Кл. вірш 6:13
Тому візьміть усю Божу зброю, щоб ви змогли дати опір у день зла і, все подолавши, вистояти.
Сьогодні ми чуємо в новинах, як в Західній Європі починають продавати тривожні валізки. Через 3 роки повномасштабної війни в Україні там нарешті тільки починають усвідомлювати, що війна це реально і це стосується не лише українців. Але українці пройшли етап тривожних валіз ще 3 роки назад. Зараз після того, що пережив наш народ, більшість з нас уявляє наскільки є жахливою війна і що це стосується всіх. Але згадайте як було 3 роки назад. Ми були не готові. Більше того нас закликали готуватись до травневих шашликів і казали, що війна - це неможливо. І ми переважно в це вірили. Наша “здорова логіка” відмовлялась визнавати можливість повномасштабної війни і які це наслідки матиме для нас. І, нажаль, багато людей втратили життя чи здоров’я, чи майно, через небажання визнавати цю небезпеку вчасно.
Тепер ми більше розуміємо, чому так важко проходить прийняття небезпеки війни. Наш розум до останнього намагається відкинути це усвідомлення. Ми хочемо миру, спокою. Така собі тепла ванна. Але війна існує незалежно від того чи ми усвідомлюємо її чи ні. І наслідки війни теж реальні.
Отже, в цьому уривку, Павло говорить про духовну війну. Вона теж реальна. Хоча вона, на жаль, ще менш усвідомлена нами ніж фізична війна, але і тут наслідки реальні.
Говорячи про духовну війну, Павло показує в цьому уривку: 1 — який характер цієї боротьби, 2 — хто є ворог і в чому його міць, а також, 3 — які засоби ми маємо для перемоги.
Подивіться вірші 10-12:
Нарешті, зміцнюйтеся Господом та могутністю Його сили. Зодягніться у всю Божу зброю, щоб ви могли протистати підступності диявола. Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби.
Отже наш уривок починається зі слів Павла “нарешті” і це одразу відсилає нас до того що було попереду. Це слово ми зазвичай кажемо, щоб підвести лінію, під тим, що було сказано попереду і зробити висновок. Тобто, ось ці подальші слова Павла про війну якось пов’язані з тим, що він говорив раніше і є певним завершальним пунктом в переліку дій, до яких він закликав віруючих раніше.
Про що ж йшлося попереду? Давайте коротко пригадаємо. Ми можемо простежити думку Павла, починаючи з 4-го розділу, де він переходить до практичних настанов церкві. Завтра п.Яків більш детально про це розповість. Там він закликає нас поводитись гідно Божого покликання (4:1): а саме, жити чисто, відкинути стару людину з її попереднім способом життя в пожадливостях і вдягнутися в нову, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини (4:24). Говорити одне одному правду, бути ласкавими одне до одного, пробачати, тікати від нечистоти. Жінкам — слухатись чоловіків, чоловікам — любити жінок, дітям — бути слухняними батькам, батькам — не засмучувати дітей і т.д. І ось, врешті, Павло закликає нас зміцнюватися Господом та могутністю Його сили і воювати з дияволом.
Але як пов’язані між собою, наприклад, пошана до батьків і боротьба із дияволом? Виявляється прямо пов’язана. Дивіться, коли ми читаємо про всі ті речі, до яких Павло закликає церкву, нам хочеться, щоб саме так і було в нашому житті, в наших сім’ях. Але ось парадокс: хоча нам дуже сильно хочеться, щоб так було, коли ми намагаємось жити згідно Божої волі, виявляється, це зовсім не просто.
Кожного разу доводиться робити зусилля. Іноді значні зусилля. Кожного разу щоб любити жінку, так як вчить мене Писання, турбуватись про дітей, так як закликає Біблія, втікати від гріховних спокус… кожного разу це боротьба і напруження усіх моїх духовних сил. І, як виявляється, боротьба не тільки проти власного егоїзму, розбещеності чи ліні, а ще й проти лихої диявольської волі, що панує в цьому світі.
