(9а): “І запитав Він його: “Як тобі на ім’я?””
У відомій книзі Кена Кізі “Пролітаючи над гніздом зозулі” розповідається про одного індіанця, який втратив себе. Він був високим і надзвичайно сильним, народжений сином вождя. Але білі люди забрали їхню землю, батько зпився, а сам він пройшов через жахи війни. Про свого батька він згадував так: “Колись він був найбільшим деревом, але кожного разу, коли він притулявся до пляшки, це не він із неї пив, а вона із нього. І він ставав все менше і менше, аж доки не зник”. І тепер цей індіанець сидів у психіатричній клініці, вдавав з себе глухонімого, вважав себе дуже маленьким і слабким і відповідно поводився. Будь хто міг налякати його чи примусити щось робити. Але в лікарні з’явився інший пацієнт, який сказав: “я обіцяю, що знову зроблю тебе великим”. Врешті решт, головний герой віднайшов себе і повернувся до життя. Те, як людина визначає себе, те, як вона відповідає на питання: “хто я є”, визначає її поведінку і все її життя.
В сьогоднішньому уривку ми зустрічаємо іншу людину, яка також втратила себе, свою особистість і навіть ім’я. Цей чоловік жив нещасним життям і йому здавалось, що немає виходу. Але зустріч з Ісусом змінила його. Він знову знайшов себе і отримав набагато більше, ніж мав з початку. В сучасному світі є багато людей, які не знають хто вони і навіщо живуть, тому вони ходять без цілі і змісту. Але зустріч з Ісусом змінює все. Через цей уривок, давайте ми задумаємося: “хто такий Ісус?” і “хто я перед Ним?”. Нехай Дух Святий діє в нас і відкриває нам усіляку Божу правду.
Подивіться вірш 1: “І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської”.
Куди прибув Ісус із учнями, і що це було за місце?
Земля Гадаринська — це область на східному березі Йордану, поіменована так за назвою одного з міст цього регіону, Гадари. Цей регіон не входив до меж Ізраїлю і був населений різними язичниками, зокрема греками, які мали свою культуру і управління. Якщо в Ізраїлі люди намагались дотримуватись чистоти і Закону, то в землі Гадаринській, де правили грецькі звичаї, все було інакше. Там люди поклонялись ідолам, там було місце для чаклунства та відьомства, проституції та вільних відносин. В цій землі жив герой сьогоднішнього оповідання.
Давайте прочитаемо вірші 2-5: “І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого. Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його, бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його. І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...” (Мар.5:2-5).
Кого зустрів Ісус? Що це була за людина і в якому стані цей чоловік прийшов до Ісуса?
Назустріч Ісусу вийшла не делегація з хлібом-сіллю, а страшна істота: брудний та голий, цей чоловік голосно кричав та гарчав. Напевне учні сильно налякалися і вже готові були вскочити назад до човна, але Ісус залишився і заговорив з цим страшним чоловіком.
Чому цей чоловік так поводився, і в чому була його проблема?
Вірш 2 каже: “він мав духа нечистого”. Проблема цього чоловіка була в тому, що він був одержимий нечистим духом і не міг керувати своїм життям. Цей дух, чи духи, повністю заволоділи його тілом і розумом, так що він вже не був вільний робити щось зі своєї волі. Вони обманювали його, свої демонічні думки та бажання видавали за його власні бажання. Він робив те, чого не хотів і сильно страждав від цього.
Ми дуже мало знаємо про минуле цього чоловіка і причини, з яких він опинився в такому стані. З прочитаних віршів ми бачимо, що колись він жив в місті, і, напевне, мав людей, яким був не байдужий. Коли він став поводитись ненормально, люди намагалися вгамувати його і допомогти. Але ніякі засоби не діяли, тому його зв’язували ланцюгами та закували в кайдани. Та навіть це не могло його зупинити. Нелюдською силою він розбивав ті ланцюги та кайдани. Люди не знали, що його проблема — духовна. Він діяв так не тому, що не вмів поводитись у суспільстві. Духовну проблему не можна вирішити обмеживши свободу, додавши нових заборон чи правил. Вона вирішується тільки в Богові. Кінець кінцем він втік з міста і пішов жити в могильні печери.
