Ключовий вірш 3
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах у Христі.
Перший розділ Послання до Ефесян (1:3–2:10) описує нове життя, дароване нам Богом по благодаті у Христі. Його можна розділити на дві частини: перша частина є хвалою, а друга — молитвою Павла за віруючих. У першій частині Павло дякує Богові Отцеві за те, що Він благословив нас у Христі усяким духовним благословенням (1:3—14), а у другий частині — просить, щоб Бог допоміг зрозуміти всю повноту цього благословення (1:15—2:10). У сьогоднішньому уривку ми почнемо розгляд першої частини.
Отже, сьогоднішній уривок - це лише частина великого складнопідрядного речення, яке Павло починає в 3 вірші і закінчує аж в 14. В цьому великому реченні Павло докладно розповідає про всі благословіння, якими благословив нас Бог Отець через Свого Сина. Як, саме і лише, через Господа Ісуса стали можливими ці благословіння, і як Дух Святий запечатав і зберігає нас до того, коли в повноті відкриються ці благословіння.
Богослів’я Павла тринітарне. Тобто він говорить про Бога - Трійцю. В цьому складному реченні хвали Павло говорить про Отця, про Сина і про Духа Святого. Спочатку Отець - обрав нас у Сині. Син - викупив. Дух Святий запечатав і зберігає.
Деякі бібліїсти помічають в уривку подібність до троїчної структури Апостольського та Нікейського символів віри — Батько обирає (вір. 4–6), Син викупляє (вір. 7–12) і Дух запечатує (вір. 13–14), а кожна частина закінчується прославленням (вір. 6, 12, 14)
Давайте подивимось більш детально на першу частину хвали Павла. Давайте прочитаємо 3 вірш:
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах у Христі.
Уважно подивімось на цей вірш. Свою хвалу Павло починає з Бога Отця. Він каже: Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах. Павло використовує так багато прийменників. Він не хоче пропустити ані найменшої дрібниці, описуючи те, як Бог Отець благословляє.
Коли Павло роздумує про Бога, то бачить Його Тим, Хто бажає благословити і, насправді, Він це вже зробив. Бог Отець - є Тим, від Кого походять усі благословіння.
Кого ж Він поблагословив? Нас! Кожного з нас. А як Бог Отець благословив нас? Він благословив усяким духовним благословенням на небесах у Христі. Усяким благословенням! Бог нічого не приховав, не стримав. Він вилив його на нас. Таке серце Отця до нас - Церкви, щоб благословити.
А, що значить благословляти? Це значить бажати добра. Протилежність до благословіння - це прокляття. Але тут важлива деталь. Ми можемо комусь бажати добра, і це добре, коли ми бажаємо іншим добра. Але ми не можемо сильно вплинути на те щоб людині було добре. Ми можемо бажати щастя, здоров’я. Але ми не можемо цього дати. Та, коли Бог благословляє, то Він це ж і здійснює. В 3 вірші сказано, що Бог вже поблагословив нас всяким духовним благословенням.
Подивіться на своє життя. Чи здається воно вам благословенним? Так чи ні? Тоді наступне питання, а по яких критеріях ви оцінюєте благословенним життя? Павло пише своє послання, перебуваючи у в’язниці в Римі. Чи це благословення? Та знаходячись в важких обставинах, його серце наповнене хвалою Богу, Який поблагословив його всяким духовним благословенням на небесах. Отже воно, не залежить ні від обставин, ні від того, що ми маємо чи почуваємо себе. Моя молитва, щоб ми побачили Божі благословення і повірили, що від Отця ми вже маємо їх повноту. То що це за благословення?
По-перше воно духовне. Слово “духовне на небесах” не є протилежним до фізичного життя. Духовне - значить те, що воно походить від Духа Святого. Дух Святий породив в нас віру. Він відродив нас. Він Сам в нас перебуває. Він навчає і втішає нас. Він об’єднує нас різних у церкву - тіло Ісуса Христа.
По-друге, як ми отримуємо ці благословення? — в Ісусі Христі! Фраза “у Христі”, або “в Ньому” в перших 14 віршах послання зустрічається 11 разів, а в усьому посланні — 36 разів. Це значить, що це дуже важливо. Цей союз з Христом є основою у вченні Павла про спасіння. Павло вірш за віршем показує нам, що без Христа ми б не мали і не можемо мати нічого, але у Христі ми отримали все. Бог Отець вилив на нас Свої благословіння Духом Святим, завдяки Своєму Сину. Свята Трійця Отець, Син і Дух переповнена любов’ю і досконалою радістю Один до Одного. І Бог бажає розділити з нами цю єдність і любов і вилити її на нас. Згадайте як Господь Ісус молився за учнів в Гетсиманії:
22 І Я передав їм славу, яку Ти Мені дав, – щоби були одне, як і Ми одне. 23 Я в них, а Ти – в Мені; хай будуть досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, як і Мене полюбив. 24 Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу. (Івана 17:22-24)
Третій вірш — це ніби зміст, короткий вступ, а далі Павло перераховує в чому ж конкретно полягають ці благословення і чому це справді є благословення для нас.
