Якось Господь Ісус розповів притчу про Божеє Царство. Він сказав: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своєму полі; воно, хоч і найменше з усіх зерен, та, коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках. Його прихід в цей світ виглядав як гірчичне зерно, настільки мале, що його важко помітити. Світ не звернув на цю подію ніякої уваги - на народження Царя Царів. Але Ангели не могли мовчати про цю радісну новину. Вони про щось знали! Вони знали, що з цього маленького гірчичного зерна виросте велике дерево. Я молюсь, щоб і ми побачили велич і славу Бога в Народженні Господа Ісуса.
Давайте подивимось як це було. Прочитаємо вірші 1-3:
І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. Цей перепис вперше відбувся, як Сирією володів Квіріній. І йшли всі записатися, кожний до свого міста.
Лука починає з того, що каже: і сталось тими днями… І далі він називає конкретні історичні особи і конкретні історичні події. Це сталось, коли Сирією (частиною якої, на той час, була Юдея) володів Квіріній, а кесар Август був імператором Римської імперії. Він наказав провести по всій імперії перепис. Цікаво, ці люди мали велику владу. Ми читаємо, що внаслідок указу кесаря велика маса народу змушена була залишити нажиті місця і повертатись до міст де вони народились, звідки вони походили, щоб пройти перепис. Це викликало величезні незручності для людей, але вони мали коритись владі імператора. Лука називає титул імператора кесар Август. Гай Юлій Цезар Октавіан Август було повним ім’ям імператора, власне він був першим імператором до цього Римської Республіки. Він проголосив свого батька Гая Юлія Цезаря божественим, а себе відповідно “сином бога”, який несе справедливість і мир всьому світу. Але увага Луки зосереджена зовсім не на Августі чи Квірінії, не на їх владі і славі. Вони тут згадуються лише, щоб пояснити, коли і де саме сталось народження Обіцяного Спасителя.
Подивіться вірші 4,5:
Пішов і Йосип з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, – бо був він з дому та з роду Давидового, – записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.
Перепис в Римській Імперії здійснювався приблизно кожні 14 років. І для Йосипа і Марії він був так не на часі. Адже цей перепис припав якраз на пізній срок вагітності Марії. Ці обставини змусили їх залишити свій дім в Назареті і поспішно йти у Вифлиєм за 130 км на південь, так як це було місто звідки був Йосип, що був нащадком Давида.
Згадуючи, що Йосип був з дому та роду Давидового, Лука показує Божу вірність, Який пообіцяв Давиду, ще за 1000 років, що з його нащадків прийде Спаситель. А через пророка Михея Бог обіцяв, що Спаситель народиться саме в Вифлиємі:
Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних. (Мих.5:1)
Ми сказали, що ще за 1000 років Бог обіцяв Давиду, що через його потомків приведе Спасителя. Але, якщо подивитись глибше, то ми побачимо, що в Писанні Бог обіцяв ще першим людям, після їх гріхопадіння. Він обіцяв, що Спаситель народиться від жони. А, якщо подивитись ще глибше, то ми побачимо, що Бог визначив Свого Сина Спасителем - ще від вічності, до створення цього світу (Об’явлення 13:8).
Брати і сестри, вся історія людства, вона підпорядковується Божій історії і вона вела до цієї події. І вся ця історія і, зокрема, указ кесаря Августа, насправді, підкорялись указу, який з’явився ще до створення світу - що коли настане повнота часу у визначений час і визначене місце - Вифлеєм прийде Спаситель, Який народиться щоб спасти народ Свій від їх гріхів.
Ми не знаємо, чому саме, Йосип взяв свою вагітну наречену Марію, адже римський закон не вимагав від жінок приймати участі в перепису. Можливо він вважав, що їй безпечніше народжувати дитинку разом з ним. Але ми бачимо, що насправді - це було, знов ж таки, виконанням Божої рішення, що Спаситель народиться саме в Вивлиємі. Бог привів їх у це визначене місце і визначений час.
Подивіться вірші 6,7:
І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. І вона народила свого Первістка Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки у світлиці не було для них місця.
Марії прийшов час родити. Але, там не було місця з нормальними умовами для народження. Будова будинків того часу була такою, що гостей приймали в горниці або світлиці, яка розміщувалась на другому поверсі. А на першому поверсі жили господарі на підвищенні, а в другій половині того ж приміщення але трохи нижче знаходились тварини. Марії і Йосипу не знайшлось місця, тому вони народили в таких умовах і поклали немовля в ясла - годівницю для тварин. Але і в цьому був дивовижний задум Божий.
Не було для них місця… Спаситель, Всемогутній Бог, Який втілився, щоб народитись немовлям нікого не потіснив, нікому не приніс незручностей. Він - Той хто прийшов дати, а не забрати. Дати - спасіння і вічне життя. Його прихід - це таємниця втілення.
Він - Творець Всесвіту, всього видимого і невидимого, всього живого і неживого, народився немовлям в убогій родині, щоб незважаючи, на положення чи походження кожен міг прийти до Нього.
