Кл. Вірш 10:
А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхили́вся той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну́, а Давид утік, і був урято́ваний тієї ночі.
Сьогоднішній уривок розповідає про початок довгого шляху, який Давид мав пройти, щоб нарешті стати царем по серцю Бога. Починався він дуже успішно. Ще недавно він помазаний Самуїлом на царство, а далі переможець над Голіятом - герой і успішний воєначальник в Ізраїлі, зять самого царя. Так все гарно починається. Але все змінюється настільки карколомно. Давид змушений втікати, щоб врятувати своє життя.
Тепер увесь адмінресурс Саула направлений, щоб знайти і знищити Давида. Але кожен раз є люди які його попереджають і рятують.
В сьогоднішньому уривку, з одного боку, ми бачимо застереження для тих, хто вперто і відчайдушно намагається протиставити свою волю - волі Бога і, що Бог в кінці кінців робить з такими спробами. Але також через Давида - бачимо Боже милосердя, яке йде попереду того, кого Він обрав.
З минулого уривку ми побачили, причину ненависті Саулом Давида. З погляду Саула причиною було те, що Давид поступово становить все більшу загрозу його царству. Але, насправді, причиною були його зламані стосунках з Богом. Бог залишив Саула, бо він ставив свою волю вище Божої і вперто не хотів розкаюватись. Хоча причиною його гніву і невдоволеності були поламані стосунки з Богом, але виливалось це в заздрість і ненависть до Давида. Чому? Бо З Давидом був Бог і це було явно для всіх. Таким чином, хоча не усвідомлено, але гнів Саула був спрямований проти Самого Бога.
В цій ненависті він не гребував ніякими методами, щоб таємно знищити Давида: придворні інтриги, намагання закинути Давида у саму гущу війни з филистимлянами. Він навіть не гребував використати рідну дочку, лиш би знищити Давида. Але ми бачимо, що всі ці спроби обертаються Давиду лише на добро. Він стає ще більше шанованим в Ізраїлі. Будь яку іншу людину Саул вже б давно знищив, а Давида не може. Чому? Бо Бог цього не дозволяє. І це просто бісить Саула. Він нічого не може зробити проти Бога, як би він тільки не старався.
Поки це все були неявні спроби Саула знищити Давида. Але настав час коли він більше не міг приховувати своєї волі.
Давайте подивимось вірш 1: Саул умовляв свого сина Йонатана та всіх своїх слуг, що потрібно вбити Давида. Однак Йонатан, син Саула, дуже любив Давида.
Саул більше не міг приховувати своїх справжніх думок про Давида для оточуючих. Він бажає його вбити. Тут сказано, що Саул умовляв Йонатана. Він наводив різні доводи Йонатану. Він казав: подумай про своє майбутнє. Ти не зможеш бути царем, якщо Давид лишиться живим. А як щодо твоїх нащадків? Ти подумав про них? Та ж Давид їх повбиває, якщо стане царем.
Однак Йонатан вистояв проти намовлянь батька. Це тому, що він шанував Бога і явно бачив Божу благодать і милість в житті свого друга Давида. І для нього це було цінніше ніж всі аргументи Саула. Його любов до Давида перевищувала бажання забезпечити своє майбутнє. Він одразу ж попередив Давида про плани батька і сказав сидіти в укритті, поки він намагатиметься змінити думку батька.
Подивіться вірші 4-6: 4 І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: „Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе. 5 І наражав він на небезпе́ку життя своє, і вбив филисти́млянина, — і Господь учинив велике спасі́ння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної кро́ви, бажаючи вбити Давида безпричи́нно?“ 6 І послу́хався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: „Як живий Господь, — не буде той убитий!“
Йонатан сміливо вказав батькові на гріх, який він збирався зробити проти Давида, бажаючи пролити невинну кров. Він прямо вказує Саулу, що той йде супроти волі Бога. Насправді, як ми побачимо в наступному розділі така розмова була небезпечною і для самого Йонатана. Але він наражав своє життя на небезпеку бо так полюбив Давида. Любов це вибирати правду, а не вигоду. Це не тільки попередити про небезпеку, але й наражати своє життя на небезпеку ради друга. Наш Господь сказав: 13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за дру́зів своїх. (Ів.15:13) Він хоче щоб і ми так любили один одного.
