Ключовий вірш: 2:10
«Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували.»
Сьогоднішній уривок - продовження молитви Павла за ефесян і всіх віруючих розпочатий в 15 вірші минулого розділу. Тому перший вірш починається зі сполучника “і”. Тому цей уривок слід розглядати у цьому контексті. Нагадаю, що в попередній частині молитви Павло молиться: щоб Дух Святий просвітив очі віруючих і вони пізнали надію Божого поклику, багатство спадку у святих і нарешті неосяжну велич Його сили в нас. Цю силу Бог вже явив в історії - Він воскресив Господа Ісуса з мертвих і посадив праворуч Себе. В цьому ж уривку ми бачимо продовження того, як діє Його безмірна сила - в нас. Бог нас мертвих воскресив у Ісусі Христі і в Ньому посадив на Небесах.
Щоб ми краще побачили цю безмірну силу якою Бог діє в нас, Павло спершу показує якими ми насправді були, коли були невіруючими. З якого стану Бог нас оживив.
Давайте подивимось вірші 1, 3:
1 І вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи, 2 в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, як і князь, який панує в повітрі, згідно з духом, що тепер діє в синах непокори. 3 Між ними всі ми колись жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок, були від природи, як і інші, дітьми гніву
Для більшості людей питання віри - часто це просто питання вибору і не більше. Один віруючий, другий невіруючий.
Але Бог Творець дивиться на це зовсім інакше. В віршах з 1 по 3 Павло відкриттям від Бога відкриває весь жах істиного стану неспасенної людини. Це не просто віруючий/невіруючий. Все набагато складніше. Давайте детальніше розглянемо, як на це дивиться Творець.
Перше - мертві в гріхах. Давайте ще раз прочитаємо 1 вірш.
1 І вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи
Павло відкриває ефесянам, які вони були, доки Господь не увійшов в їх життя. Він каже: вони були мертві. Нам не треба пояснювати довго, що таке мертвий. Нажаль, зараз в час війни, ми всі з цим стикаємось дуже часто. Ми чуємо про них в новинах. Люди кожного дня втрачають близьких. Рідні померлих не можуть змиритись з втратою. Вони обіймають їх, звертаються до них, але ті безголосі. Вони вже ніяк не реагують, не чують і не відповідають. Боляче бачити це. Але в очах Бога неспасенні також мертві.
Ми були мертвими і причиною, тут сказано, були наші переступи і гріхи. А чому ж в очах Бога неспасенні - мертві? Бо Він Єдиний - є джерелом життя, життя вічного. А наші гріхи розділили нас з Ним, як Він Сам каже про це в пророка Ісаї: 2 Ні! Це ваші провини відділили вас від вашого Бога, і ваші гріхи закрили від вас Його обличчя так, що Він не чує. (Ісаї 59:2)
Мертвість, про яку говорить Павло - не є образною, як наприклад у притчі про блудного сина, де отець говорить про нього: бо цей син мій був мертвий. Тут це слово дійсно означає духовну реальність яка існує - духовний стан кожної людини поза Христом, який є наслідком гріха. Духовна смерть - це відокремлення від Божого життя і це реальність. Така людина відокремлена, або відчужена від Божого життя і це жахливо.
Як зрізана квітка, відділена від кореня виглядає ще живою, але, насправді, вже мертва. Так само і людина, відрізана від єдиного джерела життя — Бога-Творця, не має в собі життя, її дух мертвий.
Але люди, які не знають Бога виглядають цілком живими. Живими, часто дуже активними. Хтось має тіло атлета, а інший винахідливий вчений. Але як і фізично мертва людина не реагує на голосіння її рідних, так духовно мертва людина не чує голосу Духа Святого. Бог їй нецікавий. Їй не цікаве Боже слово. Їй не цікаво зібрання віруючих. Ходити на зібрання - це марнування часу. Вона не реагує на духовний світ. Для неї питання віри - це безглуздя.
По-друге такі люди живуть під владою диявола. Подивіться вірш 2:
2 в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, як і князь, який панує в повітрі, згідно з духом, що тепер діє в синах непокори.
В перекладі Огієнка цей вірш звучить: в яких ви колись проживали за звича́єм віку цього́, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухня́них. Павло продовжує показувати приховану реальність, в якій живуть неспасенні. Вони проживають в гріхах за звичаєм віку цього.Таке цікаве слово - звичай цього віку. Що ж це? Це та система цінностей яку пропагує нам цей світ. А саме - жити в гріхах. І ця система противиться Богу. Але ж звісно цей вік переважно відкрито не каже протистояти Богу, він діє інакше - він пропагує цінності, які віддаляють людину від Бога. Він насаджує ці цінності через медіа, інтернет, книжки, навіть освіту.
