Кл. вірш 23: “Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.”
В цей Пасхальний вікенд ми, як завжди, будемо говорити про смерть Ісуса Христа. Ми робимо це щороку і все одно потребуємо цього знову і знову. Адже те, що зробив Господь для нас складно осягнути. Нам варто перебувати в атмосфері тих подій, переживати їх разом з тими учасниками хто був там. Врешті, кожен з нас має дивитися на розп’ятого Сина Божого, кров якого проливається не за гріхи когось нам невідомого, а за наші гріхи і переступи.
Молитва
Вірш 26: “І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.”
“І повели Його”, починається цей вірш. Повели куди? На місце де буде приведений в дію смертний вирок судилища, яке розгорнулося до цього. Згадаймо деякі моменти з того несправедливого суду над Ним.
Отже, після зради Юди, Ісуса схопили і ув’язнили. Його учні кинулися в розтіч, як зграя лякливих горобців. Ті хто затримали Його, знущалися з Нього та били. Далі, вони привели Його в синедріон, де шукали на Нього неправдивого свідчення, щоб заподіяти Йому смерть (Мт.26:59). І звинувативши Його в богозневазі, присудили Йому свій вирок: “Повинен вмерти” (Мт.26:63-66). А після, вони потягли Його до Пилата. І Пилат піддавшись їх тиску, жорстоко збичуваши Ісуса, видав Його на розп’яття. (Мт.27:26)
У 53 вірші 22 розділу, коли вночі схопили Ісуса, Він говорить до своїх супротивників: “Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.” Цю атмосферу “торжества” темряви гарно подає у своїй книзі "Хроніки Нарнії" Клайв Стейплз Льюїс. Чаклунка, що очолює сили темряви та її поплічники оточують Аслана, глузуючи з нього, б'ючи його та плюючи на нього. Його міцно прив'язують до кам'яного столу, щоб вбити. Це підкреслює його повну безпорадність. Безумна зграя, що оточила Лева радіє і біснується бо переконана, - влада над Нарнією тепер остаточно в їхніх руках.
Ісус добровільно віддав себе в руки своїх ворогів. Він не став захищати Себе. Він прийняв на Себе всю пекельність гніву Божого. “...Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.”(Мат.26:39). Ісус прийняв волю Батька піти на хрест за грішника.
Отже, після наруги та знущань Ісуса повели на страту. І коли вели Його, то схопили якогось Симона із Кірінеї і поклали на нього хреста, щоб він ніс його замість Ісуса. У римлян був звичай щоб знаряддя своєї страти засуджений ніс на собі. Проте Ісус був настільки виснажений від тортур, що не міг тягти перекладину свого христа. У Марка Симон Киринеянин згадується як батько Олександра та Руфа. Це вказує на те, що ці 2-а чоловіки були відомі в першо апостольській церкві. Можливо їх батько розповів їм про Христа і пишався тим, що став учасником Його страждань.
Вірш 27: “Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.” На мить, Той Хто забороняв морю і вітру та годував 5 тисяч осіб з “кількох” рибок та хлібців став безпомічним в руках нечестивих. Жінки завжди почувалися поруч з Ним у безпеці. Не було такого, щоб Він не знайшов вихід навіть у безнадійних обставинах. Прокажені очищалися, сліпі прозрівали, а паралітики вставали і ходили. Хто б ще міг творити такі чуда? То що ж трапилося тепер? Чому Володар життя став легкою здобиччю в руках грішників? Все що Ісус говорив їм про цей час свого страждання - забулося. Смерть яка забирала у них Вчителя разом з Ним забирала і те життя де було багато любові, доброти і справжнього світла. Їх серця були спустошені і від безсилля вони голосили і плакали, їх душі огорнула темрява.
У віршах 28-29: “Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.”
Голосіння жінок привернуло увагу Ісуса. Він та жінки зовсім по різному дивилися на події в яких вони перебували. Не раз до цього Ісус говорив своїм учням серед яких були і жінки, що Його видадуть до рук людських, і вони вб'ють Його, але третього дня Він воскресне. Те, що Ісус мав піти на хрест, було важливим актом Божого спасіння грішника. Ісус зробив все щоб усунути гріх з дороги людей до Бога. Так Він платив за це страшну ціну. І його страждання, яке Він прийняв на себе переважали будь які інші, що є можливими.
Але в цей час Він не думав за себе, а думав за тих, хто “плював” в Нього і хто плакав за Ним, бо для всіх них був потрібен Спаситель. І горе тим людям, що не зрозуміли хто Він і відкинули Його.