Отже, Йонатан нагадав батькові про все те добро, яке вчинив Давид Саулу. Він показав, що насправді в Саула нема причин вбивати Давида. А навпаки, бути вдячним Давиду. Його вчинок є прикладом як діти Божі мають відповідати благодаттю і правдою на гріховні змови. Саул послухався і присягнув Йонатану Господом, що не вб’є Давида. Йонатан повернув Давида до Саула.
Чи довго Саул міг тримати свою присягу? Подивіться вірші 8-10
8 А війна була далі. І вийшов Давид, і воював з филисти́млянами, та й завдав їм велику пора́зку, — і вони повтікали перед ним. 9 А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його — в руці його, а Давид грав рукою.10 А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхили́в ся той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну́, а Давид утік, і був урято́ваний тієї ночі.
Ми бачимо, що через війну, Давид знову мав повернутись до своїх обов’язків воєначальника. І він знову перемагає филистимлян, бо Господь був з ним. І він знову популярний. Саул знову бачить в ньому загрозу, але більше цього не може стримувати. Він знову намагається вбити Давида і знову це не виходить, бо Давид відхилився. Тієї ночі Давид був урятований, каже слово Боже.
Як пояснити таку поведінку Саула? З одного боку він неодноразово визнавав свою провину, а з іншого знову і знову повертався до заздрості і неконтрольованого гніву як тільки з’являлась найменша причина. Як він міг присягати Господом і на одному ж подиху порушувати присяги? Приклад Саула показує, що без Божої благодаті грішник, хоч і усвідомлює добро і зло і якийсь час стримується сумлінням, та все ж в кінці кінців буде переможене владою гніву, заздрості чи хіті чи іншим злом. Це стосується кожної людини. Ми не в змозі жити навіть згідно наших моральних установ. Ми так само здатні на гріхи, в яких засуджуємо інших.
Сила гріха настільки заражає наш розум, що ми не можемо контролювати себе в гонитві за багатством чи хіттю, чи владою чи ненавистю. Без рядівної благодаті Господа, грішник майже не знає себе. І навіть якщо знає, що Бог судить за зло, та все одно продовжує робити, що призведе до його загибелі і інших заохочує.
Я пам’ятаю як я, будучи підлітком молився і обіцяв Богу змінитись і більше не грішити. І коли я молився, одного разу, я усвідомив, що такі обіцянки я проговорюю роками, а нічого не змінюється, я стаю лише гіршим. Тоді я усвідомив, що сам не можу звільнитись від влади гріха, як сильно б цього не хотів.
Та Давид урятований, він тікає в свій дім. Можливо він думав, що напад гніву Саула вщухне і знову все повернеться на своє місце. Але Саул не лишив це. Це вже не було просто спалахом гніву, а виваженим рішенням покінчити з Божим Помазаником. Він послав людей щоб стерегли дім, щоб вранці вбити Давида.
Мелхола попередила Давида про це: „Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий“. Хоч вона була дочка Саула, та все ж кохала Давида і бажала його врятувати. Вона спустила Давида через вікно і він втік. Таким чином Давид знову був врятований.
В 58 Псалмі Давид співає про ці події. В ньому він просить Бога врятувати його від кровожерних. Він каже до Бога - Ти моя Твердине, Ти - моя Оборона. А тих хто чатували на нього він називає поганами і зрадниками. Там, в 11 вірші він каже такі слова: 11 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила… Дивовижно, але на противагу запеклим намаганням Саула вбити Давида, Бог рятує Давида через дітей Саула, які любили Давида. Кожен раз коли Саул вирішує вбити Давида, в нього нічого не виходить, як би він не старався. Кожен раз Давида попереджають завчасно. Бог не рятує Давида якимось надприроднім способом, але через людей, вірних йому. Але в цьому Давид ясно бачив Божу милість до нього, яка попередила і врятувала його і про яку він не міг промовчати. Брати, сестри, а чи бачите ви милість Бога, яка попереджувала вас і рятувала? Ця попереджуюча милість на кожному кроці.
