Ключовий вірш: 1:3: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії…”
Сьогоднішній уривок - це початок листа, який написав ап. Петро до християн, які втекли від переслідувань та були розсіяні по всій Малій Азії (територія сучасної Туреччини). Ці християни страждали, і слово “страждання” найбільш часто вживається у цьому посланні. І це не були надумані страждання, це були реальні страждання людей, які борються за своє виживання. Страждання - це досить чутлива тема, яка робить людей дуже вразливими. І часто так трапляється, що любі слова до людей, які страждають, провокують лише гнів, і люди закриваються ще більше. Тому часто краще просто помовчати і мовчки розділити з ними ту біль, яку вони відчувають. Часто нам дійсно немає що сказати людям, які страждають. І все ж у сьогоднішньому слові Петро говорить до таких людей. Він представляє себе як “Петро, апостол Ісуса Христа”. Це означає він говорить не від себе і не свою власну думку; він готовить від Божого імені. І варто відмітити, що Богові є що сказати людям, які страждать. Ці слова стосуються і нас, тому що і ми зокрема, і весь український народ страждаємо, особливо зараз у час війни. Хай Господь сьогодні допоможе нам знайти зміцнення і підбадьорення у цих Божих словах.
Перше, ви - обрані (1–2). Звернемося до 1-го вірша: ”Петро, апостол Ісуса Христа, - вибраним у розсіянні на чужині: в Понті, Галатії, Кападокії, Азії і Витинії…” Швидше за все більшість цих людей прибули з Єрусалиму, звідки втекли після мученицької смерті диякона Степана. Ці люди були свідками великих подій - смерті Ісуса Христа, Його воскресіння і вознесіння. Вони доєдналися до першої церкви, яку очолював Яків - брат Ісуса Христа, і членом якої були такі великі апостоли як Петро та Іван. Можливо, вони з гордістю думали: ми - послідовники Ісуса Христа! Але тепер, коли вони втекли з Єрусалиму, спасаючи своє життя, вони виглядали як нещасні біженці, які втратили все, і мають починати будувати життя з початку. Тому з самого початку листа ап. Петро нагадує їм, що вони “вибрані” (1а). Ми називаємо це ідентифікацією, яка дає відповідь на одне важливе питання: “Хто я?” Взагалі, ідентифікація - це одна з базових потреб людини. Людина не може прожити змістовне та щасливе життя, якщо не знає, хто вона. Однак коли все добре, то люди не багато думають про свою ідентифікацію. Але в часи випробувань та страждань, коли людина шукає на що спертися в такий час, вона знову повертається до головного питання своєї ідентифікації: “Хто я?”
В світлі сучасних подій я наведу один приклад. До вторгнення росії в Україну, а особливо до повномасштабного вторгнення, ми не дуже замислювалися що означає для нас бути українцями. Ми могли любити українську мову, любити борщ з салом, любити українські народні пісні, такі як “Несе Галя воду…” і думати, що ми - хороші українці. Але з початком війни все виявилося не так просто. Ми зрозуміли, що ідентифікація не лише в мові, чи борщі та піснях. Ми зрозуміли, що бути українцем - це бути готовим ризикувати своїм здоров’ям чи навіть життям заради збереження нації. Це бути готовим платити ціну за збереження та відбудову держави. Це - жити в країні, навіть якщо навколо ми бачимо так багато зловживань та корупції, навіть у військовий час. І ми зрозуміли, що без такої ідентифікації ми не можемо нести труднощі чи страждання в цій землі.
Схожим чином, коли ці християни зустрілися зі стражданнями, перед ними повстало питання ідентифікації: “Хто вони? Нещасні біженці чи християни?” Якщо нещасні біженці, то їм потрібно всіма силами зосередитися на своєму виживання. Якщо християни - то у Бога є великий задум на їх життя.
Ап. Петро продовжує у вірші 2:
”обраним… за передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і окроплення кров’ю Ісуса Христа, - благодать вам і мир хай помножаться!” Бог обрав їх ще до того, як вони повірили в Нього. Напередодні Свого розп’яття, Ісус сказав Своїм учням: “Не ви Мене обрали, але Я вибрав вас” (Ів.15:16). Бог обирає нас не за наші заслуги, а виключно по Своїй благодаті. І коли ми тримаємо це обрання, то воно дає нам впевненість в Бозі і його обранні, а не в нас самих, наших здібностях чи положенні.
Як же проявляється цей Божий вибір у нашому житті? У вірші 2 ап. Петро продовжує: “освяченням Духа, на послух і окроплення кров’ю Ісуса Христа”. Обраним Бог посилає Святого Духа. Святих Дух береже нас від зіпсованості цього світу, Він змінює нас в образ Христа і дає нам сили виконувати Божу волю. Для чого Бог обрав нас? “На послух і окроплення кров’ю Ісуса Христа”. Поступово Святий Дух змінює нас. Коли ми усвідомлюємо і розкаюємося в своїх гріхах, Він змінює нас. Він допомагає нам дати раду нашим грішним бажанням. Егоїстичні люди навчаються жити жертовно, сумні навчаються радіти, боязливі перемагати свої страхи, а гнівні реагувати на обставити спокійніше. В кінці другого вірша ап. Петро так благословляє християн: “благодать вам і мир хай помножаться”. Множаться не лише їх страждання. Множаться благодать та мир.
Чому нам так важко берегти свою ідентифікацію як обраних Богом? Може бути кілька причин. Однією з причин це те що світ навколо нас не визнає цього. Світ навколо нас може думати про нас як про дивних. Іноді ми самі не визнаємо себе обраними через наші гріхи, невдачі та слабкості, тому що нам здається що обрана людина має бути довершеною. І важливо, щоб у такі часи ми слухали не голос цього світу, і нашіть не наш голос, а голос Бога: “А ви - рід вибраний” (2:9).