Він умалив Себе до беззахисного немовля, щоб ніхто не міг подумати, що він недостойний прийти до Спасителя. Немовля нікого не відштовхує. Воно беззахисне і повністю залежне від дорослих. Що ж стримує нас прийти до Нього? Нічого. Бог зруйнував всі бар’єри. Прийдіть до Нього, щоб мати життя.
Давайте подивимось, що сталося далі, вірші 8,9.
А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару. Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.
Хоча цей світ не звернув увагу на втілення Свого Творця, але Небеса не могли про це мовчати. Пастухам, які тієї ночі не спали, але пильнували свою отару явився Ангол Господній. Його прихід був у славі. Сказано, Господня слава осяяла їх. Коли це сталось пастухи були охоплені великим страхом. Коли подібне явлення Слави Господньої ставалось з пророками, то вони падали без сили на свої обличчя. Навіть Мойсея Бог умістив в ущелині скелі і закрив обличчя, коли проводив Свою Славу перед ним, щоб той не помер. Він - Той, від Чийого погляду тають гори як віск. Смертна людина, після гріхопадіння, дуже важко переживає явлення слави Божої. Тому ми можемо зрозуміти той великий страх пастухів. Але, що Ангол сказав пастухам? Давайте подивимось на вірші 10-12:
Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. Ангол звістив радісну звістку. Звістку яка забирає страх, звістку, яка для всіх людей. Не бійтесь, каже Ангол, бо сьогодні - це день, коли народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. Цей день настав. День, якого чекало все творіння - приходу Того, Хто спасе його від смерті. Цей день настав. Сам Бог відвідав Свій народ і зійшов на землю.
А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
Немовля в Яслах? Спаситель, Христос Господь - Немовля в Яслах? Бог став Немовлям в Яслах. В годівниці для тварин? Так - і в цьому задум Божий. Так діє Бог: найменше зерно - виростає в дерево.
В народження Спасителя майже не було свідків. На перший погляд здається, що й Сам Бог, хоче приховати цю подію, раз Він все проводить таким чином. Але насправді, Бог не приховує, але робить прихід Спасителя таким, щоб найзневажаніша людина не відчувала себе такою, що не варта щоб наблизитись до Спасителя. Ну хто може себе відчувати ніяково біля маленького немовля, яке спеленали і поклали в ясла?
Він прийшов не щоб панувати над людьми і Своєю силою і владою змушувати підкоритись. Він народився слабким немовлям і через 33 роки ганебно помер на хресті. Здавалось би, як таке народження, життя і смерть могли на щось вплинути. Але це змінило всю історію. Історія розділилась на до і після народження Христа. Жодна подія не впливала на цей світ так сильно як народження цього немовляти, яке поклали в ясла. І цю істину проголосили Небеса. Подивіться вірші 13,14:
І раптом з’явилася біля ангела сила‑силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!
Сила-силенна небесного війська - десятки тисяч Ангелів хвалили Бога дивлячись на це Немовля в Яслах. Вони бачили в цьому Славу Вічному Богові. Анголи, просто не могли утримувати в собі те почуття захоплення з яким вони дивились на цю подію. Чи знаєте ви якусь подію, яка б супроводжувалась таким явленням сили-силенної Ангелів, які б співали і прославляли Бога? Від створення світу ми не знайдемо такої події.
Але й дивовижно й те кому це звіщається - пастухам. Це були вбогі люди, яких зневажали духовні лідери. Вони дивились на пастухів звисока, бо ті турбуючись про овець не могли виконувати всіх постанов книжників. Їх вважали нечистими, але саме їм явилась Божа слава і вони стали перші свідки приходу Спасителя в світ. Бог прихильний до покірних людей. Це висловила ще мати Ісуса Марія, коли Дух Божий наповнив її, як вона була вагітна: Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув сильних з престолів і підняв покірних
Пастухи пішли в Вифлиєм і знайшли немовля в Яслах як ім було і звіщено. Вони засвідчили радісну новину яку почули від Анголів. Марія чуючи це, зберігала все в своєму серці.
Сьогоднішнє слово - привідкриває нам Славу Різдва Спасителя Ісуса. Світ не міг побачити цю славу. Бо в світу зовсім інші уявлення про славу.
Сьогоднішнє слово - це контраст як дивиться на народження Христа світ і як дивиться Бог. Світ не розуміє, чому це велично, чому ця подія так яскраво явила Велич і Славу Бога. Тогочасний світ не бачив в цьому цінності. І сьогочасний світ, також не розуміє цінності Різдва і тому не зрозумівши намагається привнести свою цінність створенням на Різдво святкової атмосфери і теплих почуттів. Він хоче переконати нас, що важливо не те, що ми усвідомлюємо в цій події Радість велику і славу Богу на висоті, а те, що ми відчуваємо.
Господь прийшов у визначений час, у визначене місце, щоб стати нашим Спасителем. Його прихід - це таємниця втілення Всемогутнього Бога у Немовля. Але Анголи бачили і не могли про це мовчати. Тому вони звіщають. Вони бачать в цьому славу на Небесах. Вони бачать в цьому народженні щось що вплине на весь Всесвіт. Господи відкрий наші очі щоб і ми побачили цю славу. Якою ж має бути відповідь на звістку про народження Ісуса? Радість велика, бо народився Спаситель для вас, Який є Христос Господь!