Що це за цінності ми подивимось трохи пізніше, але спершу давайте подивимось, хто насправді стоїть за цінностями цього світу. Ще раз прочитаю вірш 2: в яких ви колись проживали за звича́єм віку цього́, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухня́них. Виявляється звичай віку цього - це маска за якою ховається диявол. Він є дух який працює тепер в неслухняних. Отже ті хто живуть за звичаєм віку, хто є мертвим духовно - ці люди живуть згідно волі диявола, хоч вони цього і не усвідомлюють.
То що це за цінності? Давайте подивимось вірш 3:
3 Між ними всі ми колись жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок, були від природи, як і інші, дітьми гніву
Ці цінності - вони обертаються навколо пожадливостей. Апостол Іван пише про це так: Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу. (1 Івана 2:16)
Як Павло так і Іван Духом Святим кажуть про пожадливість, яку насаджує нам цей світ. А що це таке? В нас є потреби, закладені в нас Богом. Які це потреби? Наприклад - потреба любові, або потреба вартості. Є й більш тілесні, або фізіологічні потреби - наприклад, потреба їсти, чи сну. Потреби не є чимось поганим, бо саме такими нас створив Бог. І від народження ми вчимось, або нас вчать (наприклад світ) задовольняти ці потреби. Якщо ми задовольняємо їх правильно, тобто так як це задумав Бог, тоді ми відчуваємо ситість, задоволення. Коли не правильно задовольняємо - то продовжуємо відчувати голод, фрустрацію. І далі все повторюється. Я намагаюсь задовольнити потребу неправильно, продовжую відчувати голод і ще більше хочу. Поступово це переростає в пожадливість. А хто ж вчить нас неправильно задовольняти потреби, всупереч Божому задуму? Світ, а точніше князь, що панує в повітрі.
Тут сказано жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок. Світ вчить нас виконувати волю тіла. Тіло, тіло, тіло. Ось що головне каже світ. Задовольняй своє тіло. Думай про тіло. Як багато людей пнуться з шкіри, віддають останні гроші і все, що мають, для того, щоб просто мати вигляд. Молоді дівчата змучують свої тіла, щоб відповідати стандартам краси, які постійно змінюються і часто дуже дивні, бо вигадані цим світом. Хлопці також не відстають в цьому, лиш би мати гарне тіло, модний одяг. А проте щоб бути гарним в Божих очах - таких бажань цей світ не викликає.
Крім бажань тіла, сатана також діє через думки. Наші думки це поле битви. В книзі Клайва Люїса “Листи Крутеня” де старий біс повчає молодого як зводити людей описаний такий епізод:
Пам'ятай, що він, на відміну від тебе, не чистий дух. Ніколи не бувши людиною (о, ця огидна перевага Ворога!), ти не здатен зрозуміти як вони піддаються тискові буденності. Якось я мав підопічного - переконаного атеїста, який любив ходити до Британського музею. Одного разу, коли він сидів за книжкою, я помітив, що його думки попливли в хибному напрямку. Ворог, ясна річ, був у той час біля нього. Я побачив, що моя двадцятирічна праця опинилася під загрозою. Якби я тоді розгубився і вдався до доказів, то, безумовно, зазнав би поразки. Але я не зробив тієї дурниці, а посилив свій вплив на ту частину свого підопічного, яка найбільше була під моїм контролем, і навіяв йому думку, що вже час обідати. Ворог очевидячки навіював моєму підопічному протилежну думку (ти знаєш, що людина ніколи не чує всього, що Він їй каже?), що речі, над якими той працює, важливіші, ніж обід. Принаймні мені здається, що тієї миті Він діяв саме так, бо коли я сказав: «Досить мізкувати над цим. Краще повернутися до роботи після обіду», - підопічний значно повеселішав, а коли я додав: «На свіжу голову воно піде краще», - той уже прямував до дверей. Як тільки він опинився на вулиці, битва була виграна.
Ось тому Писання вчить нас віруючих, ставити наші думки в послух Господу Ісусу, а також привчати себе відрізняти добро і зло. Для нас важливо знати, що думки - це та сфера, яку диявол може використовувати на пожадливості проти нас самих, або проти наших ближніх, щоб нам бути неслухняними Богу.
В цих словах Павло показує наскільки глобально і глибоко диявол контролює духовно мертвих людей. Цей вплив відбувається як зовні через цінності світу, так і всередині через виконання волі тіла і думок на пожадливості.
Але є ще одне. Ми не лише були духовно мертвими, віддаленими від Божого життя і не здатними щось зробити для свого спасіння. Не тільки рабами диявола. Тут сказано, що ми були дітьми гніву. Це гебраїзм - який означає, що ми були людьми на кого був спрямований праведний Божий гнів. Ми були Божими ворогами. Ворогами, які збирали гнів на день гніву і справедливого суду Божого.
