Ключовий вірш 6:6б: “...виконуйте Божу волю щиро”
У посланні до Ефесян ап. Павло спочатку говорить про Євангеліє, а далі про те, як це Євангеліє має впливати на всі сфери нашого життя: на церкву (розділ 4), на наше особисте життя та сім’ю (розділ 5). У цьому слові Павло пише про те, як Євангеліє впливає на стосунки батьки-діти та наші роботи. І в цьому особливість Євангелія: коли ми впускаємо Христа у наше життя, Він захоплює усі його сфери. Духовна боротьба за перемогу Євангелія відбувається не лише в наших серцях і церквах. Вона ведеться і в наших сім’ях, і навіть у нас на роботі. Наша церква починалася як студентська, де більшість з нас були студентами, і у нас не було ні дітей, ні роботи. Але з часом з’явилися сім’ї, діти і питання виховання дітей і роботи стали викликами для кожного з нас. Сфера виховання дітей та робота - це ті області, які займають багато часу і де ми часто відчуваємо втому та невдачі. Але Бог не залишив нас наодинці з нашими викликами. ВІн обіцяє нам допомогу, мудрість та Свої благословення і в цих сферах нашого життя. Хай Господь благословить нас сьогодні.
Перше, діти й батьки (1-4). Звернемося до віршів 1-3:
1 Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливо.
2 Шануй свого батька та матір – така перша заповідь з обітницею, –
3 щоб тобі було добре і щоб ти був довголітній на землі.
Якщо подивитися на ці вірші з висоти пташиного польоту то ми бачимо дві речі.
Перша це та, що ап. Павло звертається до дітей. Тобто він вважає дітей повноцінними членами церкви, діти є дуже важливі.
Друга, він наказує дітям. А це означає, що діти також мають свою долю відповідальності. Звісно, батьки відповідальні за виховання дітей. Але ніяке виховання не гарантує, що діти виростуть людьми і стануть християнами. Врешті решт ті рішення, які приймуть діти, будуть грати вирішальну роль. Якщо діти приймуть рішення не слухатися батьків, не вчитися, і взагалі робити що хочуть, то цим вони оберуть своє майбутнє.
Далі спустимося нижче і розглянемо ці вірші більш детально. У цих віршах Павло закладає основу стосунків дітей до батьків. І в цій основі лежить слухняність. Чому? Павло наводить кілька причин.
Перша, “бо це справедливо”. Тут Павло апелює до фундаментального закону, який Бог заклав при створення світу. Схоже на те, як наш світ існує тому що в ньому діють фізичні закони, так і суспільство існує лише коли діти слухаються батьків. В Рим.1:30 описуючи покинутих Богом людей, у яких немає майбутнього,
Павло одним із їхніх гріхів є “непокірні батькам”. Цей гріх йде поруч з такими як гордість чи вбивство. Непокора батькам - це серйозно, тому що повністю руйнує стосунки у сім’ї, а значить і саму сім’ю і врешті решт руйнує суспільство.
