1 Самуїла 10:17-11:15
Ключовий вірш 11:13: “Але Саул сказав: Сьогодні не помре ніхто, адже в цей день Господь подарував Ізраїлю спасіння!”
Саул відомий як цар, якого заживо з’їла заздрість до Давида. Він став параноїдально підозрілим, і навіть намагався вбити свого власного сина Йонатана. Його в буквальному сенсі мучили злі духи, і єдине в чому він знаходив розраду це коли слухав хвалу Давида. Врешті решт тяжко поранений на полі бою він зарізав сам себе мечем. Але ми маємо знати, що Саул не завжди був таким. Початок його царювання був зовсім іншим. Його обрав Бог. Його помазав на царство пророк Самуїл. Він був високим та гарним чоловіком як прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Зараз сказали б що Саул був молодим та перспективним політиком. На цю людину зійшов Божий Дух і він пророкував. І через його обрання, і через його самого ми можемо навчитися кільком важливим речам.
Перше, Саула проголошують царем (10:17-21). Минулий раз ми вивчали про те, як Бог поставив Саула Царем. Бог зробив це очевидним для Самуїла і наказав помазати Саула на царство. Бог зробив це очевидним і для самого Саула. Але це ще не було очевидно для всього народу Ізраїля. Народ Ізраїля був великим, він складався з 12 племен. У людей могло бути багато ідей на рахунок того, хто має правити ними. Тому Бог показує їм, що він обрав саме Саула. Звернемося до віршів 20-22:
17 Незабаром Самуїл скликав народ до Господа в Міцпу
…
20 І коли Самуїл звелів проходити всім племенам Ізраїлю, то жереб випав на плем’я Веніяміна.
21 Далі проходило плем’я Веніяміна за його родинами, і жереб випав на родину Матрі. Нарешті в родині Матрі жереб випав на Саула, Кішового сина. Тож шукали його, але не знаходили.
22 Тому знову питали в Господа, чи взагалі прийшов сюди цей чоловік? І Господь відповів: Ось він ховається серед речей.
Саул скликав народ у Міцпу. Це було історичне місце. На цьому місці після болючої поразки від филистимлян народ розкаявся в своїх гріхах і там відбулося духовне пробудження (7:5) В той час вибори не були демократичними як у наш час. Царя визначали не всенародним голосуванням, а киданням жеребу. Кидати жереб було одним із способів дізнатися Божу волю. Скажімо, коли Мойсей проводив розподіл між племенами обіцяної землі, Бог сказав народу: “отримаєте цю землю як спадщину за жеребом” (Чис.33:54). Коли Ізраїльтяни кидали жереб вони вірили, що працює не теорія ймовірності, а Бог. Самуїл спочатку кидав жереб по племенам, і жереб випав на плем’я Веніаміна. Потім Самуїл кидав жереб по родинам, і він випав на родину Матрі. В родити Матрі він випав на Саула. З математичної точки зору була мінімальна ймовірність, що жереб випаде на Саула. Очевидно, це була Божа воля в тому, щоб поставити Саула царем. Цар мав відігравати важливу роль в Ізраїлі, і Бог ясно показав Самуїлу, Саулу і всьому народу що Він обрав саме Саула.
Тут ми бачимо покликання на служіння. Саул був звичайним сільським хлопцем. І несподівано для нього і для багатьох інших Бог покликав його на царство. Ми маємо знати, що Богу потрібні служителі, і Бог обирає служителів і кличе їх на служіння. Сам Ісус обирав і кликав на служіння учнів. В Лк.10:1-2 написано:
1 Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду Себе до кожного міста й місцевості, куди Сам мав іти.
2 І Він промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.
