Ключовий вірш 16:7
7 Але Господь сказав Самуїлові: Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!
Сьогодні ми починаємо вивчення життя царя Давида. Навіть якщо ім’я людини один раз попало на сторінки Біблії, то це для неї велика честь. Ім'я царя Давида зустрічається в Писанні більше 1000 разів. Це більше, ніж ім’я Авраама чи ім’я Мойсея. Ісус - наш Господь, названий сином Давида. В останньому розділі Біблії, в Об.22:16, Ісус проголошує: “Я є корінь і рід Давидів…” Але починається розповідь про Давида не з великих перемог. В минулих уривках розповідалося про перемоги Саула - над филистимлянами та амалекитянами. У цьому слові ми не бачимо великих битв і перемог. Події відбуваються таємно, так що про них знає лише кілька людей. Ці події можуть видатися незначними, так що їх дуже легко пропустити. Але всякі великі справи починаються з маленьких та непомітних. Сьогодні Бог звертає нашу увагу на серце людини - на те, що ми часто пропускаємо. Хай Господь навчить нас сьогодні звертати увагу на серце.
Звернемося до віршів 1-2а:
1 Згодом Господь сказав Самуїлові: Доки ти сумуватимеш з приводу Саула? Я відкинув його від владарювання над Ізраїлем! Наповни твій ріг єлеєм помазання і йди; Я посилаю тебе до вифлеємця Єссея, адже з-посеред його синів Я угледів Собі царя.
2 Самуїл же відповів: Хіба можу я туди піти? Дізнається про це Саул, і вб’є мене!
Події останніх часів заставили сумувати навіть такого великого Божого слугу як Самуїл. Ззовні Саул здобув перемоги над ворогами і мав успіх. Але Самуїл бачив внутрішню сторону цього так званого успіху: Саул продовжував віддалятися від Бога. Бог відкинув його як царя для Свого народу. Самуїл бачив що Саул веде народ до великої трагедії. Він тяжко сумував над Саулом. Бог сказав йому: “доки ти сумуватимеш з приводу Саула? Я відкинув його від владарювання над Ізраїлем! Наповни твій ріг єлеєм помазання і йди; Я посилаю тебе до вифлеємця Єссея, адже з-посеред його синів Я угледів Собі царя.” Коррі Тен Боом, яка пройшла німецькі концтабори, сказала: “На небі немає паніки. У Бога немає проблем - лише плани”. Тут ми бачимо добру ілюстрацію цього. Саул виявився негідним царем. Але Бог не вважав, що все закінчено. У Бога були плани. Бог угледів Собі іншого царя, по Його серцю, який буде виконувати Його волю. Є час сумувати. Але ми не маємо дозволяти минулому керувати нашим майбутнім. Є час, коли потрібно залишати минуле і рухатися далі.
Самуїл відповів: “Хіба можу я туди піти? Дізнається про це Саул, і вб’є мене!” В минулому уривку Самуїл сміливо заколов царя Агага. Тут ми бачимо, що він боїться - так, навіть такий великий Божий слуга як Самуїл відчував страх. Тут також видно, наскільки все ставало погано в Ізраїлі. Всі поважали Самуїла як Божого слугу та пророка. Однак він знав, що якщо Саул дізнається, що той посягнув на його владу, то просто вб’є його. Страшно і сумно було бачити, як із такого високого, гарного і сором’язливого хлопця Саул поступово перетворювався на потвору. Його царство було наповнене страхом. Боявся Самуїл. Боялися старійшини. Боялися звичайні люди.
Врешті решт Самуїл переміг свій страх і пішов, як наказав йому Бог. Він запросив на жертву сім’ю Єссея, у якого було восьмеро синів, одного з яких Бог угледів собі царем.
Звернемося до віршів 6-7:
6 Так сталося, що коли вони прийшли, Самуїл звернув увагу на Еліява й подумав: Напевно, цей і є Господнім помазаником!