Друга причина, чому потрібно слухатися батьків, тому що це Божа заповідь. Коли Павло каже “Шануй свого батька та матір” - він наводить одну з Десяти Заповідей. Батьки - це перші люди, з якими дитина будує стосунки. І якщо вони побудує їх правильно, то і далі в житті зможе це робити з іншими людьми. В основі стосунків з батьками лежить слухняність. І якщо дитина навчиться слухатися своїх батьків, то вона навчиться слухняності. І далі, у своєму житті вона зможе послухатися поради більш досвідченої людини, поради священика, пастиря, керівника на роботі, слухатися законів держави, у якій живе. І зрештою вона зможе послухатися Господа Бога. Часто можна почути, що я не слухаюся нікого, окрім одного Господа Бога. Але насправді якщо людина не вміє слухатися батьків чи кого іншого, то і Господа Бога не послухає. Господь поставив над дітьми батьків, щоб ті їх слухали. У старших досвідчених людей насправді часто є що порадити молодим і недосвідченим. Вони знають, що потрібно робити, щоб здобути гарну спеціальність, як знайти гарного чоловіка чи дружину, які книги потрібно прочитати, з якими людьми варто дружити, а від яких триматись подалі. Вони можуть порадити, як прожити щасливе і радісне життя. Книга Притч Соломона - це книга, де досвідчений батько дає настанови своєму сину. Там багато таких порад. Скажімо, перша, він застерігає від легких грошей. Ви чули багато історій про молодих людей, які попри застереження батьків вступили в сумнівні бізнес-схеми, влізли у борги і зруйнували стосунки з родиною через конфлікти. Ви чули безліч історій про дівчат, які необдумано виходили заміж за хлопців, яких не знали, жили роки з ними, зазнаючи насилля і потім поверталися з глибокими душевними ранами. Цього всього можна було б уникнути якби вони навчилися послуху. Тому послух батькам відкриває шлях до благословенного життя.
Третя причина послуху дітей міститься у словах «у Господі». Христос є Господом сім'ї. Христос хоче, щоб діти були слухняними своїм батькам. Діти повинні слухатися своїх батьків так само, як вони слухаються Христа. Діти повинні слухатися дорослих не тому, що ті сильніші, чи тому що дають їм гроші, а тому що це Божа воля. Звісно, слова «в Господі» означають, що якщо батьки кажуть своїм дітям йти проти Христа, наприклад, не вірити в Євангеліє або брехати, красти чи обманювати, то діти не повинні слухатися своїх батьків. Якщо батьки вимагають, щоб їх діти обрали їх, а не Господа, то діти-християни повинні вибирати Господа. Бо найбільша вірність дитини-християнина - це вірність Господу, навіть понад батьків. В Євангелії від Луки 14:26 Ісус сказав: “Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.” Хоча важливо відзначити цей виняток, загальне правило полягає в тому, що діти повинні слухатися своїх батьків у Господі.
Звернемося до 4-го вірша: “А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послусі та вченні Господа”. Тут Павло звертається до батьків. Дітей дає Господь Бог. І Він же планує, коли їм народжуватися. Діти не запитують батьків, чи готові вони до батьківства, і часто зовсім несподівано з’являються на світ. Цим вони застають їх зненацька, і батькам приходиться вчитися батьківству терміновим чином. Діти займають важливу частину нашого життя. І велику частину його часу. Яким же чином виховувати дітей? Це глибока і широка тема. Ми не можемо освітити її сьогодні. Про виховання дітей написані десятки тисяч книг. На одній з найбільших в світі онлайн-платформі Amazon продається більше 60 тисяч книг, присвячених стосункам батьків з дітьми. Ні одна людина просто не здатна прочитати всі їх. І батькам усе життя потрібно вчитися, як виховувати своїх дітей. Сьогодні ми подивимося лише принципи.
Перший принцип полягає у тому, що батьки не повинні дратувати своїх дітей. “Не дратувати” означає не використовувати своїх дітей для досягнення своїх цілей. Батьки мають визнати, що їх діти насправді їм не належать. Дітей дає нам Бог на виховання, а потім, коли діти виростають, вони мають залишити батьківське облаштоване кубло і будувати своє. Проте іноді батьки хочуть через дітей досягнути своїх цілей. Наприклад, якщо батькам здається що вони не були успішні в житті і нічого не досягли, то вони можуть вимагати від своїй дітей бути успішними. Це добре показано у книзі Кроніна Арчібальді «Замок Броуді». Батько Броуді програв на всіх фронтах свого життя – його раніше успішний бізнес збанкрутував, старша дочка втекла з дому, він поступово спивався і ставав алкоголіком. Люди починали зневажати його. Але він хотів повернути собі честь, повагу і стати відомим через успіхи своєї молодшої доньки. Він хотів щоб після закінчення школи воно виграла конкурс на стипендію у відомий університет. Він зачиняв її у холодній кімнаті і заставляв вчитися. Дівчинка страшно боялася свого батька. Вона була перелякана і фізично виснажувалася. Її історія має сумне закінчення. Коли вона отримала результати іспитів і дізналася, що не вона виграла стипендію, то повісилася. Звичайно, це дещо крайній випадок. Але багато батьків «ламають» своїх дітей, не прислухаючись до їх потреб.