Як же так, може виникнути в нас питання. Адже я “спасенний відруючий”. Чому спокуси досі діють на мене? Коли я тільки покаявся на біблійній конференції і повернувся додому, то хоча ще не ходив в церкву, але вирішив писати свідчення. І от після кількох тижнів, після цього я змушений був написати гіркі для себе слова. Слова які були для мене розчаруванням: я знову згрішив, адже я думав, що з гріхом покінчено назавжди. А виявилось ні.
Спокуси нікуди не поділися, ворожі стріли страху, обману і засудження завдають ран і пекучого болю. А потім приходить день злий, коли в одній точці сходяться диявольська спокуса, моє грішне бажання і можливість безкарно вчинити гріх, і, здається, встояти просто не можливо.
Але, якщо ми будемо уважно читати Біблію, то побачимо, що ця боротьба — це і є нормальний стан речей. Ця боротьба є частиною Божого задуму на спасіння і освячення Церкви. Бог сам поклав їй початок ще в Едемському саду, де Він говорить: “Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут.3:15). Також наш Господь, не обіцяє Своїм учням спокійного життя. Навпаки, попереджає, що вони зустрінуться з гонінням світу і з атаками сатани. Він не обіцяє звільнення від боротьби, Він обіцяє перемогу в боротьбі: “ І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.” (Матв.16:18).
Перемога, що її здійснив Господь Ісус над гріхом і дияволом — це звершений факт, це реальність в якій ми живемо. Цю перемогу Він здійснив на хресті. Там Господь проголосив: Звершилось! Звершилось наше спасіння. Але це не значить, що сатана складе руки і здасться. Це дуже яскраво описано в книзі Об’явлення 12. Там змальована грандіозна битва між небесним воїнством та сатаною і його посіпаками. І ось змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, скинений додолу (Об.12:9), він переможений Кров’ю Агнця та словом засвідчення (Об.12:11), на небесах радість… але далі там сказані такі слова: “Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!” Він знає, що має обмаль часу і тому він ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути (1 Пет. 5:8).
Тепер давайте подивимось хто ж наш ворог. Давайте ще раз прочитаємо вірші 11, 12:
11 Зодягніться у всю Божу зброю, щоб ви могли протистати підступності диявола. 12 Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби.
Отже, хто наш ворог? — диявол та вся його армія духів злоби. Що ж ми можемо знати про супротивника з цих віршів?
По-перше це те, що він дуже підступний. Він добре знає людське серце, наші слабкі місця. Він знає наші грішні нахили. Він знає як використати це проти нас. Диявол не атакує прямо, він заходить здалеку, часто на рівні думок, щоб звести християнина.
Він не каже чоловікові прямо: “піди, зрадь дружину”. Він каже: “ти так багато працюєш, а твоя жінка цього не розуміє, не цінує, напевне інша зробить тебе щасливим”. Він не каже дітям: “не слухайтесь батьків”, він каже: “ти вже достатньо дорослий, самостійний і сучасний, а батьки? Та їх уявлення застарілі для цього часу. Вони тебе не розуміють, чому ти маєш робити як вони в твоєму віці. Зараз все інакше”. Він не каже: “йди, будь рабом хіті”, він каже: “в тебе є природні фізіологічні потреби, немає нічого поганого в тому, щоб їх задовольняти… це не гріх” і т.д.
Подивіться ще раз 12 вірш:
12 Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби.
Найбільше сатана встиг в тому, щоб переконати світ і, навіть віруючих, в тому, що його нема. Чи що він безсилий, тому йому не треба протистояти. Чи, що ця концепція “диявола” застаріла і несучасна і вже не потрібна сучасним віруючим. Переконати в тому, що усіляким бідам можна знайти якесь раціональне пояснення в межах матеріального світу.
По-друге, що він має владу. Він діє в життях окремих людей і довгий час ми самі жили під цією владою і діяли “за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних” (Еф.2:2).
Сила і влада диявола настільки великі, що ми не можемо самотужки протистояти йому. Для того, щоб встояти перед його атаками, нам потрібна Божа могутність і Божа зброя.
По-третє, наш ворог — духи злоби. З якими б словами сатана не приходив в наші життя, його задум завжди злий. Він приходить, щоб красти й убивати та нищити (Ів.10:10). Якою б принадною не була його спокуса — за нею завжди смерть.