Ісус сказав, що “жниво велике, а женців мало”. Це означає, що роботи багато, але робітників не вистачає. Тому Бог обирає, і кличе на цю роботу. Кого Він кличе? Які у Нього вимоги? Бог кличе тих, кого спас кров’ю Свого Сина Ісуса Христа. Коли ми отримали спасіння, ми отримали від Бога один великий дар - Святого Духа. Святий Дух, в свою чергу, дає нам різні дари для служіння іншим. Чи задумували Ви над тим, що Бог кличе Вас для служіння? Що робив Саул коли Бог обрав його царем? Саул ховався серед речей (22) Саул не спішив приймати Божий поклик. Можливо він все ще сумнівався, чи просто був нерішучим. Чи не ховаєтеся Ви від служіння, на яке Бог кличе Вас? Зазвичай люди не проти, якщо Ісус вирішить їх проблеми: звільнить від влади гріха, від залежності, допоможе створити гарну сім’ю чи вирішити проблеми в сім’ї. Але коли Бог кличе їх на служіння, вони ховаються серед речей. Коли Ісус покликав на служіння ап. Павла, він сказав Ананії, якого послав до Павла (Дії 9):
15 … для Мене він є вибраною посудиною, аби понести Моє Ім’я до народів, до царів і до синів Ізраїля.
16 Тому що Я покажу йому, скільки має він постраждати за Моє Ім’я!
Почувши це, Павло не сказав: “Ні, я не піду, я не хочу страждати”. Павло великий, тому що все життя пам’ятав від чого Бог спас його і прийняв Божий поклик.
Друге, скромний початок Саула (11:1-15). Хоча Саул був обраний царем, схоже він не зовсім знав і розумів що і як потрібно робити. У нього не було палацу, куди поселитися. Не було слуг, не було армії. Тому він просто продовжував працювати на фермі, як робив це до цього (11:5а). Однак незабаром таки сталася одна подія, яка спонукала Саула діяти рішуче. Звернемося до вірша 1:
1 Незабаром виступив аммонієць Нахаш, і вчинив облогу проти Явеша Гілеадського. Всі мешканці Явеша запропонували Нахашу: Уклади з нами угоду, й ми будемо служити тобі.
Амонітяни були родичами Ізраїльтян, але мали натягнуті стосунки. Амонійський цар Нахаш обложив місто Явеш. Це місто знаходилося на східному березі річки Йордан в Гілеадських горах, на краю Ізраїльских племен. Воно було зручною ціллю для ворогів. В той час не було єдності серед Ізраїльських племен, вони реагували на виклики млямо та нерішуче. Тому спочатку мешканці Явеша так злякалися, що навіть не хотіли чинити опору, а сказали Нахашу: “Уклади з нами угоду, й ми будемо служити тобі”. Проте Амонієць Нахаш відповів: “Гаразд, я укладу з вами угоду за умови, що вийму в кожного з вас праве око, і наведу цим ганьбу на весь Ізраїль!” Тут видно, що Нахаш ставив собі за мету не лише матеріальне збагачення. Він хотів зробити ще дві речі: перша - позбавити мешканців Явешу армії. Якщо в чоловіків виколоти праве око, вони стають поганими воїнами, і амонітяни могли робити з ними що завгодно. Друга - Нахаш хотів принизити Ізраїль, він сам про це каже: “Накласти на них ганьбу”. Зверніть увагу, він не каже: “Наведу цим ганьбу на мешканців Явешу”, він каже: “Наведу цим ганьбу на весь Ізраїль!” Він був переконаний. що весь Ізраїль слабкий і боїться. На цю другу умову старійшини Ізраїля вже не погодилися так швидко. Вони відповіли:
3 … Дай нам семиденну відстрочку, щоб ми відправили посланців у всі околиці Ізраїлю, і якщо ніхто не прийде нам на допомогу, то ми віддамося тобі.
Вони попросили сім днів, щоб попросити про допомогу. Цікаво, що Нахаш погодився на це. Він був переконаний, що все одно ніхто на допомогу до них не прийде. Таким чином, посланці прибули і в Гіву, де мешкав Саул. У віршах 6-7 написано:
6 Коли Саул почув про ті події, на нього зійшов Божий Дух, і він запалав великим гнівом.
