(4б,5а): у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом
Ми раді вітати вас на конференції: “Love is...”. І як ви, напевне, вже здогадалися, говорити тут ми збираємось про... любов. А точніше, про те, що таке любов і про те, якою є Божа любов.
Чому про любов, а не, наприклад, про те, як заробити мільйон? Зовсім не тому, що про те, як заробити мільйон вже написав Л. Черновецький :) А тому, що по-перше, любов це прекрасно. Тим більше Божа любов. Багато хто з нас вже скуштували цієї любові в тій чи іншій мірі, пізнали її і тепер ми хочемо поділитися цим. Це те, що змінило наші життя і ми хочемо пізнавати цю любов все більше і більше. По-друге, тому що Біблія відводить виключне місце Божій любові. В посланні до коринтян Павло навіть каже, що час в який ми живемо — це час віри, надії і любові, але любов з них найбільша. Божа любов, це те, на чому збудоване наше спасіння. Це те, на чому будуються наші життя, сім’ї і церкви. Це справді важливо. І є ще третя причина: тому що в сучасному світі поняття любові викривлене. Значною мірою воно сформоване продуктами масової культури: романтичними серіалами, піснями, картинками у фейсбуку. Ця любов примітивна і частіше за все зводиться просто до сентиментального почуття. Часто це якась хвора любов і люди роблять жахливі речі, думаючи, що чинять з любові. І, що дуже сумно, навіть віруючі часто знаходяться під впливом світського розуміння любові. З цими світськими мірками ми підходимо до Бога і не знаємо, чого від Нього очікувати. Марно сподіваємось на те, чого Він не обіцяв і, навпаки, втрачаємо багатства Його вірних заповітів. Тому ми хотіли би виправити це викривлення і навчитися, що Біблія говорить нам про любов, і особливо про Божу любов. Звичайно, не лише дізнатись, але і відчути, пережити цю любов.
Але завдання, яке стоїть перед нами -- не просте. Погодьтеся, навіть коли ми говоримо про любов в повсякденному житті, нам не легко дати якісь вичерпні визначення чи пояснення. Що ж казати, коли ми говоримо про любов Бога? Наприклад, я люблю свою дружину, своїх дітей і навіть доньчиного кота. Але моя любов проявляється по-різному, в залежності від того, на кого направлена. Так само Божа любов проявляється по-різному, в залежності від того, ми говоримо про творіння в цілому, про усіх грішників чи про Церкву викуплених. Тому я хочу зразу закликати вас зосередитись. Хоча за вікном майже літо, море і пісок, присвятіть свій час і своє серце тому, щоб пізнавати Божу любов, яка вона... ви не пожалкуєте.
В уривку, який ми обрали, щоб розпочати нашу конференцію, ап. Павло описує любов, як мотив, як те, чим керувався Бог, коли Він задумав світ, а потім створив його. Як те, чим Він керувався, коли вирішив створити кожного з нас, а потім -- коли вирішив викупити нас з наших гріхів і щедро благословити в Ісусі Христі. Тож нехай зараз Господь відкриє наші серця, і через це слово і через цю конференцію дасть нам пізнати і пережити цю Божу любов особисто.
Подивіться вірш 3: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах”.
Зазвичай, для проповідей на конференції ми обираємо уривки, де є якась дія або якась драматична історія. Але послання до Ефесян не таке. Це -- лист до церкви в Ефесі, в якому ап. Павло піднімає багато непростих питань. Ми не будемо зараз розбирати ці питання. Але давайте звернемо увагу, з чого Павло починає цього листа... з чого? -- так, з хвали і благословення.
В Києві ми після того, як кажемо: “доброго дня”, зразу ж проголошуємо: “слава і хвала Ісусу Христу!” Тут Павло робить приблизно те саме: спочатку вітається з церквою в Ефесі, а потім впродовж усього першого розділу він прославляє Бога. Подивіться самі: до кого звертається Павло? Він славить Бога-Отця. І це не просто така форма вітання. Апостол справді захоплений тим, що зробив Бог, тим, як Бог проявив Себе в його, Павловому, житті і в житті церкви. Він благословляє Бога за те, що кожного віруючого Бог Сам, першим, щедро благословив в Ісусі Христі.
