Ключовий вірш 13:
“У Ньому й ви, почувши слово правди, Радісну Звістку нашого спасіння, та повіривши в Нього, були відзначені печаттю, Святим Духом обітниці…”
Ми продовжуємо вивчати 1-й розділ книги послання ап.Павла до Єфесян. І я хотів би нагадати те, про що говорив проповідник минулого разу.
По-перше, у 1-му розділі, у віршах з 3 по 14 автор описує нам хвалу Богові, а у віршах з 1:15 до 2:10 автор описує молитву Богові. Досліджувати ці тексти - це як пірнати у глибини вод всесвітнього океану. Там так багато Божих одкровень і Його примудрості, що це може тривати вічність.
По-друге, цей текст особливий тим, що говорить не тільки про роботу Батька чи Сина чи Духа, кожного окремо, а про їх спільну працю. Роль кожного з них у цій праці неоціненна. І я нагадаю, що це за ролі. Отець обрав нас від початку віків, незважаючи на нашу грішну природу. Син викупив нас від вічного осуду, проливши за нас свою святу кров. Дух Святий запечатав нас на день нашого прославлення, коли ми увійдемо в повноту Божої присутності. Все це Божий план для спасіння грішника, який жодним чином не достойний цього. Все це величезна Божа благодать до всіх нас.
У 4-му вірші ми читаємо дивовижні слова: “ Оскільки Він вибрав нас у Ньому раніше від створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові,” Тут говориться про наше обрання Богом в Ісусі. Тут говориться і про наш стан перед лицем Божим - святі і непорочні. Коли я дивлюся на себе, то мені дуже складно сприймати себе, як святого і непорочного. В моїй голові рояться різні думки, там багато боротьби із сумнівами, страхами та переживаннями. Іноді я дратуюсь на дітей чи обставини. Буваю різким у висловлюваннях і не стриманим, що ображає моїх рідних. Коли аналізую свою ось таку поведінку, то мені соромно перед Богом. Я точно не відчуваю себе достойним стояти перед Його лицем, як свята вибрана людина.
Але правда в тому, що Отець Небесний не дивиться на лице чи на заслуги. Те, що Бог вибрав нас для Себе, це виключно Його рішення. А ще правда в тому, що реалізація Божого задуму обрати нас Собі неможлива без участі Його Сина Ісуса Христа і роботи Святого Духа.
Отже, погляньмо на вірш 7: “В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті,” Як грішнику прийти у присутність Божу? Коли Божий чоловік Мойсей, просив Бога показати йому Його лице, то Бог відповів, що це неможливо, бо інакше смерть. Але Божа Благодать така велика і багата, що цю перешкоду усуває. Яким чином? Завдячуючи Сину Божому Ісусу Христу. “В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів” Отже, згідно віршів 4-5 Батько ще задовго до створення цього світу вибрав нас для Себе. Але виявляється ця “обраність” має ціну. Це не просто спонтанне бажання “хочу чи не хочу”. Ні, це глибоке, усвідомлене рішення, в тому числі й з розумінням наслідків, які приходять разом з ним. Сьогодні українці прийняли рішення захищати свою країну, свою культуру і свою ідентичність. Це непростий вибір. За нього заплатили життям багато наших співгромадян. І зараз наш народ продовжує платити страшну ціну за свою свободу. Чи легко це? Ні, це дуже важко.
Небесний Батько знав ціну, яку мав заплатити Його Син. Він мав пролити свою дорогоцінну кров. Гріх, що прийшов в життя людини із-за її непослуху, - це жахлива річ. Від нього не можливо позбавитися ліками чи будь-якими іншими засобами. Гріх - це те, що в’їлося в людське “днк” і полонило нас. Одна близька мені людина потрапила в тенети гріха алкогольної залежності. Я бачу, як їй тяжко протистояти цьому пороку. Це вимагає надзвичайних зусиль. Це відбувається з періодичним падінням, а потім знову рішенням боротися далі. Від цього хочеться втекти, сховатися, полетіти на Марс. Але воно в тобі - і так просто від цього не звільнишся.
Євреям 9:22: “І відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення.” У Старому Заповіті, за свої переступи люди відкуплялися жертвами тварин. Але пролиття крові тварин не могло по-справжньому очистити сумління людини. Врешті, не тварини грішили, а люди. Ап. Павло не просто так розділяє значення викуплення і прощення. Гріх вимагає покарання. А тому Божий гнів мав вилитися на людей, бо заплата за гріх - смерть. Проте вилився він не нас, а на Сина Божого - Ісуса Христа. Нам складно зрозуміти це. Чому Бог карає замість грішника свого Сина? Звідки така жертовність, що Бог Отець віддає на смерть Свого улюбленого Сина заради нас? Відповідь цьому одна: бо Бог любить нас. І Син теж любить нас.