7 Але Господь сказав Самуїлові: Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!
Самуїлу подобалися високі та вродливі чоловіки. Схоже, він вважав, що царем може бути лише високий та вродливий чоловік. І коли Самуїл побачив сина Єссея Еліява, який саме був високим та вродливим, то подумав: “Напевно цей і є Господнім помазаником!” Бог відповів йому: “Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!” Якщо навіть Самуїл попав у цю пастку, то тим більше ми. Хочемо ми чи ні, ми судимо людей по зовнішності. Головна причина цього полягає в тому, що ми зазвичай добре бачимо зовнішність, і погано бачимо те, що всередині людини. Ми бачимо високого гарного хлопця і думаємо, що все знаємо про нього, просто тому що нам подобається його зовнішність. Ми бачимо діівчину, яка покрасила волосся у неприродній колір, і навішала кілець не лише у вуха, але й на ніс, на губи і навіть на язик і також думаємо, що все знаємо про неї. Це все, звісно, далеко не так.
Чому ж ми не дивимося на серце? Головна причина полягає в тому, що ми не бачимо або дуже погано бачимо що у людини на серці. Ми зазвичай навіть не бачимо, що на серці у нас самих. На відміну від нас, людей, Бог добре бачить, що у нас на серці. І Він розповів про це у Своєму слові. В Єр.17:9 Бог так описав те, що там побачив: “Серце людини лукаве понад усе, і вкрай зіпсуте, - хто його може осягнути?” Стан наших сердець - це не дуже приємний вигляд для нас. Наші серця темні, там є гріхи. І коли ми більш глибоко розмірковуємо над цим, то не розуміємо, як взагалі Бог терпить нас. Тому ми не любимо дивитися на серця. І тому нам не потрібно спішити судити людей по зовнішності.
Давид в Пс.39:9 молився так: “Звільни мене від усіх моїх гріхів…” Давид знав, що грішний. Він хотів звільнитися від свого грішного серця, і йшов з цим до Бога. Він знав, що лише один Бог може звільнити нас від наших гріхів.
Єссей підводив до Самуїла сімох своїх синів, але жодного з них не обрав Господь. Самуїл вимушений був запитати: “Чи це вже всі твої хлопці?” (11) Врешті решт привели Давида. У 12-ому вірші він змальований так:
12 … Це був рум’яний, вродливий на вигляд, з гарними очима юнак. І Господь промовив: Встань і помаж його, бо це – він!
Тут змальована лише зовнішність Давида. На той час він був ще підлітком - кажуть що йому було 10-15 років. Хоча в цей Давид був помазаний на царство, фактично він стане царем лише через 20 р. після цієї події. Що робив Давид всі ці 20 р.? Він приймав Боже тренування для того, щоб його серце змінилося. Це тренування - це не було навчання в елітній школі. Це було було важке та виснажливе тренування “на льоту”, де Бог вчив Давида багатьом речам, які потрібні для лідера: були тепреливим, бути милосердниим, прощати, нести мир, мати віру. Якщо уважно придивитися до сьогоднішнього уривку, то можна побачити, що насправді Бог вже почав виховувати Давида.
По-перше, Бог навчав Давида піклуватися про інших. Бог навчав його цьому через його роботу. Давид був пастухом овець. І це - дуже хороша стартова робота для майбутніх лідерів. Перш ніж піклуватися про людей, буде добре навчитися піклуватися про овець. Більшість з нас ніколи не пасли овець, тому часто схильні романтизувати цю роботу: гори, чисте повітря, гарна природа, зоряне небо, гірські струмки, тільки, вівці і Бог, і гра на арфі чи сопілці. Та насправді це була важка, відповідальна та небезпечна робота. В наступному розділі Давид згадує про те, як не раз виривав вівцю з лап лева чи ведмедя. Бог виховував його пастирем та воїном. Бог навчав його відповідально виконувати свою роботу, навіть коли це не престижна робота, а важко чи навіть ризикована для життя.