Ми не дочекаємось ні підписання мирного договору, ні припинення військових дій, ні навіть тимчасового затишшя чи перемир'я до кінця днів нашого життя чи історії, доки не буде досягнуто миру небесного.
По-четверте, він — дух. Часто диявольські хитрощі і спокуси приходять в наші життя в дуже явному, тілесному вигляді. Ми сердимось на людину, сваримось з людиною, спокушаємось через людину. Тому завжди є спокуса воювати проти людини, проти тіла і крові, або маючи духовну проблему, шукати рішення людськими методами. Павло звертає нашу увагу на те, що проблема і причина цих спокус і труднощів глибше — вона лежить в сфері духовного. Адже таблетками від духа злоби не вилічитись. І позетивними самопереконанням не позбутись його впливу.
Треба також сказати, що часто не правильно інтерпретують це слово кажучи що наша ж боротьба не з тілом і кров’ю, тому ми маємо лише молитись і все. Але Павло цього не каже. Він каже, що війна з дияволом реальна і з ним треба боротись відповідними засобами - Божою зброєю.
І це справді так, якщо ми будемо ігнорувати існування диявола, його владу і хитрощі, якщо все будемо приписувати людині, фізіології та психології, тоді ми не станемо шукати Божої сили, Божого захисту, повної Божої зброї. Неозброєні, безсилі перед могутнім духом ми тоді будемо терпіти поразку за поразкою і не зможемо дати опір.
Ну і нарешті, коли ми усвідомили який характер нашої війни і хто наш ворог, давайте подивимось також на ту зброю яку маємо від Бога. Ми не беззбройні. І це гарна новина для нас. Більше того для нас доступна вся Божа зброя, якої достатньо, щоб дати опір дияволу і його слугам і вистояти.
Мабуть ви неодноразово бачили в голлівудських фільмах: як головного героя, перед якимось важливим завданням, заводять в спеціальну кімнату і відкривають шафи повні різноманітної зброї і пропонують взяти найпотрібніше. Так у фільмі Матриця Нео і Трініті готуються до місії, щоб врятувати Морфеуса. Вони заходять у білу віртуальну кімнату, і Нео каже: "Мені потрібна зброя. Багато зброї." — після чого з'являються ряди шаф, повні всілякої зброї.
Отже який ми маємо арсенал? Давайте прочитаємо вірші 13-18:
13 Тому візьміть усю Божу зброю, щоб ви змогли дати опір у день зла і, все подолавши, вистояти. 14 Отже, стійте, підпережіться істиною, зодягніться в броню праведності, 15 взуйтеся в готовність благовістити мир. 16 Понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого; 17 візьміть шолом спасіння і духовний меч, яким є Боже Слово. 18 Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих.
Ви бачите, що ми маємо зброю, багато зброї від Бога. Вона різна, переважно для захисту, але й є для нападу.
І ось шість частин зібрані разом і складають всезброю Божу: пояс істини та броня праведності, взуття благовістя миру, щит віри, шолом спасіння та меч духовний. Все це складало озброєння римського воїна. Плюс є ще один бонус. Як один в полі не воїн, а військо залежало від того, що кожен воїн мав тримати стрій, і таким чином воїни залежали один від одного, так Павло закликає віруючих постійно молитись духом один за одного. Але про це пізніше.
Отже, каже Павло, ця зброя доступна нам, але ми маємо з нею щось зробити. Подивіться перед кожним видом зброї вказано активну дію: підпережіться, зодягніться, взуйтеся, візьміть, візьміть, візьміть. І це каже нам, що нам треба вчитись застосовувати цю збро. Вона сама собою не буде застосовуватись, це вимагає від нас активних дій.
Часто, коли я їду в машині, то по радіо розповідають, що має входити в аптечку. Але в кінці переліку складових аптечки добавляють: І пам’ятайте, що в критичний момент рятує не наявність аптечки, а вміння застосовувати її вміст. Нам треба вчитись користуватись тією зброєю що в нас є, інакше вона буде висіти у шафі невикористана, а ми будемо зазнавати духовну поразку.
