Ключові вірші 32-33: 

“Вислухавши, Давид сказав до Авігеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч. Благословенна твоя благородна розсудливість, і благословенна ти сама, що стримала мене сьогодні від пролиття крові та спасла мене від самоправної помсти.”

Минулого тижня ми говорили про Давида як про чоловіка, який приймає стримані і виважі рішення. Йому посміхнулася вдача і він міг розправитися із своїм ворогом, царем Саулом, раз і назавжди. Проте він цього не робить. По-перше, Саул в той момент був без зброї, та ще й в делікатних умовах - справляв нужду. Напавши на нього зі спини, Давид поступив би підло, і честі в очах ізраїльського народу це б йому точно не додало. А по-друге, Давид ухвалює рішення не чіпати Божого памазанця, довірити свою безпеку в руки Бога і залишає за Ним право розсудити його і Саула. Це показує нам його як чоловіка гідного і богобійного.

Проте сьогодні ми зустрінемося з Давидом, над яким верх взяли емоції і він ледве стримується, щоб не пролити кров в пориві самоправної помсти. Запобігла цьому одна жінка, яку звали Авігея. Її мудрість і розсудливість настільки вразили Давида, що він змінює своє рішення і знову покладається на Бога. 

Отже, на сторінках Писання ми зустрічаємося з Давидом, який не є ідеальним чи досконалим. Зовсім ні! Проте однією з головних його чеснот є те, що він вмів визнати свої помилки, свою неправоту перед лицем Божим і поставити Божу справедливість вище своєї. 

Давайте поглянемо на 1-й вірш: 

“1 Помер Самуїл. З цього приводу зібрались Ізраїльтяни, оплакували його, й поховали його в його родинному місті, в Рамі. Тим часом Давид вирушив, і подався в пустелю Паран.”

Тут ми бачимо, що епоха великого пророка добігла до свого кінця. Він був останнім суддею із числа, що правили Ізраїлем упродовж 400 років. Самуїл був відданим служителем Богові і за його правління в Ізраїлі відбулося велике духовне пробудження. Його поховали в Рамі, віддавши належні почесті і повагу. В той же час, Давид продовжував втікати від Саула і цього разу він подався до пустелі Паран. Це місце було неподалік земель коліна Юди і тих місць, де він зустрів Саула у печері. Географічно це південний схід.

Погляньмо на вірші 2-3:

“2 У той час у Маоні жив один чоловік, володіння якого було в околицях Кармела. Цей чоловік був дуже багатий. У його отарах було три тисячі овець і тисячу кіз. Одного разу в Кармелі стригли його овець. 3 Звали того чоловіка Навал, а його дружину – Авігея. Та жінка була дуже розважливою і вродливою на вигляд, тоді як її чоловік був жорстоким грубіяном. Походив він з роду Халева.” 

Отже, в цих віршах нам зустрічається один дуже заможний чоловік, що мешках неподалік містечка Кармел і володів великим поголів’ям овець та кіз. Говориться, що звали його Навал і характеризується він як жорстокий грубіян. (в Огієнка говориться, що він був жорстокий та злочинний). Саме ім’я Навал співзвучне до єврейського слова “невала”, тобто “безумний”. Тому те, як його звали, показує, ким він був. І мав він дружину, що звалася Авігея, яка була повною протилежністю йому. Говориться, що вона, навпаки, була розважливою та й ще й вродливою. 

У той час Навал організував стрижку овець, а про це дізнався Давид. Тож він послав своїх 10 слуг до Навала з проханням дати їм скільки він зможе, на його розсуд, якусь частку провіанту. (4-5а).

У віршах з (5б-8) Давид дає конкретні інструкції своїм слугам, що їм говорити і як звертатися до Навала. Я прочитаю:

“...Давид дав слугам таке доручення: Йдіть у Кармел, зайдіть до Навала та привітайте його від мого імені миром, 6 сказавши йому: Довгого тобі віку! Мир тобі, мир твоєму дому, і добробуту в усьому, що в тебе! 7 Власне кажучи, я почув, що в тебе якраз стрижуть овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їм не завдавали жодної шкоди; в них нічого не пропало за весь час, поки вони були в Кармелі. 8 Запитай своїх слуг, і вони тобі засвідчать. Тож нехай мої хлопці знайдуть у твоїх очах ласку, адже ми прийшли до тебе в добрий час. Прошу, дай твоїм слугам і твоєму синові Давиду, що лише знайдеться в тебе під рукою.”