Друге, жива надія (3-4). Звернемося до 3-ого вірша: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив вас до живої надії”. Тут ап. Петро каже християнам, що Бог відродив їх до живої надії. Надія, поряд з ідентифікацією, грає ключову роль в житті людини. Без надії людина падає у відчай і втрачає саме бажання жити. Без надії у людини немає сенсу вставати вранці з ліжка і щось робити. У нас має бути якась надія щоб жити. Але проблема в тому, що всі земні надії закінчуються. Ми живемо у грішному та зіпсованому світі, в якому всі наші надії так легко ламаються. Люди хочуть побудувати ідеальне життя, але приходять проблеми, хвороби, конфлікти чи ось як зараз - прийшла війна. Є ще більша проблема, про яку люди іноді навіть не здогадуються - це Божий суд після смерті. По людськи немає рішення цим проблемам. Але Бог вирішив їх. І коли Петро думає про це, він славить Бога. Він каже: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив вас до живої надії”. Бог відродив нас, Бог спас над від влади диявола, гріха та смерті. І цей Бог дав нам живу надію. У вірші 4 ап. Петро пояснює: “до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі”. Надія, яку дає Бог, є жива, тому що її не можна зруйнувати. Це - надія на Небесне Царство. В Об.21:1-4 написано:
1 І я побачив нове небо і нову землю, оскільки перше небо і перша земля проминули, і моря вже не було.
2 І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка.
3 І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними – їхній Бог;
4 і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, тому що перше минулося.
Бог приготував для нас прекрасне і безпечне місце. І щоб перебувати в цьому місці, Бог дасть нам нові воскреслі тіла - нетлінні, славні, сильні, духовні (1 Кор.15:42-44).
В Євр.6:19 написано: “Вона (надія), немов якір для душі, міцний і надійний…” У цьому світі ми дуже вразливі перед спокусами диявола, проблемами зі здоров’ям, фінансовими проблемами, труднощами з вихованням дітей або смертями чи хворобами близьких нам людей. Але якщо у нас є жива надія, то вона немов якір тримає нас і не дає цим штормам нас знищити. Ба більше, ми стаємо сильнішими у цій надії. 2 Кор.4:16 написано: “Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день”.
Третє, як ідентифікація та надія впливають на наше життя. Таким чином, ми - обрані та маємо живу надію. Звісно, цих речей не видно ззвоні. Але вони потужно впливають на наше життя, і цей вплив видно. Нумо виділимо кілька таких речей.
Перше, радість в стражданнях (1:6-9). У вірші 6 Петро пише: “З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями…”. Хоча ніхто не любить страждати, коли у нас є жива надія ми розуміємо, що Бог використовує страждання на добро: прибирає мертві надії, очищає нашу віру, зростають наші терпіння та досвід (Рим.5:3-4). Ми радіємо не тому, що страждаємо, а тому що ці страждання призводять до гарних плодів.
Друге, святість. У віршах 1:15-16 написано:
15 але як Той, Хто покликав вас, є святий, будьте й ви святі в усьому вашому житті,
16 адже написано: Будьте святі, як Я Святий!
Ми не можемо бути святими, тому що ми - нещасні грішники. Але Ісус пролив за нас Свою кров. Бог послав нам Святого Духа. І це дозволяє нам поступово змінюватися в святий образ Божий.
Третє, любов один до одного (1:22). У вірші 22 написано: “Очистивши [Духом] ваші душі на нелицемірне братолюбство через послух істині, ревно й щиросердечно любіть один одного”. Коли ми зростаємо в Божий образ, то починаємо любити один одного, тому що Бог є любов. Це дозволяє нам створити спільноту, де є така любов, де є повага та довіра. Така спільнота має потужний вплив на цей світ.
Четверте, любов до Божого слова (1:23-2:3). По своїй природі ми не можемо любити один одного. По своїй природі ми - байдужі до інших й егоїстичні. Щоб любити інших, нам потрібно зростати духовно. І кращий спосіб це робити - це любити Боже слово. Тому ап. Петро підбадьорює нас: “і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння” (2:2).
П’яте, давайте відповідь про вашу надію (3:15). В 3:15 написано: “Господа Христа освячуйте у ваших серцях і будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію”. Коли ми живемо з надією у житті, то це помітно. І тоді люди, які живуть без надії, починають дивуватися і запитувати: “Як ти ще можеш на щось надіятися”. Це - просто чудова нагода щоб розповідсти їм про нашу віру в Ісуса Христа. І нам потрібно бути готовим до цього, щоб дати їм мудру відповідь, так щоб і вони прийшли до віри в Христа.
Шосте, пасти Боже стадо (5:1-4). Керівникам церкви Петро каже: “пасіть те Боже стадо, що є у вас”. Служити іншим людям вимагає великої покори і багато сил. Без правильної ідентифікації та надії робити це просто неможливо. Якщо немає правильної ідентифікації та надії то ми просто повернемося до життя для самих себе. Хай Господь допоможе нам берегти надію в цьому році та служити іншим.
Ап. Петро написав цього листа з великою надією, що ранні християни стануть царським священством. Хоча на той нас вони жили на дні суспільства, були зневажені та переслідувані, вони берегли ясну ідентифікацію як обраний Божий народ і жили святого. Вони долали труднощі і свідчили про Христа. В результаті Римська Імперія стала християнською. Хай в цьому році Божа надія змінює нас та наше оточення.