Давайте детальніше подивимось на цю зброю. Павло починає з пояса істини. Він каже підпережіться істиною. Пояс затягували перед боєм. Павло вже говорив в цьому посланні про правду. Він казав: Тому, відкинувши неправду, кожний говоріть своєму ближньому правду, бо ми є членами одне одного. (Еф.4:25). З цього починається готовність християнина до бою - відкинути неправду, і говорити правду.
Далі, зодягніться в броню праведности. Броня це те що захищає внутрішні органи - бронежилет. Праведність захищає серце християнина від ударів сатани. Кожного дня сатана приходить для того, щоб звинувачувати обраних Божих. Він говорить: “подивися, ти сьогодні зробив такий гріх, і другий і третій… як ти можеш називати себе християнином, Бог відвернеться від тебе, Він тебе не захистив від спокус і т.д.” Що ж сказати? Я справді чиню гріхи. Ми не можемо сховатись за своєю праведністю, але нашою праведністю став Христос. Його Кров’ю ми омиті і виправдані. Нам ніколи не треба намагатись виправдати себе, свої вчинки. Але натомість дати Христу виправдати нас. Він вже це зробив і нам треба це прийняти.
Наступне: взуйтесь в готовність благовістити мир. Наше завдання благовістити про те що Бог примирив нас з Собою і один з одним Кров’ю Свого Сина. Як бачимо євангелізація - це теж елемент Божої зброї, на рівні з праведністю. Без неї ми не можемо встояти як і без віри.
Доречі щодо віри. Далі Павло, зупиняється і каже: Понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого.
Щитом християнина є віра, або ж тверде і цілковите уповання на Христа і Його заслуги. Щит віри може погасити всі стріли лукавого. Коли сатана атакує нас страхом, коли звинувачує, коли торкається найпотаємніших струн душі, нам нікуди втекти, єдине, що нам залишається, це повністю покластись на Христа, на Його любов, на Його спасіння які явилися в моєму житті. Хоча я слабкий, та Він буде сильний завершити ту роботу, яку почав в мені.
Що ще? візьміть шолом спасіння. Шолом - це те що захищає голову. Але в духовному смислі - те що захищає наші думки. Що ж захищає наші думки - впевненість в спасінні, яку маємо від Духа Святого.
Сатана намагається посіяти сумніви в нашому спасінні. Він каже нам дивитись на свої гріхи. Він навіює різні темні думки. Наше спасіння - виключно є заслугою Господа Ісуса. Вчора ми пересвідчились, що Господь прибив наші гріхи до хреста. Він здійснив його і ми не можемо туди нічого ні додати ні відняти.
Накінець Павло закликає нас взяти ще одну особливу зброю: і духовний меч, яким є Боже Слово. Мечем не лише можна відбивати атаки, а й нападати. Згадайте як сатана спокушував Ісуса, а як Господь відповідав йому? Божим словом. Триччі сатана нападав на Господа намагаючись посіяти сумнів в любові Бога Отця і триччі Ісус вдарив його словом Божим, кажучи: написано.
Після кімнати повної Божої зброї Павло відкриває нам ще одну могутню зброю - молитись за святих. 18 Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих Ця зброя не для особистого вжитку. Її застосування для захисту інших: братів і сестер. І тут Павло показує смисл церкви - ми залежні один від одного. Я залежний від ваших молитв. Кожен з нас має духовну боротьбу і Господь хоче, щоб ми підтримували один одного в цій боротьбі молитвою. Молитва - це дуже потужна зброя, яку Сам Господь часто вживав для добра Своїх учннів. І зараз Він також молиться за нас і хоче, щоб і ми це робили.
Далі Павло на прикладі особистої теми молитви показує як ми можемо молитись за братів і сестер. Подивіться на вірші 19, 20:
19 і за мене, щоб, коли відкриваю свої уста, мені було дано слово, аби відважно проповідувати таємницю Євангелії, 20 за яку я є послом у кайданах, щоб сміливо про неї говорити, як мені й належить.
Сьогоднішній уривок - секрет духовного росту і стійкості у духовній війні. Я молюсь щоб ми пам’ятали яку маємо від Бога зброю, знали як нею користуватись і користувались.