І слуги Давида так і передали. Якщо ми поглянемо на послання Давида, то знайдемо, що Давид звертається до Навала з великою пошаною. Себе Давид називає сином перед лицем Навала, тобто намагається не возвеличуватися, бути тактовним, поважати його вік, та й обидва вони були з роду Юди, тобто були з одного племені. Давид бажає миру та добробуту йому та його дому, жодним чином не намагається бути ворожим чи агресивним. Навпаки, він нагадує, що коли пастухи пасли його отару, то люди Давида не завдали жодної шкоди їм, ба більше в (16) згадується, що вони були на стражі і захищали їх і вдень і вночі. 

У 8-му вірші Давид звертає увагу Навала, що вони прийшли до нього із проханням в добрий час. Стрижка овець -- це саме такий час. Стрижка відбувалася раз на рік, зазвичай навесні або на початку літа, коли вівці накопичували густу шерсть. Це було свято врожаю шерсті, подібне до збору плодів чи винограду. У цей час влаштовували бенкети, гостину та святкові події, що ми і бачимо далі у (36) вірші. Давид не послав своїх слуг до Навала із списком: “що той має дати?” і “в якій кількості?” Ні. Він просить лише те, що знайдеться в нього під рукою. Тобто, не потрібно готувати спеціально. Що є в наявності, чого не шкода, адже готується великий банкет, точно буде в якихось стравах надлишок, щось навіть викинеться, - “тому поділись будь ласка, і за це будемо вдячні.“

 

Варто відмітити, що загін Давида складався з 600-та чоловік -- це багато. Там були різні люди. Не завжди вони мали гарну репутацію, були серед них і боржники і ображені і пригнобленні -- різні (1 Самуїла 22:1–2). Тож з такими людьми легко було перетворитися на таку собі ватагу Робін Гуда і силою вершити правосуддя над багатіями, а їх майно ділити між знедоленими. Проте Давид так не чинить, а право сили відкидає і діє по закону, щоб все  було справедливо і правильно, так ніби це перед очима Бога.     

Але мирні ініціативи Давида зовсім не вразили Навала. Його відповідь жорстка і принизлива.

Погляньмо на вірші 10-11:

“10…Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? У наш час чимало рабів, що втікають від своїх господарів! 11 Невже я маю взяти мій хліб, мою воду і м’ясо моїх тварин, яке я приготував тим, котрі стрижуть моїх овець, і віддати людям, про яких не знаю, звідкіля вони?”

По-перше, він називає Давида рабом-втікачем, чим ображає його гідність. Взагалі-то Давид був поставлений Саулом на чолі його війська (1 Самуїла 18:5). 

По-друге, Давид був зятем царя і на той момент належав до царської сім’ї, хоч і перебував у ворожих стосунках з царем. В народі також знали, що Самуїл помазав Давида на царство.

По-третє, Навал лукавить, коли говорить, що Давидові слуги прийшли, щоб забрати всю їжу, приготовану стрижіям. Давид не просив віддати все, лише, те що той може.

Ну, й останнє. Навал говорить, що не знає, хто вони такі. Це неправда, бо перед цим сам називає Давида, сином Єссея. І йому була відома ситуація між Давидом і Саулом. Та й слуги Навала у розмові з його дружиною Авігеєю говорять, що Давидові люди були поруч їх отар і давали захист їм. У (8) вірші він просить Навала запитати їх про це. 

Врешті, рік у Навала був вдалий, а бенкет, який він організував, був ніби у царя, бо поголів’я його скота точно не зменшилося і де хто посприяв цьому. Навряд це було незрозуміло Навалу.

Такого приниження і такої невдячності Давид отримати не очікував. Тому його подальша реакція на нахабство Навала стає зрозумілою. Після доповіді своїх слуг (12), Давид відділяє 400 воїнів, наказує їм озброїтися і вирушає до Навала, щоб помститися йому (13). У віршах (21-22), ми бачимо, що Давид обурений, адже робив цьому чоловікові тільки добре. Але у відповідь на його добру справу той відповів злом. Давид приймає жорстке рішення винищити в домі Навала всіх чоловічої статі. 