Батьки мають владу над своїми дітьми, але не мають зловживати цією владою. Якщо вони зловживають цією владою, то дратують дітей. Скажімо, батьки можуть зриватися на дітях, тому що діти - беззахисні і не можуть їм відповісти. Натомість, батьки повинні створювати в сім’ї атмосферу довіри, тепла та любові.
По-друге, батьки мають виховувати дітей в послусі та вченні Господа. Коли створена відповідна атмосфера – довіри, тепла, любові, тоді ми можемо говорити своїм дітям Євангеліє так, що вони це зрозуміють і приймуть. Чого більш за все потребують наші діти? Звичайно вони потребують абсолютної любові батьків, уваги і теплоти. Але перш за все вони потребують Христа. Коли діти живуть з батьками, батьки у якійсь мірі захищають дітей від ударів цього грішного світу. Але дуже скоро прийде час, коли діти підуть від батьків і почнуть самостійне життя. Де ж їм у цьому світі знайти надію, на кого спертися у важку хвилину, де шукати допомоги? Лише на Христа, і лише у Христі. І навіть у дитинстві у дітей є свої духовні пошуки, є свої проблеми, які для них є великими. І тому для них потрібен Христос. Тому батьки мають навчити дітей Божому слову: “виховуйте їх у послусі та вченні Господа”. В завдання батьків входить познайомити дітей з Божим словом – Біблією, відкрити їм глибину і красоту Божого слова і відкрити їм Самого Христа. Батьки мають молитися за навернення своїх дітей. Вони мають навчити їх берегти Богослужіння і віддавати Богові десятину. Відомий американський проповідник Джонатан Едвардс був сином священика у другому поколінні – і його батько, і його дід були священиками. Ці люди напевно щось знали про необхідність виховання дітей, раз їх діти не втекли подалі від Христа і не розчарувалися в Ньому, коли виросли, а, навпаки, ставали Його служителями. Зауважте, що у 4-ому вірші Павло звертається до батьків – не до пасторів і священиків, не до вчителів недільних шкіл, ні – він звертається саме до батьків. Саме на батьках і тільки на батьках лежить відповідальність за виховання своїх дітей.
Друге, раби й пани (5-9). Тут Павло говорить в контексті свого часу, коли було рабство та коли були пани. Багато рабів було і в Ефесі. В часи ап. Павла у рабів не було майже ніяких прав. Їх і за людей не вважали. Відомий свого часу римський вчений (Марк Теренцій Варрон) розмірковуючи про сільське господарство, розділяв сільськогосподарські знаряддя на 3 групи: ті, які вимовляють зрозумілі звуки – це раби, ті, які вимовляють незрозумілі – це худоба, і німі – це інвентар. Власник мав право продати раба, і навіть вбити без усяких для себе наслідків. По мірі поширення Євангелія, багато з них ставали християнами. В церкві їх приймали як братів. Але на роботі їх пани продовжували ставитися до них як і раніше. Ми маємо розуміти, що Павло тут не намагається реформували соціальний устрій і заборонити рабство. Звичайно, рабство і християнство несумісні. Бог створив кожну людину вільною, і одна людина не має володарювати над іншою. І прийшов історичний час, коли ця істина перемогла, і у США, Англії, а потім і в інших країнах християни домоглися відміни рабства.
Що робить тут Павло так це навчає як християнам рабам і християнам панам будувати стосунки на роботі.
Звернемося до віршів 5-8:
5 Раби, слухайтеся земних панів зі страхом і тремтінням, у простоті вашого серця, як Христа;
6 не служіть тільки про людське око, як ті підлабузники, але як раби Христа: виконуйте Божу волю щиро,
7 охоче служіть, як Господу, а не як людям.