А ви пам’ятаєте як по Своїй дивовижній милості Господь попередив вас, що шлях яким ви слідкуєте веде до вічної загибелі? Як Він Духом Святим вказав вам на Спасителя Господа Ісуса, що помер за нас на хресті і викупив і дав віру прийняти Його. Якби не Його милість, що було б з кожним з нас? Яка Його дивовижна ласка, Його милість нас попередила.
Нехай Господь відкриє наші очі, щоб ми ще більше і більше помічали, як Господь по милості Своїй рятував і рятує нас. Як Його милість нас попереджає.
Мелхола, щоб виграти час для Давида, поклала домашнього ідола, який був з людський зріст, на ліжко, а подушку з козячого волосу поклала замість голови. А сама сказала, що він хворий. Слуги Саула повірили їй. Та Саул наказав принести його в ліжку, щоб вбити. Коли обман Мелхоли був відкритий, вона заявила, що вона так зробила під тиском Давида, бо навіть вона, хоч і була дочкою, та боялась гніву Саула.
Подивіться вірш 18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами́, і розповів йому все, що́ зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.
Цікаво подивитись куди тікає Давид найперше. Давид шукає підтримки відповіді в Бога, тому йде до свого духовного наставника - до пророка Самуїла. Він розповів Самуїлу все, що зробив йому Саул. Разом вони пішли до Найоту, поблизу Рами, де була пророча школа. Там Самуї виховував Божих служителів.
Гадаю, Самуїл вчив Давида правильному погляду на те, що відбувалося з ним. Бог не дає випробування щоб знищити, а щоб очистити нашу віру, щоб приготувати нас Своєю посудиною яку Він хоче використовувати. Тим хто любить Бога, хто покликаний Його постановою все допомагає на добре, каже Писання.
Коли, Саул довідався про те де Давид, він послав туди своїх слуг. Та коли вони наблизились до громади пророків і Самуїла, то Дух Святий злинув на них і вони самі почали пророкувати. Ми не знаємо, про що вони пророкували. Можливо це пророкування стосувалось Давида.
Пам’ятаєте коли Ізраїль йшов з Єгипетського рабства до Ханаану, то моавський цар Балак послав за Валаамом, щоб він прокляв Ізраїль. Та коли той прийшов то нічого не міг зробити як тільки благословити Ізраїль. Балак підводив Валаама з різних боків до розташування Ізраїлю, щоб проклясти, а той тільки благословляв.
Тут була схожа ситуація. Бо після першої групи посланців які так і не привели Давида, а натомість пророкували, Саул послав ще дві групи. Але з тими сталось теж саме. Нарешті Саул сам пішов за Давидом до Навайоту. Подивіться вірші 23, 24
23 І пішов він туди до Найоту в Рамі. І зли́нув Божий Дух також на нього, — і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі. 24 І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав наги́й ці́лий той день та ці́лу ніч. Тому то й говорять: „Чи й Саул між пророками?“
Бог обезброїв Саула. Він лежав перед Самуїлом нагий, не маючи ніяких знаків своєї царської влади, в чому мати родила. Саул гадав, що має силу і владу, щоб убити Божого вибранця, та Бог показав йому в такий спосіб, що він не тільки не контролює свою владу, а навіть собою не володіє і своїм життям.
В цьому розділі дії Саула символізують людей які намагаються перешкодити волі Бога. В своїй запеклості вони впевнені, що все у їх владі. Але Бог сміється з таких дій.
В 2 Псалмі зображується відповідь Бога на такі жалюгідні спроби людства перешкодити Його волі. Цей псалом починається здивованим запитанням:
1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне? 2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця: 3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
Які рішучі заяви і погрози до Бога. Як Бог реагує на це? Він сміється з них. Він висміює їх.
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді.
Приклад Саула показує марність всіх спроб протистояти волі Бога. І це також показує, що Бог чинить Свою волю не зважаючи на всі спроби злих людей протистояти їй. Це дає нам втішення. Бо ми знаємо, що Божа воля добра для нас. Він вибрав нас на спасіння і Він обіцяв бути з нами повіки. Кожна волосина на нашій голові порахована. Іс.54:10 Бо зру́шаться го́ри й холми́ захита́ються, та милість Моя не віді́йде від тебе, і заповіт Мого миру не захита́ється, каже твій милости́вець, Господь.