов його і покликав його. Так, життя Давида не було легким, але Бог був з ним скрізь, куди в Давид не ходив. Можливо Давиду іноді так не здавалося, але так було насправді. Врешті решт цей Бог поставив Давида над усім Ізраїлем. Але Бог вирішив зробити через Давида ще більше.
У вірші 11б:
11 … Господь провіщає тобі, що саме Господь збудує тобі дім.
Ми бачимо тут як ми мало можемо зробити для Бога, і як багато Бог робить для нас. Давид був царем, в руках якого були всі ресурси царства. Але навіть він так мало міг зробити для Бога. Всього лише побудувати дім. Але Бог каже йому: “Це я
побудую тобі дім”.
Ми також бачимо, що, не дивлячись на те, як мало Давид може зробити для Бога, Бог такий радий тому, що в Давида є таке бажання на серці. В 1 Цар.8:18 Соломон каже:
18 Проте Господь сказав моєму батькові Давидові: Те, що спало тобі на думку, про необхідність збудувати Дім для Мого Імені, то це добре. Ти також маєш бажання здійснити задумане.
Звернемося до віршів 12-13:
12 А коли сповняться твої дні, й ти спочинеш разом зі своїми батьками, то Я підійму після тебе твого нащадка, який походитиме з твого лона, й закріплю його царство.
13 Він збудує Храм для Мого Імені, а Я зміцню престол його царства навіки.
Далі Бог обіцяє Давидові і його нащадкам вічне царство. Цю Божу обіцянку Давида називають “Завіт з Давидом”. У наш час ми вкрай рідко вживаємо цей термін. Ми не заключаємо завітів один з одним. Ми радше підписуємо договори: це може бути договір на оренду чи купівлю житла, договір на кредитування, тощо. Але у ті часи завіти були поширеним явищем, де обидві сторони завіту присягалися дотримуватися втятих зобов’язань. І це могли бути не лише завіти між людьми. Це могли бути завіти Бога з людьми, і кілька таких ми зустрічаємо в Біблії. Бог заключив завіт з Авраамом. Бог заключив завіт з народом Ізраїля на горі Сінай. І тут Бог заключає завіт з Давидом.
Подивіться ще раз на вірш 11б:
11б Господь провіщає тобі, що саме Господь збудує тобі дім.
Однак дім, який Бог обіцяв збудувати Давидові, не є ще одним палацом з кедру. Дім, який Бог обіцяє тут збудувати Давидові - це династія. У наш час династія для більшості країн не важлива, тому що керівників там обирають на демократичних виборах. Але у стародавні часи династія була надзвичайно важлива, тому що царів не обирали, царства наслідували сини царів. Династія царів - потомків Давида, тривала 400 років, що навіть по людським міркам - є дуже довго. Скажімо, якщо порівнювати з династіями того часу, то найдовша династія фараонів в Єгипті тривала 250 р., а в Північному Ізраїлі - лише 100 р.
В 14-ому вірші написано:
14 Я буду йому Отцем, а він буде Мені сином; а якщо він провиниться, то покараю його лозиною, як заведено серед людей, або стусанами людських дітей…
Царі, потомки Давида, отримали титул “Синів Божих”. Звісно, не у тому сенсі, в якому Ісус є Божим Сином, але як посередники між Богом та людьми. І ці стосунки звісно вказують на найвеличнішого потомка Давида, Ісуса Христа.
Після смерті Соломона через його гріхи Ізраїльське царство розділилилося на два - Північне і Південне. Однак на троні Південного царства завжди був нащадок Давида. Через 400 років під час життя пророка Єремії Юдейське Царство було завойоване Вавилоном, і останній цар Юди відведений у полон. Здавалося, що це Боже пророцтво не виконалося, тому що Давиду було обіцяне вічне царство, однак воно протрималося не вічно, а 400 років. І був період в історії, коли не було царя, потомка Давида, на троні в Єрусалимі. Однак це лише до того часу. Пізніше, через пророка Амоса, Бог проголосив (9:11):
11 У той день Я підійму повалений намет Давида і відбудую все, що зруйноване, – Я відновлю його з руїн, – і він стане таким, як був у давні віки…
Бог обіцяв, що прийде час, коли прийде справжній Цар, Ісус, Який буде правити вічно. В служінні Христа частково проявлялася природа Божого Царства. Але воно ще має прийти у всій повноті. Яким буде це Царство? В Об.21:4 написано:
4 і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, тому що перше минулося.його з руїн, – і він стане таким, як був у давні віки…
Це Боже Царство, обіцяне та змальоване в Писанні, здається нам надто далеким від реальності. В Біблії ми бачимо Царство миру, де немає болю, сліз та смерті, а в реальності ми бачимо жорстокий та егоїстичний світ, де люди ненавидять та готові вбивати один одного. І тут у нас фактично є не дуже великий вибір. Або кидати нашу надію, або дочекаємося повного виконання цього завіту у нашому житті або померти у вірі в те, що Бог обов’язково виконає його, навіть якщо це не сталося за нашого життя. І останній вибір - це той вибір, який і зробив Давид.
Вірші 18-29 - це молитва Давида після того, як він почув від Бога таку велику обіцянку. Божа обіцянка поставити престол його царства навіки не зробила Давида гордим. Навпаки, це упокорило Давида, тому що показало йому Божу велич. Подивіться на вірш 18:
18 то цар Давид пішов, сів перед Господом, і сказав: Хто я такий, мій Владико Господи, і що таке мій рід, що Ти провадив мене аж досі?
Однак Давид і не сказав: “Ні, я недостойний, тому не потрібно через мене цього робити”. В цій молитві Давид називає себе Божим слугою цілих 10 разів! Це означає що Давид покірно прийняв Божу волю. Якби він побудував храм, то його звеличили б ще більше, як того, хто побудував храм Богові. Але Бог не дозволив зробити цього Давидові. Він обіцяв в його потомках, вже задовго після його смерті. побудувати вічний престол царства. І Давид покірно прийняв цю Божу волю.
І останнє що вражає в цій молитві Давида це те, що тут Давид дійсно молиться. Кажуть що молитва - це як стріла, яка має бути запущена до Бога. Багато молитов не досягають Бога, тому що люди там щось говорять, але насрпавді не моляться. Коли ми читаємо цю молитву то бачимо, що Давид дійсно знає, Кому він молиться:
28а Отже, мій Владико Господи, Ти є Бог, і Твої слова – істина!
Давид знав Бога, Якому молився. Тому він не був пасивний у молитві, а зі сміливістю просив у Бога того, що Той обіцяв йому.
Бог давав обіцянки не лише Давидові. В Писанні Бог давав обіцянки і нам, щоб ми вірили в них і молилися згідно них. Кому потрібно прощення, потрібно вірити і молитися згідно Божої обіцянки з 1 Ів.1:9: “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності”. Хто не знає що робити у житті і куди йти, потрібно прийняти і молитися згідно Божої обійцянки із Пс.32:8: “Навчу тебе і вкажу тобі дорогу, якою маєш іти; даватиму тобі поради, тому що око Моє над тобою”. Ми можемо прийняти Його обіцянку зростання: “Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа.” (Фил.1:6)
В цьому слові ми вивчали Божу обіцянку Давидові, яка збулася через багато століть з приходом Ісуса Христа. Ми навчалися що наш Бог - це Бог, Який виконує Свої обіцянки. Хай Господь допоможе нам вірити в Його обіцянки і приходити до Нього в молитві зі сміливістю.