ДОСЛІДЖУЙТЕ ТЕ, ЩО ДО ВПОДОБИ БОГОВІ

Ключовий вірш: 5:10
В сьогоднішньому уривку Павло продовжує говорити про зміни які мають відбутись в нас як наслідок пізнання Христа. Пам’ятаєте  в минулому уривку Павло почав говорити про це - треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, 23  аби ваш розум оновлювався духом,24  щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини.
І в наступних віршах Павло каже як саме це має статись - як відкинути стару людину і одягнутись в нову, створену за подобою Божою. Не кради, а трудись своїми руками, щоб подати тим хто не має. Не обманюй, а кажи істину своєму ближньому. Усяке роздратування, гнів, лють, крик і зневага хай віддаляться від вас разом з усякою злобою. А натомість Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив! Тобто ми маємо відкинути роздратування, гнів, лють, крик і зневагу не тому що це неправильно, по людських мірках, не тому що мораль нас цього вчить, а тому що Бог не такий. Навпаки Він добрий до нас, милосердний і пробачив усі гріхи через Христа. 
В першому вірші 5 розділу Павло каже: Отже, наслідуйте Бога, як улюблені діти. Чому ми маємо наслідувати Бога? Бо ми Його діти. В першому розділі ми вивчали, що Бог, згідно Своєї волі, наперед нас призначив щоб усиновити Собі через Ісуса Христа. 
Бог прийняв нас Своїми дітьми. Це те що зробив Він. Але з нашого боку нам тепер треба чинити як Його діти - наслідувати Його своїми вчинками. Павло тут каже - наслідувати як улюблені діти. Тут Павло говорить про образ поведінки. А як поводяться улюблені діти в своїх батьків. Чи вони неслухняні, чи вони намагаються вчинити батькам щось наперекір, чи їм байдуже, що про них думають батьки? Ні, вони слухають їх, вони хочуть їм догодити, вони хочуть своїми діями виявляти як вони люблять батьків. І нам, в свою чергу, треба усвідомити себе улюбленими дітьми в Бога Отця і відповідно поводитись. 
Чи Павло тут говорить про щось нереальне? Чи нам треба щось уявляти, а насправді цього немає? Звідки ми знаємо, що ми улюблені для Бога? Коли дивимось на хреста. Бо Він віддав за нас на смерть на хресті Свого улюбленого Сина Ісуса, щоб спасти нас від вічної погибелі.
 Якщо у вашій духовній боротьбі у вас виникають сумніви, чи ви є улюбленим дитям для Бога, згадайте - що Він зробив для вас. Божа любов не має меж. Бо вона прийняла нас такими як ми є. Але Його любов закликає нас не лишатись якими ми були, а стати схожим на нашого Батька. 
Треба також сказати, що в Біблійній мові сини когось, чи чогось - це чиї вчинки (поведінку) вони наслідують. Наприклад фарисеї називали себе дітьми Авраама, на що Господь Ісус заперечив їм, кажучи: що якби вони були дітьми Авраама, то чинили б так як Авраам - вони б любили Ісуса. А, натомість, вони хотіли вбити Ісуса, тому Він сказав - ви діти дияволові, бо його вчинки чините. Діти Божі - це ті хто наслідують Бога, хто робить Його вчинки. І це має проявлятись в їх житті. Чиї вчинки ми наслідуємо, того ми і діти. Не можливо називатись Божими дітьми і не поводитись відповідно, наприклад жити як язичники. На кого ми хочемо бути схожими, чиї вчинки наслідувати?
Давайте прочитаємо вірш 2: та живіть у любові, як і Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі.
В попередньому вірші Павло закликає віруючих наслідувати Бога як улюблені діти, а в цьому вірші він каже: подивіться на Ісуса Христа. Він улюблений Син Божий і Він є прикладом як вам поводитись як улюблені Божі діти. Як же? Живіть у любові, як і Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі.  
Взагалі Павло по-різному говорить про жертву Ісуса. Але тут він говорить про неї по відношенню до Бога-Отця. Він говорить про вияв любові Сина до Отця. І таке відношення є прикладом для нас. Чи є наше життя приємними пахощами для Отця? Чи є воно даром вдячності? 