Тому Ісус звертає увагу жінок не на суд над Ним, а на суд над грішником, що прийде на тих, хто не повірив Йому. Ісус говорить про жахливі дні страждань, що прийдуть на Ізраїль і на Єрусалим. У 21 розділі від Луки Ісус описує ці події, як дні помсти (Луки 21:20-24), про які багато говорили пророки і які мали виконатися, бо Ізраїль не слухав свого Бога і відкинув свого Месію (Дан.9:26). Він говорить, що це будуть жорстокі дні, коли вагітні жінки і ті, що годують грудьми будуть вбитими від гострого меча. Ті, хто не міг народити дітей в юдейському суспільстві вважилися проклятими, але Ісус каже вони будуть щасливі, бо не побачать смерті своїх дітей. Єрусалим буде спустошено, а Храм зруйновано. У 70- му році римські війська на чолі з Титом зроблять це. Але навіть ця трагедія не зрівняється з жахом, який очікує грішника в час Божого суду.
Давайте звернемося до віршів 30-31: “Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! – і горбам: Покрийте нас! Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?”
В очах жінок те, що робили з Ісусом, було надто жорстоко. Вони знали, що Його осудили не справедливо і ті страждання які Він ніс на собі це було понад міру. Але якщо “зелене дерево”, що призначене для життя і плодоношення так страждає, то що станеться з сухим. Що станеться з тими хто дійсно заслуговує на покарання в очах Бога. Об’явлення 6:12,15-16: “ І я глянув, коли Він відкрив шосту печать. І був великий землетрус, і сонце стало темне, як той волосяний міх, а весь місяць став, наче кров…А земні царі, вельможі, тисяцькі, багатії, сильні, кожний раб і [кожний] вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах, гукаючи до гір та до скель: Упадіть на нас і сховайте нас від обличчя Того, Хто сидить на престолі, та від гніву Агнця!”
Гнів Божий - це так страшно, що людям буде легше коли на них впадуть гори і покриють їх скелі аби лишень сховатися від нього. Ісус вчить нас тут важливій істині: Суд Божий обов’язково буде. В нашій країні війна. І хто, як не ми відчуваємо наскільки це страшна подія. Які руйнівні наслідки вона несе для нашого народу. То, що ж буде, коли прийде Суд Божий на грішника? Брати і сестри нам варто ставитися до цього відповідально. Ніхто не сховається від Божого гніву. Ніхто не виправдається своїми ділами. Ми грішники, а тому маємо розкаятися в своїх переступах. Ми ті, хто потребує Ісуса. Бо тільки Він - єдиний, Хто може спасти нас від цього.
Вірш 33: “ І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч.”
Ісуса розіп’яли на Голгофі посеред розбійників. Його обвинувачі вважали, що це з їх волі. Але Писання говорить про інше. Подія розп'яття Ісуса між двома розбійниками була передбачена і описана в Старому Заповіті задовго до цього. Ісая писав про це. 53:12 “...і був зарахований до злочинців…” Отже, це був план Божий. З волі Батька, Сина Божого прирівняли до злочинця, коли розп’яли на хресті, бо саме так карали злочинців. Чи можна було знайти щось більш принизливе? Ні!
То чому Батько йде на такий крок для Свого Сина? Бо Ісус віддав своє життя за всіх і тих хто навіть серед людей вважаються не достойними цього - розбійників, злодіїв, вбивць.
Звернемося до віршів 39-40: “Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?”
Через цих двох розбійників ми бачимо зріз суспільства і його ставлення до Сина Божого. Його більша частина, це як той перший злочинець. Він знає, що є грішником, але навіть в передсмертний час в своїх переконаннях незмінний. Такі люди свідомо відкидаються віру і зневажають духовну істину. Ба більше, вони глузують з неї. В очах цього розбійника Ісус не був Сином Божим, а слабким і нікчемним чоловіком. Такі люди духовно мертві, їх серця кам’ян, і в результаті вони йдуть у вічну погибель.
Але є і інші люди, які готові розкаюватися в своїх гріхах і приймати Бога в своє серце. Мова йде про другого розбійника. Він визнав себе злочинцем і визнав, що заслуговує покарання за свої лихі справи. Він зрозумів, що суд, який відбувався над ними, це був тільки початок. Наступний буде Суд Божий. В Ісусі він зумів розгледіти зовсім іншого, а ніж той перший. Він побачив в Ньому Господа і Царя.
Вірші 42-43: “І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!”
Ісус у своєму служінні до останнього боровся за кожного грішника. Він служив своїм учням і до кінця служив Юді, який зрадив його. Він служив всім людям і жодному не відмовив, хто приходив до Нього. Його Царство Боже, про яке Він проповідував, було відкрите для кожної душі, що загубилась. Його притчі про блудного сина, про загублену вівцю і монету вказували на те, що одна душа, яка спасеться це найбільша цінність для Бога. І ось тут висячі на хресті в болях і стражданнях Він не зрадив Собі. Він віддав Себе в жертву за спасіння грішника, навіть якщо він злочинець. Амінь!
Вірші 35-37: “А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець! Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали: Якщо Ти – юдейський Цар, спаси Себе!”
А народ стояв і дивився - написано. Хтось серед цих людей, насміхався з Ісуса, хтось просто витріщався із цікавості, а хтось навпаки приховано співпереживав. Але в цілому, народ в цих умовах виглядав пасивно і безпорадно. Ці люди були свідками жахливої сцени, але ймовірно не розуміли її значення. Зазвичай натовп легко піддається загальній маніпуляції і цим вдало могли користуватися юдейські начальники.
“Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос” - спокушали Його старшини та підбурювали народ кепкувати над Ісусом. Релігійні лідери це цілком свідомі люди, для яких Ісус був ворогом. В Ньому вони вбачали загрозу своїй владі і своєму пануванню над Ізраїлем. Їх насмішка над Ісусом, це не просто глузування, це чітка мета принизити Ісуса, показати що Він шарлатан і підірвати віру кожного, хто міг би хоч на мить наблизитись до Нього.
Написано також, що “глузували з Нього й воїни” говорячи “якщо Ти – юдейський Цар, спаси Себе”. Римляни були окупантами Ізраїлю. Тому для них було за щастя познущатися над “черговим царем” поневоленого народу, що опинився в їх руках. В них не було жодної краплі поваги чи співчуття до свого бранця. Для них Він був лише інструментом над яким можна демонструвати свою силу і зверхність.
В цілому перед нами розгорнулися події сповнені іронії і трагізма. Люди вимагають від Ісуса врятувати Себе, щоб довести Свою силу та месіанство, не розуміючи, що Його відмова від самопожертви є ключовою частиною Божого плану спасіння людства. Його справжня сила полягала не в здатності уникнути смерті, а в готовності прийняти її заради інших. Іронія в тому, що якби Христос зійшов з хреста, то ми б ніколи не могли б отримати Божого спасіння. Тому, хвала нашому Господу, який пішов до кінця і відкрив нам шлях на Небо!
Вірш 34 (разом прочитаємо): “Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.”
Якщо дивитися за послідовністю віршів у нашому уривку, то першими словами Ісуса на хресті будуть саме ці, де Він молиться за своїх кривдників. Фізично і емоційно Він виснажений і знесилений. Але Він не думає про себе. Перед нами відкривається заступницька молитва Ісуса Батькові за людей. “Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!” Ці слова показують, що люди в цьому світі живуть в духовній темряві. Вони не знають істини, а тому їх справи нечестиві.
Ап. Павло, ревний фарисей, вірив, що бореться з єрессю, яка загрожує вченню про Закон. Він гнав Церкву і переслідував ранніх християн, кидаючи їх до в’язниці. Але виявилося що він гнав не просто людей, а самого Бога.
Життя людей заполонив гріх. Із-за гріха замість того щоб славити Свого Творця і приносити Йому подяку, вони розпинають Його на хресті і ділять Його одяг.
Але, вражає те, що Ісус пробачає їх. Коли до ніг Ісуса принесли паралітика, то Він сказав йому: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи” і уздоровив його. Коли до Нього привели жінку взяту в перелюбі і вимагали покарання камінням, Він виправдав і не засудив її.
Брати і сестри, Ісус пробачив нас, і всіх людей на цій землі. Він не прийшов в цей світ щоб судити грішника, Він прийшов щоб спасти його.
Недавно, я слухав історію про наших воїнів, що були в оточені 67 днів. І один воїн, коли розповідав цю історію, згадував свого загиблого побратима, завдяки якому вони залишилися живими. Це було чудо, тому що вороги оточили їх і закидали їх бліндаж з усіх сторін гранами. І так трапилося, що тіло того загиблого солдата повністю закрило вхід до їх сховка. Всі уламки від снарядів, що прилітали туди зупинялися мертвим тілом цього воїна. Врешті, їм вдалося спастись. Той, хто оповідав цю історію, не міг стриматися від сліз, коли згадував, що їх товариш, навіть, коли був вже мертвим все одно собою захистив і спас їх життя.
Брати і сестри, Ісус пішов на хрест, щоб прийняти всю тяжкість покарання за гріхи наші і ціною свого життя спас нас від рабства гріха, смерті та влади диявола.
У заключних віршах з 44 по 49 описується суд над Ісусом, який вчиняється Батьком. З 12 до 3-ї години, коли день максимально набирає своїх обертів, раптом, всю землю накрила темрява. У 46 вірші Ісус голосно скрикнувши: “Отче, у Твої руки передаю Свій дух!...” - помирає. В цей час, в храмі завіса роздерлась надвоє від верху до низу. Це символізує те, що через жертву Ісуса Христа бар'єр між Богом і людством був усунутий. Смерть Ісуса відкрила новий і живий шлях до Божої присутності для всіх віруючих (Євреїв 10:19-22).
Небесний Батько, вчинивши суд над Ісусом, вилив весь свій гнів на Нього замість нас. Ісус прийняв покарання за наші гріхи. І під час цього Він молився за нас “Отче, прости їм”, і зараз, коли Він поруч Батько Він продовжує робити це (Рим 8:34).
То, Ким являється Ісус для нас і, що значить для нас його смерть на хресті? Далі у нас буде Великодня Містерія, і давайте на ній кожен дасть відповідь собі на ці питання.
Вірш 34: “Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.”