Що ж ми можемо дізнатися про ці благословення з 3-го і наступних віршів? Чим так вражений Апостол? Давайте дослідимо це питання, щоб і наші серця були сповнені хвалою, як Павлове.
Перше, що одразу впадає в око, -- джерелом цих рясних благословень є Бог-Отець. Ці благословення народилися в Його серці. Це Він захотів виявити в нас Свою благу волю. Це Він захотів збагатити нас, дати нам дещо дуже цінне. І Він справді це здійснив. Але як саме? -- в Ісусі Христі, каже Павло. Він рясно благословив нас Ісусі Христі. Взагалі, фраза “у Христі”, або “в Ньому” в перших 14 віршах цього послання зустрічається 11 разів, а в усьому посланні — 36 разів. Як ви думаєте, про що це говорить? -- Це говорить про те, що ці слова дуже важливі. Союз віруючих з Христом є основою в тому, як Павло розуміє спасіння. Без Христа ми не мали нічого, але в Христі ми отримали все.
Який же характер цих благословень? Подивіться ще раз вірш 3: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах”. Це духовні благословення у небесах. І тут хтось може подумати: “нє, ну це не цікаво… що ж то за благословення, якщо їх не можна помацати?” Тому тут нам потрібно дещо пояснити: коли Павло говорить про духовні благословення, він не має на увазі, що ці благословення нематеріальні, або, такі, що не стосуються нашого фізичного життя. Зовсім ні! Ці благословенні духовні, бо це благословення Бога - Духа Святого, і вони напряму стосуються усіх аспектів нашого життя. Це Його різноманітна, могутня і славна робота в нас і в Божій Церкві.
Що ж ми тут бачимо? Ми бачимо тут дивовижний труд любові, в якому задіяна уся Трійця. Отець захотів благословити нас у вічності і послав в світ Сина. Син став одним із нас і здобув ці благословення дорогою ціною. І Дух, який зараз робить ці благословенням нашими.
І є ще одне, що я хотів би тут відмітити: слово “поблагословив” в 3-му вірші і в наших Бібліях і в грецькому оригіналі — це слово доконаного виду минулого часу. Тобто це те, що вже здійснилось. Павло говорить тут про те, що усіляке благословення Духа Святого уже дане Отцем тим, хто у Христі. Жодне з цих благословень не приховане від нас. І, хоча, нам ще треба багато рости і пізнавати багатство нашого спадку в Ньому, тим не менше, вже зараз Духом Святим в Ісусі Христі кожен з нас уже отримав усю Його повноту. Амінь.
В цьому місці в нас має виникнути два запитання: 1) що це за благословення? (звичайно, нам хочеться якомога швидше відкрити коробку з подарунком) і 2) з якого дива Бог захотів нас так щедро благословити? (якщо хтось раптом дарує щось дуже цінне, як реагувати?) Ну що, відкриємо подарунок?
Про те, що включає в себе багатство духовних благословень і про мотиви, якими керувався Бог, Павло говорить в наступних віршах. Подивіться вірші 4-7: “так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім, що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його”.
По-перше, перше заложення світу Бог обрав нас у Христі, щоб ми були святі і непорочні перед Ним. Перш, ніж прозвучало перше слово, перш ніж засяяла перша зірка Бог вже знав, що саме Він збирається робити. Він вже знав, як створить цей світ зі всіма його складними формами і зв’язками. Він вже знав, як йтиме людська історія. Він вже знав кожного з нас. І ось, що каже Павло: цей Бог, Всемогутній, який знає усе і може усе, обрав нас зі світу щоб вірою з’єднати нас Христом, і зробити нас святими і непорочними перед Ним.