Давайте прочитаємо вірші 3-5: 3  А розпуста й усяка нечистота чи жадоба до наживи навіть хай не згадуються між вами, як це личить святим; 4  також і безсоромність, і пусті балачки, чи грубі жарти – вони недоречні; але найкраще – подяка. 5  Бо знайте, що жодний розпусник або нечистий, або жадібний до наживи, котрий є ідолослужителем, не має спадщини в Царстві Христа і Бога.
Павло називає три гріхи: розпуста, нечистота і жадоба до наживи. Чому Павло раптово згадує ці гріхи на противагу жертві Ісуса?  
По-перше, тому що роспуста направлена не на те щоб жертовно любити, тобто віддавати себе як жертву, а щоб користуватись для себе, для своєї насолоди. Любов шукає для іншого блага, розпуста і жадоба сконцентрована на задоволенні себе. Це є протилежністю жертві Ісуса. Всі ці перелічені гріхи Павло називає ідолослужбою, а людей які живуть в них - ідолослужителями. Це дуже серйозно, тому в 5 вірші Павло каже що, такі люди не мають спадщини в Царстві Христа і Бога. 
Раніше для ефесян такий образ життя був нормою. В Ефесі стояв храм багатогрудої Артеміди. Тут в Ефесі уявлення про Артеміду відрізнялись від тих які були в Елладі (Греції). Там Артеміда була - богинею мисливства. А тут богинею родючості. Місцевий культ поклоніння Артеміді прийняв в себе багато від східних культів богинь родючості, таких як культ поклоніння Астарті, який супроводжувався сексуальною розпустою. 
Павло закликає залишити минуле гріховне життя, яке було ідолослуженням. В нас також минулі уявлення, минулі гріховні нахили  можуть впливати на наше сучасне життя. І завжди є спокуса виправдовувати свої гріховні нахили чи применшувати їх серйозність. Павло закликає навіть не згадувати тобто не обговорювати і залишити всіляку безсоромність чи грубі жарти, а також пусті балачки. Проте він не просто говорить щось залишити, тобто роздягнути стару людину, але й каже як одягатися в нову. Він каже що треба робити натомість - дякуйте. Замість того щоб думати як бути популярним через якісь дотепності, ліпше думати:  за що я можу подякувати ось цьому брату чи сестрі. 
Подивіться вірші 6-7:
6  Хай ніхто з вас не піддається обманові марних слів, бо через це Божий гнів приходить на неслухняних синів. 7  Тому не ставайте їхніми  cпільниками,
Про що тут говорить Павло? Можливо тут Павло говорить про грецьку культуру риторики, софістики. Були популярні професійні риторики, які професійно вели дискусії і могли гарними словами, палкими промовами доводити безглузді чи аморальні речі. Коли переконливі слова використовувались для виправдання розпустності чи заради політичної вигоди. 
В будь-якому випадку Павло говорить, що були люди які обманювали, які говорили марні слова і цим впливали на віруючих, на церкву. Вони проштовхували свої порожні ідеї, які нічого не мали спільного з Божою істиною.  Ці люди не хотіли лишати такий образ життя, і замість щирого покаяння любили - поговорити. Павло називає цих людей - неслухняними. Ті хто так чинить, каже Павло - викликає на себе Божий гнів. Тому для нас важливо, що, чи яких людей ми слухаємо. Чи їх переконання ведуть нас до Божих цінностей. 
Зараз в час зруйнованих цінностей часто популярними стають ті, хто згадує традиційні цінності. Популярні політики, які кричать як треба жити, але самі не живуть так. І, на жаль, часто християни ведуться на це і підтримуть їх лише за їх слова, а не за відповідне життя. Але так часто ті хто говорить про ці речі самі не цінують їх. Вони просто шукають популярності знаючи, що сказати. Нашими думками намагаються маніпулювати, підкидати ІПСО. Тому нам треба бути обережними і слухати не популярних, а тих хто вчить критично мислити. 
Подивіться вірші 8-10: бо ви були колись темрявою, а тепер є світлом у Господі. Поводьтеся, як діти світла. Адже плід світла – в усякій доброті, праведності й правді. Досліджуйте те, що до вподоби Богові
Тут апостол говорить про очевидні речі. Ви були темрявою, а тепер світло у Господі. Поводьтеся як діти світла. Ваша зміна має бути очевидною. Не можливо залишатись десь посередині між темрявою і світлом. Не достатньо називатись християнами - треба ними бути. Плід світла - у добрості, праведності і правді. Цими плодами треба перевіряти всілякі вчення і розмови. Чи ведуть вони до добрості, праведності і правди, насамперед, в житті тих, хто їх проповідує. Якщо вони не ведуть до праведності - їм не місце у церкві. Цими плодами треба звіряти своє життя й кожному з нас. Чи зростаю я в добрості? Чи зростаю в праведності і правді? 