Дійсно, коли Павло говорить про багатство Божої благодаті до нас, наскільки вона неосяжна, то просить Бога, щоб Він дав нам духовне прозріння, наповнив нас мудрістю для усвідомлення цього (8). “...не перестаю дякувати за вас, згадуючи [вас] у своїх молитвах, щоби Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа мудрості й відкриття для Його пізнання,” (1:16-17).
Брати і сестри ми стали свідками великої Божої справи. Вона полягає в тому, що кров Сина Божого пролилася за наші гріхи. Його кров’ю Бог викупив нас із полону смерті і звільнив від влади гріха. Але й це ще не все.
Погляньмо на вірші 9-10: “відкривши нам таємницю Своєї волі, за Своїм уподобанням, яке раніше наперед ухвалив у Ньому, для впорядкування повноти часів, щоб об’єднати в Христі все те, що на небі та що на землі.” Тут ап. Павло говорить нам про таємницю. В чому вона полягає? В тому, що погани співспадкоємці обітниці Божої. Більш широко він розкриває це у 2 та 3 розділах. Чому співспадкоємці? Тому що першими, кому належала обітниця бути обраним народом, був Ізраїль. Бог вибрав цей народ через Авраама - людину віри. Він полюбив його і назвав його сином своїм. Вихід 4:22: “Ти скажеш фараонові: Так говорить Господь: Ізраїль – Мій син, Мій первісток!” Зверніть увагу: Бог не говорить, що це мій єдиний син. Він говорить що це перший, а значить не останній. В світлі цього мені згадується притча Ісуса про блудного сина. Звичайно в ній контекст описує поведінку релігійних лідерів в ролі старшого сина та звичайних митарів і грішників в ролі молодшого. Але, погодьтесь, це також близько і до концепції, що старший син це - Ізраїль, а молодший - ми, язичники. У 11-12 віршах 2 розділу Павло говорить Єфесянам: “Ото ж пам’ятайте…ви того часу були без Христа, відчужені від громади Ізраїля, далекі від завітів обітниці, позбавлені надії і без Бога на світі.”
Брати і сестри, ми блукали як вівці. Ми не знали Бога і не знали його намірів щодо нас. Я пам’ятаю свій шлях до моменту зустрічі з Богом. В селі, де я жив, не було жодної церкви. Одного разу, пізнього вечора я вийшов надвір і дивився на небо. Знаєте, в селі немає багато ліхтарів. Тому на небі було видно багато зірок. І я став молитися цим зіркам. Це було дивно, чому я це роблю, але я не знав, як правильно звертатися до Бога. До певного часу язичники не знали, як звертатися до Бога. Шлях до нього був закритий. А ми були далекі від Нього. Але кров Христа споріднила нас з Ним. Кров Христа зробила нас його близькими, приєднала до Його Божої родини. Тепер ті обітниці, що належали виключно Ізраїлю, стали доступні і нам через віру в Ісуса Христа.
Знаєте, я втішаюся 9-м віршем. Приємно усвідомлювати, що Небесний батько задовго до створення цього світу, вже тоді, прийняв рішення обрати язичників теж до числа свого вибраного народу. Ми знаємо, що євреї і християни досить довгий час конфліктують між собою. На певних етапах історії вони ворогували, сьогодні скоріше є опонентами. Але є Той, Хто ці розбіжності усуває. У 10-му вірші ап. Павло говорить про дивовижну гармонію, що виникає в Ісусі Христі. Він не просто об’єднує між собою людей, він об’єднує світи духовний і фізчний. На мій погляд, в повноті це реалізовано через Божу Церкву. Церква - це тіло Христове, а Він голова її (1:22-23). Амінь.
Погляньмо на вірші 11-12: “У Ньому й ми стали спадкоємцями, які були наперед призначені за постановою Того, Хто все здійснює за рішенням Своєї волі, щоб ми були для прославлення Його величі, ми, які раніше мали надію на Христа.”
На минулому тижні проповідник перелічував, якими духовними благословеннями обдарував нас Батько у Христі. І одним із них є те, що Він не просто нас обрав, а й усиновив нас для Себе. А якщо усиновив, то і зробив нас спадкоємцями своїми. Про яку спадщину йде мова? Про мільйон доларів? Це гарний спадок і якби хто заповів нам такі кошти, ми б точно зраділи, правда?
Одна жінка, яку звали Сільвія Блум, працювала секретаркою в одній юридичній конторі в Нью-Йорку протягом 67 років. Вона інвестувала невеликі суми коштів, наслідуючи інвестиції своїх начальників. Після її смерті в 2016 році з'ясувалося, що вона накопичила понад 9 мільйонів доларів. Вона заповіла більшу частину цих коштів на стипендії для малозабезпечених студентів. Уявіть як здивувалися ці студенти, коли виявилось, що їм хтось отак взяв і оплатив навчання. Як ви думаєте, чи зраділи вони? Ну звичайно.