По-друге, Бог навчав Давида терпінню. В цьому світі люди хочуть все отримати тут і зараз. Люди, а особливо сучасні люди, не люблять чекати. Вони не хочуть терпіти. Так, Бог помазав Дадида на царство, але не приніс йому царство тут і зараз. Пройшло 20 р. після цієї події перш ніж Давид став царем Ізраїлю. Він мав терпеливо очікувати весь цей час.
По-третє, Бог виховував смирення Давида. Ви звернули увагу, як батько назвав Давида? Він не назвав його по імені, він сказав: “наймолодший”. У наш час зазвичай наймолодший син залишається жити з батьками і успадковує спадщину батька. Але у той час найбільші привілеї отримував старший син. Бути “наймолодшим” було принизливо. Батько навіть не покликав його на жертвоприношення. Ми бачимо, що Давид отримував дуже мало поваги у сім'ї. Самуїлу довелося наполягти на тому, щоб Давида таки покликали, тому він сказав: “Пошли за ним і приведи. Адже не сядемо за стіл, аж доки він не прийде сюди!” Бог вже тренував смирення Давида. Хтось сказав, що якщо ти у приниженому становищі не будеш жаліти себе, то коли піднесешся, то не будеш зневажати інших. Давид навчався не жаліти себе. Так, він працював на простій роботі, на нього не звертали уваги, їм нехтували. Проте він відповідально робив свою роботу. Завдяки цьому тренуванню Давид не став гордим як його попередник Саул.
Подивіться 13-ий вірш:
13 Тоді Самуїл взяв ріг з єлеєм, і помазав його поміж його братами. Господній Дух зійшов на Давида, і з того дня й надалі перебував на ньому. А Самуїл повернувся в Раму.
У той час Бог ще не дав Давиду царства, не дав фінансів та слуг. Ні Самуїл, ні Давид не знали, що станеться з Саулом. Ні Самуїл, ні Давид не знали, що станеться із синами Саула - наслідниками трону. Не змінилася навіть робота Давида - і Давид ще з єлеєм на голові повернувся до своїх овець. Та насправді Бог дав йому набагато більше, ніж все це. Бог дав йому все, що йому було на той час потрібно - Він дав Свого Духа. Цей Дух постійно перебував з Давидом і давав сили виконувати Божу волю.
Звернемося до 14-го вірша:
14 Коли ж від Саула Господній Дух відійшов, його почав непокоїти злий дух від ГОСПОДА.
Тут слова “злий дух від Господа” можуть збити з пантелику, наче у Бога є добрі духи, а є злі, і Він посилає злиx на тих людей, на яких розгнівався. Це, звісно, не так. Бог - це джерело всякого добра, у Нього немає злих духів. Але коли від людини відступає Господній Дух, вона стає вразлива до злих духів від диявола. Скоріше за все це і сталося із Саулом. Схоже, що поступово Саул сходив з розуму. Його оточення запропонувало йому музичну терапію. Їх припущення базувалося на тому, що коли тебе мучить злий дух, то тобі може допомогти музика. Одиз із слуг запропонував покликати Давида, так як той “справжній сильний лицар, доброчесний і розважливий у слові чоловік” (18). Саул, звісно, не знав, що Давид був помазаний на царство і покликав його. Саулу сподобався Давид, і той прийняв його до себе на службу. Таким чином у Давида з’явилася можливість навчатися царскій справі - що та як має робити цар. Давид мав навчатися та терпеливо очікувати коли настане Божий час для нього посісти місце царя.
В цьому слові ми дізналися, що Бог обрав і помазав на царство Давида. В той час Давид був всього навсього пастухом овець. Але він вірно виконував свою справу. Хай Господь допоможе нам бути вірним у маленьких речах, які нам доручені. Ми також дізналися, що Бог дивиться на наші серця, а не на зовнішність. Хай Господь допоможе нам розкаятися в таємних гріхах і зростати у Христі.