Подивіться вірші 4, 5: але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, – нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, –
Тут стоїть дивовижне слово “але”. Хоча ми були такі, але…
Але Бог… Але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, - нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю.
Парадокс, але Бог полюбив тих, на кого був спрямований Його праведний гнів. Нас. Свій гнів на нас, Він вилив на Свого Улюбленого Сина, щоб пробачити нас. Тут Павло каже чому це сталось - тому що Бог багатий на милість, тому що Він повний любові. Такий Бог. Хоча ми противились Богу, ми відвернулись від Нього своїми гріхами, хоча відкинули Його владу і були слухняні дияволу… І ці “хоча” можна продовжувати до нескінченності. Але всіх їх перекриває одне “але” - “але Бог”. Він полюбив нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю. Бог оживив нас Своєю безмірною силою разом з Христом. Він звільнив нас від влади диявола. Все це сталось завдяки Ісусу Христу. Нам треба усвідомити, що все наше життя віри - це разом з Христом, у Христі. Не так що ми раз спасенні і все, мені більше не потрібен Христос. Ні, у Христі. Тому Він каже перебувайте в Мені, а Я в вас. Це постійний процес.
Павло наголошує - ви спасенні благодаттю. Тобто спасіння - це дар Бога, який не залежав від вас. Дійсно мертвий, він мертвий, і він нічого не може зробити для свого живлення. Бог - Сам оживив нас у Христі.
Подивіться вірші 6, 7: і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах, 7 щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті.
Він не лише оживив нас, але як Христос був воскрешений і посів праворуч Отця, так і дивовижним чином Бог і нас воскресив разом з Ісусом і в Ісусі посадив разом на небесах. Хоча ми не бачимо цього, але це саме те, як бачить нас Бог у Христі. Ми в Ньому і Він в нас вже по правиці Отця. Це реальність Бога. Ці слова втішають нас. Тому що хоча ми цього не бачимо зараз, а бачимо страждання і сум, та настане час коли це станеться явним.
Бажання Бога, щоб через нас явилось надзвичайно велике багатство Його благодаті. Бачте наше спасіння буде свідчити про Його багатство благодаті ще й і в прийдешніх віках. Тут Павло описуючи Божу благодать не скупиться на епітети. Вона надзвичайно велика і в Бога її ціле багатство. Це тому, що сам Павло пережив цю благодать, бо він пам’ятав яким він був - гонителем віруючих. Але Бог явився йому на шляху до Дамаску щоб і там переслідувати християн. Бог відкрився і простив його гріхи, дав нове життя і сповнив Духа Святого. Чи торкається мене Божа благодать, як коли я прийняв Його? Павло зберіг це усвідомлення до кінця своїх днів.
Подивіться на вірші 8, 9.
8 Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.
Це дуже відомі вірші. Їх ми цитуємо коли хочемо показати, що спасіння дане нам як подарунок і нам до того абсолютно нічого додати. Воно не від нас, не від наших заслуг, не від наших діл праведності. Ми можемо лише прийняти його вірою. Тому нам нема чим хвалитись. Бог виключив цю можливість. Бо вся хвала належить лише Йому, Його благодаті.
А як же щодо діл? Павло ніби чує це запитання. Адже це є наріжним каменем усіх релігій. Вони кажуть: заслужи спасіння добрими ділами. Та Павло вже показав що як мертвий нічого не може зробити для того щоб бути оживленим, так і неспасенний не може нічого зробити, щоб бути спасенним. Тому Він відповідає на це питання в 10 вірші. Давайте прочитаємо:
10 Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували.
Павло каже: ми - Його творіння. Ми - Його. Він визначає те, для чого мені жити. Але ще варто подивитись на цей вірш в ключі попередніх де говорилось про Боже спасіння. Досі Павло пояснював спасіння як воскресіння з мертвих, як звільнення з під рабства сатани, як позбавлення від осуду і Божого гніву. Але тепер він показує спасіння як нове творіння. 17 Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало [все] нове! 2Кор.5:17
Ми створені в Христі Ісусі, або народжені знову для... І це ще більше нас упокорює. Бо як ніхто не може сам себе створити, так само і спасти ніхто не може сам себе. Так от Бог створив нас в Христі і створив на щось. На добрі діла. І не просто якісь добрі діла, які мені здаються добрими. Тут сказано: які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували. Бог визначив ці діла наперед. Діла не можуть бути причиною спасіння, вони є наслідком. Яків пише про діла - що вони виявляють твою віру.
Сьогодні ми побачили з якого стану Господь спас нас. Мертвих в гріхах, в рабстві диявола, в осуді і під Божим гнівом Бог воскресив в Христі і посадив на небесах, Він створив нас новим творінням в Христі Ісусі, стародавнє минуло. Тому що Бог такий - Він повний милосердя і Любові і Його сила безмірна. Тож будемо славити Велич Його благодаті.