Починаючи з (14) вірша до цієї ситуації долучається дружина Навала -- Авігея. Один із слуг розповідає їй ситуацію, що трапилася між Давидом і її чоловіком. Він говорить, що Навал накинувся і образив людей Давида. На думку цього чоловіка, це несправедливо, адже він і його люди не чіпали їх, а навпаки, надавали всесторонню підтримку. З отар нічого не пропало, вони були під їх захистом. (15-16) 

“17 Тепер же дивися сама, поміркуй, що маєш учинити, адже нашому господарю й усій родині загрожує велике лихо. Він же злостивий, – так що даремно з ним говорити!”  - попереджає її слуга.

Те, що слуга звертається до Авігеї, говорить нам, що це не є звичною ситуацією. Бо правильно звертатися до господаря дому. Але тут всім очевидно, що господарь самодур, і говорити з ним -- це приректи всю сім’ю і підлеглих на небезпеку. Слуга говорить Авігеї: “подивись на цю ситуацію своїми очима і поміркуй, що тут можна зробити”. Видається мені, що це не вперше коли слуги звертаються до неї. В ній вони бачать ту, хто володіє мудрістю, і хто не раз рятував їх дім від банкрутства або спустошення.

Отже, ми знаходимо Авігею впливовою жінкою в домі Навала. Його глупота і злоба не раз могли занапастити їх дім. Але вона вміла завжди знайти правильне рішення, щоб позитивно вплинути на обставини.

Також бачимо, що всі в домі їй довіряли. Ті хто був на службі, не боячись наразитись на покарання, могли вільно підійти до неї і поділитися своєю думкою. Тому, вона була не тільки розумною, але й вміла “слухати, чути інших” , чим проявляла свою повагу до них.

Ще ми бачимо, що вона не боялася брати на себе відповідальність. Коли слуга закликав її діяти, то вона не стала перекладати тягар справи на когось іншого, а поміркувавши прийняла блискавичне рішення і наказала підготувати для Давида і його людей достойні дари. Далі, вона особисто долучається до каравану і йде назустріч Давидові. Хто зна, як Давид міг повестись з нею? Він був розлючений і міг не слухати її, а просто наказати вбити. Тому бачимо, що Авігея брала не тільки відповідальність, а й володіла неабиякою сміливістю. Вона була вольовою жінкою.

До її чеснот можна додати й те, що вона, хоча й без відома Навала, відправила Давидові приношення, та пізніше все розповіла йому. Отже, вона була чесною людиною. Ну, й на останок, зазначимо, що вона була побожна жінка. Далі ми це побачимо через її спілкування з Давидом.     

Отже, у (18) вірші перелічується щедре приношення, яке приготувала Авігея для Давида і квапливо вирушила йому на зустріч. У (23) вірші відбувається їх зустріч. А у віршах з (24-31) ми читаємо її промову до нього.

Побачивши Давида, Авігея припала до його ніг, виказала йому належну повагу і стала просити за весь свій дім. Вона не покладала виключно всю провину на Навала, хоча й підкреслила повну незгоду з його поведінкою. Але й частину провини взяла на себе, адже пропустила той час, коли посланці від Давида завітали до її дому. Далі вона просить прийняти її дари для нього.

Дещо із її слів було настільки важливим, що врешті змінить рішення Давида йти і мститися Навалові. Давайте поглянемо на них, вірші 26,30-31:  

“26 Тепер же, мій володарю, як живий Господь і як живий ти, нехай Господь збереже тебе, щоб не сталось пролиття крові й не допустить, щоб твої руки вчинили помсту. Нехай твої вороги, а також усі, котрі замишляють зло моєму володареві, уподібняться до Навала!

30 А коли Господь учинить з моїм володарем усе те добро, про яке Він говорив щодо тебе, й поставить тебе володарем над усім Ізраїлем,

31 то в тебе, мого володаря, не буде приводу для смутку, ні гризоти сумління через те, що мій володар пролив невинну кров, чинячи помсту за самого себе. І коли Господь виявить щодо мого володаря все те добро, тоді згадай про мене, – твою слугиню!”

На що звертає увагу Авігея? На помсту Давида. Вона пояснює йому, що якщо він прийде і вчинить суд над Навалом, то разом з ним загинуть ні в чому не винні люди. “нехай Господь збереже тебе, щоб не сталось пролиття крові й не допустить, щоб твої руки вчинили помсту” - говорить вона. Фактично, вона просить його покласти проблему між ним і Навалом на Бога. Це те, в чому Давид був правий, коли не дозволив собі вбити Саула.