Люди не думають, що духовний світ — це дуже серйозно, ставляться до нього, як до розваги. Зараз, наприклад, з’явилось багато фільмів про різних мешканців гробів: зомбі, вампіри, вбивці вампірів та подібне. Людям весело дивитись ці фільми. В пошуках адреналіну та з різних романтичних міркувань молоді люди приходять на цвинтар і також розважаються там, деякі навіть намагаються викликати духів та служити сатані. Деякі молодіжні суб-культури засновані на смерті. Навіть діти грають не в квача, а в зомбі. Все це виглядає, як забава. Але насправді в цьому немає нічого веселого. Бо сатана та демони реально існують та діють в життях багатьох людей, мучать їх, примушують кричати і нівечити власні життя. Цей чоловік був би щасливий вирватися з того кошмару, в якому він опинився, але він не міг втекти ні від себе, ні від тих нечистих духів, що були в ньому. Він так сильно потребував Спасителя.
Сатана дійсно ходить, ричучи, як лев, що шукає кого пожерти (1Пет.5:8). Він використовує різні методи і засоби, щоб прийти в життя людини, заволодіти ним, а потім вбити. Як ми казали, в землі Гадаринській процвітало служіння ідолам, чаклунство та спіритизм, усілякі окультні практики... усе те, що є і в нашому суспільстві, і про що Біблія каже: “Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке...” (Повт.18:12) І сатана використовує це, для того щоб панувати в людських життях. Хоча сучасні ідоли змінили свої імена, і люди вже не приносять їм в жертви тварин, та все одно продовжують поклонятись їм. Люди стають одержимими в гонитві за фальшивими і тимчасовими цінностями цього світу: багатством, кар’єрою, фізичними насолодами, єгоїзмом та іншим. Заради цих речей і служіння суєті вони приносять в жертву той час, що могли віддати своїй сім’ї, ті сили якими могли служити ближньому, ті гроші, які можна було використати на щось справді потрібне, те серце і життя, яке належить Єдиному Богові. Вони женуться і женуться в забутті, осатаніло, ніби ззаду їх підганяють всі сили пекла, але їхній плід — порох і тління.
Ще один метод, який сьогодні використовує сатана — це проголошення вседозволеності і бунт проти суспільства. Погляньте на цього одержимого. В (Лук.8:27) він описаний так: “...перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах”. Написано, що він не вдягався в одежу, був голий. Чому він був голий? Бо там спекотний клімат? – ні. Одяг — це символ культури та цивілізації, він потрібен для життя між людей. В 60х роках в США розпочався рух хіпі, які вважали що суспільство їх обмежує, нав’язує їм свої моральні стандарти, заставляє ходити на роботу і вдягати діловий костюм. Тоді вони об’єдналися в комуни, ходили там голяка, вживали наркотики і практикували так звану “вільну любов”. Вони думали, що таким чином звільняться і стануть щасливі, але не стали. Сучасні молоді люди також часто проголошують, що нема ніяких моральних і етичних норм, можна робити що заманеться, грішити як завгодно. Вони так і роблять, але це також не робить їх щасливими, навпаки, великий страх і неспокій оселяються в їхніх серцях. Цей чоловік пішов навіть далі ніж всі вони, він взагалі втік від людей і жив сам один, робив що собі заманеться. Чи став він вільний і щасливий? Подивіться вірш 5 ще раз: “І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...”. Навряд чи це схоже на поведінку щасливої людини.
Людина створена Богом для спілкування. В правильному спілкуванні з Богом та з іншими людина дорослішає, формується та визначає себе. Але цей світ завдає багато ран, тому багато хто тікає від нього і від людей. Люди закриваються в своєму світі: в світі фантастичних книжок чи комп’ютерних ігор, в світі чуттєвих насолод, науки чи соціальних мереж. Людина перестає спілкуватись з іншими, а головне — з Богом, і починає більше говорити сама із собою. Спочатку вона сама відповідає на свої запитання, а потім в голові починає звучати іще чийсь голос, ніби схожий на свій, а насправді — голос із пекла.
Так було із цим одержимим. В його житті було зруйновано всі види відносин, які тільки можуть бути: з Богом, з іншими людьми і навіть з самим собою. Його особистість була глибоко похована під всією тією облудою, всім тим обманом який сатана вклав в його голову. Його проблема була духовною, тому йому потрібна була духовна допомога.
Подивіться вірші 6-8: “А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому, і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене! Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!”