Так приємно бачити коли брати і сестри зростають в Бозі. Коли їх вчинки змінюються. Коли вони стають жертовніші і добріші. Коли хочуть більше служити іншим. Коли вони свідчать, що хочуть більше пізнати Бога. Це явне свідчення, що Бог працює в цій людині. 
В 10 вірші Павло каже: Досліджуйте те, що до вподоби Богові. Це те, що має стати ціллю нашого зростання в Бозі - досліджувати, що Йому до вподоби і так жити. Не чого я хочу, а що Йому до вподоби. Як улюблені Божі діти ми маємо шукати те, що до вподоби нашому люблячому Батькові. Такий приклад нам подав Сам Христос. Навіть в найкритичніший момент коли Він молився в Гетсиманії то казав:  „ Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!“ Прагнення слухати волю Небесного Отця - це вірна ознака духовного зростання. А як нам досліджувати як догодити Отцеві? Ну, найперше це звісно ж вивчаючи Його слово і звіряючи своє життя згідно Його слово. А також ми можемо просити в Самого Отця, щоб Він відкрив наші очі: чи ми перебуваємо в Його волі і скерував нас. Давид у 139 Пслалмі звертається в молитві до Бога, кажучи:  Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце. Випробуй мене і пізнай мої думки! – 24 подивись, чи не йду я згубною дорогою, і скеруй мене на шлях вічності.
Подивіться на вірші 11-14. Давайте прочитаємо:
11  і не ставайте спільниками в неплідних ділах темряви, а краще їх викривайте. 12  Адже про те, що вони таємно роблять, соромно навіть говорити. 13  Усе, що засуджується, виявляється світлом, 14  оскільки все, що виявляється, стає світлом. Через це й сказано: Встань, ти, котрий спиш, і воскресни з мертвих, – і Христос освітить тебе!
Павло закликає не лише відкинути діла темряви і не ставати їх спільником, а й викривати їх. Не мовчати, а говорити. Нам завжди легше пройти повз, чи промовчати, щоб мати менше проблем. Але Сам Господь так не робив. Гріх він називав гріх - гріхом. Особливо Він викривав фарисеїв. Бо вони видаючи себе за набожних і праведних були як гроби побілені, повні трупних кісток і смороду. Зараз епоха толерантності і нас закликають поважати вибір інших. Звісно ми маємо поважати вибір, але коли людина живе в темряві, то їй це треба сказати, показуючи шлях до світла. Якщо у ваших сусідів пожежа, а вони про це не знають, то правильним буде негайно повідомити їм, а не думати чи це не образить їх: бутити їх серед ночі.  Павло наводить рядок з християнського гімну який існував в той час: Через це й сказано: Встань, ти, котрий спиш, і воскресни з мертвих, – і Христос освітить тебе! На жаль, це все, що ми маємо від того гімну. Але в ньому ясно видно як віруючі не соромились: називати темряву темрявою і закликати до Христа. Світло просвітлює темряву і виганяє її.
Давайте прочитаємо вірші з 15 по 17:
15  Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, 16  цінуючи час, бо дні лукаві. 17  Тому не будьте нерозумними, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля.
Як підсумок Павло закликає до мудрого поводження - цінуючи час, бо дні лукаві. Він каже слідкуйте за собою, випробовуйте себе, перевіряйте свої бажання, мрії - чи вони не ведуть вас від Бога. Павло остерігає: бо дні лукаві. Це значить, що цей світ намагається нас обманути і звести з првильного шляху. Він це робить лукаво - не відкрито, а приховано. Тому нам потрібна мудрість. А звідки взяти мудрість. Яків каже: просити в Бога. Мудре поводження - це пізнавати в чому полягає Божа воля і жити згідно неї. 
В сьогоднішньому слові Павло закликає нас до змін в поводженні. Поводженні в любові, поводженні в світлі і поводження в мудрості. нехай Господь дасть нам серце досліджувати що Богу до вподоби і крок за кроком зростати в Христі.