Знаєте, іноді, коли в мене є трішки часу, я люблю робити різні речі з дерева і заліза. Останній мій проект — велика садова гойдалка. Кожного разу, коли я щось роблю, я намагаюсь обрати такі матеріали, які б найкраще відповідали моїм намірам. Щоб треба було менше відрізати і обточувати, щоб дошка була рівна і т.д. Було б зрозуміло, якби Бог керувався тими самими думками: працювати з тим, що вимагає менше сил і витрат. Але, коли з одного боку я дивлюсь на Божу мету: зробити мене святим і непорочним перед Ним, і з другого боку на те, ким я був раніше і, навіть, ким я є зараз, я розумію, що Бог керується якимись зовсім іншими думками і намірами. Він точно міг би вибрати когось кращого. Та все ж Його благодать в моєму житті відкрилась в тому, що Він мене обрав, знайшов, відродив до віри в Христа і вірно працює в моєму житті, змінюючи мене.
Але для чого Богу вкладати щось в те, щоб якихось нікчемних грішників зробити святими і непорочними перед Собою? Відповідь є у 5му вірші і ця відповідь на диво особиста: тому що Він вирішив усиновити нас Собі Ісусом Христом. Тобто, ця святість і непорочність не є кінцевою метою. Богу не потрібна наша святість сама по собі. Це — шлях і засіб. Чомусь Він вирішив стати нашим батьком, зробити нас частиною Своєї сім’ї. Він захотів мати дуже особисті стосунки із нами. І з цієї точки зору зрозуміло, чому Він вирішив зробити нас святими і непорочними: кожен батько хоче, щоб його діти були схожими на нього. Щоб сповідували ті самі цінності і життєві принципи. Бог святий і непорочний і такими ж Він робить тих, кого покликав Своєю благодаттю.
Але як Бог досягає Своєї мети? Що Він зробив, для того, щоб справді всиновити нас Собі і очистити від наших гріхів і пороків? Відповідь є у вірші 7: Він відкупив нас Кров’ю Христа і по Своїй благодаті пробачив наші гріхи. Ісус Христос, Син Божий, Улюблений (як він названий у вірші 6) здійснив Божий задум, піднявся на хрест, пролив Свою Кров за наші гріхи і воскрес із мертвих заради нашого виправдання. Ціна цього всиновлення справді грандіозна, але Бог виявився готовий заплатити її.
І в нас лишається лише одне питання: “чому?” Але Павло не лишає і це питання без відповіді. Подивіться вірші 4б-6а: “у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї”.
Павло називає аж три причини: у любові, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї. Ось чим керувався Бог: любов’ю, доброю волею і благодаттю. Світ в якому ми живемо і ми самі задумані і народжені у Божій любові. Чим керувався Бог, коли замість того, щоб знищити грішників спочатку пообіцяв відкуплення, а потім здійснив це відкуплення ціною Крові Христа і Його воскресінням? -- так, любов’ю. Чим керувався Отець, коли услід за Сином дав нам і Духа Святого? -- любов’ю, доброю волею і благодаттю. Амінь.
Тепер ми знаємо, чим керувався Бог. Далі краще. Тепер через наступні проповіді ми будемо пізнавати цю любов. Як вона проявилась на початку, коли Бог творив світ і людину: любов до творіння в цілому і до людини зокрема. Любов Батька до грішників в історії блудного сина. Любов, якою Син Божий зійшов на хрест і помер залишений Богом і людьми, щоб викупити Собі народ, щоб нам дати виправдання. Історія навернення Павла — це історія любові і благодаті, які долають будь які перепони, навіть наш внутрішній спротив і гнів. Історія любові, яка того, хто був ворогом, зробив сином. А далі, любов Бога, яка будує з нас, таких різних, зі всіма нашими гріхами і “тарганами” в голові, Церкву Божу. І наприкінці, любов яка досягає своєї мети в нас, тих, кого Бог назвав Своїм народом. Все це у нас попереду і я молюся, щоб Господь потужно працював на цій конференції через кожну проповідь. Щоб кожен з тих, хто зібрався тут дізнався, яка вона, Божа любов. Щоб кожен з тих, хто приїхав сюди пізнав дію цієї любові в своєму житті. І щоб усі ми навчилися керуватися цією любов’ю, діяти з любові в своїх церквах, сім’ях і служіннях, як це зробив Господь. Амінь.