Іноді нам так хочеться застосувати силу і швидко покарати тих, хто образив нас. У Давида було 400 озброєних людей. Його образа взяла верх над його світлим розумом. Він не став за звичкою питати у Бога, як тут вчинити. На його боці була сила, і він без вагань вирішив її застосувати.

Але давайте подумаємо, чому це було хибним рішенням:

По-перше, ніде ми не знаходимо в уривку, де б Давид і Навал уклали угоду по наданню послуг по охороні. Те, що люди Давида захищали майно Навала, було виключно ініціативою першого. Якби угода була порушена, то були і законні підстави застосовувати санкції. Але угоди немає.

В нашому житті такі обставини дуже поширені. Іноді ми ображаємося і сердимося на людей, які не виправдали наших очікувань. Але при цьому вони нам нічого не обіцяли. То ж в цьому проблема не тих, на кого ми ображаємося, а наша проблема. Наприклад, якщо це між чоловіком і дружиною, то варто озвучувати свої бажання, щоб не було непорозумінь. 

По-друге, це б могло б призвести до того, що сумління Давида страждало б, адже зробивши таке зло, це б не пройшло б повз Божий погляд. Про це говорить Авігея. Доречі, все ж Давид пізніше зробить таку помилку із Урією, чоловіком Вірсавії. Пролиття невинної крові завжди тягне за собою наступне пролиття. Давид особисто відчує це на собі, коли втратить новонароджене маля, а також буде вбито його двох синів, Амнона та Авесалома. 

По-третє, Давид був поза законом. Він ховався від офіційної влади в особі Саула, і це могло б додати правоти Саулу. Тоді б Саул міг заявити, що він хоче знищити розбійника і вбивцю, який нападає на невинних людей. Врешті, це могло б бути чорною плямою на репутації Давида, як майбутнього царя і державника.

Те, що Навал особисто образив Давида, не давало йому право вершити самосуд над всім його домом. Пізніше, коли Давид вже буде царем, він знову потрапить в подібну ситуацію. Один негідник, на ім’я Шімей, буде ображати і принижувати царя, обкладаючи його прокльонами. І хоча поруч Давида були його воїни, він не дозволив їм покарати його, залишивши це на розсуд Бога. На той момент він вже матиме досвід від своїх помилок, які робив від поспішних та егоїстичних рішень. 

Отже, Давид визнає слова Авігеї мудрими і змінює своє рішення. Давайте поглянемо на вірші 32-33:

“32 Вислухавши, Давид сказав до Авігеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч.

33 Благословенна твоя благородна розсудливість, і благословенна ти сама, що стримала мене сьогодні від пролиття крові та спасла мене від самоправної помсти.”    

Зустріч з Авігеєю Давид називає Божим провидінням. Для нього це було неочікувано. Ще хвилину тому він лютував від образи, що вчинив йому Навал, і їхав, щоб жорстоко розправитися над ним. І раптом Бог посилає йому на зустріч мудру жінку, яка говорить правильні речі. Почувши їх, він усвідомлює, що ледве не зробив жахливу справу.  

Брати і сестри, чи робили ви у своєму житті поспішні рішення, а потім жалкували? А чи були такі, які ви ледве не зробили, але волею певних обставин цьому було заваджено? В моєму житті були і ті, і ті моменти. Коли я необдумано приймав рішення, то втрачав товаришів, гроші, робив боляче рідним і близьким. Але було й таке, коли я був у кроці від помилки, але врешті все складалося добре. І я вважаю це Божим провидінням в моєму житті. Бог багато разів зупиняв мене від того, що неправильно, і допомогав зважено діяти. Нам варто прислухатися до Божої мудрості.

Отже, Давид прийнявши дари, відпускає Авігею з миром. Повернувшись додому, Авігея застає Навала за великим бенкетом. Він п’є, гуляє і веселиться. Його злість і тупість дуже примітивні. Він навіть не розуміє, що наробив. Ще б трохи, і його веселощі могли б перетворитися на траур. В нашому світі дуже багато таких людей. Їх мислення заскорузле. Їх серця стають твердими, як камінь, і із-за цього багато людей сильно страждають, а іноді навіть втрачають свої життя. Наступного дня, Авігея розповість Навалу, як Бог дав їй мудрість запобігти страшній трагедії, яка могла статися з їхньою сім’єю. Це так його вразило, що ж чи то від страху перед Давидом, чи то перед Саулом (бо він знав, що зробив Саул священнику Ахімелеху, коли той дав хліби Давиду), чи то від своєї скупості, У нього трапився серцевий напад, і він через 10 днів помер. У (38) говориться, що Бог його уразив. Із злими людьми таке обов’язково трапляється. Привіт нашим сусідам! Через деякий час Давид забирає Авігею до себе і робить її своєю дружиною. Звичайно її мудрість і побожність не могли не вразити його. 