Подивіться вірш 4:
Оскільки Він вибрав нас у Ньому раніше від створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові
Тут Павло починає відкривати наскільки дивовижні ці благословення, якими благословив нас Господь. Від них захоплює подих. Оскільки Він вибрав нас у Ньому раніше від створення світу… Пам’ятаєте, що в 3 вірші було сказано: Бог Отець поблагословив. Він вже це зробив. А тут сказано, ще коли це сталось: ще до створення світу. Ще не були створені галактики, ще до того як Бог сказав: нехай станеться світло і відділив світло від темряви. Ще до того, Бог вже вибрав нас в Ісусі Христі. Ця єдність, Триєдиного Бога з нами, про яку молився Господь Ісус в Гетсиманії, і заради якої Він приніс Себе в жертву, вона вже була вирішена, ще до того, як Бог почав творити цей світ.
І коли ми усвідомлюємо це - то це впокорює нас. Тому, що ми розуміємо, що до створення світу, коли мене ще і близько не було, то точно не було ані жодної причини яка залежала від мене, щоб обрати мене. В другій половині вірша Павло говорить для чого Бог обрав: щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові. Бог обрав нас і Його воля для нас, щоб ми жили свято і непорочно. Святі значить відділені для Бога. Непорочні - це слово має стосунок до жертви, яка приносилась Богу і не мала мати якогось недоліку. Отже вибрання Богом не означає, що як я обраний то можу жити як хочу. Навпаки усвідомлення того, що я обраний Богом підштовхує мене жити свято і непорочно. Але також це означає, що Бог - є Той, Хто здійснює в нас цю мету. Він і робить нас святими і непорочними. Бо коли, Він обравши нас до створення світу, таки привів до віри, то і мету Свою Він теж неодмінно виконає.
В кінці 4 вірша слова “у любові” ймовірно відноситься до того, що сказано в 5 вірші:
у любові, 5 наперед призначивши нас для того, щоб усиновити Собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням Своєї волі
Тут Павло говорить, в чому ж саме заключалось обрання Боже, яким Він обрав нас ще до створення світу. Бог у любові призначив нас, щоб усиновити Собі через Ісуса Христа. Бог створив нас по Своєму образу і подобі, але цього Йому було не достатньо, Він задумав зробити те, що не можливо було досягти актом творіння. Він задумав зробити нас Своїми дітьми. Ось яким був задум Бога щодо нас. Це стало можливим завдяки тому, що вчинив для нас Його улюблений Син на хресті. Тепер ми не чужі і не приходьки для Бога, бо Він прийняв нас у любові Своїми дітьми через Свого Сина. І так Він до нас і відноситься. Це дивовижно!
Чим же Бог керувався? Тут сказано: згідно з уподобанням Своєї волі. В цьому світі людей обирають за щось. Треба бути кращим за інших, щоб тебе обрали. Але Бог Отець не цим керувався. Він захотів нас усиновити коли нас ще не було фізично. І тоді не було нічого нашого, за що б нас обрати. Тому Бог здійснив вибір згідно з уподобанням Своєї волі, бо вже тоді Він знав нас. Чи можемо ми щось додати чи відняти до того, що Бог уже вирішив згідно Своєї волі? Абсолютно нічого. Коли ми думаємо про своє обрання, то це викликає в нас нерозуміння, адже ми бачимо свою абсолютну зіпсованість. Ми зітхаємо, бо знаходимо себе повних гріхів і недосконалостей. Нам хочеться зрозуміти, за що ж Бог Отець обрав такого. Якщо я такий, то чому ж Він обрав мене. Не шукайте в собі причини. Причина лише в Його любові і благодаті. Тому в наступному вірші Павло проголошує цю причину:
6 для прославлення величі Своєї благодаті, якою Він обдарував нас в улюбленому Сині .
Справжня причина - це Божа благодать. Бог хотів, щоб була явлена велич Його благодаті. Що це значить? Невже Бог шукає Собі слави я шукають її люди? Ні. Це не значить, що Бог страждає на нарцисизм. Бог самодостатній. Він має абсолютну радість і любов в спілкуванні Отця, Сина і Духа Святого. І от цю славу, цю досконалу любов і радість Він захотів пролити на нас, кого вирішив обдарувати в Сині. Бачити Божу велич і славу - це потрібно нам, щоб бути подібними до Нього.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Господа Духа. (2 Кор.3:18)
Сьогодні ми побачили як Бог Отець поблагословив нас в Сині усяким духовним благословенням. І перше з цих благословень — те, що Він обрав нас в Ісусі Христі, перше закладин світу, щоб явити в нас Свою любов і славу. Отже нам не треба шукати в собі причини, чому Бог Отець вибрав нас. Вона лише в Самому Бозі. І Бог захотів нас обдарувати Своєю благодаттю. Боже спасіння - це дар, який відкритий для нас в Ісусі Христі. Прийміть цей дар!
В продовженні, далі ми будемо вивчати, які благословіння ми маємо в Ісусі Христі і в Дусі Святому. Нас чекає ще багато цікавого і надзвичайного.
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах у Христі.