8 Знайте, що кожний одержить від Господа відповідно до того, що зробив доброго, – чи він раб, чи вільний.
В 6-му вірші Павло піднімає типову проблему рабів - підлабузництво. Це означає працювати аби як, лише коли тебе бачать. Натомість Павло радить їм виконувати свою роботу так, немов вони служать не панам, а самому Господу. Тобто роботу потрібно виконувати так, щоб її було не соромно показати Христу. Багато людей думають, що якби у них була гарна робота, якби їм добре платили, то тоді вони гарно працювали б. Але так як у них погана робота, і платять їм мало, то вони і працюють так-собі. Але це обман. Потрібно працювати на повну силу там, де ти є зараз. Тут ми згадуємо Йосипа, сина Якова, із книги Буття. Брати через заздрість продали його в рабство. Йосип з дому батька, де жив у любові, попав у чужу країну – Єгипет, з незнайомою мовою, іншою культурою, їжею, звичаями, на саме дно суспільства. Але Йосип не здався. Він вивчив місцеву мову, так що коли через багато років зустрівся з братами, то розмовляв як місцевий мешканець. Йосип навчився рахувати і став гарним менеджером. Він працював спочатку в домі Потіфара, царедворця фараона, а потім у в’язниці. Але де б Йосип не був, він працював на совість, як перед Богом, його цінували і йому довіряли. І прийшов час, коли Бог поставив його керувати усією Єгипетською землею!
Звісно, в Україні, як і в більшості країн світу наразі немає рабства. Нас ніхто не примушує працювати. Але іноді ми відчуваємо себе рабами тому що маємо працювати для того, щоб жити. Наша робота, а часто і турбота про дітей видаються нам нескінченною тяжкою обтяжливою працею. Звісно, ми завжди сподіваємося покращити своє життя заробивши більше грошей, і влаштувавшись зручніше у житті. Але цей грішний і неспокійний світ ніколи не дасть нам цього зробити - економічні спади, КОВІД чи, як зараз, війна. Тому більшість людей обтяжені тяжкими і негативними думками про майбутнє. Проте ми повинні знати, що навіть якщо наше життя покращиться, ми ніколи не зможемо у цьому світі стати по-справжньому щасливими та задоволеними, просто тому що у цьому світі немає справжньої надії. Наша справжня надія - у Христі і тільки у Христі. Ми знаходимо нашу ідентичність у Христі. Ми є слугами Христа. Все, що ми робимо, має сенс і мету лише тоді, коли ми трудимося для Христа, а не для людей. Сам Христос є нашою нагородою. Коли ми покладаємо надію на Христа, ми можемо жити радісно і переможно, як Йосип із Буття, навіть якщо наша ситуація не змінюється. Чи живемо ми в час миру, чи в час війни, нам потрібно покладати надію на Бога і просити щоб Бог був з нами і використовував нас як джерело благословення для інших людей.
Прочитаємо вірш 9: “І ви, пани, так само робіть їм, – облиште погрози, знаючи, що й ви, і вони мають Господа на небесах, а Він не зважає на особу” В часи Павла пани жорсткого експлуатували рабів, як тварин, поки ті не помирали. В наш немає панів, але роботодавці також можуть використовувати схожі методи: не виплачувати чи урізати зарплати, погрожувати чи звільняти без всяких причин. Павло каже що це нерозумно. Він каже: “Той, хто є їхнім паном, є і вашим паном, і в Нього немає ніякої прихильності до вас”. Земні володарі повинні усвідомити, що над ними є хтось, хто має владу. Ісус є Паном над усіма (Лк.12:5). Пам'ятаючи про це, ми можемо бути справедливими і пам'ятати про слабких і пригноблених.
Хай Господь дарує нам перемогу Євангелія у наших сім’ях і на місцях роботи. Амінь.