7 Саул взяв пару волів, розрубав їх на частини і через послів розіслав у всі Ізраїлеві поселення з наказом: Так буде вчинено з волами того, хто не піде на війну разом із Саулом і Самуїлом! Всіх людей охопив Господній страх, тому вони вирушили як один чоловік.
З людської точки зору Саул не був готовий кинути виклик цій кризі національних масштабів, яка сталася серед його народу. У нього не було досвіду, він не навчався керувати державою, він вмів лише керувати волами. Він був сором’язливий і нерішучий. Але коли Божий Дух зійшов на Саула, все змінилося. Саул став сміливим і рішучим. Він запалав праведним гнівом на беззаконня, які чинили амонітяни. Він прийняв виклик сам, і кинув виклик всьому народу Ізраїля. Так біля нього зібралося 330 тисяч воїнів - дуже велика армія як на той час. Саул виробив на цю битву певну військову стратегію. Він розділив армію на три загони, які вдосвіта, коли ще ворог спав, несподівано напали на нього і розбили вщент. Ця перемога довела народу Ізраїля що Саул - дійсно обраний Богом цар. Але в цей час Саул здобув не лише війському перемогу. Він здобув і дуже важливу духовну перемогу. Це проявилося в кількох речах.
По-перше, він стримав своє бажання помсти. Написано, що коли Саула обрали царем “були й негідники, які говорили: Хіба це йому нас рятувати?! Вони знехтували ним, і не піднесли йому дарів, але він промовчав” (10:27). Ці люди знехтували Саулом, тому що не бачили в ньому царя. Це були неконструктивні звинувачення, тому що те, що Бог обрав Саула царем було очевидним. Після яскравої перемоги над амонітянами, у Саула з’явилася чудова нагода розплатитися з цими людьми. Народ запропонував йому:
12 … Назви тих людей, котрі говорили: хіба ж то Саулові над нами царювати? Видай тих людей, і ми їх стратимо!
13 Але Саул сказав: Сьогодні не помре ніхто, адже в цей день Господь подарував Ізраїлю спасіння!
У той час зі своїми ворогами і навіть зі своїми недоброзичливцями чинили просто - їх вбивали. Але Саул стримав себе, хоча на той час вже мав владу це зробити. Це - гарна ознака лідера.
По-друге, Саул упокорив себе і визнав, що це не він, а Бог дав їм перемогу. Саул міг сказати: “в цей день Саул подарував Ізраїлю спасіння!” Але він сказав: “в цей день Господь подарував Ізраїлю спасіння!” Це означає що він упокорив себе і визнав, що перемога прийшла від Бога.
По-третє, Салу дякував Богові (15). Звернемося до 15-го вірша:
15 Тож увесь народ вирушив у Ґілґал, і там перед Господом у Ґілґалі проголосили Саула царем. Там же перед Господом були принесені подячні мирні жертви. Це була велика радість як для Саула, так і для всіх мужів Ізраїлю.
Велика перемога не стала приводом славити Саула. Натомість люди дякували Богові і сповнилися радістю.
На завершення: сьогодні ми побачили як Божий Дух змінив сором’язливого та нерішучого Саула в сміливого Божого слугу. Ми побачили першу яскраву перемогу Саула, і, не менш важливі, його перші духовні перемоги. Що також важливо, велич Саула в тому, що той прийняв Божий поклик і розпочав служіння. Саул спробував. Можливо Божий поклик до Вас не такий очевидний. Але це не означає, що Бог не кличе Вас. Якщо Ви прийняли Ісуса Христа Своїм Спасителем і Господом, то у Бога є для Вас справа. Хай Господь допоможе Вам знайти і прийняти Його покликання. Хай Господь дасть Вам багато фізичних і духовних перемог у Вашому житті.