Отже, що ми могли навчитися через сьогоднішню історію? Давайте виділимо декілька важливих тем:

1. Це мудрість Авігеї, якою наділив її Бог. У (33) Давид говорить, що її розважливість стримала його від пролиття крові і спасла від самоправної помсти.

Коли приходить Божа мудрість, то неправда відступає. У (Притчах 8:35-36) мудрість Божа свідкує про себе: “35 Адже хто мене знаходить, той знаходить життя, і отримує милість від Господа. 36 А хто грішить проти мене, той наносить шкоду своїй душі, – всі, котрі мене ненавидять, полюбили смерть.”    

2. Це Боже провидіння, що було в житті Давида. Ми бачимо, що Давид, якого Бог обрав своїм помазцем, через якого Духом Святим подарував нам такі дивовижні Псалми ще з юності, через кого вів Господні війни, переміг фактично голіруч Голіафа, - все одно грішник, і багато помилявся. Коли ми досліджуємо його історію життя, то побачимо там такі жахливі гріхи, які у Саула складно знайти. Але була в його житті одна велич. Він вмів розпізнати свою неправоту, розкаятися і прийняти волю Бога. Коли він почув Авігею, то прийняв її аргументи. Він зрозумів, що Бог через неї говорить до нього. У (32) вірші, він говорить: “...Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч.” Давид вмів чути і бачити, коли Бог звертається до нього.

3. Бог не спішить мститися, на відміну від людей. У (34) вірші Давид говорить Авігеї такі слова: “Адже, як живий Господь, Бог Ізраїлю, Він мене зупинив, щоб не заподіяти тобі зла, бо якби ти сьогодні не поквапилась і не вийшла мені назустріч, то не залишилося б у Навала до завтрашнього світанку жодного мужчини!” Авігея дуже квапилася, щоб запобігти намірам Давида. Якби вона затрималася, то загинули б невинні чоловіки з її дому. Але Бог діє не так. У (Матвія 13:24-30) ми знаходимо цікаву притчу про кукіль. Коли одна людина посіяла насіння пшениці на своєму полі, а вночі прийшов ворог та поміж пшеницею посіяв кукіль. Як зійшло збіжжя, то разом з ним і піднявся кукіль. Тоді слуги того чоловіка просили виполоти той бур’ян, що піднявся. Але господар відмовив їм, бо разом з бур’яном вони могли вирвати і пшеницю. Той чоловік сказав, що буде час жнив, і женці зберуть пшеницю до його клуні, а бур’ян складеться до купи і спалиться. Час жнив -- це Божий час спасіння для його людей і час помсти для Його ворогів. Божий суд справедливий. Там невинні не будуть покарані, а вороги отримають за своїми злими ділами.

4. Випадок Давида, Божої людини, в історії, яку ми сьогодня розглянули, показує нам, що люди не здатні бути досконалими і добрими, скільки б цього не бажали. Давид маючи перевагу в силі, забув про все і кинувся вершити помсту, бо його гідність було ображено. Від його гніву ледве не постраждали ті, хто не зробив йому жодного зла. Але є в нашому житті інший приклад, справді досконалого чоловіка. Про нього написано (Ісая 53:2): “...Не було в Ньому ні вигляду, ні величі, – ми Його бачили, але не було нічого, що можна було б собі побажати.”  Мова йде про Господа Ісуса Христа. Він Той, Хто по справжньому був ображений. Його зрадив один із найближчих учнів. Його били і над ним знущалися. Його проклинали і плювали йому в обличчя, а потім вбили на хресті. Він Той, Хто міг легко зарадити цьому, але не зробив того. Він упокорив Себе Батькові, а суд над своїми ворогами віддав в Його руки.

Брати і сестри, покладаймось на Христа. Нехай Його приклад буде взірцем для кожного з нас. Нехай Його мудрість живе в наших серцях.