Сутність цієї людини — протиріччя. Він сам прибіг до Ісуса і поклонився Йому. Він потребував звільнення і демони вже знали, хто такий Ісус. Але просить він не про звільнення, а про те, щоб Ісус залишив його в спокої. В цьому чоловікові ми бачимо багато людей, які мучаться в своєму житті, не мають ні спокою, ні відпочинку ані свободи. Які бажають, щоб зміни відбулися в їхніх життях. І в той самий час, вони панічно бояться цих змін. Бояться, що для того, щоб зцілити хворобу Ісус застосує скальпель і зробить боляче. Тому, замість того, щоб просити про спасіння, вони просять, щоб Ісус залишив їх в спокої.
Коли Ісус побачив цього нещасного, Він зразу визначив проблему, тому сказав: “Вийди, душе нечистий, із людини!”. Ми бачимо в цьому, що Ісус відрізняв цього чоловіка і нечистих духів, які його полонили. Коли інші люди дивилися на одержимого, вони думали: “він діє так, тому що він така людина”. “він б’ється, тому що забіяка”, “голий, бо невихований”, “кричить так і кидається на людей, зо всіма свариться і не може жити з іншими, тому що навіжений”. Але Ісус не так дивився, він розрізняв чоловіка і його проблему. Так само лікар розрізняє людину і її хворобу, знає, що якщо забрати хворобу, то людина повернеться до нормального житті. Тому він бореться не з людиною, а з хворобою. Хто з вас ходив би до лікаря, який би замість того, щоб лікувати, почав би сварити вас за ваші хвороби? “Ай нєгодяй! Знов грипом заболів, ось я тобі пропишу профілактичну клізму!!”. Але проблема в тім, що духів не видно. Їх не визначиш з допомогою МРТ чи аналізу крові. Вони виявляються тільки через роботу Духа Святого. Не завжди ненормальна поведінка свідчить про роботу нечистих духів, іноді це справді фізіологічна проблема і ліки можуть допомогти. Але нам потрібно молитися і бути людьми Святого Духа, щоб бачити духовну проблему і мати мудрість, як допомогти такій людині. Нехай Господь зробить нас людьми Духа Святого, та дасть нам пастирське серце, щоб через нас допомогти багатьом людям цього покоління і звільнити їх від влади сатани. Амінь.
Зазвичай, коли Ісус наказував нечистим духам піти, вони забиралися геть без зайвих розмов. Та в цей раз було не так. Подивіться вірш 9: “І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Легіон мені ймення багато бо нас”. Легіон — це бойова одиниця римської армії, в якій налічувалося від 4 до 6 тис. вояків. Ця відповідь не значить, що демонів було саме 6тис., але їх було таки справді багато.
Чому Ісус спитав цього чоловіка про ім’я? Це не тому, що той, хто знає ім’я біса, отримує над ним містичну владу. В Біблії ім’я зазвичай говорить про внутрішню сутність людини. Так Бог змінив ім’я Аврама на Авраама, а Симона на Петра. Ісус запитав про ім’я для того, щоб виявити правду та сатанинський обман. Сатана — брехун і вбивця (Ів.8:44), тому виявити його було непросто. Але Боже слово розвіює всяку темряву і виявляє усіляку брехню, тому нечисті духи викрили себе. Коли ми приносимо своє життя в світло Божого слова, воно викриває усілякі диявольські твердині та обмани і вказує шлях життя. Амінь.
В (Лук.11:24-26) Ісус говорить: “Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!”. Якщо в серці людини оселився Бог, там немає місця нечистому духу. Але якщо відносин з Богом нема, якщо серце порожнє — там оселяється диявол і починає наводити свої порядки. Нам потрібно мати стосунки з Ісусом, запросити Його правити в наших серцях, щоб там не було місця дияволу та його обману.
Ісус хотів відновити особистість цього чоловіка, його ідентичність і збудувати нові особисті стосунки із ним. Як тобі на ім’я? – запитує Він. Жахливий наслідок зруйнованих відносин із Богом — те, що людина втрачає саму себе, свою особистість і ідентичність. До гріхопадіння Адам знав, що він — найулюбленіше Боже творіння і вільно спілкувався з Богом. Але через гріх він вже не знав, хто він для Бога, боявся і ховався в кущах. Бог питав Адама “де ти?” не тому, що не міг знайти його, а тому що хотів, щоб Адам зрозумів, що саме він втратив через свій гріх, і знову мав відносини із Богом, тепер вже як грішне творіння, що потребує милості Творця. Коли обманщик Яків здобув багатство та сім’ю, в його життя прийшла криза. Все, що він мав не задовольняло його, він хотів справжнього благословення. Тоді Бог спитав: “Як твоє ймення? Той відказав: Яків. І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль...” (Бут.32:28,29). Справжнє благословення — знайти себе, свою особистість в Богові.