Проте ніщо не може зрівнятися з тим, що приготував нам Небесний Батько. У 18 вірші Павло говорить: “щоб ви знали, якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих,” У 2-му розділі у віршах з 4 по 7 він пояснює це “...оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, – і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах,” Ми грішники, які за своїм походженням достойні тільки одного - покарання за свої переступи. Наша природа - це суцільний егоїзм і пожадливості нашої плоті. Але Бог бере ось це змертвіле і оживляє через жертву свого Сина. Не просто оживляє, а ще й долучає до своєї святої Божої родини, приготувавши нам місця на Небесах. Для єфесян, як представників античної культури, де боги на Олімпі, а люди на землі, і між ними прірва, мабуть, чути таке було чимось неймовірним. І не тільки їм, а й нам. Але Божа благодать така велика, що перевертає наш розум і показує, який же наш Бог великий і люблячий до нас. Дійсно, Він один достойний всієї величі і похвали!
Погляньмо на вірші 13-14: “У Ньому й ви, почувши слово правди, Радісну Звістку нашого спасіння, та повіривши в Нього, були відзначені печаттю, Святим Духом обітниці, Який є завдатком нашої спадщини для викуплення придбаного, для прославлення Його величі!”
В цих віршах ап. Павло говорить, що ті, хто увірували у Христа, були відзначенні печаттю - Духом обітниці. У 14 розділі від Івана незадовго до своєї хресної смерті Ісус нагадує учням свою обітницю. Вона полягає в тому, що Отець пошле їм нового Утешителя, яким є Дух Святий. Роль Духа Святого, як і роль Отця і Сина, у задумі нашого спасіння є вкрай важливою.
По-перше, через Нього відбувається відродження нашого духа. Це те, що не міг зрозуміти Никодим. Ним ми освячуємося і стаємо новим творінням.
По-друге, Дух Святий, відкриває нам правду про гріх, яким інфікований цей світ, про Господа Ісуса Христа, який є нашим Спасителем і про суд - що князь світу осуджений, а разом із ним і вороги Бога.
По-третє, Дух Святий є печаткою нашого спасіння. Де ставиться печатка? На договорі. Для чого? Щоб він мав юридичну силу. Коли угода скріплюється підписами і печаткою, то це значить що сторони мають виконати обіцяне у повній мірі. Євреям 10:16: “Оце Завіт, який Я укладу з ними по тих днях, – говорить Господь, – дам Мої Закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум,” Яким чином Бог скріплює свій Звіт у наших серцях? Так, через Духа Святого. Через Духа Святого Він оселяється в нас. Він стає для нас мудрим наставником, що веде нас за руку до звершення нашого спасіння.
По-четверте, Дух Святий є завдатком нашої спадщини, що приготував для нас Небесний Батько на небесах. Я доволі довго займався нерухомістю і тому знаю, що таке договір завдатку. Він передбачає внесення певної суми коштів, невеликий відсоток від загальної вартості об’єкту, який має бути куплений через деякий час. Ця сума коштів є гарантією того, що покупець не відмовиться від головної угоди. Проте, коли я думаю про завдаток Святого Духа, то зрозумів, наскільки це масштабніше. Бог дав нам завдатком не пару відсотків, а всього Себе. Сам Дух Святий, тобто Бог Трійці у всій своїй величі, оселився у наших серцях задля нашого майбутнього прославлення.
Через два тижні ми будемо святкувати Пасху. І будемо вчити 15 розділ до Коринтян. В кінці цього розділу Павло ділиться з нами таємницею. Він говорить, що раптом, при останній сурмі, мертві воскреснуть нетлінними, а ті, хто живі переміняться. Чому це відбудеться? бо Дух Святий в нас.
Брати і сестри, у 4-5 віршах говориться, що Батько обрав і всиновив нас для Себе. Він обрав, щоб ми були перед Ним святі і непорочні. Але правда в тому, що ми не можемо бути святими самі по собі. Тому Батько віддав Свого Сина на Хрест, щоб пролилася його кров за наші гріхи і таким чином він викупив нас із вічного осуду. Далі, Він дав Святого Духа нам, щоб відродити нас у святості і непорочності. Святим духом Він запечатав нас до часів нашого прославлення, щоб посадити нас поруч із Своїм Сином на небесах. Тому маємо бути вдячними Йому, що Він відкрив на цю істину. Маємо берегти нашу віру в Христа, бо через неї наше спасіння. Маємо славити Отця за для прославлення величі Його благодаті, якою Він обдарував нас в улюбленому Сині.
Кл. вірш 13: “У Ньому й ви, почувши слово правди, Радісну Звістку нашого спасіння, та повіривши в Нього, були відзначені печаттю, Святим Духом обітниці…”