Так багато людей в цьому світі живуть, не знаючи, хто вони, звідки взялись і навіщо живуть. Страждають і мучаться через те. Я бачу навколо себе на роботі молодих людей, які мають гарну роботу, сім’ю і дітей, високу зарплату, але не щасливі. Їм здається, що справжнє благословення — це напитися так, щоб не пам’ятати себе. І коли випадає нагода, вони роблять це цілеспрямовано і завзято. Я бачу це і знаю це, бо сам так колись жив — не знав хто я, навіщо я, вважав себе рабом гріха і жив як раб. Одного разу до мене прийшов товариш і сказав: “хочу напитися і прокинутись в незнайомому місці”. “не проблема!” – відповів я, “пішли”. Ми пішли і точно так зробили. Але потім Господь мене знайшов, сказав: “Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього” (2Кор.3:17,18). Споглядаючи Божу славу, Його дивовижну любов і милосердя я знайшов себе, а Його Дух дав мені свободу. Амінь.
Не знаючи на чому будувати, люди намагаються визначити себе через належність до своєї нації, через мову чи через сім’ю. Які нещасні люди, які визначають себе через кар’єрні успіхи, чи те, скільки грошей в гаманці. Все це — слабкий фундамент, на якому не збудуєш свого життя. Сьогодні в кожного із нас Господь питає: “як тебе звати?” “хто ти такий?” “чи знайшов ти себе в Мені?” Самих себе ми можемо знайти тільки в присутності Бога-Творця. Бога, про якого Давид каже: “Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека... Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...” (Пс.138:1-16). Ми знаходимо себе в Бозі, який Сам говорить: “Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію” (Єр.29:11).
Не тільки одна людина, але навіть цілий народ в Христі може знайти свою цінність, ідентичність, напрямок та видіння. Нехай Господь помилує Україну та українців знайти себе в Ісусі Христі.
Подивіться вірші 10-13: “І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли. І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...”.
Демонам дуже не хотілося йти з того місця, тому вони попросилися увійти в свиней. Ісус дозволив. Нещасні свинки, що мирно собі паслися неподалік, вмить втратили усіляку радість і більше не хотіли жити, тому кинулися з кручі в море. Хтось мабуть пошкодує за свинями, хтось за їхнім салом. Місцеві жителі шкодували за купою грошей, які вони втратили в тих свинях. Але Ісус радів. Чому? Подивіться вірш 15: “І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...”. Ісус радів, тому що знайшов ще одне Боже дитя, ще один з тих, хто пропадав, повернувся в дім Батька. Ісус оцінив спасіння однієї душі більше за все на світі, навіть більше за власне життя. “Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мар.10:45).
Подивіться вірші 18-20: “А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним. Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою! І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!”.
Цей чоловік так настраждався від бісів, що тепер боявся залишитися без Ісуса. В Ісусові він знайшов себе, своє щастя, своє життя і напрямок. Він хотів бути з Ісусом завжди. Чи хочете ви так само бути з Ісусом завжди? Завжди слідувати за Ним і виконувати Його волю? Слава Господу, якщо так. Але Ісус дав йому інше завдання: “іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі”. Ісус послав його місіонером, щоб через його свідчення, ще багато людей змогли знайти себе в Богові і врятуватись від сатани. Іноді ми дивимося на інших людей і хочемо чогось дивного і явно не корисного, йдемо від Ісуса і блукаємо. Та коли ми свідчимо іншим про те, від чого Ісус мене спас, то самі оновлюємося в цій благодаті, укріплюємося і слідуємо за Ним через все своє життя. Місія від Бога береже нас від сатанинських спокус.
“Як тобі на ім’я?” питає в нас сьогодні Ісус. Він прийшов в цей світ щоб зруйнувати діла диявола. Він хоче відновити в нас істину ідентичність та мати з нами близькі особисті стосунки. Я молюся, щоб Господь помилував кожного з нас знайти себе в Богові. Щоб ми стали сильними свідками Його благодаті, і через нас Він багатьох тих, хто живе в диявольському обмані врятував і повернув до життя. Нехай через нас Господь зцілює душі і суспільство в якому ми є і нехай Царство Боже будується через нас.